Море Лазарєва чи Гаакона — як називають моря Антарктиди

Антарктичні моря Південного океану. Рис.: Вікіпедія


Михаїл Лазарєв – капітан “Мирного” – другого корабля експедиції Фабіана Беллінґсгаузена, яка майже знайшла Антарктиду і у якій були також і українці. Саме у водах цього моря російська експедиція 1820 року була близькою до досягнення берегів Антарктиди. Море Лазарєва існує здебільшого у російській та “прилеглій” до російської географії. У західних географіях ця назва фігурує менше. Міжнародна гідрографічна організація досі не затвердила назву моря, яке розташоване між морем Ведделла і морем Рісер-Ларсена. Тож функціонують такі-собі робочі версії назви цього моря, і море Лазарєва – одна із них. Інший варіант – море короля Гаакона VII – першого норвезького короля. Раніше, хоч я цікавлюся географією, я не бачив назви “море Гаакона VII”, бо раніше українці тим більше були залучені у поле радше прилеглої до російської географії.

За довідками від Арктичного і антарктичного науково-дослідного інституту тієї ж таки Росії, море Лазарєва займає 457700 кілометрів квадратних, а “Большая Советская энциклопедия” вказує 335000 кілометрів квадратних, у той час як ряд деяких інших російських довідників уже провело експансію, і море Лазарєва у них займає площу 929000 кілометрів квадратних. Це як мінімум вдвічі більше від усіх інших розрахунків.

Плутанина для простого любителя географії може бути спричинена насправді політичними підставами. Адже якщо нам з вами у принципі не так важливо, як називається якесь далеке море, то для держав, які відкривали Антарктиду, все впирається, очевидно, у позначення територій та “історичну справедливість”. Зрештою, хіба б нам не було приємно, якби десь у Антарктиці було море Омельченка – українця, який був учасником експедиції Скотта?

Тож досі остаточно не затверджене море вважається або повністю морем Лазарєва, або – здебільшого у світі лише його частина є морем Лазарєва, а інша частина – морем короля Гаакона VII. Межі цих двох морів на цій території також подекуди різняться. На одній зі схем мені випадало бачити, що море Гаакона VII займає ще і шматок іншого не остаточно визначеного моря Рісер-Ларсена. Норвезька Вікіпедія зазначає, що море короля тягнеться від мису Норвегія – межі моря Ведделла – до нульового меридіана, де починається море Лазарєва. У той же час, з норвезької точки зору, море Лазарєва невизнане, тож море короля тягнеться ще на понад 44 градуси на схід. На півночі море обмежене Африкансько-Антарктичною улоговиною, глибина якої за українським “Атласом світу” – 5734 метри.

Та росіяни не визнають моря Гаакона VII ще крутіше: на сторінці Арктичного і Антарктичного науково-дослідного інституту воно назване “морем-самозванцем, не визнаним більшістю членів світового географічного товариства”. Зрештою, як і море Лазарєва – так само офіційно не визнане.

 

Саме море Лазарєва виділила Перша радянська експедиція у 1962 році на честь одного із перших капітанів, які досліджували високі широти. Можливо, це море та деякі інші антарктичні моря, досі не затверджене на найофіційнішому рівні тому, що, по перше, моря навколо Антарктиди часто дуже вже “не морські”. Якщо глянути на карти океанів, то видно, що моря мають здебільшого дуже логічні межі. Також їх називають якось органічно відповідно до культурних, історичних, географічних обставин. Часто навіть колір води у суміжних морях є різний. Проте є підстави припускати, що деякі моря навколо Антарктиди, власне, виділені – аби були.

Крім того, усі назви морів – за іменами відкривачів Антарктиди або на честь видатних представників тої чи іншої країни. Море Космонавтів та море Співдружності – назви також радше політичні. Це не органічні назви. Вони і не могли такими бути, бо на берегах континенту не мешкали впродовж тисячоліть якісь люди. Всі моря були відкриті за дуже короткий проміжок часу. А офіційно названі – за ще коротший період. Також варто пам’ятати, що Антарктида – континент інакший у більшості сенсів. Головне – він нічий, але багато хто хотів би мати його частину.

На запитання, наскільки доречно виділяти моря Антарктиди, львівський географ зазначив, що моря мають мати справді доволі чіткі межі. Наприклад, Мексиканська затока набагато більш виразна, ніж більшість морів Антарктиди. Утім, логіка виділення морів навколо Антарктиди може полягати як у особливому льодовому режимі, адже вони майже повністю замерзають, так і тим, що вони можуть бути відділені течіями, і там, відповідно, може бути своя особлива і відмінна від океанічної флора і фауна.

Отож, море Лазарєва-Гаакона VII має здебільшого льодові береги, утворені шельфовими льодовиками, які тут закінчуються. Майже впродовж цілого року море вкрите дрейфуючими айсбергами і льодом. У мережі можна натрапити на дуже мальовничі описи цього моря, скоріш за все залишені туристами, які побували у тих краях. Узбережжя моря Лазарєва, – сказано в одному з описів, – це застиглі глиби шельфового льодовика, що сповзає із гористої Землі Королеви Мод, на яку, до речі, претендує Норвегія. У морі знаходиться шельфовий льодовик Лазарєва, який тягнеться на багато десятків кілометрів. Береги мають вигадливі форми, адже у час антарктичного літа з льодовика спускається багато тонн води і льоду, що створює неймовірної краси русла і канали, а також виточені у льодовику неповторні геометричні форми.

Маркіян Прохасько,

автор книги “Мрія про Антарктиду”.


Читайте також:

Виходить друком український нон-фікшн про Антарктиду 

«Буйно мрійте»: як з’явився український нон-фікшн про Антарктиду

Related posts

Leave a Comment