Крилос: місце сили

Богдана Костюк

Україною варто мандрувати – бодай для того, аби знайти котресь із «місць сили» або ж місцин, де відчутна потужна українська енергетика й духовна міць. Одне з таких місць – селище Крилос, поблизу Івано-Франківська. Назву села науковці пов’язують із назвою єпископського осідку – «крилоса», адже у середньовіччя на теренах селища розташувалась єпископська кафедра, бо ж то було не рядове місце…

Крилос, насправді, не просто чималеньке село, з міцними хатами й яблунево-вишнево-сливовими садами довкола (серпень же, якраз сливи достигли). У середні віки саме на території Крилоса була розташована столиця Галицько-Волинської держави – місто Галич. А у Галичі дивувала містян і подорожніх Богородична кафедральна церква (храм Успіння Богородиці), будинки-садиби заможних городян і прекрасні краєвиди довкола.

Перші писемні (літописні) джерела згадують храм у 1187 році, його пов’язують із з похованням князя Володимира Ярославича (Осмомисла). Храм був також місцем інтронізації Галицьких князів, до того ж, традиційно для того історичного періоду, саме ця релігійна споруда була сакральним та композиційним центром давнього Галича. Храм Успіння Богородиці був збудований міцно, з товстенними стінами і вузькими вікнами-бійницями: у ті часи церковні споруди будували також як принагідні фортифікаційні будівлі, де на час воєнних дій переховувались цивільні (як приклад: Кирилівська церква у Києві).

У 17 столітті на старовинних фундаментах збудовано каплицю Святого Василя. З 1990 року церква Успіння Богородиці перебуває в користуванні греко-католицької громади Крилоса. Щороку сюди приїжджають на прощу тисячі вірян з усієї України та з-поза її меж.

Поруч із собором – музей, в якому міститься інформація про Галич та його відомих людей. Серед них – дід Блаженного Любомира Гузара, священик і громадський діяч Лев Гузар; Лицар Срібного хреста заслуги УПА і Бронзового хреста заслуги УПА Прокіп Духович; український громадський і культурний діяч Юліан Романчук та інші.

Якщо ви приїдете у Крилос вранці – станьте на фундаменти, спиною до Богородичного храму, озирніться довкола. А тоді гляньте на небо. Крізь вас пройде невидима, але потужна енергія (Сонця? Вітру? Пращурів?), завдяки якій це місце вважають одним з місць сили, завдяки якій ви збагнете, чому за Україну варто боротись, як це робили наші пращури, як нам відомо з нашої історичної пам’яті.

Related posts

Leave a Comment