30 років тому почалася історія Незалежної України в Антарктиці. Цьому передувала ціла низка подій, багато з яких була б неможлива без людей, готових надати підтримку у той складний час.
Серед таких людей був Богдан Гаврилишин. Тоді він очолював Наглядову раду Міжнародного фонду «Відродження» та був співголовою Консультативно-дорадчої ради при Верховній Раді України. Об’єднання зусиль двох інституцій допомогло зібрати кошти, необхідні для старту першої Української антарктичної експедиції.
Початок 1990-х. Велика Британія оголошує про намір передати свою антарктичну базу «Фарадей» одній з країн, що не мають станцій на крижаному континенті. Серед претендентів — Україна, яка після розпаду СРСР не отримала жодну з радянських станцій.
На той час ми мали низку переваг. Але також мали перейняти досвід та підтвердити спроможність управляти антарктичною базою й проводити там дослідження. Для цього наприкінці 1994 року четвірка українських фахівців повинна вирушити на «Фарадей». Вартість поїздки — 20 тис. доларів, величезна сума на той час. В держбюджеті під це коштів немає, попередні домовленості про фінансування приватними фірмами зриваються в останній момент. Але українські вчені не опускають рук.
По допомогу звертаються до Богдана Гаврилишина, який тоді очолював Наглядову раду Міжнародного фонду «Відродження». Фонд та Консультативно-дорадча рада при Верховній Раді України, співголовою якої також був Богдан Дмитрович, покривають необхідні витрати.
«Ми зустрілися з Богданом Гаврилишиним в готелі «Національний» в неділю, за кілька годин до його поїздки до Женеви. Я побачив доброзичливу, розумну людину, яка уважно вислухала проблему, миттєво зрозуміла суть справи і погодилася допомогти. Богдан при нас зателефонував до Фонду і домовився, щоб нас прийняли в понеділок та, за можливості, підтримали. Це було фантастично з огляду на ті нелегкі роки та короткий час до його від’їзду. Чудова людина!»
Геннадій Міліневський, очільник першої української антарктичної експедиції, активний учасник процесу передачі станції.
Та поїздка на станцію «Фарадей» відбулася і запустила відлік до історичних подій:
- липень 1995-го: Україна та Велика Британія уклали меморандум про передачу станції.
- листопад 1995-го: перша група 1-ї Української антарктичної експедиції вирушила на «Фарадей».
- лютий 1996-го: на флагштоку біля бази спущено британський стяг та піднято український. Офіційно стартувала робота антарктичної станції «Академік Вернадський».
Нині цей прапор зберігається у колекції Національного музею історії України.
За внесок у підтримку першої експедиції Богдан Гаврилишин отримав відзнаку від Українського антарктичного центру (нині — Національний антарктичний науковий центр).
Станція «Академік Вернадський» працює вже понад 30 років. Щороку туди вирушають нові експедиції, щоб досліджувати атмосферу, надра і магнітне поле Землі, живий світ Антарктики, а також забезпечувати даними метеорологічні служби.
Богдан Гаврилишин наголошував на важливості сміливих мрій як першооснови будь-яких досягнень і джерела щастя.
19 жовтня 2026 Україна відзначатиме 100-річчя від дня народження Богдана Гаврилишина. Підтримка повернення України до Антарктики — один з багатьох прикладів його причетності до творення нашої новітньої історії.
Матеріал підготували спільно Національний антарктичний науковий центр та Фонд Родини Богдана Гаврилишина.
Читайте також:
«Буйно мрійте»: як з’явився український нон-фікшн про Антарктиду
Українській антарктичній станції «Академік Вернадський» – 30 років
