На краківських вулицях знову часто залунала українська мова. Численні новітні українські емігранти активно підтримали ідею євроінтеграції України та влаштували у 2013 році свій Євромайдан у Кракові.
У цій частині подорожі Краковом Іван Парнікоза пропонує відвідати сучасні місця, пов’язанні з биттям серця нової української громади.
Кожне місто пишається своїми скарбами – архітектурою, пам’ятками історії чи природними об’єктами. Проте в кожному місті є також сховища, в яких зберігаються пам’ятки минулого.
У цій розвідці Іван Парнікоза знайомить з головними краківськими сховищами, які зберігають українські пам’ятки, та розповідає про спробу створити в місті український музей.
Кожне місто це мережа вулиць і провулків, бульварів та шосе, кожне з яких має свою назву. Ці назви разом з назвами кінотеатрів і ресторанів, мостів та міських районів творять унікальну тканину міста – міську топоніміку.
В цьому матеріалі Іван Парнікоза розглядає фрагмент топоніміки Кракова, пов’язаний з Україною.
У цій частині циклу статей Іван Парнікоза знайомить читача з українцями в освітніх закладах Кракова та сучасними українськими громадськими організаціями у місті.
Передусім – це кафедри україністики та українознавства Ягеллонського університету, Об’єднання українців у Польщі та Фундація Святого Володимира Хрестителя Київської Русі.
Після повоєнних репресій довгі роки у Кракові не стало чути української мови та української молитви. Втім, українці, звичайно ж, лишилися. А серед них – зовсім не посередні. Адже в Кракові лишалися та працювали вже знайомі нам митці Лев Гец та Юрій Новосільский. У цій частині прогулянки Краковом згадаємо життя й доробок українських художників.
Read More
На вулиці визволеного Кракова за військом одразу підтягнулися усі складові радянського апарату терору. Спочатку радянські чекісти, а згодом працівники польської служби безпеки активно виловлювали представників української інтелігенції та знищували їх.
З 28 квітня по 28 липня 1947 р. тривала акція «Вісла», під яку потрапило 140547 українців та членів змішаних родин.
Одним з найбільш дискусійних питань, пов’язаних з історією Кракова, що має пряме відношення до українців, є історія про порятунок міста від знищення гітлерівцями під час звільнення міста.
У січні 1945 року війська 1-го Українського фронту під командуванням маршала І.С.Конева наблизилися до Кракова…
22 червня 1941 р. українці у Кракові зустріли з ейфорією, вважаючи що німці принесуть волю Україні. Втім, з цього дня тут з’явилися зовсім інші українці.
У цьому нарисі Іван Парнікоза прослідкує розташування на території Кракова місць утримання радянських військовополонених під час ІІ Світової війни. Значну їх частину складали українці.
Після звільнення Степана Бандери з в’язниці в Бресті-Литовському та його брата Василя з табору у Березі-Кратузькій, по короткому перебуванню у Львові, у другій половині жовтня 1939 р. вони переїхали до Кракова.
Зважаючи на масові репресії НКВС на території Східної Галичини в період з 1939 по 1941 р., Краків замість Львова стає центром діяльності ОУН. Про цю сторінку історії читайте в черговій частині циклу Івана Парнікози.
Німці, незважаючи на загальну дискримінацію українців, загравали з цими “союзниками з примусу”. Такі загравання та зближення українських національних лідерів з окупаційною адміністрацією дійсно сприяли деякому покращенню становища українців на теренах окупованої Польщі. Але проти цього ж населення застосовувалися жорстокі репресії за найменший спротив владі або навіть підозру такого опору.
Read More