Польські полярні дослідження

Станіслав Ракуса-Сущевський 

(спеціально для видання “Експедиція ХХІ”)


Полярні регіони Землі принципово різні. Арктику, як середовище існування, не можна порівняти з Антарктикою: вік першої становить близько 3-4 мільйонів років, тоді як вік другої – близько 40 мільйонів років. Арктика розташована недалеко від Євразії та Америки, це море, оточене землею з кількома островами. Антарктида – ізольований морем континент. Це має далекосяжні наслідки для зацікавлень біологів, океанографів, кліматологів, гляціологів, та інших вчених.

Арктика поділена між країнами, які визнають її своїми територіями. Зокрема, Шпіцберген – це сфера контролю Норвегії. Отже, співпраця на цій території є двосторонньою. Шпіцберген лежить порівняно близько, якісь 2000 км від Польщі, і для географів він становить точку відліку щодо процесів, які відбувалися на території нинішньої Польщі в минулому.

Антарктида залишається під контролем Договору про Антарктику, суттю якого є багатонаціональна співпраця 28 країн – його підписантів. Антарктида розташована на відстані близько 16000 км, і у 1970-80 роках цікавила Польщу передусім з огляду на продовольчі ресурси (рибальство). Але Антарктида – це також потенційні мінеральні ресурси в майбутньому, на експлуатацію яких наразі встановлено мораторій. Антарктида – це унікальний обшар для фундаментальних досліджень. Підставами для нашої присутності в цьому регіоні є прагнення пізнання, традиції, а також політичний престиж Польщі.

У Арктиці Інститут геофізики Польської  академії наук (ПАН) має постійну, з великими традиціями станцію-обсерваторію в Хорнсунді на Шпіцбергені. Інститут океанології ПАН проводить у водах Шпіцбергена океанологічні дослідження. На Шпіцбергені також працюють чотири польські станції: Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, Університету Миколи Коперника в Торуні, Університету ім. Адама Міцкевича в Познані та Вроцлавського Університету. Район відносно легкодоступний, також і повітряним шляхом.

В Антарктиці працює тільки станція ім. Генрика Арцтовського ПАН, район доступний тільки з моря під час антарктичного літа. Станція ім. Генрика Арцтовського Польської академії наук діє з 1977 року безперервно, з цілорічним циклом вже 41 рік. Це наукова установа з величезним доробком фундаментальних досліджень та досліджень, пов’язаних з рибальством, охороною живих ресурсів Антарктики, з конвенціями (CCAMLR, про збереження тюленів в Антарктиці, з регулювання китобійного промислу), підписантом яких є Польща, а також досліджень, пов’язаних з ініціативами по створенню в околицях станції ім. Г.Арцтовського міжнародних охоронних територій  SSSI, ASPA, ASMA, які потім затверджуються SCAR, COMNAP, ATCM – системою Договору про Антарктику.

Польща, завдяки заснуванню в 1977 році станції Арцтовського, увійшла до невеликого на тоді грона з 13 країн, об’єднаних в організації Договору про Антарктику, а в даний час їх є 28 і щороку більшає. Польща представлена ​​в різних управлінських та наукових організаціях, таких як COMNAP, SCALOP, CCALMR, SCAR, i ATCM. З’явилися схвалені системою Договору про Антарктику «Плани управління регіонами 128 і 152», «План управління ASMA», План управління для ліквідації можливого розливу нафти «Contyngency Plan». Станція Арцтовського відповідає також за регулювання діяльності, пов’язаної величезним туристичним рухом, адже цю станцію щороку відвідує більше двох тисяч туристів зі всього світу. Результатом цього є ​​величезна популярність станції, але це також накладає обов’язки та відповідальність.

Особливим є питання міжнародного співробітництва між Польщею та країнами Південної Америки. У 1999 році Польща вступила до НАТО, ставши союзником Великої Британії, яка претендує на ті ж самі території в Антарктиці, на які претендують також Аргентина і Чилі. Відповідно, роль Польщі змінилася. Європейський Союз у територіальних питаннях в Антарктиді не має що особливо сказати, з огляду на привласнення великої антарктичної території такими країнами, як Велика Британія, Франція та Норвегія і через різницю інтересів цих країн та інших країн ЄС, які не заявляють територіальних претензій. Таким чином, на логістичну допомогу цих країн в утримуванні станції розраховувати не можна, оскільки наявність станції є, або може стати в майбутньому підставою для територіальних претензій.

Хочу підкреслити, що майже всі країни ЄС мають свої дослідні станції в Антарктиці, або зацікавлені у співпраці на цьому континенті, як, наприклад, Чехія, Словаччина чи Угорщина. Політичний аспект є одним з найважливіших аргументів польської присутності і продовження досліджень в Антарктиці. Ця діяльність перебуває під контролем Міністерства закордонних справ. Політичне співробітництво, однак, не означає безкорисливої матеріально-технічної допомоги, і відносини базуються на принципах взаємних послуг або оплати, з урахуванням фінансових та організаційних можливостей.

Станція Арцтовського, яка на даний час підлягає Інституту біохімії і біофізики Польської Академії Наук, в тісній співпраці з університетами та інститутами ПАН проводить дослідження в таких напрямках як екологія, океанологія, лімнологія, генетика, гідрологія, географія. Ведуться дослідження, метою яких є визначення обсягу і швидкості дегляціації в районі берегів Затоки Адміралтейства, а також гідрологічних, гідрохімічних, кліматичних, геоморфологічних і геологічних наслідків цих процесів у геоекосистемі прибережної зони. Здійснюється моніторинг окремих груп флори і фауни з використанням безпілотних літальних апаратів для визначення змін чисельності у прибережній екосистемі. Проводиться визначення фізіологічної та біохімічної адаптації антарктичної фауни і флори, що живе в екстремальних умовах. Принесена, ймовірно, туристами або членами експедицій трава мятлика лугового досліджується генетично з метою визначення її походження.

Наукові результати, що свідчать про діяльність станції ім. Г. Арцтовського, відображені у сотнях публікацій в міжнародних виданнях та в журналі «Polish Polar Research», а також у монографіях, як, наприклад, «The Maritime Antarctic Coastal Ecosystem of Admiralty Bay, Warszawa 1993». Ця робота була першою монографією цього типу для антарктичного регіону і отримала дуже хороші відгуки. Подібною є збірка опублікованих праць «Coastal and Shelf Ecosystem of Maritime Antarctic (Admiralty Bay, King George Island)», укладена з результатів національної програми антарктичних досліджень.

Станція ім. Г. Арцтовського ПАН, завдяки своїм можливостям наукової роботи та інтелектуальної і логістичної підтримки, сприяла підготовці 89 магістрів, кількох десятків докторів, кільканадцяти доцентів і професорів, що працюють в більшості польських університетів. Ці вчені утворюють навколо себе групи науковців, лабораторії і установи, що займаються біологією полярних областей. Такі колективи були створені в Ягеллонському університеті, університетах Варшави, Лодзі, Гданська, Білостоку, Вармії і Мазур, Торуня, а також в сільськогосподарських академіях у Щецині і Вроцлаві.

Окрім довгострокових угод польської станції з такими країнами, як Чилі, Перу, Україна, відбувається інтенсивна безпосередня співпраця за принципом обміну персоналу. Країни, дослідники яких працювали на станції Арцтовського, це Велика Британія, Бразилія, Перу, Чилі, Південна Корея, Китай, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Росія, Україна, також налагоджена постійна співпраця зі Сполученими Штатами. В останні роки, в обмін на надання місця на станції Арцтовського польські науковці також працювали на антарктичних станціях Італії, Росії, Індії, України, США та Німеччини. Був реалізований польсько-британський грант з Інститутом Роберта Скотта. Результатом такої співпраці є контакти і наукові роботи – окремих вчених або спільні. Однак, слід зауважити, що масштаби цієї співпраці, є в міру наших можливостей і досягнень в Антарктиці.

Тематика досліджень також відноситься до програм, ініційованих SCAR – Науковим комітетом з антарктичних досліджень. Значною є популяризаторська та освітня роль: польська присутність в Антарктиці і станція ім. Г. Арцтовського є об’єктом постійної уваги ЗМІ. Загалом на станції Арцтовського працювало понад 800 поляків, а побувало там більше тисячі, а також багато вчених з різних країн світу. Інтерес до цієї діяльності високий у різних соціальних та вікових групах. Діяльністю станції і Антарктикою цікавляться фотографи, художники, режисери, яхтсмени.

Чого не маємо? Польща не має науково-дослідного корабля для океанографічних і біологічних робіт, який мала раніше (RV Profesor Siedlecki), і не має відповідного корабля для забезпечення полярної станції в Антарктиці. Забезпечення станції Арцтовського відбувається при нагоді рейсів російських круїзних кораблів. Перевезення польських антарктичних експедицій – людей, їхнього обладнання, палива, продуктів харчування, наукової апаратури в обидві сторони з Польщі в Антарктиду відбувається якось «при нагоді» і часто ускладнене умовами, що ставляться західними туристичними компаніями чи власниками російських суден. Відтак, наша діяльність постійно пристосовується до існуючих можливостей.

Слід також пам’ятати, і кажу це з усією відповідальністю моїх знань, що наукові кораблі, які будуються в Європейському Союзі, ніколи не будуть використовуватися для логістичних завдань експлуатації антарктичних станцій. Це можуть бути окремі випадки, але ціна таких суден, як «Polarstern» чи новий європейський корабель, є високою і вони повинні використовуватися в першу чергу для досліджень та науковців. Враховуючи функцію станції ім. Г.Арцтовського ПАН, як єдиного польського постійного місця роботи в Антарктиці, а також політичну, наукову, освітню та культурологічну роль цієї установи для Польщі, її утримання є пріоритетом держави.

Переклав Б.Олексюк

Про автора

Станіслав Ракуса-Сущевський (нар. 11 лютого 1938 р. у Варшаві) – професор природничих наук, польський біолог, океанолог, полярний дослідник, співзасновник польської полярної програми, засновник Польської антарктичної станції ім. Генрика Арцтовського на острові Кінг-Джордж у Західній Антарктиці, член-кореспондент Польської академії наук.

25 грудня 2013 року Національна академія наук України присвоїла йому звання почесного доктора.

Related posts

Leave a Comment