Маркіян Прохасько пише про філософію фотографування як споживання, яке заважає бути зі світом у конкретний момент.
На прикладі антарктичної експедиції він показує, що для унікальних фото зовсім не обов’язковою є дорога фотоапаратура і гігабайти знімків.
“Думаю, писати про Антарктиду в Антарктиді я цілий рік зміг би, бо я це дуже люблю. Перевага писання, яким я займаюся, у свободі, – розповідає Маркіян Прохасько.
Настанова “якщо можеш не писати – не пиши” актуальна для всього. Можеш не займатися дослідженнями – не займайся. А хто не може без цього жити – саме той хай і займається”.
Питання збереження планети пов’язане із філософією споживання. За пів року людство споживає стільки, скільки Земля може відновити за рік. У кризи людство пригальмовує, як ми бачили, атмосфера очищується. Але попередній досвід показує, що як тільки буде можливість – економіка захоче “догнати і перегнати” – надолужити втрачені гроші.
Read More
Взагалі про Антарктиду можна знайти багато текстів – про експедиції і наукові дослідження, про унікальну природу й мужніх полярників. Та мало хто пише про суб’єктивне сприйняття. Колонка Маркіяна Прохаська саме про це – про відчуття континенту, про запахи і звуки Антарктики. Прекрасні художні фото автора вдало доповнюють текст, хоча повністю передати усю велич і відчуття Антарктиди навіть найкращі фото не в змозі.
Read More
“Ми підходили до місцини, що називається Еко-Нельсон, повільно, бо навколо плавали шматки льоду, – пише Маркіян Прохасько.
Вийшовши на пагорб, побачив оцей неймовірно насичений, простий, але, водночас, багатий і дуже спокійний краєвид”.