Нині антарктичні дослідження України пов’язуються з діяльністю Української антарктичної станції «Академік Вернадський», яка працює з 1996 року. Проте, успіхи радянської науки в дослідженнях Антарктиди також у значній мірі завдячували українцям. В далекому 1955 р. перша радянська комплексна антарктична експедиція (КАЕ) досягнула льодового континенту, де започаткувала станцію, «Мирный». З того часу до розвалу СРСР відбулося 36 Радянських антарктичних експедицій (Советская антарктическая экспедиция – САЕ). У складі кожної з них були українці, і забувати про їхній внесок в освоєння Крижаного континенту не можна. Адже саме те, що Україна мала значний науковий потенціал, досвід полярних досліджень і численний загін досвідчених полярників дозволило безкоштовно отримати від Великої Британії антарктичну станцію «Фарадей», а згодом – за пільговою ціною криголам «James Clark Ross».
Одним з таких полярників, про кого варто згадати є Анатолій Лебедєв, який зимував в Антарктиді сім разів.
Анатолій Нікіфорович народився 1928 року в Криму, але все свідоме життя він провів у Харкові та в антарктичних експедиціях.
Перший раз він був учасником Шостої радянської антарктичної експедиції в 1960-1962 роках на посаді інженера-механіка-водія. У наступній та всіх подальших експедиціях Анатолій Лебедєв займав посаду начальника транспортного загону, відповідав за людей та за техніку на станції «Мирный», а також під час походів, зокрема, на внутрішньоконтинентальну станцію «Восток». Це були:
- Восьма РАЕ – 1962-1964 рр.;
- Дванадцята РАЕ – 1966-1968 рр.;
- Шістнадцята РАЕ – 1970-1972 рр.;
- Двадцята РАЕ – 1974-1976 рр.;
- Двадцять восьма РАЕ – 1982-1984 рр.;
- Тридцять п’ята РАЕ – 1989-1991 рр.
Ще у 1960-х роках Анатолій Лебедєв отримував запрошення на роботу в Арктичний і антарктичний науково-дослідний інститут в Ленінграді, але відмовився і повернувся до Харкова.
В останній, 35-й антарктичній експедиції Анатолію Лебедєву було вже більше 60 років. Сувору медкомісію він пройшов нормально і отримав допуск. А далі була складна, але улюблена справа, де він вже був досвідченим асом. В той рік погодні умови були особливо жорсткі, похід на «Восток» був дуже важкий, але скінчився добре і всі завдання були виконані.
Саме тоді «Мирний» зустрічав міжнародну експедицію «Трансантарктика», яка перетнула Антарктиду на собачих упряжках стартувавши 27 липня 1989 року в північній точці шельфового льодовика Ларсена. 11 грудня експедиція досягла Південного Полюса, 18 січня 1990 року успішно пройшла Полюс холоду — станцію «Восток» і фінішувала через 221 день від старту, 3 березня 1990 року в районі радянської антарктичної станції «Мирный». В цій експедиції взяли участь 6 осіб – представники шести держав – Великої Британії (Джеф Сомерс), КНР (Чін Дахо), США (Вілл Стігер), СРСР (Віктор Боярський), Франції (Жан Луї Етьєнн), Японії (Кейзо Фунатсу) і 42 собаки.
Через те транспортний загін після важкого походу декілька днів кружляв біля станції «Мирный», аж поки йому дали дозвіл зайти до станції. Ці кадри зафіксовані в сюжеті «Клубу мандрівників» під назвою «Дорога в Антарктиду» 1990 року.
За деякий час після повернення додому Анатолій Лебедєв важко захворів, боровся за життя, але у віці 64 років пішов з життя.
Пам’ять про «Легендарного Лебедєва», як його називали колеги, жива серед радянських полярників. Новим поколінням українських дослідників Антарктики також варто пам’ятати про тих, хто прокладав шлях і присвятив життя освоєнню Крижаного континенту.
Записано зі спогадів дочки полярника, Марини Анатоліївни Лебедєвої.
Читайте також:
Полярник П. Ширшов (1905–1953): нотатки до біографії
