“Захід Землі” з боку Місяця. Фото: NASA. Джерело: BBC Україна
Астронавти місії “Артеміда-2” досягли найвіддаленішої точки від Землі в історії пілотованої космонавтики та пролетіли над зворотним боком Місяця, уважно роздивляючись його поверхню, повідомляє сайт BBC Україна.
Екіпаж у складі астронавтів NASA Ріда Вайзмена, Віктора Гловера й Крістіни Кох, а також представника Канадського космічного агентства Джеремі Хансена встановив рекорд максимальної відстані, подоланої людиною в космосі. Вони перевершили досягнення місії “Аполлон-13”, встановлене ще у 1970 році. Тоді астронавти “Аполлона-13” віддалилися від Землі на 400 171 кілометр. “Артеміда-2” змогла збільшити цю дистанцію приблизно на 6,5 тисячі кілометрів, сягнувши пікового показника у 406 771 кілометр від нашої планети.
Центр управління польотами в Г’юстоні тимчасово втратив зв’язок з екіпажем, коли космічний корабель “Оріон” зайшов за зворотний бік Місяця. Ця пауза тривала рівно 40 хвилин — саме стільки й передбачали розрахунки.
Спершу на моніторах інженерів знову з’явився радіосигнал, за ним надійшов великий пакет телеметрії, а згодом пролунав чіткий голос Крістіни Кох: “Г’юстоне, “Інтегріті”, перевірка зв’язку. Як же приємно знову чути Землю”.
Фото: NASA
Під час прольоту над зворотним боком корабель наблизився до поверхні Місяця на мінімальну відстань — близько 6 550 кілометрів. Із цієї точки астронавти змогли детально роздивитися рельєф і провести серію високоточних фотозйомок. Окрім цього, їм доручили зробити олівцеві замальовки та записати аудіоописи побаченого – для подальшого аналізу й документування місії.
Фото Місяця, зроблене екіпажем місії. Джерело: NASA
Зараз екіпаж прямує назад до Землі. Під час зворотного шляху астронавти також спостерігали сонячне затемнення, фіксуючи його на фото й відео.
Сонячне затемнення, яке спостерігали астронавти, коли Місяць закривав Сонце.
Фото: NASA. Джерело: BBC Україна
Подорож додому триватиме приблизно чотири дні. Приводнення заплановане на 11 квітня о 01:07 за Гринвічем у Тихому океані – біля західного узбережжя США.
Центр управління польотами в Г’юстоні. Фото: NASA
Чому так важливо роздивитися Місяць зблизька
Паллаб Гош, науковий оглядач ВВС:
Подібний проліт дає ефект, близький до аерозйомки на малій висоті – тільки без посадки. Це дозволяє побачити деталі, які залишаються невловимими навіть для найпотужніших орбітальних апаратів.
Під час польоту на висоті близько 9 тисяч кілометрів астронавтів просили буквально “читати” поверхню: розпізнавати кратери, урвища, застиглі лавові потоки і фіксувати їх у максимально можливій роздільній здатності. Такий підхід поєднує людське спостереження з високоточними технологіями.
Отримані зображення, а також дані лазерного сканування й відеозйомки з борту “Оріона” допоможуть уточнити карти місячної поверхні. Для геологів це шанс глибше зрозуміти, як формувалася кора Місяця протягом мільярдів років – від перших ударів метеоритів до масштабних вулканічних процесів.
Окрема увага – полярним регіонам. Саме там планують висаджувати майбутні місії, адже в цих зонах, імовірно, зберігаються поклади льоду.
Спостерігаючи за грою світла й тіні на складному рельєфі, астронавти фактично допомагають прокладати маршрут для наступних польотів. Їхні дані дозволять точніше оцінити, які схили можуть бути небезпечними, які ділянки здатні витримати посадкові модулі, і де варто шукати ресурси для майбутньої інфраструктури.
Не менш важливий об’єкт дослідження – так званий “підвішений місячний пил”. Його здіймають сонячне випромінювання та електростатичні сили. Вченим критично важливо зрозуміти, як ці частинки поводяться над поверхнею.
