Українська громада Ельблонга

Попередні частини циклу “Українці в околицях Ельблонга”:

Українці в околицях Ельблонга: початки спільноти

Українці навколо Ельблонга: розвиток спільноти

Пам’яті отця митрата Василя Гриника та піонерів утворення прибалтійської української громади

У попередній частині ми розглянули перші стадії становлення української громади в околицях Ельблонга, яке почалося з оформлення греко-католицької парафії в Желіхово-Циганку. Згодом українські вогники запалали у Дзежґоні та Пасленку. Хронологічно наступним місцем виникнення парафії став Ельблонг.

Ельблонг – місто-перлина на Віслянській затоці, закладений німецьким хрестоносцем  Германом фон Балком. Його постать колись стояла на площі Нового міста в Ельблонгу, нагадуючи про «конкістадорів», які огнем і мечем підкоряли останні язичницькі народи Європи.

Місце заснування Ельблонга в ХІІІ ст.

Надзвичайно гарний ганзейський Ельблонг дорого заплатив за амбіції Гітлера. Усім, хто в Польщі останнім часом любить писати про несправедливість щодо німців у Пруссії, варто пам’ятати, що саме з Ельблонга стартувала ескадрилья Ю-87, щоб бомбити міст на Віслі у Тчеві 1 вересня 1939 р. Варто згадати також той факт, що кожна філія концтабору в Штутхофі роздавала в’язнів для примусових робіт бауерам з навколишніх господарств. Зокрема, такий примусовий працівник-українець поруч з робітницею-полькою був у родині гітлерівського бурімстра Франца Реймера в Бжезіні  під Ельблонгом.

Схема розташування філій концентраційного табору Штутхоф на Помор’ї. Фрагмент експозиції в Штутово

Існувала філія Штутхофа і на фабриці пензлів та щіток Ноймана в Ельблонгу, яка розташовувалась на вул. Грюнвальдській. Звідси вона була перенесена до бараків, збудованих на сучасній вул. Фредри. З вересня 1944 р. в’язнів утримували також в бараках на вул. Фрета, де знаходилися підтабори Штутгофа, які обслуговували верф Шіхау: (Lager XIII, XVII та XXI).

Схема підтабору Штутхофа №13 в Ельблонзі

У кожному з бараків мешкало по 60 осіб. Серед них були і численні українці. В’язні в цих таборах працювали на будівництві підводних човнів, локомотивів та на полях. За кожен день роботи в’язня верфі Шіхау платили на рахунок Штутхофа 6 чи 4 рейхсмарки, в залежності від кваліфікації робітника. Робітників стерегли 29 есесівців та спеціальна фабрична страж. В’язні отримували не більше 1000 калорій денно. У зв’язку з радянським наступом, ці підтабори було ліквідовано, а в’язнів переміщено до Штутхофа, де більшість з них дуже швидко померли. Частині в’язнів влаштували «марш смерті» до Гданська.

Наразі від колишнього табору залишився лише льох, де зберігали овочі. А між вул. Фредри та залізничними коліями розміщено пам’ятний камінь.

Кладовище померлих у філії обозу Штутгоф під Ельблонгом

В історію штурму Ельблонга навесні 1945 р. увійшла історія про шалений рейд восьми танків капітана Геннадія Львовича Дяченка (українця за походженням), які прорвалися у місто, яке готувалося до оброни, та пройшли його наскрізь. Від Дембиці (цегельня) через сучасну вул. Домбровського танки намагалися пройти на вул. Бема. Проте, тут стояло протитанкове загородження. Тож, танки повернулися та вийшли на вул. Грюнвальдську. Тут вони обстріляли аеродром і пройшли до розгалуження з вул. Міцкевича до залізничного вокзалу.

Далі танкісти через Грюнвальдську площу та вул. Яновську виїхали на сучасну вул. Лицарську. Тут німці пробували розгорнути гармату та стріляли з фаустпатронів. В районі Слов’янської площі під час зіткнення з трамваєм один з танків згубив десант. Далі група виїхала по Вігілійній вулиці на Старий Ринок. Тут німці поцілили з панцерфауста в один з танків. У цей час в Ельблонгу виключили освітлення. Решта танків вибираються з центра міста і вулицею Броварною ідуть в бік казарм Мудра. Три танки повертаються за загубленим десантом на Лицарську. Частину людей вдалося врятувати, інших німці піймали та стратили. Потім танкісти Дяченка досягають Рубна, займають оборонні позиції, і блокують німцями навігацію по р. Ельблонг та дорогу на Толкміцько.

Танк Т-34-85 в Ельблонзі

Наразі, зі зрозумілої відрази до всього радянського, вул. Дяченка даремно була усунута з мапи Ельблонга, поступившись банальній для великого міста назві – Старовєйська (Старосільска), однак танк Т-34, який, як пам’ятаємо, було розроблено в Харкові, досі нагадує про рейд Дяченка.

Капітан Дяченко – організатор рейду радянських танків через Ельблонг

Варто відвідати в Ельблонгу і, так звану, Гусячу гору (в німецький час гора Людендорфа) – пагорб висотою 69,8 м н.р.м., який німці вперто обороняли, спираючись на коло з каміння. В боях за цей пагорб полягло багато українців.

Гусяча гора в Ельблонзі. Передвоєнне фото

Події війни залишили в Ельблонгу цвинтар солдатів радянської армії на Агриколі, серед яких і численні українці. Сюди також переносили окремі поховання з навколишніх місцевостей. Безпосередньо в 1945 р. радянських солдат також було поховано на колишньому протестантському цвинтарі на площі 20х15 м. на розі вул. Садової та Бема (поблизу православної церкви). На жаль, ці цвинтарі в українців – мешканців Ельблонга асоціюються тільки і виключно з росіянами, тож українці, поховані тут, ніякої опіки не мають.

Вже зимою 1945 р. в Ельблонгу з’явилися перші польські поселенці. Слідом за ними тут заявилися українці – жертви акції Вісла. Багато українців в 1947 р. було розселено по колишніх німецьких господарствах в околицях Ельблонга, по дві три родини в кожній місцевості. Позбавлені своїх храмів, українці в Ельблонгу і околицях довго шукали собі місця для богослужінь, відповідно відвідували римсько-католицькі храми, a а також утворену в Ельблонгу православну церкву св. Марії Магдалини.

Православна церква св. Марії Магдалини в Ельблонзі

Відвідаємо будинок на вул. Крулевецькій (Krolewecka), 100 в Ельблонзі. Саме тут знаходилася організація, яка контролювала будь-які появи українського життя в околиці – Ельблонзька Служба Безпеки.

Будинок служби безпеки в Ельблонзі

Коли в результаті політичної відлиги 1956 р. в кількох найближчих місцевостях греко-католицькі священики почали неофіційно відправляти богослужіння в греко-католицькому обряді, віряни з Ельблонга розпочали старання щодо богослужінь на теренах міста. Однак, тільки в червні 1974 р. в каплиці сестер Катажинек на вул. Замковій  в Ельблонгу розпочато регулярно відправляти греко-католицькі служби.

Каплиця сестер Катажинек на вул. Замковій в Ельблонзі, 2014 р.

Це відбулося завдяки старанням багатьох осіб, однак найбільшим ангажуванням відзначився пан Леон Горак, що в той час було великим вчинком, який наражав на репресії. Першим пробощем був отець Іван Яремин – довгорічний капелан міського шпиталю в Ельблонзі та вікарій костелу св. Миколая.

Іван Яремин
Костел святого Миколая в Ельблонзі

Завдяки доброзичливому ельблонзькому католицькому духовенству, у 1984 р. греко-католики отримали каплицю (колишню цвинтарну) на вул. Траугутта (ul. R. Traugutta), 15. Вона стала церквою народження Іоанна Хрестителя, якою ельблонзькі українці користуються до цього часу.

Церква Народження Іоанна Хрестителя в Ельблонзі

Окрім того, в травні 2011 р. владика Іван Мартиняк у присутності духовенства обох обрядів та вірних посвятив хрест та ділянку на вул. Трагутта, 64 під будівництво великої нової церкви.

Комплекс нової греко-католицької церкви в Ельблонзі в будові

У службах бере участь біля 200 родин, які мешкають в Ельблонзі та найближчих околицях. Протягом 30 років існування парафії Народження Іоанна Хрестителя в Ельблонзі в ній працювали такі священики: о. Іван Яремин, о. Іван Лайкош, о. Євген Попович, о. Артур Маслей та о. Богдан Ситчик. Наразі тут служить о. митрат Андрій Сорока, який мешкає в Ельблонзі.

В 2004 р. парафія в Ельблонзі відзначала 30 років виникнення. На свято приїхали гості з інших парафій. В Ельблонзі станом на 2016 р. мешкає біля 500 українців. Проте в повіті мешкає ще близько 5 тис. українців. На вул. Грюнвальдській, 31  знаходиться офіс та світлиця Ельблонгського відділу Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Тут відбуваються українські урочистості та культурні заходи.

Будинок, в якому розміщується офіс Ельблонзького відділу Об’єднання українців в Польщі

В інтерв’ю для «Дзенніка Ельблонзького» голова Ельблонзького відділу Об’єднання українців в Польщі Мирослав Притула зазначив, що в Ельблонзі не спостерігалося напруження у стосунках поляків з українцями. Навпаки, мешканці Ельблонга збирали передачі на український фронт. Проте, під самим цим інтерв’ю, розміщеним на офіційному сайті «Дзінніка Ельблонзького», наявні майже виключно коментарі агресивних тролів.

Голова Ельблонзького відділу ОУП Мирослав Притула

Ельблонзьке коло ОУП проводить щорічний дитячий фестиваль української культури. Розпочинається фестиваль з конкурсу декламування, який проходить в Ельблонзькій музичній школі.

Музична школа в Ельблонзі – місце проведення щорічного дитячого фестивалю української культури в цьому місті

Пізніше він проходив у кінотеатрі «Святовид», а тепер – в суміжному приміщенні театру ім. Севрука, який розташований в тому ж будинку що і кінотеатр «Святовид». У 2016 р. фестиваль об’єднав біля 500 учасників. У відкриті фестивалю брав участь Вітольд Врублевський – мер Ельблонга. Протягом 50 разів проведення через фестиваль пройшло три покоління молодих артистів. На сцені представляються різні форми української культури: музика, поезія, малі театральні постановки і інтерпретації сучасних творів.

Будинок кінотеатру «Святовид» в Ельблонзі

До речі, патрон театру Олександр Севрук  (прізвище це в середньовіччі вказувало на походження з Сіверянщини) також українського походження.

В 2017 р. виповнилося також 25 років від підписання умови про співпрацю між Ельблонгом та Тернополем (від 27.06.1992 р.).

У Новому місті в Ельблонзі можна побачити вказівник, який показує відстань до міст-партнерів Ельблонга, в тому числі Тернополя

З цієї оказії, під час Ельблонзького свята хліба відбулися урочистості, пов’язані з цим партнерством, а в Староміській ратуші  відбулася зустріч за участі мерів обох міст та генерального консула України в Гданську Льва Захарчишина.

Рондо Тернополя в Ельблонзі

А в галереї Союзу Митців України в Тернополі було проведено виставу, організатором якої виступила галерея El, а також офіс мера міста Ельблонга. На урочистості виступили український ансамбль «Сонечко» з Тернополя та гурт HARAZD з Пененжна. З оказії ювілею, площа на перехресті вулиць Конопницької та Незалежності була названа на честь Тернополя.

Джерела:

Греко-католицькі парафії ельблонзького деканату

Відкриття рондо Тернопіль 

Відкриття рондо Тернопіль 

Дитячий фестиваль української культури в Ельблонзі 

Дитячий фестиваль української культури в Ельблонзі 

Українська спільнота в Ельблонзі 

Ельблонг хоче вулиці в пам’ять про Волинську трагедію 

Шевченківські дні в Ельблонзі 

Будівництво греко-католицької церкви в Ельблонзі 

Наша сила в нашій активності 

Історія Ельблонга 

Німецький Ельблонг

Stężała T. Elbing 1945. Tom I i II, wyd. Erica, 2010/11

Stężała T. Elbing 1945. Tom I i II, wyd. Erica, 2010/11

Stężała T. Pancerni Jeźdźcy Apokalipsy, Dziennik Elbląski, 2010.02.11

Szumilo M. Antoni Wasynczuk 1885—1935. Ukrainski dzialacz narodowy i polityk. – Lublin UMCS, 2006 – 147 s.

Zeck F. Der Kampf um Elbing, Danziger Vorposten, 15.02.1945.

Die Kämpfe um Elbing vom 21.01. – 10.02.1945, Pangritz Kurier nr1, Marzec 1991.

Про капітана Дяченка 

Запорожці на Балтійському морі 

Будівництво церкви в Ельблонзі 

Українці з Холмщини і Підляшшя на Вармії та Мазурах 

Українці Вармії та Мазур 

Парафія св. Іоанна Хрестителя в Ельблонзі 

Історія парафії в Ельблонзі 

Кандидат на місцевих виборах від української громади у Ельблонзі 

Іван Парнікоза,

науковий співробітник національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», к.б.н.

Бжезіна під Ельблонгом

10.07.2018 р.

Related posts

Leave a Comment