Українські сліди у Кракові. Початки міста віслян і зв’язки з Руссю

Продовжуючи тему українських слідів у Кракові, публікуємо другу статтю циклу, яка розповідає історію міста в період VII-X століть.

Перша стаття циклу: Українські сліди у Кракові. Давні пам’ятки з території України


Іван Парнікоза

Виникнення Кракова овіяне таємницею. Його пов’язують зі слов’янським племенем полян, про яке відомо дуже мало. Для розвитку міста велике значення мали також його зв’язки з Великоморавською державою, з якої християнство та культурні впливи могли поширитися на терени як сучасної Польщі так і України ще до офіційного прийняття ними християнства.

Відоме з кількох джерел, одне з головних «пра-польських» племен – вісляни асоціюються зі своєрідною археологічною специфікою Краківської землі в додержавний період раннього середньовіччя.  Характерною рисою Краківської землі є великі кургани, великі городища від 1-5 і до 10 га та, так звана, біла кераміка. Великі городища в даний період (перед Х ст.) можна знайти також у Великій Моравії. Загалом, в випадку Сілезії чи Малопольщі, зовсім не важко знайти зв’язки з Великоморавською державою чи Чехією.

Кургани виступають поблизу давніх осередків племінної та ранньо-державної влади: в Перемишлі, Сандомирі, Кракові та недалеко від Гродка над Бугом (Husynne). Монументальні краківські кургани датовані на «віслянський» час, трактуються як матеріальні свідчення буремної епохи пов’язаної з центром племінної влади в районі сучасного Кракова. У місті височать величні кургани Ванди та Крака (припускають що вони походять з VII-VIII ст. н. е.). Краківські кургани нагадують аналогічні на Русі (Чернігів – Чорна Могила, кургани в Гнездово під Смоленськом) чи Скандинавії (Gammle UppsalaJelling). Якщо ще пошукати прототипи, то можна зупинитися на Норвегії, де курганів датованих IX ст. є набагато більше.

Курган Крака (Kopiec Krakusa) знаходиться в міському районі Подгоже (Podgorze) на підвищенні Ренкавка (271 м н.р.м.) в пасмі Кремьонек між вул. Марієвського (Maryewskiego) та алеєю Сілезьких Повстанців (Powstancow Slaskich).  Сучасного вигляду він набув після реконструкції в 1950-х рр. і має 50 м в діаметрі та висоту 14 м.  Вважається, що спочатку він був вищим – до 16 м, і більшим – діаметр досягав 63 м. Спочатку був зведений менший курган з піску, потім зроблено ізоляцію з глини і насипано більший курган. Поховання відсутнє, або містилося на його верхівці, а тому не збереглося.

За типом зведення, тобто насипанням спочатку невеликого, а потім зверху більшого кургану, існує велика подібність до Чорної Могили в Чернігові. За переказом, у ньому похований легендарний засновник Кракова – князь Крак. Цей переказ також дуже добре перегукується з аналогічним – про заснування Чернігова легендарним князем Чорним, який начебто похований у кургані Чорна могила. Мешканці краківської землі (вісляни?), як і більшість слов’ян дохристиянського часу не ховали а спалювали своїх померлих.

Відомий польський ботанік В. Шафер відшукав на верхівці цього кургану рештки величезного дуба, який зростав на верхівці кургану. Тож в ті далекі часи як на берегах Вісли, так і на берегах Дніпра (згадаємо знахідки ритуальних дерев дуба в гирлі Десни) височіли святі дерева слов’ян. Цікаво, що до середини ХІХ ст.  курган Крака оточували чотири менші кургани, які, на жаль, були знищені при розбудові краківських фортифікацій.

Неподалік від кургана Крака розташований один з найстаріших краківських костелів. Непоказна будівля костелу св. Бенедикта сягає Х ст. Зведений початково як ротонда, цей храм є ровесником нашої Десятинної церкви.

Костел св. Бенедикта та його розташування на схемі Кракова

Інший стародавній курган –  курган Ванди (Kopiec Wandy), знаходиться в межах дільниці Нова Гута (Nowa Huta) між вул. Пташицького (Ptaszyckiego) та Бардоса (Bardosa). Це досить далеко від центру, тому, щоб дістатися сюди, доведеться скористатися трамваєм № 17 чи 21 з центру до зупинки «Курган Ванди».

За переказами, Ванда була донькою того ж таки князя Крака, яка відмовила саксонському князю стати його дружиною та віддати своїх слов’ян під німецьке панування. Княгиня Ванда не хотіла німця за чоловіка та воліла покінчити життя, щоб не дістатися йому до рук. В цьому символ віковічного протистояння слов’ян німецькій експансії. За подробицями з відповідних легенд ми відсилаємо читача до Ігнатія Крашевського з його класичним «Старим оповіданням» («Stara Baśń»), натомість зауважимо, що ці кургани були єдиними монументальними пам’ятками людської діяльності які височіли на надвіслянських плато задовго до того, як на крейдяній скелі над Віслою виріс замок Вавель.

Існував і третій краківський курган – курган Естерки. Він був розміщений на терасі Рудави на відстані 3 км на північний захід від Вавелю на території саду королівського палацу в Лобзові (суч. вул. Гловацького). Об’єкт був досліджений в кінці XVIII ст. і виявився порожнім. В 1950-х роках його повністю знищили через будівництво стадіону.

Цікаво також, що стародавні кургани надихнули поляків до традиції насипання штучних курганів на честь видатних подій чи відомих постатей власної історії. Так, видовий майданчик на горі Високий замок у Львові являє не що інше, як такий штучний курган, насипаний у 300-ту річницю Люблінської унії.

Краківські кургани свідчать, що сучасний Краків міг бути важливим племінним центром. Імовірно, з цим центром пов’язана також знахідка скарбу IX ст. сокировидних гривень на вул. Канонічій (ul. Kanoniczej), 13.

Як виглядав Краків на світанку своєї історії? Як і Київ, він виник на пагорбах над долиною р. Вісла. Над багнистими розливами заплавних лук Вісли вивищувалися окремі вапнякові височини. Сформовані осадами давніх морів, мезозойські пласти вапняків піддавалися ерозії, внаслідок чого було вирізьблено дві платформи – вища та нижча. На сусідньому невеликому узвишші за відгалуженням Вісли в бік сучасного Казимира розташовувалася інше вапнякове піднесення – сучасна Скалка.

Вавельский пагорб (зліва) та Скалка (справа) на малюнку В. Зіна

Сама назва Вавель, як вважають, походить від слова що означало підвищення над розгалуженою заплавою, розливами річки. Давні вапнякові виходи – скалки, щілини яких вкривала наскельна теплолюбна рослинність, не затоплювалися під час розливів річки.

Гідрологічна ситуація в районі Кракова близько 1250 р.

Зважаючи на це, саме між гирлами річок Прондніка та Рудавки перші поселенці знайшли місце, зручне для облаштування граду. Поруч була багата на рибу та сіно заплава Вісли.

Внаслідок господарської діяльності тутешній краєвид суттєво змінився. Заплавні ліси поступилися місцем лукам, а навколишні ліси – полям. А згодом тут постало урбаністичне середовище. В якійсь мірі уявити собі як виглядав Краків колись дає можливість лука Бугу біля Дорогичина, де Замкова гора дуже нагадує Вавельский пагорб.

Уявити собі ситуацію на Віслі в районі виникнення Кракова дозволяє лука Бугу в Дорогичині

Вапнякові виходи – скалки досі помітні на схилах Вавельского пагорба

Що обумовило те, що саме тут виникло місто? Ситуація для розвитку Кракова як великого середньовічного міста була більш ніж сприятлива.

Як і у випадку Києва, найважливішим імовірно, стало вигідне географічне розташування. Від найдавніших часів через Краків провадив старовинний транс-європейський торговельний шлях, який брав свій початок десь над Чорним морем або у Києві, проходив крізь так звані Червенські городи, а далі розгалужувався. Одна його гілка через Перемишль, Завихост та Віслицю вела до Кракова та Праги, а далі – до Регенсбурга.

Схема торгових зв’язків Кракова

У Празі здавна існував великий ринок рабів, яких постачали новостворені слов’янські держави за вказівкою володарів цих держав, або з їхньої згоди. Работоргівля на чеських землях мала давнє коріння. Значна кількість золотих скарбів у великоморавських Старому Місті і Мікульчицях з IX-X ст. також вказує, що частина з них може походити з торгівлі невільниками, яку вели володарі Великої Морави з Венецією. Економічна міць останньої зароджувалося на основі продажу європейських рабів на ринки Північної Африки. Колони рабів переходили Дунай в район сучасного Лінцу в Австрії, звідки походить митний кодекс 903-906 рр., що згадує про цю торгівлю. Слов’янські купці з Чехії та Русі також постачали на продаж коней і віск.

Знахідки виробів різних культурних ареалів, зокрема варязько-руського в Заваді Лянцкоронській біля Кракова – свідчення функціонування торговельного шляху Київ-Краків-Прага.

Друга гілка торговельного шляху вела з Володимира (Волинського), Бугом та Віслою – до Трусо поблизу сучасного Ельблонга (з початку XII ст. – до Гданська), і далі – через Балтику, Фландрію та Рейн – вглиб держави франків, аж до Могунції (з так само великим як у Празі ринком рабів). Активна торгівля Русі зі Священною Римською імперією в X-XI ст. супроводжувалася також посольствами, які скеровувалися руськими князями до імператорів. В німецьких літописах збереглася інформація про посольства з 959, 973, 1040, 1042 i 1075 років.

Через Краків проходив також шлях на ринки Чорного моря. Він йшов через землі сучасної України і мав складну траєкторію. Так, знамениту атласну тканину, яку завозили до Кракова через Гданськ по Віслі, далі транспортували до Львова, а звіти – до Кам’янця-Подільського, звідки його переправляли до Білгорода, розташованого на Дністровському лимані. Тут тканини вантажили на кораблі та везли до Кафи. А вже звідти товар розвозився на ринки Анатолії.

Лесові ґрунти в околицях Кракова сприятливі для сільського господарства, тут також наявні великі поклади солі у Величці, експлуатація яких розпочалася ще в ранньому неоліті. Окрім того, багаті поклади металів сприяли добуванню заліза, свинцю, та срібла біля Олькуша. Саме ці фактори призвели до того, що виник град Крака, засновники якого точно невідомі.

Питання щодо різних етнічних впливів на засновників Кракова поки що не вирішене. В ІХ ст. Святополком І район Кракова був включений до Великої Моравії. Вірогідно, в Х ст. Краків знаходився у зоні впливу чеських Пшемислідів. В короткий період близько 950-х років Малопольща потрапила безпосередньо під чеське панування.

Столицю Віслян згадав, як вважають деякі дослідники, у своєму повідомленні Ібрагім ібн Якуб, а фрагменти тої реляції використав у “Книзі w доріг та країн” Абу Абдулах аль-Бакрі, що писав її в 1068 р. у Кордобі в Іспанії:

«Що стосується краю Болеслава, то його відстань від міста Фарага [Прага] до міста [trkw] (що читають як Краква чи Карако – тобто Краків, але певності немає) [вимагає] трьох тижнів подорожі. Місто Фарага [є] найбагатше в краю товарами. Прибувають до нього з міста trkw [Краків?] Руси та Слов’яни з товарами».

Приналежність краю Віслян до Чехії в  X ст. підтверджують численні джерела, такі як аль-Масуді, Ібрагім ібн Якуб чи празький документ з 1086 р., а також Dagome iudex.

Зауважимо, що найближча до Краківської – Сандомирська земля була відмежована густими пущами та згідно з археологічних матеріалів належала до іншої племінної групи.

Використані джерела:

Іван Парнікоза,

старший науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», к.б.н.


Читайте також: 

Українські сліди у Кракові. Давні пам’ятки з території України

Українські сліди у Кракові. Нова столиця П’ястів

 

Related posts

Leave a Comment