Фото Михайла Муленка
Хортиця – найбільший острів долини Дніпра. Його довжина сягає майже 13 км (у нормативних документах, затверджених постановами Кабінету Міністрів, фігурує 12 км), ширина після підриву Каховської ГЕС – до 3 км, площа – 25 км².
Об’єктом природно-заповідного фонду на його території є лише загальногеологічний заказник загальнодержавного значення «Дніпровські пороги» – він займає приблизно половину площі заповідника, охоплюючи периметр острова, скелі серед Дніпра та узбережжя. Центральна частина острова до ПЗФ не входить і законодавством про охорону довкілля не захищена. Але увесь острів страждає від російської агресії, незалежно від статусів та підпорядкувань.
На Літній школі 2026 «Шкода довкіллю: механізми покарання» (організатор – «Екологія, Право, Людина») в.о. завідувача сектору охорони природи Національного заповідника «Хортиця» Михайло Муленко представив перший систематизований огляд впливу бойових дій на біотопи острова за роки повномасштабного вторгнення.
Наслідки пожеж від прильотів російських боєприпасів
Чому не всю шкоду можна порахувати
Михайло Муленко наголосив на ключовій проблемі: чинне законодавство не має механізмів, які дозволяють адекватно й повністю оцінити шкоду екосистемам у грошовому еквіваленті. Коли запрацювала Комісія з оцінки шкоди й збитків, завданих природно-заповідному та лісовому фонду Запорізької області, заповідник не зміг долучити Державну екологічну інспекцію та обласний департамент екології до обрахунку збитків саме через відсутність відповідних методик. У підсумку рахують лише те, що підпадає під профільну постанову Кабінету Міністрів про такси відшкодування шкоди природно-заповідному фонду.
Безпосередній вплив російської агресії доповідач розділив на чотири блоки: осушення внаслідок зникнення Каховського водосховища, пряма шкода від ударів бомб, ракет, дронів, забруднення й засмічення території уламками боєприпасів та викликані цими прильотами пожежі.
Осушення після підриву греблі
До руйнування Каховської ГЕС на острові існував водно-болотний комплекс – заплава Хортиці площею 450 га, з яких близько 100 га припадало на водне плесо. Після підриву дамби площа водного плеса скоротилася на 95%: нині обводнено лише 5% колишньої заплави.
При цьому виявився й несподіваний факт: контури нинішніх водних об’єктів повністю збігаються зі схемою розташування водойм до затоплення водосховища, тобто зі станом кінця 1940-х років. Озера повертаються до природної конфігурації.
Стрімке осушення спричинило масову загибель водної рослинності (зокрема, рдесників), двостулкових молюсків та інших безхребетних, пригнічення лататтєвих та інших водних та коловодних рослин, які деякий час залишалися на поверхні ґрунту без води. Точний обсяг втрат установити не вдалося: обстеження понад 100 га заплави вело двоє співробітників заповідника, а зарості верби, що швидко розрослися на осушених ділянках, уже за місяць унеможливили пошук решток загиблих організмів. Оброблено було приблизно 30% території заплави.
Оголення берегової смуги острова спричинило утворення нових піщаних дюн, яких немає на старих картах, – вони виникли через перенесення піску течією, зміненою роботою Дніпровської ГЕС. Осушення також відкрило доступ хижаків і людей до колонії водоплавних птахів (переважно бакланів), які раніше гніздилися ізольовано на скелях під ГЕС. Потурбовані баклани почали швидко розселятися вниз за течією новими косами й відкритими берегами, що впливає на місцеві екосистеми поза межами острова.
Влучання: від поодиноких до масових
Станом на момент виступу зафіксовано понад 100 влучань різних засобів ураження по території острова від початку повномасштабного вторгнення – шахеди, КАБи, ракети. Динаміка інтенсивності: за весь 2022 рік зафіксовано 16 влучань, за один лише червень 2026 року – понад 30.
Наслідки – руйнування ґрунтового покриву і геологічної основи острова. Так воронка від ракети С-300 у береговій смузі пробила тонкий піщаний шар і зруйнувала гранітну основу острова на глибину понад 1,5 м; загальний діаметр воронки – 6 м, глибина – 6 м. Вона заповнилася ґрунтовими водами; екологічна інспекція відібрала проби води й ґрунту, результати аналізів доповідачеві на момент виступу відомі не були.
Влучання шахедів залишають менші воронки, але спричиняють більшу площу забруднення й засмічення та підвищують імовірність пожеж. Деревні насадження – найлегша для розрахунку категорія шкоди від прямих влучань і уламків, оскільки лісовий фонд острова одночасно підпадає під дію постанови про такси. Серед прикладів пошкоджень до ступеня припинення росту – дуб, зрізаний уламком КАБа, шовковиця, робінія (інтродукований, інвазивний вид, який тим не менш підпадає під дію постанови).
Уламки російських дронів
Забруднення й засмічення, які важко виміряти й важко визнати
Оцінити забруднення від великих боєприпасів на кшталт КАБ офіційно складно суто технічно: інструментарій екоінспекції обмежений рулеткою до 50 м, тоді як радіус розльоту уламків КАБ-500, за офіційними даними, сягає 1 км.
Засмічення уламками шахедів заповідник фіксує детально – власними силами обходить територію, збирає уламки, документує серійні дані. Найбільшу небезпеку тривалого забруднення, на думку доповідача, становлять літій-іонні батареї з БПЛА: вони розлітаються на великі площі під час вибуху, їх ніхто не збирає (пряма вибухова небезпека відсутня, знайти в траві важко), і продукти їхнього розпаду довго залишаються на території в ґрунті.
Окремо доповідач звернув увагу на категорію, яка рідко фігурує в офіційних повідомленнях, – забруднення власними засобами ураження. Приклад: американська ракета ППО, вироблена 1984 року з терміном придатності до 1991 року, впала на територію острова в квітні 2026 року, не здетонувавши, частково зруйнувалася з розливом палива. Дрони-перехоплювачі, які збивають шахеди, самі падають і вибухають, коли в пілотів закінчується час на переслідування цілі або сідають батареї. Кулі й розривні снаряди, якими збивають шахеди зі стрілецької зброї, падають на територію в сотнях за хвилину – частина не детонує в повітрі, а вибухає вже в ґрунті. Жодна з цих категорій шкоди не підпадає під дію профільних постанов і не може бути подана на розгляд комісії, оскільки відповідальність за компенсацію в такому разі лягала б на Збройні сили України. Хоча за усіма міжнародними нормами відповідальність за усі наслідки війни лягає на агресора. Тож тут є поле для роботи законодавців.
За рік, станом на 1 вересня 2025 року, вигоріла майже третина території заповідника. Причина стрімкого поширення вогню – не лише самі влучання, а й висохлі внаслідок відсутності води потужні зарості очерету під вербово-тополевими асоціаціями, що утворилися на новоосушених ділянках. Достатньо одного прильоту, щоб спричинити загоряння й поширення вогню на великі площі заростей сухого очерету.
Опосередкований вплив: коли дерева не встигають вкоренитися заново
Гідрологічний режим острова змінився: рівень ґрунтових вод знизився приблизно на 5 м. Це вдарило по штучних насадженнях осокора, висаджених Запорізьким лісгоспом у 1960-х роках і пристосованих до сталого режиму Каховського водосховища з постійним доступом вологи. Після зникнення водосховища ці дерева, зокрема тополі заввишки понад 30 м, почали стрімко деградувати: під час буревіїв виявлялося, що коренева система в них – лише кілька коренів товщиною до 10 см, недостатніх для утримання надземної біомаси без постійного зволоження. Дерева, що падали, захаращували територію і посилювали поширення пожеж.
Що відновлюється
Серед позитивних наслідків зміни гідрологічного режиму доповідач назвав активне заростання осушених ділянок: верба вперше зацвіла торік і цього року вже дала повноцінне насіння, чорна тополя, що відставала в розвитку від верби, також активно цвіте й плодоносить. Біла тополя колонізує ділянки після водопілля щільністю до 70 екземплярів на квадратний метр.
Відразу після сходження води внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС заповідник проводив точкові рятувальні заходи – виловлював з обмілілих озер і заток і переселяв у Дніпро молодь риби. Наскільки це було ефективним, доповідач оцінити не взявся. Серед задокументованих екологічних наслідків руйнування водосховища – повернення прохідних видів риб (осетрових, оселедцевих) у ділянку Нижнього Дніпра, що утворилася між Каховкою і Запоріжжям. Приблизно за місяць до виступу на плавневій частині острова Хортиця вперше зафіксовано рожевого пелікана – за свідченням дослідника Великого Лугу Запорозького Адріана Кащенка, на початку XX століття цей вид був типовим для регіону.
Відкриті питання
Доповідач окреслив кілька нерозв’язаних проблем обліку шкоди. Крім вже згаданих слабких методик оцінки збитків та відсутність законодавчих актів, які дозволять покласти збитки від українських засобів ураження (уламки перехоплювачів, невизначені боєприпаси) на агресора є й інші. Заповідник не може провести аналіз проб ґрунту й води з вирв від великих боєприпасів (потрібні кошти тощо). Штат сектору охорони природи – троє осіб на понад 2500 га території заповідника – не дає змоги задокументувати більшу частину прямих втрат до того, як сліди зникнуть під новою рослинністю.
Записав Олег Листопад
Фото Михайла Муленка
Джерело: газета “Світ”
Читайте також:
Війна і довкілля Азово-Чорномор’я
Чи потрібні заплавні ліси на дні Каховського сховища?
Українці у складі міжнародної експедиції досліджують знайдені на дні Чорного моря кораблі
