Скам’янілість виявили ще в 1985 році на острові Джеймса Росса в Антарктиці.
Фото: Tony Jolliffe/BBC News
Непримітна на вигляд скам’янілість, яка 40 років пролежала забутою в шухляді, виявилася першою кісткою динозавра, знайденою в Антарктиді. Зразок знайшли під час розкопок у 1985 році, однак команда дослідників не змогла тоді визначити, що саме вони виявили. Тому знахідку відклали на зберігання до геологічної колекції Британської антарктичної служби (BAS) у Кембриджі.
Тепер палеонтологи дослідили скам’янілість і підтвердили, що це хвостова кістка титанозавра – групи динозаврів, до якої належали найбільші наземні тварини, які будь-коли жили на Землі. Про це розповідають Ребекка Морелле і Елісон Франсіс у матеріалі для BBC News. Стаття про це відкриття була опублікована в журналі Acta Palaeontologica Polonica.
Це відкриття допомагає краще зрозуміти, як жили ці велетенські тварини у частині світу, де викопних решток збереглося дуже мало.

Відкриття зафіксував у зошиті геолог Майк Томсон. Фото: Tony Jolliffe/BBC News
Керівник колекцій Британської антарктичної служби доктор Марк Еванс (Dr Mark Evans) нещодавно помітив цю скам’янілість серед тисяч зразків, привезених з антарктичних експедицій за останні десятиліття.
“Лише коли починаєш замислюватися: “Що ж лежить у цій шухляді?”, іноді натрапляєш на щось і думаєш: “О, це виглядає цікаво”, – сказав він.
Знахідку виявили на острові Джеймса Росса, а дані про неї записав у польовому щоденнику геолог доктор Майк Томсон. Поруч із невеликим акуратним ескізом скам’янілості, датованим 9 грудня 1985 року, він зробив запис: “Хребець великої рептилії”, зазначивши, що його ширина становить приблизно 10 сантиметрів.
За словами Еванса, команда, яка знайшла скам’янілість, імовірно, вважала, що вона належала морській рептилії. Однак щойно Еванс побачив знахідку, то зрозумів, що хребець дуже схожий на кістку динозавра. А дата її виявлення означала, що це, ймовірно, була перша скам’янілість динозавра, яку знайшли на Антарктичному континенті.

Коли титанозаври населяли Антарктиду 80 мільйонів років тому, вона була вкрита пишним лісом. Фото: Andrew McAfee/Carnegie Museum of Natural History
Він звернувся до професора Пола Барретта (Prof Paul Barrett) з Музею природничої історії, щоб той підтвердив знахідку.
“Хоч зовні вона не виглядає вражаюче, насправді має дуже характерну форму”, – сказав Барретт, тримаючи скам’янілість у руках.
Він показав заглиблення на одному кінці кістки, а потім перевернув її, щоб продемонструвати округлий виступ на іншому. Хребці з’єднуються між собою, утворюючи низку шарнірних суглобів, що тягнуться від голови до хвоста.
“Щойно я це побачив, я зрозумів, з чим маю справу… було абсолютно очевидно, що це титанозавр, – сказав він. – Це поєднання ознак, яке є унікальним для цього типу динозаврів”.
Зараз у всьому світі ідентифіковано понад 100 видів титанозаврів. Усі вони були чотириногими травоїдними динозаврами з дуже довгими шиями, які допомагали їм діставати листя з дерев, а також довгими хвостами, що слугували противагою. Найбільші титанозаври сягали понад 35 метрів у довжину та важили близько 60 тонн.
За розміром цієї хвостової кістки вчені оцінюють, що антарктичний титанозавр мав був приблизно 7 метрів завдовжки.
“Можливо, це був молодий динозавр, а можливо – справді невеликий вид, який, всупереч тенденції в цій групі, залишався дрібнішим і в дорослому віці”, – пояснив Барретт.
Цей динозавр жив приблизно 82 мільйони років тому, у пізньому крейдовому періоді, коли Антарктида була геть не такою, як сьогодні. Тоді вона була вкрита густими лісами, що забезпечували достатню кількість їжі для цієї рослиноїдної тварини.

Доктор Марк Еванс виявив скам’янілість у геологічних колекціях Британської антарктичної служби. Фото: Tony Jolliffe/BBC News
Ця давно забута скам’янілість тепер посідає важливе місце в історії дослідження Антарктиди. У цій віддаленій частині світу знаходили пізніше й інші скам’янілості динозаврів, але їх було небагато. Антарктида – складне місце для роботи палеонтологів, а лід приховує доісторичний літопис, закладений у породах під ним.
“Це показує, що на території, яку ми сьогодні вважаємо абсолютно непридатною для життя, колись буяло життя, і тут існувала велика кількість різних живих істот”, – пояснив Барретт.
“Це допомагає нам зрозуміти, як вони вписувалися в ширші екосистеми на самому півдні світу приблизно 80 мільйонів років тому”.
Джерела: BBC Україна, Acta Palaeontologica Polonica.
Читайте також:
