Біля станції «Академік Вернадський» українським полярникам вдалося сфотографувати перламутрові хмари на фоні Місяця, повідомляє НАНЦ. Раніше такі хмари також фіксували, але під час сходу чи заходу Сонця. А от в поєднанні з Місяцем їх фото публікують уперше.
В чому особливість цього явища? Перламутрові хмари формуються на великих висотах — 15–30 км. Це «суха» стратосфера, куди потік вологого повітря потрапляє завдяки тропосферним циклонам чи гірським хвилям. За низьких температур (-50°С і нижче) ця волога швидко замерзає, перетворюючись на дрібні однорідні кристалики льоду. Огинаючи їх, білий промінь світла розщеплюється на кольорові хвилі, які накладаються одна на одну. Так хмара «фарбується» веселковими переливами — виникає оптичний ефект іризації.
Але вдень розсіяне світло Сонця настільки сильно «засвічує» небо, що перламутрове забарвлення хмар стає майже невидимим людському оку. Побачити його можливо хіба що через темні окуляри. Тому найкраще ми бачимо перламутрові хмари тоді, коли Сонце перебуває трохи нижче горизонту — на сході чи заході. Тоді тропосфера (шар між поверхнею Землі та стратосферою) темнішає, а висока стратосфера лишається освітленою. За рахунок цього контрасту на фоні темного неба нам добре видно іризацію хмар.
Вночі ж небо темне, оскільки світло Місяця занадто слабке. Тож йому не потрібно ховатися за горизонт, щоб створити такий контраст. Сяйво Місяця діє як джерело світла на чорному тлі. Тому перламутрові хмари добре видимі людському оку поруч зі світилом.
Фото: Сергій Якущенко, Яна Лєсна
Водночас спостерігати таку красу біля станції «Академік Вернадський» доводиться нечасто, адже небо тут здебільшого затягнуте звичайними тропосферними хмарами, і близько 300 днів на рік бувають з опадами.
Тож коли над станцією чисте небо, та ще й вдається зафіксувати такі унікальні явища, — для наших полярників це дуже особливий момент, йдеться в повідомленні НАНЦ.
Дивіться також:
Хмари над Антарктикою і мрії метеорологів
