Українські сліди у Кракові. Становлення нової української громади в Кракові у 2013-2021 рр.

Поріділа в післявоєнних випробуваннях українська громада Кракова сконсолідувалася і трималася при греко-католицькій церкві та кількох українських громадських організаціях. Аж ось надійшли нові хвилі української еміграції. Численні новітні українські емігранти активно підтримали ідею євроінтеграції України та влаштували у 2013 році свій Євромайдан у Кракові.

Курс на євроінтеграцію, який ціною втрати частини території країни виборола Україна, дозволив українцям без віз подорожувати країнами Євросоюзу і полегшив їм виїзд на роботу в Європу. Багато українців вибрало Польщу, зокрема Краків. Внаслідок цього на краківських вулицях знову часто залунала українська мова. В місті з’явилися нові заклади харчування, власниками яких є українці, книгарня, де можна купити книжки українською мовою. Краків відновився як значний центр української культури. Адже тут оселилися не тільки звичайні працівники, але й представники української інтелігенції, які вирішили внести нове в організацію українського життя в Кракові.

Окрім греко-католицької парафії, гуртка Організації Українців у Польщі та Фундації св. Володимира, у місті виник спочатку Український клуб, а згодом Фундація «Зустріч». Згодом постали і інші організації. Проте жодній з цих організацій поки не вдалося залучити більшого числа новітніх українських емігрантів. У цій частині нашої подорожі українськими слідами у Кракові відвідаємо сучасні місця, пов’язанні з биттям серця нової української громади.

***

Станом на 2020 р. у Кракові мешкає понад 100 тисяч українців, багато з них вже з польськими паспортами. Це понад 10% населення міста.

Найбільший наплив українців до Кракова відбувся з початком російсько-української війни 2014 року. Краківський українець Микола Манько згадує знайомих кримчан і донеччан, які, залишивши свої хати і майно, прибули у Краків, рятуючи життя і шукаючи заробітку. Але також багато виїжджало, щоб уникнути мобілізації, або від страху за майбутнє своє і своїх дітей, що завжди відбувається під час війни. Цікаво, що до країн Європи тоді виїжджали також українські прихильники «русского мира».

Другим великим поштовхом став безвізовий режим. З безвізом було пов’язане також значне зростання українських туристів. Тому в музеях з’явились україномовні екскурсоводи. Однак, більшість українців, які прибули за останнє десятиліття, це російськомовні громадяни. Тому, коли проходиш повз багатоповерхівки, то на дитячих майданчиках можна почути дитячий гамір російською.

Починаючи з 2013 р. ситуація з українцями в Кракові почала нагадувати ту – з кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Як вказував часопис Об’єднання Українців в Польщі (ОУП) «Наше слово», останніми роками (2013-14 рр. – авт.) в Кракові значно зросла кількість студентів з України. Саме їх можна було спостерігати на площах Кракова під час подій Майдану, саме від них можна було почути українську мову на краківських вуличках.

Наприклад, в Економічному університеті у Кракові (вул. Rakowicka 27) 2013/2014 академічного року розпочало навчання 329 молодих людей з України, а загалом на бакалавраті, маґістерських студіях та аспірантурі – усіх їх 560. У Яґеллонському університеті на даний момент навчається близько 300 громадян України.

Проте найбільше охочих з української держави здобувати знання в Кракові прийняла Краківська академія ім. Фрича Моджевського по вул. Gustawa Herlinga-Grudzińskiego 1. Зокрема, в 2013/14 рр. до неї вступило приблизно 680 нових студентів, а всіх приїжджих з України тут було майже 1300. Академію Моджевського тут навіть називають Українською Академією, бо в багатьох групах українці переважають. Власником цього приватного навчального закладу є мер міста професор Яцек Майхровський, дуже прихильний українцям.

Деякі українці також прибули до Кракова в рамках різних програм обміну, наприклад «ERASMUS Mundus», «Стипендіальна програма ім. Л. Kiрклaнда» або «Європейське волонтерство», які надають можливість здобуття міжнародного професійного та освітнього досвіду.
До Кракова приїжджають не лише українські студенти. Кожного року тут влаштовується на роботу щораз більше громадян України, які працюють у різних галузях науки, техніки, культури, чи у великому корпоративному бізнесі, де навіть існують окремі українські колективи. Своє місце в місті Крака віднайшли, зокрема, бізнесмени, про що засвідчують, наприклад, такі інвестиції, як новий ресторан, паб, туристичне бюро, косметичний салон з українськими власниками.
«Хотілося б якось краще згуртувати українців, які проживають в нашому місті, – зазначала голова краківської ланки ОУП, д-р Оксана Баранівська. – Поки що збираємося при греко-католицькій церкві, але є українці різних віросповідань, є і такі, які, можливо, не сповідують жодної релігії. Хочемо всіх об’єднати. Але постає одна проблема: в нас немає домівки. Над вирішенням цієї справи якраз працюємо тепер». Поява такої домівки, безумовно, сприяла б суспільно-культурній активізації українців у місті. Головною проблемою в пошуках власного кутка є брак коштів. Поки що віртуальною світлицею громади є група «Українці в Кракові» у мережі Facebook, яка стала простором комунікації для вже понад 600 осіб.

Нажаль краківський гурток ОУП сьогодні переживає не найкращі дні. Змінилося кілька голів, немає домівки організації. Станом на 2021 р. ОУП у Кракові очолює Андрій Олійник.

21 вересня 2014 р.. в приміщенні Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Русі у Кракові відбулося урочисте відкриття Української недільної школи в Кракові, ініціатором створення та організатором відкриття якої є Краківський гурток Об’єднання українців Польщі. Повідомлялося, що недільна школа функціонуватиме на базі Загальноосвітньої інтеграційної середньої школи № 1 ім. Януша Корчака по вул. Kazimierza Wielkiego 33.

В недільній школі на початку мало навчатися 10 дітей, віком від 6 до 15 років. Українську мову та культуру дітям викладала вчитель початкових класів Мазанка Ольга Василівна. Ми не знаємо яка сучасна доля цієї школи.

Зростання кількості українців у місті призвело до того, що у банкоматах, паркоматах, пунктах купівлі проїзних білетів, касах маркетів запроваджується українська мова.

Відвідаємо вже знайомий нам з попередніх подорожей українським Краковом будинок на вулиці Karmelicka, 34.

Як ми пам’ятаємо з мандрівки Краковом часів німецької окупації, тут знаходилася Адміністрація Українського видавництва. Так вже збіглося, що наразі тут розташована ще одна активна українська організація – Фундація «Зустріч».

Будинок колишньої Адміністрації Українського видавництва у Кракові на вул. Karmelicka, 34. Дивним збігом обставин станом на 2020 р. в цій же будівлі розмістилася садиба української фундації “Зустріч” у Кракові. Фото І. Парнікози, 2014 р.

У 2013 р. в Кракові було створено ще одну неформальну українську організацію – Український клуб. А в березні 2016 р. вона була зареєстрована як Фундація «Зустріч». Початково необхідність самоорганізації виникла з потреби солідарності щодо трагічних подій на Майдані і концентрації зусиль навколо акції підтримки для українського Майдану, а також збірки гуманітарної допомоги Україні та для українців, які потерпіли під час війни на сході.

Український клуб провів та організував кілька зустрічей, які промують українську культуру, а також був співорганізатором перебування у Польщі дітей з родин постраждалих. Він також брав активну участь у проекті, що реалізувався товариством Покоління „Альбом минулих років”, в якому взяли участь загалом 100 дітей з України та Польщі. В результаті цієї роботи була створена виставка фотографій та фільм «Діти Майдану» („Dzieci Majdanu”), реалізований на основі інтерв’ю з учасниками проекту. Фільм можна подивитися тут. У 2015 р. фільм «Діти Майдану» демонструвався на екрані краківського кінотеатру «Kino Pod Baranami», Rynek Główny 27.

Фундація «Зустріч» діє, перш за все, з метою зближення i польсько-української співпраці, подолання перешкод і стереотипів, будування сучасних, багатокультурних і демократичних суспільств. Фундація спирається на українців, що живуть у Польщі, і допомагає їм. Виняткове значення для фундації має промоція культури і науки, в тому числі організація культурних і наукових заходів. В своїй діяльності фундація звертає увагу на важливість спорту, фізичних вправ та здорового способу життя. До цього часу фундації вдалося реалізувати кілька проектів, в тому числі Вивчаємо Краків та Сусідське коло, в яких взяло участь біля 500 осіб різних національностей, мов і релігій.

Фундатором Українського клубу, а потім фундації «Зустріч» стала невтомна Олександра Запольска, за освітою математик. Вона має великі відомості про українців у місті, про те хто чим займається у Кракові. Саме вона була координатором проектів „Діти Майдану”, „Альбом минулих років”, а також „Книга доброї практики”. Олександра в далекому 1990 р. переселилася з Житомира до Кракова. Одного разу почула від високого польського чиновника про те що українців у Кракові немає і почала діяти.

Станом на 2020 р. до фундації також входять:

Кароліна Пчола – графік, викладач математики, працює інформатиком в Педагогічному університеті у Кракові, а також в Інституті математики. Зараз вона голова фундації;
Наталія Шимборська – вчитель польської та української мови, колишня працівниця посольства Польщі в Києві, а наразі співвласник дорадчої фірми, допомагає українцям в Польщі на основі свого емігрантського досвіду;
Микола Манько – теолог, письменник, ліцензований гід по Кракову. Дослідник українських слідів у Кракові;
Анна Баранівська – випускниця Ягелонського університету, спеціалістка з фінансових справ.
Андрій Кудряшов – один із засновників Фундації «Зустріч», інформатик, аспірант Гірничо-металургічної Академії в Кракові, організатор акцій допомоги України, а також зустрічей з представниками науки та культури. Фундатор і адміністратор Українського клубу в Кракові.
Надія Штогрин – студентка управління людськими ресурсами Ягеллонського університету, церковного хору та спільноти молоді при українські греко-католицькій церкві у Кракові. Саме вона запровадила „День Вишиванки” і багато інших заходів. У фундації – організаторка і ведуча різних заходів;
Марія Калічак – випускниця гірничо-металургійної академії в Кракові та Львівської політехніки спеціалістка з бухгалтерії та аудиту, що з 2014 р. мешкає в Кракові;
Лілія Андреєва – психолог, писхотерапевт, член польського товариства психотерапії Гештальт. В фундації опікується емігрантами яким дає поради, проводить тематичні зустрічі;
Катерина Баша – соціальний працівник, член хору Gospel. Організатор мовних ігор;
Кароль Вернер – інформатик, творець сторінки товариства;
Олена Запольська архітектор краєвиду, з успіхом проводить заняття для дітей, підлітків чи дорослих. Одна з ініціаторів проекту Діти Майдану („Dzieci Majdanu”).

Важливим досягненням фундації є утримання домівки, переважно з власних коштів засновників фундації, пожертв членів та реалізованих проектів. Ця домівка є місцем українських заходів, майстер-класів та зустрічей. При фундації «Зустріч» також діє польський розмовний клуб, що дозволяє емігрантам освоїтися з польською мовою.

Друге важливе досягнення фундації впровадження в практику польських шкіл для українських дітей посади міжкультурного асистента. В умовах, коли офіційно навчатися в пунктах навчання української мови (у школі №12 на Aleja Kijowska, 3) можуть тільки українці, які мають польське громадянство, робота таких асистентів є дуже важливою. Деякі з цих асистентів по факту є вчителями української мови. Важливу увагу приділяє фундація психологічній підтримці новітніх емігрантів з України.

Фундація «Зустріч» – жива, активна українська організація в Кракові, яка має усі шанси об’єднати активну частину української спільноти в місті, незалежно від її походження.

Наступне місце, яке ми відвідаємо у цій мандрівці важливе для кожного українця, що приїжджає з України до Польщі – генеральне консульство України в Кракові, що розташоване на ал. Bieliny-Prazmowskiego, 4 у невеликій садибі з українським гербом на фасаді.

Генеральне консульство України в Кракові на ал. Bieliny-Prazmowskiego, 4. Фото М. Лацяк, 2013 р.

У листопаді 2013 р. багатолюдна хода українців від меморіального знаку Голодомору на вул. Wisłna (поблизу греко-католицької церкви) пройшла сюди – до українського консульства в Кракові з вимогою підписати асоціацію з Євросоюзом. В колонні було видно головним чином молоді обличчя українських студентів.

Протест українців Кракова проти політики В. Януковича і виступ під консульством України. Фото з мережі.

Ось що згадує про той час М. Манько – краківський українець, член формації «Зустріч»:

«Під час обох майданів тисячі українців зі своїми польськими друзями збирались під пам’ятником Адаму Міцкевичу (званого тут Адасем) щоб виразити свою підтримку європейському шляху України. Коли почались трагічні події і російська окупація, в Фундації св. Володимира на вул. Канонічій 25 почалась велика збірка допомоги, і поляки Кракова вразили нас свою солідарністю і жертовністю.

Коли на Майдані почались вбивства, краківська інтелігенція була шокована цими подіями і Старий Театр організував на Щепанський площі акцію, де польською читалися свідчення трагічних подій, між іншим Завена Баблояна з Харкова у польському перекладі, а читала з іншими акторами Анна Димна (акторка виступала на балконі Старого Театру), відома акторка, серед інших, з фільму Знахар, особа дуже прихильна до українців. Під час театральної акції була мистецька виставка, організована киянкою мисткинею Ксенією Березовською, вона також завжди, при всіх протестах і майданах організує мистецькі акції, плакати ін. Їй допомагала Оленка Запольська (це донька Олександри Запольської) і Катерина Баша. Українців сильно підтримувало подружжя режисера Анджея Вайди і акторки Кристини Захватович – краків’ян, які беруть участь в українських акціях, і створений ними Центр Японського Мистецтва на вул. M. Konopnickiej 26 часто використовується на українські фуршети на День незалежності. Директорка цього центру має українське коріння.

У Кракові лікувалось кілька важко поранених майданівців, лікування яких оплатили поляки. Я з Катериною Башою відвідували одного в шпиталі св. Рафала по вулиці Adama Bochenka, 12, другий, у цьому ж шпиталі був важко поранений в хребет, перебував у комі після важкої операції. Ініціаторами у цьому випадку були українські лікарі, які там працюють. Загалом лікувалось в Кракові в різних шпиталях кілька чоловік.

Багато поляків бізнесменів передавало кошти на лікування поранених військових у війні. Так, поляки – власники ресторації «Смаколики» при вул. Straszewskiego, 28, передали великі кошти на лікування наших добровольців. Я довідався це від працівників. Таких небайдужих було багато».

Реакцією на Український Майдан 2014 р. стала також виставка «Крапля в морі – мистецтво Української революції» в Краківському музеї сучасного мистецтва МОСАК, що знаходиться на Заболотті по вул. Lipowa, 4.

Фрагмент вистави «Крапля в морі – мистецтво Української революції», 2014. Фото з мережі.

Такі картини можна побачити на березі Вісли у Кракові. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Українським питанням займається також Fundacja Współpracy Polsko Ukraińskiej “U-Work” –садиба якої знаходиться по вул. Stefana Batorego 2/28, її голова – пан Рафал Грабовський.

Завданням цієї організації є юридично допомагати українцям які працюють У Кракові в правових питаннях, отриманні документів на побут тощо.

Загалом, 28 вересня 2021 р. на зустрічі з Генеральним консулом України В’ячеславом Войнаровським у ГКУ в Кракові були присутні представники Конфедерації українських громадських організацій міста, серед яких були присутні голова Краківського кола Об’єднання українців Польщі Андрій Олійник; співзасновниця і членкиня Фундації «Зустріч» Олександра Запольська; співзасновниця Фундації масових видовищ Надія Мороз-Ольшанська; голова Фундації українсько-польської співпраці «U-Work» Рафал Грабовський, головна редакторка українського порталу «UAinKrakow» Ольга Менько; голова Фундації «Центр освіти і творчості – EDU&ART» Іванна Чайковська; заступник голови Фундації «Активна інтеграція» Микола Ганюшкін.

Проте, зазначає Микола Манько, краківські українці у головній своїй масі не бажають належати до українських організацій, мабуть радянські і пострадянські часи відбили у нашого народу це бажання. Тому ані греко-католицька церква, ані існуючі у місті українські організації не репрезентують нових українських мешканців Кракова. Лише невелику їх горстку. Досі не придумано формат, який би справив, що українці масово хотіли б у ньому взяти участь. На вихідні на подвір’ї модного кафе-бару Forum що на вісляних бульварах, вечорами при пиві збирається набагато більше українців, ніж у будь-якій організації. Тут, зокрема, зустрічаються українці, які працюють в галузі IT.

Пані Олександра Запольська придумала Український Пікнік, щоб родинами з’їхатись, поспілкуватись, поїсти і попити, побавити дітей.

Українська громада має труднощі зі створенням української школи, бо цього не бажає польська влада. Проте більшість батьків теж не хочуть, щоб їхні діти вчились поза польським соціумом.

Друзі поляки, або поляки, закохані в українців/українок у День Вишиванки також одягають вишиванку, яку тут можна купити через Інтернет.

Станом на 2017 р., за підрахункам консульства України, в Кракові було вже 60-70 тис. українців. Ці люди, головним чином, приїхали сюди на роботу. Вони платять податки, соціальні відрахування, орендують чи купують помешкання і часто хочуть залишитися на постійне проживання.

Великою проблемою є навчання українських дітей у Кракові рідній мові. Загалом у Кракові наразі вчиться біля 1,6 тис. українських учнів. Українські діти дуже швидко адаптуються і за кілька місяців нормально розмовляють польською. Від початкової школи до ліцею вони мають безкоштовне навчання. За навчання в університеті мусять платити. На думку консула України у Кракові мають з’явитися школи з українською мовою навчання. Адже школи з польською мовою навчання є у Львові. І вони працюють як звичайні державні установи. В той же час, у Кракові нема жодного класу, де українські діти могли б вчитися власній мові.

У 2018 р. краківські греко-католики святкували 60-ти річчя відновлення парафії Воздвиження св. Хреста. У Кракові також є величезна українська неопротестантська громада. Імовірно, вона набагато більша ніж православна і греко-католицька громади разом взяті.

В сучасному Кракові діють такі заклади харчування, власниками яких є українці: Boka coffee bar, ul. Zabłocie 19, Cukiernia Wyszukane Desery Braci Szewczenko, rynek Kleparski 14, Urban Coffee, Św. Wawrzyńca 3, Сoffee Kiosk Krakow, Wielopole 14, Фуд-трак «Czeburek», ul. Aleja Pokoju, 67.

Як зазначає М. Манько, українські бізнесмени відкривають в основному не українські ресторани, адже вони мусять пристосуватись до місцевих мод. Наприклад, один з відоміших грузинських ресторанів на вул. Mostowa, 14 є власністю українців.

Українці в Кракові займаються також оформленням документів для інших українців на вступ до університетів та отримання дозволу на проживання.

Багато українців працює в ресторанах, бо польські кухарі виїжджають далі на захід. Також багато опікунок людей похилого віку і домогосподарок з України (польські виїхали на захід) запроваджують у польських помешканнях нову кулінарну культуру. Цікаво, як цей процес розвиватиметься у майбутньому.

На вулиці Slawkowska, 28 відкрилася книгарня, де можна купити книжки українською мовою. Інформація про книгарню-кав’ярню доступна тут.

Поряд з усім вищевказаним, Краків давно розвинувся у центр української культури за межами країни.

Товариство Вілла Деціуша по по вул. 28 Lipca 1943, 17а багато років організувало стипендію для українських письменників. Так, у Кракові на довготривалих стипендіях були: Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Сергій Жадан, Таня Малярчук, Софія Андрухович, Андрій Бондар, Любко Дереш, Андрій Любка, Мар’яна Кіяновська, Оксана Луцишина, Галина Крук, Наталка Сняданко, Назар Гончар, Галина Ткачук і багато інших. По суті, вони жили в Кракові разом з іншими європейськими письменниками в одному будинку по три місяці, що дозволяла стипендія. Кілька років поспіль Вілла Деціуша на день незалежності організовує Арт Пікнік Слави Фролової з Києва.

У Краківській музичній академії, вул. św. Tomasza, 43, 2 грудня 2019 р. відбувся фестиваль українсько – польської музики (насправді української музики і українських виконавців з Києва. Тут також концертував Мирослав Скорик.

У Кракові живуть дві найкращі польські перекладачки української літератури Рената Руснак і Катажина Котинська.

З 2004 року тут існує видавництво «Немрод» (Nemrod), яке видавало українські тексти у польському перекладі: О. Забужко, Ю. Андруховича, С. Жадана, М. Рябчука, Т. Прохаська, Ю. Прохаська, Н. Сняданко, Ю. Іздрика, О. Гриценка та М. Манько.

Українка зі Львова, а тепер краків’янка Жанна Слоньовська стала лауреатом польської літературної премії ім. Джозефа Конрада.

Краків’янин Борис Тинка, автор польського путівника по Одесі, рішенням одеської міської ради став почесним амбасадором Одеси в Польщі.

Багато акторів краківського театру імені Юліуша Словацького є українцями. В цьому театрі також під час вистав як додаткова використовується українська мова.

У Кракові є український фольклорний ансамбль Леля, який створила і яким керує музикантка Леся Бородавка.

У 2020 р. в кам’яниці Ламеліх по вул. Mikołajska 2 за ініціативи Яцка Токарського – голови видавництва «Високий замок» та Миколи Манька з фундації «Зустріч» було проведено першу виставку присвячену українським слідам у Кракові. Було представлено такі постаті як Св. Яцек Одровонж, Благословаена Саломея, Митрополит Андрій Шептицький, Св. Соломія Лестківна, Богдан Залевський (пам’ятник Бояну), Ян Матейко (проект іконостасу), а також архітектор Теодор Тальовський (польський зодчий, виходець зі Львова).

В 2021 р. у Краківському Міжнародному центрі культури за адресою Rynek Główny, 25 відбулася за підтримки міста Кракова виставка „Ukraina. Wzajemne spojrzenia” («Україна. Взаємні погляди»). На виставці було представлено польські та українські полотна на тему України, що презентують 300 років історії: традиціне мистецтво і авангард зустрічаються на цій виставі. Представлено репродукції полотен Володимира Костирка, Лади Наконечної, Open Group, Włady Rałko, а також традиційних художників: Józefa Brandta, Іллі Репіна, Jana Stanisławskiego та Leona Wyczółkowskiego.

Відвідаємо також краківський готель «Легенд» по św. Gertrudy, 12. Тут 27-30 березня 2017 р. в відбулася чергова IV зустріч Польсько-українського форуму істориків. Головним питанням цієї зустрічі був обмін думками щодо найбільш болючої для сучасних польсько-українських стосунків проблеми Волині в 1943 р. Як відомо, за правління правоцентристської партії «Право і Справедливість» це питання було нею використане для стимуляції електорату та отримання додаткової підтримки серед виборців. У результаті в 2016-17 рр. Польщею прокотилася низка антиукраїнських акцій: зривання українських урочистостей, руйнування нагробних пам’ятників на території Підкарпатського та Люблінського воєводства. Кульмінацією стала відмова польського уряду від субсидування урочистостей, присвячених 70-й річниці геноциду Українців, проведеному польським комуністичним урядом – т.зв. акції «Вісла» та відкриті заяви в пресі, про те що нібито ця акція була необхідна.

Готель “Легенд” у Кракові, вул. św. Gertrudy, 12, в якому відбулася чергова IV зустріч Польсько-українського форуму істориків. Фото І. Парнікози, 2017 р.

Згадана зустріч була спробою запобігти брутальному використанню політиками історії шляхом наукового підходу до встановлення правди не тільки про дії УПА проти польського цивільного населення, які польська сторона на законодавчому рівні визнала геноцидом, але й дії польських партизан проти цивільного українського населення, які в свою чергу польська сторона приховує від широких верств польської громадськості. Як свідчать інтерв’ю учасників польсько-української зустрічі, до порозуміння поки що ще далеко, але не заполітизований діалог – це, звичайно, величезний крок вперед у поточних непростих умовах. Будемо сподіватися, що Краків виступить місцем нового порозуміння, а не нового конфлікту поляків та українців.

В новітній час Краків також збагатився українськими меморіальними знаками. При церкві на вул. Wiślna за участі громади, українського консульства і першої леді Катерини Ющенко 18 листопада 2008 р. був відкритий пам’ятний знак жертвам Голодомору в Україні в 1932-1933 рр.

У внутрішньому дворі Палацу Вєльопольських, де міститься Міська Рада Кракова і мерія, у листопаді 2019 р. було відкрито пам’ятник Анні Ярославні, яка по дорозі до Франції жила на Вавелі у своєї тітки княгині Добронеги. В урочистостях відкриття взяли участь представники міської ради, українського консульства і українських організацій.

Приміщення Міської ради Кракова згадаємо і з іншого приводу. 9 червня 2021 року Рада Міста Кракова надала статус почесної громадянки міста Кракова польській письменниці українського походження Ользі Токарчук. Урочиста сесія, під час якої відбулося вручення акту надання статусу почесної громадянки міста Кракова пройшло 8 жовтня 2021 року в в залі засідань Ради Міста Кракова. Ольга Токарчук провадить лекції з написання прози в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові.

***

От і закінчилася наша подорож Краковом для українця. Сподіваємося, що вона була (чи може тільки буде) «погулянкою із задоволенням і не без моралі», як писав Великий Кобзар і вулиці міста над Віслою стали для вас вже не чужими, як не були вони чужими для багатьох поколінь українців. Та нам вже час! Тож, кидаємо останній погляд на розквітлі магнолії на вавельському дворі, та срібну смугу Вісли і гайда до дому! Дорогу додому нам підкаже вказівник біля основи вавельського пагорба: «Київ – 750 км».

До Києва 750 км. Фото І. Парнікози, 2011 р.

Український Краків приховує ще дуже багато таємниць. Залишаються незнайденими численні українські адреси міста. Велика праця також чекає дослідників у пошуку українських поховань на некрополях міста. Зокрема, на Раковицькому цвинтарі потрібно відшукати поховання таких військовиків УНР: Переверзів Дмитро (31.01.1868 – 27.10.1928) – полковник, начальник постачання 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР та Чалий Олекса (1896 – 1929) – козак Армії УНР. Необхідно також відшукати могилу професора Богдана Осадчука у малопольському селі Закличині біля Мислениць.

В роботі використано матеріали наступних джерел: