Дорога Небесної ущелини – такою є історична назва шляху, що проходить через Головний Кавказький хребет і сполучає Владикавказ (Північна Осетія) та Тбілісі. Його довжина – 208 км. Воєнно-Грузинська дорога з півночі піднімається долиною річки Терек, перетинає Скелястий хребет по Дар’яльській ущелині, потім ущелиною річки Байдара піднімається до Хрестового перевалу (висота 2384 м), звідки спускається в долину річки Біла Арагві і далі вздовж правого берега річки Мткварі (Кура) підходить до Тбілісі.
Початок будівництва Воєнно-Грузинської дороги був пов’язаний з підписанням у 1783 році Георгіївського трактату про протекторат Росії над Грузією.
Воєнно-Грузинська дорога є одним з основних транспортних маршрутів, що зв’язують з Росією не лише Грузію, але й Вірменію, блоковану зі сходу Азербайджаном через невирішений донині Карабаський конфлікт. Автомобільне сполучення Грузії з Росією вздовж Чорноморського узбережжя (через Адлер) залишається закритим у зв’язку з неврегульованістю ситуації між Грузією і Абхазією.
В період з 11 липня 2006 року до 1 березня 2010 року Воєнно-Грузинську дорогу з боку Росії було закрито на невизначений термін. Формальним приводом для закриття дороги стала реконструкція контрольно-пропускного пункту «Верхній Ларс» на російській ділянці кордону. Фактично легальний в’їзд з Росії в Грузію автомобільним транспортом був неможливий.
Дорога надзвичайно мальовнича. Вздовж усієї траси зустрічаються грузинські пам’ятки старовини: собори, фортеці, сторожові вежі.
Якщо вирушити з Тбілісі, то за 20 км під’їдемо до Мцхети, древньої столиці Грузії, де розташований храм-монастир Джварі (кінець VI — початок VII ст.) і собор Светіцховелі (Животворного Стовпа, XI століття), який впродовж тисячі років і донедавна був головним патріаршим храмом Грузинської православної церкви.
Піднімаючись далі в гори, відкривається чудовий вид на Жинвальське водосховище. Воно було утворене на річці Арагві при будівництві гідроелектростанції, яка живить Тбілісі електрикою. Водосховище доволі чисте і є одним з головних джерел водопостачання столиці.
Неподалік розташований замковий ансамбль пізньофеодальної епохи – фортеця Ананурі (XVI—XVII ст.). Це був опорний пункт грізних арагвських Еріставів, правителів цього краю. На території фортеці є три храми, які давніші, ніж вона сама.
Серед мальовничих гірських краєвидів дорога підіймається все вище і проходить через відомий гірськолижний курорт Гудаурі.
Звідси вже недалеко до Хрестового перевалу (Джварі), найвищої точки Воєнно-Грузинської дороги (2395 м). Він дістав свою назву від встановленого там у давнину кам’яного хреста.
Далі шлях пролягає вже північним схилом Головного Кавказького хребта вздовж річки Терек. Доїжджаємо до селища Степанцмінда (колишня назва – Казбеґі). Звідси відкривається прекрасний вид на Казбек (5033 м). Неподалік – наскельний храм XIII століття Самеба (Св. Трійці), розташований на висоті 2600 м над рівнем моря.
Далі, за якісь 11 км звідси – кордон з Росією, але нам туди не треба. Повні вражень повертаємось до Тбілісі, звідки в ясну погоду також можна побачити Казбек. А попрощаємося з ми ним вже з борту літака, який прямуватиме вздовж Головного Кавказького хребта до Чорного моря.
Олекса Войтюк
Фото автора.