Заповідне урочище місцевого значення «Бармаківське» розташоване в межах Рівненського району, на південь від села Бармаки. Його площа становить 22,4 га. Ця заповідна територія має різні назви: заказник «Бармаківський», Бармацькі гори, Бармаківські схили, Бармаковель.
Тут зростає чимало рослин, занесених до Зеленої книги України. В урочищі переважають такі дерева як граб, осика, дика черешня та чагарники терену, глоду, бруслини бородавчастої і бруслини європейської.
Особливу біологічну цінність в урочищі мають ділянки, розташовані у південній його частині. На них чітко можна бачити вихід крейдяного пласту, вкритого лучно-степовою рослинністю. Серед цієї рослинності переважають тонконіг вузьколистий і пирій середній. Разом з тим можна відмітити активні види такі як ковила пірчаста, сонцецвіт звичайний, еспарцет піщаний, шавлія австрійська, шавлія лучна, типчак,келерія струнка, келерія гребеняста, льон жовтий, чебрець вапняковий, гадючник шестипелюстковий, анемона лісова, бородач кровоспинний, миколайчики сині, юринея павутинчаста, осока низька. До перерахований рослин треба додати рідкісні види цієї локації а саме астрагал нутовий, горицвіт весняний, суховершки великоквіткові, ковила найкрасивіша. Отже сьогодні саме в районі урочища «Бармаківське» збереглася найбільша ділянка рівнинного цілинного степу в Західній Україні.
У 1983 році на цій ділянці з метою збереження і відтворення типових, рідкісних та червонокнижних видів комах створено ентомологічний заказник місцевого значення.
У 2005 році категорію ентомологічного заказника було змінено на категорію заповідного урочища (лісового), де під охорону взятий еталонний природний комплекс Західноукраїнського Лісостепу.
Серед ссавців тут природнє місце знаходять ласка, лисиця, заєць сірий, кріт, їжак європейський, землерийки, полівки, хом’як, сліпак. А місце відпочинку, для декотрих і постійна локація – це птахи шпак звичайний, плиска жовта, посмітюха, соловейко східний, жайворонок польовий, боривітер, канюк, зяблик, сорока, сойка, дятел строкатий, зозуля та можливо й інші, ті котрі ще не були відмічені у дослідженнях науковцями.
5 липня цього року в заповідне урочище “Бармаківське” було здійснено запланований похід гуртківців МАНівців з Рівненської Малої Академії Наук учнівської молоді.
Учасниками походу стали вихованці Павла Михайловича Тарасовича, керівника гуртка “РАДІОЗВ’ЯЗОК” Рівненської МАН. Гуртківці зазвичай вивчають проходження радіохвиль, будову радіоантен, роботу в радіоаматорському ефірі. Але оскільки керівник ще й також магістр з біології, то він вирішив зробити навчальну біологічну експедицію для своїх вихованців.
До експедиції долучилися й батьки кількох гуртківців. Один з них – професор, доктор ветеринарних наук з Рівненського державного гуманітарного університету Роман Миколайович Сачук. Для них також стала цікавою ця біологічна експедиція.
Під час вивчення флори та фауни заповідного урочища учасники ідентифікували такі рослини заповідника:
– миколайчик синій
– чебрець вапняковий та чебрець Маршалла
– синяк звичайний
– підмаренник справжній
– парило звичайне
– астрагал
– гирлич хрещатий
– цикорія ( петрів батіг)
– льон жовтий (кримський)
– скабіоза
– сонцесвіт звичайний
– зіновать руська
– ковила найкрасивійша
А от з ентомологічної фауни зафікували візуально та на фото наступних жителів:
– джміль звичайний
– метелик синявець ікар
– метелик синявець пілаон
– синявець конюшиновий
– метелик махаон звичайний.
Також учасники походу відмітили ростучі на території дерева, такі як граб, осика, дика черешня та з чагарників терен, глід, бруслина бородавчаста і бруслина європейська.
Сьогодні у світі можна спостерігати зниження біорізноманіття на планеті. Люди не задумуються про те що, якщо не створювати природні «островки» серед урбанізованих людьми плеяд простору на землі, то варто очікувати вимирання видів, де світ може зіткнутися з великою кризою різкого, некотрольованого зниження біорізноманіття на нашій планеті.
Зміна клімату, забруднення навколишнього середовища, знищення земельних ділянок, котрі ще залишилися у природньому стані – все це стає наслідками чинників, викликаних людиною.
Щодо впливу людини на природнє середовище та екологічний стан урочища «Бармаківське», то у зимовий період відпочинок у цій місцевості завдає йому великої шкоди. У сніжну зиму урочище перетворюється на так званий «Бармаковель». У заповідній зоні категорично заборонено катання на санках, лижах, сноубордах. По всій локації заповідної території категорично заборонено законодавством, будь які дії, котрі можуть стати причиною нанесення шкоди біологічним видмам урочища. Але, на жаль, люди ігнорують такі правила.
У заповідному урочищі прокладені екологічні стежки, які дозволяють повною мірою ознайомитись з красою природи та історичними місцями. Хоча зрозуміло, що присутня у урочищі людина може лякати птахів котрі там перебувають, або ногами затоптувати рідкісні види рослин та трав, виривати квіти у букети і таке інше.
Разом з тим поряд з урочищем останні десятиліття видно розширення заселення людьми територій, котрі виділялися під забудову. За такої активності зникли ділянки низин та болотистих місць околиць заповідної території, котрі також були притулком для багатьох диких тварин та птахів. Але саме люди мають нести своє бажання зберегти перлинку природи, котра ще залишилася недоторканою і не досягнута людьми для урбанізаційних процесів. Від цього залежить збереження тих червнокнижних і інших видів, котрі ще маємо у Заповідному урочищі «Бармаківське».
Павло Тарасович,
магістр біології, учасник П’ятої української антарктичної експедиції на станцію «Академік Вернадський».
Читайте також:
Результати радіоаматорської активності за позивним сигналом EM30VER
