Українці навколо Ельблонга. Розвиток спільноти

Попередня частина циклу: Українці в околицях Ельблонга: початки спільноти

Пам’яті отця митрата Василя Гриника та усіх піонерів утворення прибалтійської української громади

У попередній частині ми розглянули перші кроки становлення української спільноти на території колишньої Східної Пруссії: становлення першого осередку греко-католицької церкви в Желіхово-Циганку. Так по сумнозвісній акції «Вісла» було покладено початок майбутньому Ельблонзькому деканату – найбільш заслуженій для підтримання української самосвідомості в регіоні організації. В цій частині нашої подорожі навколо давнього приморського міста Ельблонга ми познайомимося з наступним етапом розвитку української громади, пов’язаним з невеликими містечками – Дзежґонем та Пасленком. Ми відвідаємо ці старовинні населені пункти, відшукаємо тут українські сліди та познайомимось з розбудовою місцевої спільноти співвітчизників.

***

Вид на містечко Дзежґонь

Тож перша зупинка цієї нашої подорожі – містечко Дзежґонь (пол. Dzierzgoń, нім. Christburg), розташоване на однойменній річці. До 1945 р. воно теж належало до Східної Пруссії і вже згадувалося нами у зв’язку з археологічними знахідками помостів римського часу датованих Груго Конвенцом.

Знахідка двох фрагментів деревно-ґрунтових шляхів довжиною 1230 м та 640 м шириною від 4 до 6 м свідчила, що тут в давнину проходили важливі дороги з півночі на південь. Дендрохронологія показала, що ці дороги почали будувати в І ст. до н.е. Функціонували помости щонайменше до ІІІ ст. н.е.

Законсервований фрагмент помосту на р. Дзежґонь в історико-археологічному музеї в Ельблонгу

Після другої світової війни німців на берегах Дзежґоня змінили поляки та депортовані українці. Тут виникла друга після Циганка греко-католицька парафія в регіоні. Першу літургію в місцевому костелі відправив 7 січня 1957 р. все той же о. Василь Гриник. Ще раніше утворився церковний комітет, до якого увійшли: Володимир Куравський, Микола Грнутовський, Петро Жила, Леон Кривонос, Степан Дадьо і Михайло Маркович. Цю подію можна вважати початком утворення Святодухівської греко-католицької парафії, у Дзежґоні, вул. Крива (Krzywa), 16.

Річка Дзежґонь в однойменному містечку

Після залагодження необхідних формальностей в римсько-католицькій курії в Ольштині, наступне богослужіння відправив на Великдень 1957 р. о. Євстафій Харкаліс. З того часу Дзежґонь і його околиці мають церковну опіку. Від 1957 до 1991 р. пробощем був отець Харкаліс. Вірні мають свою церкву, якою служить колишній бернардинський костел, який у 1988-1992 рр. був відремонтований та пристосований до потреб візантійського обряду. Треба відзначити, що храм, а також монастирські споруди належать до найцінніших пам’яток, які вціліли після другої світової війни. Збудований в 1693-1724 рр. орденом бернардинів-реформатів він виконував свої функції до 1832 р., тобто до ліквідації монастирів у Пруссії. В монастирі розташували школу, а храм став парафіяльним. До 1945 р. храм служив німецьким католикам. По війні, в 1945-1957 рр. костел цей спорадично використовувався католиками, а з 1957 р. – греко-католиками.

Греко-католицька Святодухівська парафія у колишньому бернардинському кляшторі у м. Дзежґонь

В 1988 р. вірні парафії урочисто святкували 1000-ліття хрещення Русі. В 1991 р. Урочисто відмічено 60-річчя пастиря о. Євстафія. В 1992 р. Після закінчення капітального ремонту храм було освячено єпископом Іваном Мартиняком, одночасно храм передано у власність греко-католицької церкви. У 1988-1992 рр. в парафії працював сучасний пробощ Пасленка та Ельблонга Андрій Сорока, а після цього у 1992-1996 рр. о. Євген Кузьмяк. В 1995 р. парафія за участі Івана Мартиняка святкувала 400-річчя Брестської Унії. З 1996 р. настоятелем у Дзежґоні є о. Петро Габорчак.

Третьою по часу виникнення і однією з найбільших найважливіших є парафія у Пасленку (Pasłęk, стара німецька назва – Preuisch Holland). Містечко засноване голландськими переселенцями. Імовірно, його вперше відвідали українці за часів семирічної війни, коли тут в 1758 р. розміщувалися війська Російської імперії. В січні 1945 р. радянські війська швидко опанували Пасленк. Проте, 13 січня 1945 року тут було втрачено 6 бойових літаків. В бою за місто загинув українець – Герой Радянського Союзу Анатолій Чепуренко з 32-ї танкової бригади.

Церква Різдва Богородиці в Пасленку

Під кінець 1947 р, ще перед закінченням акції «Вісла» було пораховано, що в Пасленському повіті живе близько 600 українців – греко-католиків. В 1948 р. їх кількість становила вже 2522 особи. Ці люди відремонтували зруйновані господарства та своєю сумлінною працею заслужили на зичливість сусідів та місцевої влади, перед тим дуже неприхильної до українців. Однак, усі вони не мали своєї церкви.

Ситуація змінилася, коли помер Сталін, а в 1956 році з ув’язнення вийшов Стефан Вишинський. Відбулися політичні зміни, змінилося ставлення польської влади до релігії. З 1952 р., коли розпочалася діяльність греко-католицького приходу в Циганку біля Нового Двору, а від 1957 р. в Дзежґоні, українці з околиць Пасленка починають чинити зусилля щодо утворення парафії у Пасленку. Утворюється комітет, головними діячами якого були Олександр Деревецький, Олександр Бабицький і Дмитро Зільник.

Перша зустріч з о. єпископом Романом Вільчинським – адміністратором Вармінської дієцезії, відбулася в Дзежґоні у 1958 р. На ній було скоординовано плани. Під час наступної зустрічі, також в Дзежґоні у о. Євстафія Харкаліса, було вирішено підготувати список прихожан і представити його в Службі внутрішніх справ в Ольштині. Список цей підготувала Ганна Святило. Старання про утворення греко-католицької парафії в Пасленку закінчилися успіхом. Ксьондз єпископ Роман Вільчинський наказав місцевому пробощу надати доступ до костелу по суч. вул. Василя Гриника, 1  для греко-католицьких богослужінь. На пастиря парафії Різдва Богородиці призначив о. Івана Яремина – вікарія в костелі святого Миколая в Ельблонгу.

Від того часу неороманський костел св. Йосифа став місцем відправлення східної літургії. Наразі це церква Різдва Богородиці. Перше Богослужіння 7 квітня 1959 р. на Благовіщеня, а перші орнати отримано від о. Митрата Василя Гриника з Циганка.

Церква розташована на вулиці Василя Гриника в Пасленку

Наближалися Великодні свята 1959 р., в церкві не було плащаниці, без якої свято задавалося прихожанам неможливим. На той час один з вірян, пан Когут, поїхав у рідний край (до Радави Radawy), і звідти привіз сховану ним раніше плащаницю.

Вірні постійно старалися облаштувати костел та надати йому риси церкви: тут розташовано вишивані полотна та рушники, свічки, орнати, організовано страж при гробі Спасителя. Частими гостями парафії протягом перших років її діяльності були римо-католицькі ксьондзи, які приїжджали щоб брати участь у літургії за східним обрядом.

У шкільний 1963/64 рік розпочато уроки релігії для дітей молодших шкіл – в неділю після служби. Важливою подією стало введення міністрантської служби. 6 січня 1965 р. підчас богослужіння в перший день свят Різдва – хлопці виступили в спеціально пошитих з тої оказії нових далматиках. Наступні роки під пильним оком Служби Безпеки з Ельблонга вірні Пасленка продовжували зміцнювати свою парафію. В 1983 р. Польщу відвідав владика єпископ Андрій Сапеляк – апостольський візитатор для українців Аргентини і у зв’язку з цим 6 червня приїхав з проповіддю до Пасленка.

Від 1984 р. до парафії почали прибувати нові священики. Першим з них був о. Іван Лайкош. Прибуття нових священиків мало великий вплив на ангажування вірних, в тому числі дітей та молоді, в життя парафії.

15 лютого 1986 р. було відзначене 50-річчя посвячення в сан о. Івана Яремина, a 10 жовтня, при оказії візиту в Польщі, Пасленк відвідав Секретар Конгрегації Східних церков у Римі його екселенція архієпископ Мирослав Марусин. Влада ПНР видала дозвіл на ці візити. Зважаючи на це, то був перший офіційний візит греко-католицького єпископа в післявоєнний час. У квітні 1988 р. відзначалося 1000-річя хрещення Київської Русі – святкування організували архієпископ греко-католицької церкви в Польщі о. Іван Мартиняк і екзарх Німеччини та Скандинавії о. Петро Крик.

У вересні того ж року віряни брали участь у ювілейному святкуванні хрещення Київської Русі, організованому на Ясній Горі в Ченстохові  за участі голови греко-католицької церкви старшого архієпископа Львова кардинала Мирослава Любачівського та примаса Польщі кардинала Юзефа Глемпа (головні урочистості з цього приводу відбувалися в Римі за участі папи у липні).

19 травня 1989 р. було надзвичайно важливим днем для греко-католиків у Польщі. В цей час вступив у дію закон стосовно відношення держави до католицької церкви, який давав підстави для повної легалізації греко-католицької церкви, а також отримання юридичного статусу її структурами: парафіями, монастирськими громадами, a пізніше також дієцезіями та митрополіями. Невдовзі після вступу закону в дію, 16 вересня 1989 р. о. митрат Іван Мартиняк отримав номінацію на єпископа і ця подія дуже піднесла вірян Пасленської парафії, в якій о. Мартиняк був частим гостем. Саме пасленчани одними з перших привітали його під час свята 21 вересня.

Два роки пізніше (21 вересня 1991 р.) на пенсію вийшов довгорічний та перший пробощ пасленської парафії о. Іван Яремин. Відзнаючи його заслуги для греко-католицької церкви, священика було піднесено до звання отця митрата. Урочистість провів єпископ Іван Мартиняк. Натомість, пробощем став попередній вікарій о. Андрій Сорока.

Плебаня греко-католицької церкви у Пасленку

3 квітня 1992 р. костел в Пасленку перейшов у власність греко-католицької парафії. Цьому дуже посприяла позиція ординарія Вармінської дієцезії о. єпископа Едмунда Піща. Після цього продовжено облаштовувати храм як східну церкву. Тут розміщено іконостас виготовлений Іваном Кубашком з Волчант за проектом Богдана Боберського – архітектора з Варшави. Автором ікон був Ярослав Вишенко з Підляшшя. В 1993 року о. Андрій Сорока виступив до Воєводського консерватора з проханням про згоду на будівництво нової захристії. В 1993-1995 рр. розпочалася розбудова храму: відремонтовано дах, видовжено костел на новий презбітерій і захристію.

Прибудова церкви Різдва Богородиці в Пасленку

21 вересня 1995 р. відбулося урочисте посвячення іконостасу – його виконали єпископи Іван Мартиняк та Анджей Слівінський.

Архієпископ Мирослав Марусин в Пасленку

15 лютого 1996 р. пасленська парафія та кафедра Св. Миколая в Ельблонгу святкували 60-річчя о. митрата Івана Яремина. В урочистості взяли участь єпископи Іван Мартиняк та Анджей Слівінський, а також 10 греко-католицьких та 5 римо-католицьких священиків.

У травні 1996 р. єпископ Іван Мартиняк став митрополитом. А в липні та серпні 1996 р. віряни урочисто відзначали 400-річчя Брестської Унії. 7 липня парафіяни Пасленка приготували художню програму за участю дітей, a 19 серпня разом з вірянами з усієї Польщі подалися до Ярослава на урочистість коронації чудотворної ікони „Двері Милосердя”, яку було об’єднано зі святкуванням річниці Унії.

8 вересня 1996 р. в пасленській парафії гостив о. єпископ Юліан Гбур. 10 травня 1997 р. парафіяни з Пасленку на чолі з о. митратом Іваном Яреминим відвідали урочистість на території колишнього табору праці в Явожні. Отець митрат був одним з в’язнів того табору.

В 1999 р. парафія в Пасленку відзначала 40-річчя своєї діяльності. В урочистості брали участь отці, які служили в цій парафії, або вийшли з неї. Почесним гостем був владика митрополит Іван Мартиняк, який підвищив до звання о. митрата настоятеля парафії о. Андрія Сороку.

Важливі події в житті парафіян відбулися 17 лютого 2001 р., коли святкувалося 65-річчя посвячення о. Митрата Івана Яремина, а також прийнято до духовного сану двох парафіян (Іван Галушка прийняв сан диякона, a Петро Павлище посвячення на священика з рук архієпископа Івана Мартиянка).

9 червня 2003 р. вірні з парафії разом зі священиками взяли участь у святкуванні 750-ліття коронації Данила Галицького в Дорогичині. А вже 12 липня 2003 р. під час святкування дня Петра і Павла відмічався «Рік родини» в Хшаново.

У вересні цього ж року 25-річчя праці в Пасленській парафії та 35-річчя вступу в орден василіанок святкувала сестра Богдана. Після урочистості в церкві було влаштовано «родинний пікнік», який став традицією і проводиться в перші вихідні вересня. З 2005 р. зустрічі відбуваються під назвою “Вечірка культур Сходу”. В цій урочистості беруть участь окрім українців представники інших меншин. 3 вересня 2005 р. в рамках цієї події виступило 7 українських, 2 польських та один німецький колективи. 15 лютого 2006 р. о. митрат Іван Яремин святкував 70 років у священицтві. На урочистість прибув архієпископ Іван Мартиняк а також отці, для яких Яремин був духовним вчителем. А 12 травня 2007 р. усі разом проводили цього священика в останній путь. Похований він на цвинтарі в Пасленку біля церкви. До речі, на цьому ж кладовищі є багато інших українських могил. Зокрема низка українців була похована тут в 1948 р.

Могила о. митрата Івана Яремина, 2018 р.

В Пасленку діє також пункт навчання греко-католицької релігії та української мови. Тут працюють катехет – о. Ігорь Губач та вчителька української мови – п. Марія Футрега. Усі діти, батьки яких висловили бажання навчати їх української мови збираються в школу на вул. 3 травня. Як повідомив о. Ігор, в 2018 р. таких дітей було до 80-ти.

Українська молодь у Пасленку

В ході акції «Вісла» до Пасленка було також відправлено транспорти з православними українцями зі станції у Холмі. Їх нащадки або сполонізувалися, або відвідують польськомовну православну церкву в Пасленку.

Джерела:

Халагіда Ігор о. Митрат Василь Гриник – перший пробощ парафії в Циганку 

Греко-католицька парафія в Дзежгоні 

Греко-католицька парафія в Пасленку 

Кушка Ольга Історія парафії в Пасленку

Греко-католицькі парафії Ельблонгського деканату

Українці з Холмщини і Підляшшя на Вармії та Мазурах 

Українці Вармії та Мазур

Іван Парнікоза,

науковий співробітник національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», к.б.н.

Бжезіна під Ельблонгом

10.07.2018 р.

Related posts

Leave a Comment