Понад три з половиною тисячі «субантарктичних» пінгвінів повернулися на острів Галіндез, де розташована українська антарктична станція “Академік Вернадський”. Перед цим полярникиі 31-ї Української антарктичної експедиції спостерігали пізню міграцію пінгвінів з острова. Біолог з Рівненщини Олег Горяінов, який є учасником цієї експедиції, розповів Суспільному, з чим може бути пов’язана така «незвична» поведінка птахів.
Міграція пінгвінів з острова Галіндез
Як розповів Олег Горяінов, субантарктичні пінгвіни загалом не здійснюють дуже далеких міграцій. Вони можуть залишатися поблизу своїх колоній протягом значної частини року, якщо умови дозволяють.
«Цьогоріч на острові Галіндез вони почали масово зникати приблизно в другій половині липня. Останні поодинокі пінгвіни та невеликі групи ми ще фіксували наприкінці липня. Найімовірніше, це було пов’язано з формуванням морського льоду», — пояснив науковець.
З його слів, коли лід починає перекривати доступ до відкритої води біля берега, пінгвінам стає складніше регулярно виходити в море на годування. Тому вони переміщуються туди, де доступ до води залишається кращим:
«Цьогоріч цей процес відбувався пізніше, ніж ми очікували, тому що морська вода довше залишалася відносно теплою».
Біолог розповів, що пінгвіни не обов’язково вирушають у якусь одну конкретну далеку точку. «Субантарктичні» пінгвіни можуть переміщуватися між сусідніми островами та районами узбережжя Антарктичного півострова, залишаючись у регіоні.
«Головна причина проста: їжа і доступ до відкритої води. Вони годуються в морі, зокрема рибою та крилем, тому взимку для них важливо опинитися там, де можна нормально добувати їжу і регулярно виходити у воду. Зазвичай такі переміщення починаються приблизно в травні, коли сезонні зміни льодової обстановки вже помітно впливають на доступ до моря», — пояснив полярник.
Як розповів Олег Горяінов, субантарктичний пінгвін належить до роду Pygoscelis. До цього ж роду належать ще два види: пінгвін Аделі та антарктичний пінгвін.
«Тому вони досить близькі між собою і мають багато спільних рис. Але субантарктичного пінгвіна легко впізнати за білою плямою над очима, помаранчево-червоним дзьобом і характерним білим забарвленням грудей. Вони також є одними з найшвидших пінгвінів у воді. І, попри назву «субантарктичний», вони останні роки прекрасно почуваються і в районі Антарктичного півострова, хоча зазвичай жили значно північніше», — розповів науковець.
Субантарктичний пояс — це не сама Антарктика, а природна зона, яка розташована безпосередньо на північ від неї.
Полярник зазначив, що зазвичай повернення субантарктичного пінгвіна відбувається наприкінці вересня або на початку жовтня [початок весни в Антарктиці — ред.]:
«Це пов’язано насамперед із сезонними змінами умов у морі: відступає морський лід, збільшується доступ до відкритої води, а умови стають сприятливішими для повернення до місць розмноження».
Він зауважив, що у 2026 році перші помітні групи науковці почали фіксувати в середині серпня, тобто значно раніше за звичайний час.
«Це було несподівано, тому що ми очікували побачити їх ближче до кінця вересня чи початку жовтня. Одна з найцікавіших речей, яку ми спостерігали цього року, це температура морської води. Вона протягом зими залишалася незвично високою і, за нашими вимірюваннями, не опускалася нижче приблизно 1,9 ° морозу», — розповів біолог.
Олег Горяінов пояснив, що морська вода замерзає не при 0°, як прісна, а приблизно при 1,8° морозу, залежно від солоності. Тому навіть невелика різниця в температурі має велике значення для формування морського льоду.
У результаті біля острова довше зберігалася відкрита вода, а морський лід відступив раніше. Це, ймовірно, створило умови, за яких пінгвіни могли повернутися значно раніше, додав полярник.
Науковець розповів, що взимку найбільше їх спостерігали в районі Penguin Point, на іншому кінці острова від станції. Це місце для них важливе як один із виходів до моря.
«Зараз вони поступово розосереджуються по острову і знову з’являються в районах, де раніше були місця їхнього гніздування. Вони поки що переважно обходять район за великим льодовиком, але загалом їхня присутність вже набагато ширша, ніж була протягом зими», — зауважив біолог.
Олег Горяінов зазначив, що під час першого підрахунку після повернення полярники нарахували понад 3500 пінгвінів.
«Зараз плануємо повторити підрахунок, щоб краще зрозуміти динаміку їхнього повернення. При цьому важливо, що кількість дуже залежить від часу доби. Частина пінгвінів у цей момент може бути в морі, тому один підрахунок не обов’язково показує всю чисельність птахів, які вже повернулися до району острова», — пояснив полярник.
Олег Горіянов розповів, що коли побачив повернення субантарктичних пінгвінів, був здивований.
«Ми очікували їх повернення значно пізніше. Після того як протягом кількох тижнів острів фактично залишався без великих груп пінгвінів, побачити їх знову вже в серпні було досить несподівано. Особливо контрастно це виглядає після зимового періоду, коли ти звикаєш бачити буквально кілька птахів або взагалі порожні місця, а потім раптом знову бачиш велику кількість пінгвінів», — зауважив дослідник.
Про що може свідчити поведінка птахів
Біолог розповів, що один сезон не дозволяє винести вирок усій екосистемі:
«Біологія, на жаль, не працює за принципом «побачив пінгвіна — відкрив глобальну істину. Але цьогорічні спостереження добре показують, наскільки сильно поведінка пінгвінів залежить від умов морського середовища».
Олег Горяінов зазначив, що науковці побачили чіткий зв’язок між льодовою обстановкою, температурою морської води та присутністю пінгвінів біля острова.
«Коли доступ до відкритої води обмежується, вони переміщуються в інші райони. Коли вода залишається доступною і лід відступає, вони можуть повернутися значно раніше. Тому для мене, як для біолога, це хороший приклад того, що за пінгвінами потрібно спостерігати не окремо від середовища, а разом із ним», — пояснив біолог.
Дослідник додав, що температура води, морський лід, доступність їжі та поведінка тварин пов’язані між собою:
«Цьогорічна ситуація цікава саме тим, що ми побачили дуже незвичну сезонну картину: пінгвіни пішли пізніше, ніж очікували, а повернулися набагато раніше. Це дає нам матеріал для подальших спостережень і порівняння з попередніми роками».
Автор: Юлія Савчук
Джерело: Суспільне. Рівне
