Були колись острови Беллінсгаузена і Лазарева

Т. Г. Шевченко серед учасників експедиції на березі Аральського моря. 1848-1849 рр.

Папір, акварель. 13,7 × 22,9. Національний музей Тараса Шевченка, Київ

Антарктична шевченкіана – так ми називали між собою у НАНЦ, у листуванні, новий нарис популяризатора історії Арктики і Антарктики, біолога, художника Василя Придатко-Доліна, а саме «Були колись на старовинних картах острови Беллинсгаузенъ і Лазаревъ, але змалювати їх встиг лише Тарас Шевченко».

А чи знали ви, читачу, що художник-у-засланні Т.Шевченко був обізнаний із творами Ж.Араґо, Ж.Дюмон-Дюрвіля, А.Крузенштерна, Ф. фон Беллінґсгаузена, В.Головніна, і що він встиг поспілкуватися з декількома сучасниками експедиції Ф. фон Беллінґсгаузена, і навіть замалював одного із них? Що сучасники звертались до Ф. фон Беллінґсгаузена, аби той замовив слово за рядового Т.Шевченка… перед самим Імператором? Але…

А чи знали ви, що через неповороткість бюрократичної машини Т.Шевченко нібито залишався викладачем в Университетѣ Св. Владиміра у Києві упродовж 52 днів, хоча через наклеп, арешт і етапування до пустелі, не пропрацював там і доби?

А ви чули про нашого земляка, живописця Л.Хоріса, учасника експедиції до Північної Америки на бригу «Рюрик»? Ото ж… І взагалі, як вам таке переплетіння планет: Беллінґсгаузен, Лазарєв, Бутаков, Анжу, Семенов-Тянь-Шанський, Шевченко…

Автор погодився передати виданню «Експедиція XXI» повну версію начерків, які були використані ним для наукової статі, підготовленої для публікації у черговому номері журналу Geo&Bio (2020, v.19), де вона має назву «Про відкриття островів Беллінсгаузена і Лазарєва Аральською описовою експедицією (1848–1849) та імовірний творчий внесок художника у засланні Тараса Шевченка». Це сучасний погляд на маловідомі обставини відкриття островів Беллинсгаузенъ і Лазаревъ (Лазарева), але вже з врахуванням особливості їхньої геології, геоморфології і залученням даних з кліматології, а також ІТ-картографії.

Все разом, дозволило авторові відобразити, як могли виглядати відповідні берегові пейзажі 170 років тому, і, відповідно, попрацювати із датами і ракурсами. Були уточнені місця висадки експедиції, а головне, з’ясовано, що острови здіймалися над водою достатньо, аби в очікуваному морському пейзажі міг з’явитися зміст, ритм і глибина. На основі цього, вперше робиться припущення про те, що відповідні замальовки Тараса Шевченка існували, але не були розпізнані музейниками з різних причин.

У вступному слові до нарису, автор пише: «Пройшов час і немає вже нічого того, і нікого немає – ні Арал-моря, ні царя, ні доносителів, ні Орської фортеці, ні Раїмського укріплення… Проте, залишилась пам’ять про славетну Аральську експедицію, про геніального поета-кобзаря і про акварелі його чудові. І спогади капітана-лейтенанта Олексія Бутакова залишились, і карти Аральского моря, і звіти експедиції, створені за участі художника-у-засланні, піхотного рядового Тараса Шевченка… І раптом, зовсім неочікувано, промені від далеких аральських подій переплелися із променями пам’яті про історію обрѣтєния Антарктиди».

Нарис Василя Придатко-Доліна «Були колись на старовинних картах острови Беллинсгаузенъ і Лазаревъ, але змалювати їх встиг лише Тарас Шевченко» читайте у нашому виданні вже незабаром.

Автопортрет рядового Т.Шевченка часів Аральскої експедиції (1847). Твір #1[352], зменшена версія.

Related posts

Leave a Comment