Фото: Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України. Вікіпедія
23 березня 1931 року в стінах Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у Харкові вперше було отримано рідкий водень. Це не просто технічне досягнення — це був вступ України до елітного «клубу наднизьких температур», де на той момент перебували лише три міста світу: Лейден, Торонто та Берлін. Про це розповідає видання Громада.Груп.
Четверта у світі
На початку 1930-х років фізика низьких температур була аналогом сучасних квантових комп’ютерів або космічних програм — це був найгостріший край науки.
Зрідження водню вимагало температури близько −253 °C. Успіх харків’ян означав, що кріогенна лабораторія УФТІ офіційно стала четвертою на планеті, здатною підкорити такі екстремальні умови.
Вже за рік у цій же лабораторії було отримано рідкий гелій, що відкрило шлях до дослідження явищ, які здавалися магією: надпровідності та надплинності.
Чому це було так важливо?
Дослідження при таких температурах дозволили вченим зазирнути всередину атома та зрозуміти квантові властивості речовини, які не проявляються за звичайних умов.
Саме тут закладалися основи створення матеріалів майбутнього, які здатні проводити струм без втрат (надпровідники).
Робота з рідким воднем стала фундаментом для майбутніх ракетних технологій та сучасної водневої енергетики.
Від лаборторії до інституту
Кріогенна лабораторія УФТІ не просто проводила експерименти — вона виховувала школу. Ключовою постаттю цього процесу став академік Борис Георгійович Лазарєв. Очоливши лабораторію, він перетворив її на справжню «кузню кадрів» та ідей.
Молодий Борис Георгійович Лазарєв у його робочому середовищі.
Саме з успіхів цієї лабораторії та наукового авторитету Лазарєва згодом виросла необхідність створення окремої потужної установи.
У 1960 році в Харкові було засновано Фізико-технічний інститут низьких температур (ФТІНТ), який сьогодні носить ім’я Б.І. Вєркіна. Без того першого «літра» рідкого водню 1931 року поява такого світового наукового гіганта була б неможливою.
Меморіальний кабінет Бориса Лазарєва. Національний науковий центр «ХФТІ».
Борис Лазарєв завжди підкреслював: науковий пошук — це крок у невідоме. Він зумів зберегти дух першовідкривачів навіть у найскладніші часи.
Під його керівництвом харківська школа кріогеніки стала брендом, відомим від США до Японії. Його спогади про перші дні лабораторії — це літопис мужності та інтелектуальної відваги, коли за допомогою саморобного обладнання українські фізики робили відкриття нобелівського рівня.
Сьогодні ми згадуємо цей експеримент як доказ того, що Харків завжди був і залишається інтелектуальним форпостом, який формує світовий науковий простір.
Автор: Олена Зеленіна
Джерело: Громада.Груп
Читайте також:
Як український всюдихід “Харків’янка” відкривав Антарктиду
Гігантський український радіотелескоп (ГУРТ) відновлюється
