Василь Придатко-Долін
Як художник-у-засланні Тарасъ Шевченко допомагав відкривати острови Беллинсгаузенъ і Лазаревъ. Чи встиг він їх змалювати?
– Он смог открыть Антарктиду, но не может сейчас
даже рта открыть перед императором,
чтобы помочь Шевченко. Даже Беллинсгаузен!
И.Никитчук (2019) [1]
І раптом… промені від аральських подій зовсім неочікувано
переплелися із променями пам’яті про історію обрѣтєния Антарктиди
Автор
Частина 1. Дивовижний парад планет
Були колись на планеті справжні степи і справжнє Аральске море, і острів царя Николая I був, й інші острови були, і навіть сам цар був, і були ті, хто доніс цареві про поета, який сочинялъ стихи, на малороссийском языке… о мнимомъ порабощеніи и бедствияхъ Украины… о славе гетманскаго правления и прежней вольнице казачества [2],[3],[4],[5],[6]. І з’явився тоді указ царя, аби забрали поета Шевченка у солдатчину подъ строжайшій надзоръ и с запрещеніемъ писать и рисовать[7]. І пройшов час, і немає вже нічого того, і нікого немає – ні Арал-моря, ні царя, ні доносителів, ні Орської фортеці, ні Раїмського укріплення… Проте, залишилась пам’ять про славетну Аральску експедицію і про геніального поета-кобзаря, і про акварелі його чудові. І спогади капітана-лейтенанта Олексія Бутакова залишились, і карти Аральского моря, і звіти експедиції, створені за участі художника-у-засланні, піхотного рядового Тараса Шевченка… І раптом, зовсім неочікувано, промені від далеких аральських подій переплелися із променями пам’яті про історію обрѣтєния [8],[9] Антарктиди.
Рисунок 1. Автопортрети Т.Шевченка, створені у 1847-1849 роках: #1 (352), #46 (398), #47 (399) та #52 (404). По «Список картин і малюнків…» https://bit.ly/3ci06h1. Не масштабовано.
Сьогодні кожний може довідатись, як саме Тарас Шевченко (Рис.1) опинився в експедиції на Аралі, де перебував з 11 травня 1848 по 31 жовтня 1849. Будь-хто може вибудувати деталізований історичний ряд, скориставшись фондами Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського (Київ), чи то старанно оцифрованими збірками документів – такими, як потужний е-ресурс «ІЗБОРНИК»ibid. По-перше, це допоможе відчути, як все було насправді – у тому засланні, в експедиції. По-друге, осмислити, якій величній історичній постаті доручили небеса залишити нащадкам зображення унікальних (колись) островів Аральського моря, у тому числі, це Островъ Николай I, Островъ Беллинсгаузенъ, Островъ Лазарева [10],[11].
Рисунок 2. Макет шкуни Константинъ (в сучасній експозиції ДМШ, Київ).
Саме так – Островъ Беллинсгаузенъ (староросійською). Дехто може заперечити, мов, — малозначущі нюанси. Але ж які! Думаю, читач вже помітив: царя звали не Микола, а Николай, і цар-великорос ніколи не писав сучасною українською мовою резолюцію «…із забороною писати й малювати», і, взагалі-то, використовував ѣ (ять), ъ (ерь), і (і десяткове), а головний корабель Аральскої експедиції називали не шхуною, а шкуною, іменуючи її не Константін, а Константинъ. А іще, Тарасъ Шевченко ніколи не підписував аральські твори сучасною російсько-вікіпедійною мовою, із використанням «ы», як, наприклад, «Кызыл-Булак», чи то «Быш-Кум». У шевченківських повних підписах, завжди залишалось щось значно цінніше, а саме: «Кизилъ-Булакъ з. б.», але не «Кызыл-Булак»; «бишъ кумъ», але не «Быш-Кум»; «Кара-Тамакъ з. б., Оврагъ Кара-Тамак Арал», але не скорочений «Кара-Тамак». Більше того, сучасні технології дозволяють передати ці назви унікальним шрифтом Kobzar KS, створеним із використанням рукописів Т.Шевченка, але на жаль, не кожний веб-ресурс підхоплює се гарне уточнення. Дрібниць багато, але з них формується справжня картина світу!
Моєю головною метою було дослідити, як саме відбувалося відкриття островів Беллінсгаузена і Лазарєва (Рис.2, 3) під час Аральської описової експедиції 1848–1849 років, і, при можливості, з’ясувати, чи не сталося так, що відповідні натурні зображення абрисів існували, але залишились нерозпізнаними, і з цих причин не потрапили у каталоги творів художника-у-засланні, рядового Т.Шевченка? Невже загубились у хуртовинах подій?
Втім, щось подібне траплялось і в давнину, в полярних широтах, де навіть досвідчені капітани вітрильників, потрапивши у сніговий шторм, залишали за кормою не одне географічне відкриття.
Рисунок 3. Острови Беллинсгаузенъ і Лазаревъ на сучасній карті, створеній із використанням Google Earth (Pro) та даних ДЗЗ за 1973 рік.
Повна відсутність згадок про відповідні абриси протирічить деяким історичним фактам: а) відкриття обох островів було помітною подією, оприлюдненою у звіті керівника експедиції, л. (к.-л.) О.Бутакова[12], а також у двох доповідях, представлених ним і ш.-к. О.Макшеєвим, імператорському російському географічному товариству; б) лейтенант О. Бутаков залишився служити у флоті й очолив Аральску експедицію, дякуючи втручанню контрадмірала Ф. фон Беллінґсгаузена, і, ймовірно, бажав би показати легендарному капітану зображення нововідкритих земель; в) рядовий Т. Шевченко із натхненням виконував експедиційну роботу художника, створюючи топографічні пейзажі, і, звичайно, міг отримати відповідне завдання від капітана О. Бутакова — замалювати нововідкриті острови, якщо дозволятимуть обставини; г) обставини дозволяли: експедиція висаджувалась на обидва острови 31 серпня 1849 року і виконувала там топографічну зйомку.
Різнобарв’я історичних фактів підказувало, що для пошуку обґрунтованої відповіді доведеться звертати увагу буквально на все: передісторію експедиції, маршрут, погодні умови, геологію, геоморфологію, геоботаніку, історичні коливання рівня Аральського моря, ракурси, відстані, висоти, описи берегів, специфіку створення музейних каталогів.
Беллінґсгаузен, Лазарєв, Бутаков, Анжу, Шевченко – дивовижний парад планет. Якось звела доля молодого морського офіцера, лейтенанта О.Бутакова із капітанами Першої експедиції Флоту Російської імперії до Південного полюса – Ф. фон Беллінґсгаузеном і М.Лазарєвим, а пізніше закинула й у полярні широти, до протоки Дрейка. Батько Олексія Бутакова (І.М.Бутаков) служив разом із М.Лазарєвим, як стверджує всезнаюча «ВикипедиЯ»[13], правда, як часто буває, не посилаючись на джерела. (Мені відомо, що про цей факт написав в одному із аральских дорожніх оповідань російський прозаїк Ю.Давидов[14]). Тому, ймовірно десь у Кронштадті, Олексій зустрічався з М.Лазарєвим. Там же – з Ф. фон Беллінґсгаузеном. В архівах зберігся лист від 13 (25 н.с.) лютого 1838 року, який О.Бутаков написав із Кронштадта своїм батькам (фрагмент): «Я был во второй день Рождества на бале у Фад. Фад. Беллингсгаузена, не знаю по какому щастливому случаю.»[15] У дійсності, причина була (по Давыдов, 1996): «адмиральша Анна Дмитриевна [Беллингсгаузен] знала матушку Алексея [Бутакова], его же помнила почти с пеленок».
У 1839 році віце-адмірала Ф.Г.Беллінґсгаузена призначили головним командиром Кронштадтського порту й військовим генерал-губернатором Кронштадта[16]. Звідти він міг слідкувати за кар’єрою талановитого морського офіцера О.Бутакова.
Щодо полярних широт, то у 1840-1841 рр. лейтенант О.Бутаков взяв участь у навколосвітній подорожі на військовому 10-гарматному транспорті «Або»[17], побувавши, й поблизу мису Горн, у протоці Дрейка, що розділяє Південну Америку і Антарктиду. Зловживання капітана транспорту «Або» (А.Л.Юнкера)[18], із яким О.Бутаков не знаходив спільної мови, переросли у гучний скандал, про який дізнались у Головному морському штабі, очолюваному генерал-ад’ютантом О.Меншиковим, правнуком князя О.Меншикова (між іншим, затятого військового злочинця Див.[19]). Отже, лейтенант О.Бутаков потрапив у немилість, і все могло закінчитись відставкою, але дякуючи втручанню і заступництву відомих офіцерів флоту, включаючи Ф. фон Беллінґсгаузена, залишився служити. Як написав пізніше Ю.Давыдов (1996): «Фаддей Фаддеевич, что называется, лёг костьми, вызволяя лейтенанта.»
У 1843 році Ф. фон Беллінґсгаузен відрядив л. О.Бутакова у плавання на 74-гарматному трищогловому вітрильнику Брієнъ[20], і потім, – на 20(16?)-гарматному бризі Агамемнонъ [21],[22],[23]. У 1845-му – відряджає Олексія в розпорядження артилерійського департаменту військового міністерства, для транспортування пороху з Петербургу до Риги. У 1846 році – запрошує служити прапор-офіцером в ескадрі з’єднаних дивізій, на час маневрів у Фінській затоці, і після чого л. О.Бутаков був призначений командиром парусної шхуни Радуга ibid.
Відомо, що призначення О.Буткова на посаду керівника Аральської описової експедиції, як згадував історик П.Майков (по Половцов, 1908), відбувалось за особистою рекомендацією Ф.Беллінґсгаузена: «Позднѣе Беллинсгаузенъ указал на Бутакова князю Меньшикову для задуманной тогда съемки и описи береговъ Аральскаго моря». У книзі І.Никитчука є захоплюючий епізод про те, як л. О.Бутаков просив к.-а. Ф.Беллінсгаузена замовити перед імператором слово за Т.Шевченка — див. епіграф. Але, мабуть, не замовив. (Цікаво, звідки І.Никитчук дізнався про це?). Закінчилось тим, що л. О.Бутаков таки узяв рядового Т.Шевченка в експедицію.
У рукописі аральського звіту 1850-х років зберіглася згадка про Ф. фон Беллінґсгаузена: «Долготы Раима… определены Г.Лемманомъ… Онъ считалъ ихъ отъ О с Ферро. Для перевода… на Гринвичскій меридіан, я бралъ разность долготы О.с Ферро отъ Гринвича 17045.8҆ доставленнную мне Его Высокопревосходительствомъ Флота адмираломъ Беллинсгаузеномъ.»[24] У доповіді к.-л. О.Бутакова географічному товариству в 1852-1853 рр. – іще одна: «…[унтер-офіцер Вернер – рис.4] собиралъ растенія с корнями и цветом, по инструкціи, сообщенной мнѣ покойнымъ адмираломъ θ.θ.Беллинсгаузеномъ»[25]. (Адмірал пішов засвіти 13 (25 н.с.) січня 1852 року.))
Рисунок 4. Фотокопія портрету унтерофіцера Т.Вернера, який збирав гербарій згідно з настановами Ф. Беллінсгаузена (див. текст). Відбиток з сепії авторства Т.Шевченка: твір #48 (400), ДМШ. Не масштабовано.
Чи знав Т.Шевченко про всі перипетії служби лейтенанта О.Бутакова і про обставини його знайомства із Ф. фон Беллінґсгаузеном? Можливо. Однак відомо, що Т.Шевченко, маючи доступ до дорожніх бібліотек л. О.Бутакова та ш.-к. О.Макшеєва, читав звіт Ф. фон Беллінґсгаузена про подорож до Південного полюса! До такого висновку прийшов чеський історик А.Дрбал, який відслідкував вплив наукової літератури на творчість Т.Шевченка: «Був знайомий Шевченко також з працями відомих мореплавців Ж.Араґо… Ж.Дюмон-Дюрвіля… І.Ф.Крузенштерна[26]…. Ф.Ф.Беллінсґаузена… В.М.Головніна»[27]. Там же, А.Дрбал додає, що, виявляється, схвальний відгук на підсумкову карту Аральського моря, написав полярний дослідник контрадмірал П.Ф.Анжу. І взагалі, як розповів Ю.Давыдов (1996), ідея про Аральску експедицію народилась , як іскра, саме із спогадів к.-а. Анжу — пізньої осені, одної тихої середи, вдома у Беллінґсгаузена, у Кронштадті. Тоді ж легендарний П.Анжу переповів офіцерству про зимову, майже антарктичну експедицію двадцятирічної давнини, здійснену ним у бік Аралу, у якій той втратив зо два десятки солдатів, понад півтори тисячі коней і сотню верблюдів…
[1] Никитчук, И. 2019. Закованный Прометей. Мученическая жизнь и смерть Тараса Шевченко. М.: ООО «Издательство Родина»,1—592.↑ Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[2] Скорочення і примітки: в.-а. – віцеадмірал, г. – граф, г.-а. – генералад’ютант, г.-г. – генералгубернатор, г.-м. – генералмайор, ДМШ — Державний музей Т. Г. Шевченка АН УРСР, м. Київ; з.б. – західний берег, к. – князь, к.-л. – капітанлейтенант, л. – лейтенант, н.с. – новий стиль; с. рос. – староросійський(ою); у.о.- унтерофіцер, ш.-к. – штабскапітан, ц.г. – цивільний губернатор; в авторському оригіналі первинні староросійські тексти набрано шрифтом Book Antiqua (Italic), натомість старовинні, але осучаснені версії – шрифтом Calibri (Italic), але у веб-версіях Book Antiqua (Italic) іноді не відображається.
[3] Тут і далі, при посиланні на номери документів [у квадратних дужках], використано «ТАРАС ШЕВЧЕНКО Документи та матеріали до біографії 1814-1861. Видання друге, перероблене та доповнене. За редакцією Є. П. Кирилюка, члена-кореспондента АН УРСР. Київ. Видавництво при Київському державному університеті видавничого об’єднання «Вища школа». 1982. По «Ізборник» — Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації.↑. Перевірено: 25 лютого 2019.
[4] № 573. (В.П.-Д.: переклад на староросійську здійснено мною.)
[5] №323. (В.П.-Д.: переклад на староросійську здійснено мною.)
[6] № 252. (В.П.-Д.: переклад на староросійську здійснено мною.)
[7] Процитовано староросійською, згідно з оригіналом, по фотокопії стор.2 документу «№263 1847 р. травня 30. Запис рішення у справі Т. Шевченка (т. 2, с. 330, 331). Слідство про Кирило-Мефодіївське товариство. – К.: Наукова думка, 1990 р., т. 2, с. 197 – 377.»»↑. Натомість, іноді – «воспрещено писать и рисовать» (див. №333). На багатьох веб-ресурсах фразу часто осучаснюють до версії «под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать» (див., наприклад, «Ізборник», док. №244; «Тарас Шевченко. Енциклопедія життя і творчості», док. №263). Насправді «№263» – це є текст у розвиток допису [Собственною Его Величества рукою написано карандашемъ: «Подъ строжайшій надзоръ и съ «Запрещеніемъ писать и рисовать. Г.Л. Дубельт]. Саме так — з дублюванням подвійних рисок, яки не є закритими. Тому, цікаво, звідки взято, наприклад, діаспорівську версію «На подлинном собственною Его Величества рукою написано карандашом: Под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать. Верно: ген.-лейт. Дубельт”»↑ (Т.Шевченко… 8, 1963:293). Важливо: до реформи російської орфографії у 1918-му використовували букви ѣ (ять), ъ (ерь), і (и-десятиричное). Існує легенда, мов Николай Ι бажав вилучити букву «ять», але письменник і філолог М.Греч відрадив йому це робити (див. нарис про М.Греча у ВикипедиЯ. Переклад цієї резолюції царя українською, без відповідної нотатки (!) , як наприклад, у розділі «Заслання Т.Г.Шевченка (1847 — 1857)» Шевченківського словника (1978), є упущенням редакторів. Цар-великорос не міг написати українською: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати». У таких випадках завжди потрібно додавати примітку.
[8] ОБРѢТЄНИѤ. Старославянский словарь (по рукописям X-XI вв.) Под ред. Р. М. Цейтлина, Р. Вечерка, Э. Благова. – М. : Рус. яз., 1994. — 842 с.
[9] У часи Ф. фон Беллінґсгаузена часто писали це старослов’янське слово, у якому, у називному відмінку однини, використовували, одночасно, і звичайну, і йотовану літери «єсть» – коли мова йшла про знаходження нових земель; буквально – «придбання». Щодо південно-полярної експедиції Ф. фон Беллінґсгаузена, то на думку автора, тут мала місце співучасть у відкритті Антарктиди.
[10] Тут і далі автор відтворює один із варіантів оригінального написання назв островів російською, зокрема, по О.Бутакову (1850, 1953). Іноді О.Бутков використовував й складне буквосполучення приголосних «гсг» – Беллінгсгаузен.
[11] Надаючи нововідкритим островам назви, О.Бутаков використовував власні іменники як у називному, так і в родовому відмінку. Згідно з документами, топонім «Островъ Лазарева» існував лише в родовому відмінку, і що відрізняє його від топоніма «Островъ Беллинсгаузенъ», у називному. Використовуючи іменник «Лазаревъ», автор лише додає симетричності і привертає увагу до старовинного написання.
[12] О. Бутаков отримав звання лейтенанта 3 квітня 1838 року (Майков, 1908)), а капітан-лейтенанта – у 1849 році.
[13] Бутаков Олексій Іванович. ВікіпедіЯ.↑ Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[14] Давыдов, Ю. В. 1966. На шхуне: Повести. Сочинения в 3 томах. Т.3. М.: Терра.↑ Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[15] Бутаков А.И. [Русские] путешественники ученые XIX в. Они открывали землю.История географических открытий 2015-2019.↑
[16] 6.12.1826 – контр-адмирал, 10.10.1843 – адмирал (Беллинсгаузенъ, Фабіанъ, Готлиб, θаддей, θаддеевичъ. Общiй Морской списокъ Часть VI. Царствованiе Павла I и Царствованiе Александра I. А—Г. САНКТПЕТЕРБУРГЪ: Типографія Морскаго Министерства въ Главном Адмиралтействѣ, 1892. Стр. 16-20.— 662 с.↑) Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[17] Веселаго, Ф.Ф. 1872. [Транспорт] Або. В кн.: Список русских военных судов с 1668 по 1869 год. СПб.: Тип. морского министерства, 220 (Транспорты).↑
[18] Давыдов, Ю. 1993. Капитан Юнкер, будь он проклят. В кн. Святая Мария с розой и тюльпаном. Новеллы.
Москва, “Андреевский флаг”.
[19] Меншиков Олександр Данилович. ВікіпедіЯ.↑ Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[20] [Корабль] Бріенъ. Веселаго Ф.Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1869 год. СПб.: Тип. морского министрества, 1872.— Стр. 60 (Корабли).↑. Примітка: у вікіпедійному нарисі це «Бриен (линейный корабль, 1813)»↑, що є відхиленням від староросійської мови і офіційних військово-морських даних.
[21] [Бриг] Агамемнонъ. Веселаго Ф.Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1869 год. СПб.: Тип. морского министрества, 1872. – Стр. 152 (Бриги).↑. Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[22] Бутаков, Алексей Иванович. (Сост. П. Майков.) Русский биографический словарь А.А.Половцова, т. 3 (1908): Бетанкур — Бякстер, с. 511—513.↑ Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[23] Ця ж інформація, із посиланням на «А.А.Половцов», є частиною збірки «Lib.Ru/Классика: Бутаков…».↑. У той же час, назви кораблів тут наведено як “Бриен” та “Агамемнон”, так само, як і вікіпедійному нарисі «Бриен (линейный корабль, 1813)»↑, але що є відхиленням від староросійської мови і офіційних військово-морських даних.
[24] Доклад генерал-лейтенанта Бутакова И. И. об экспедиции по Сыр-Дарье в Аральское море. Приложены карты и планы экспедиции. 1850— 17 с. (Рукопись). //Фонд 1825-1897 гг «Муравьев Михаил Николаевич, граф….». Президентская библиотека, 2019.↑. Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[25] Бутаков А.И. Сведения об экспедиции, снаряженной для описи Аральского моря в 1848 году/Вестник Русского Географического Общества, ч. VII, отд VII, Спб, 1853, стр. 1—9.↑ Перевірено: 25 лютого 2020 р.
[26] У Царській Росії прибалтійського німця Адам Йохан Курузенштерна, перейменували у Івана Федоровича.
[27] Дрбал А. Тарас Шевченко та науки про всесвіт і землю. Українське небо 2. Студії над історією астрономії в УкраїніЗбірник наукових праць. Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України, 2016. – стор. 415-436. (669 с.) pdf. Перевірено: 25 лютого 2020 р.
Придатко-Долін, В. 2020. Краплина Антарктиди в океані Шевченкіани. Як художник-у-засланні Тарасъ Шевченко допомагав відкривати острови Беллинсгаузенъ і Лазаревъ. Чи встиг він їх змалювати? НАНЦ «Експедиція XXI» (веб-сайт), Київ, 1–27.
[Prydatko-Dolin, V. 2020. A drop of Antarctica in the ocean of Shevchenkiana. A story about the artist-in-exile, Taras Shevchenko, who helped to discover the islands of Bellingshausen and Lazarev. Did he have chance to paint it? NASC ‘Expedition XXI’ (website), Kyiv, 1–56. (In Ukrainian)]
