Українські сліди у Кракові. Зондеракція «Краків» та українські професори в 1939-1945 рр.

Величний будинок у неороманському стилі на Плантах (на перетині з вул. Голубиною) добре відомий нам з попередніх частин циклу. Це Collegium Novum Ягелонського Університету. Саме тут почалася одна з найтрагічніших сторінок окупації – так звана Зондеракція «Краків». Ще перед нападом на Польщу гітлерівці прийняли рішення про переслідування польської інтелігенції з метою позбавити цей народ національної самосвідомості.

6 листопада 1939 р. на вимогу німецької окупаційної адміністрації в залі № 66 ім. Миколи Коперніка (тепер № 56 ім. Ю. Шуйського) Collegium Novum зібралися професори Ягелонського університету, Гірничо-металургійної та Торгової академій. На засідання, не знімаючи шолома, в супроводі поліції явився штурмбанфюрер СС Б. Мюллер, який виголосив коротку промову, про те що Ягелонський університет у зв’язку з його ворожістю до Рейху зачиняється, а всі присутні, окрім жінок, арештуються.

Сучасна зала № 56 ім. Ю. Шуйського Collegium Novum – місце початку Зондеракції «Краків»

Після цього усіх зібраних (184 особи) німецькі солдати виволокли на вулицю та загнали на вантажівки.

Маловідомо, що серед польської професури були арештовані також і українці: Микола Чижевський, Іван Фещенко-Чопівський та Іван Жилінський.

Далі наш шлях веде до військової в’язниці на вул. Монтелюпіх (Montelupich). Сюди ми ще не раз повернемося у зв’язку з сумними післявоєнними подіями. А тоді – в 1939 році – сюди привезли арештованих університетських працівників. Тут було сформовано три окремі групи арештованих – 80 осіб, 70 i близько 70-тиособову. Тільки ввечері ув’язненим нарешті дали каву та хліб.

Арештованих доставили до в’язниці Монтелюпіх

Біля дев’ятої години ранку їх знову завантажили у машини та перевезли до кошар 20-го полку піхоти по вул. Мазовецькій (Mazowieckiej) – суч. кошари 16-го повітрянодесантного батальйону по вул. Вроцлавській (Wrocawska), 82. Ті самі кошари, в яких утримували полонених з польського війська.

Сучасні кошари 16-го повітрянодесантного батальйону, вул. Вроцлавська (Wroclawska), 82 – місце ув’язнення професорів

Там суворість утримання арештованих було трохи знижено, оскільки на сторожі стояли лагідніші австріяки. Професори нарешті могли трохи відійти, порозмовляти. Їх було розміщено в десяти залах i не заборонено контактів поміж окремими приміщеннями. Тут було складено список присутніх, на який потрапило 184 прізвища.

9 листопада 1939 р. деяких професорів було випущено з огляду на стан їх здоров’я. Біля 13 години того ж дня було випущено також всіх затриманих професорів-українців. Натомість інших професорів вислали до концтаборів…

Про подальшу діяльність українських професорів під час окупації відомо мало. Так, хоча Гірничу академію було німцями зачинено, І. Фещенко-Чопівський продовжував працювати за фахом, хоч був дискримінований як слов’янин. Натомість професор Микола Чижевський з 1942 р. працював у державному закладі вивчення матеріалів.

А ось Богдан Лепкий, який з родиною і братом Левком повернувся до Кракова, після закриття німцями Ягелонського університету залишився без роботи. Йому також відмовили у професорській пенсії. Заради прожиття Б. Лепкий дописував до українських журналів, газети «Краківські Вісті», перекладав з української на німецьку. 21 липня 1941 року письменник помер.

Похорон Б. Лепкого, Краків, Раковицький цвинтар, 1941 р.

Тож ще раз відвідаємо добре знайомий нам Раковицький цвинтар, де на 34 полі (поблизу могили С. Смаль-Стоцького) відшукаємо могилу одного з найпродуктивніших українських письменників та схилимо перед нею голову…

Могила Богдана Лепкого на Раковицькому цвинтарі (34 квартал) та схема її розміщення. Фото автора

Варто також зауважити, що скульптурне зображення Богдана Лепкого, на його могилі належить лемківському скульптору Григорію Пецуху. У тому ж таки полі Раковицького цвинтаря похований і літописець Українських січових стрільців та популяризатор ЗУНР – Осип Назарук. Після повернення з еміграції до США у 1928 р. Назарук працював у Львові. У 1939 р., рятуючись від совітів, письменник та публіцист опинився у Кракові. Тут 31 березня 1940 р. він раптово помер від інфаркту.

Осип Назарук – письменник та публіцист, літописець Українських січових стрільців та його могила на Раковицькому цвинтарі, (34 квартал, західний ряд, місце 25). Фото М. Лацяк

Посвідчення Осипа Назарука (з колекції музею Національно-визвольної боротьби, Львів)

Розформована німцями була також і Академія мистецтв. Тому Юрій Новосільский, що 1942 р. повернувся до Кракова, розпочав навчання в напівконспіраційному Інституті художнього мистецтва (Instytut Sztuk Plastycznych), а від 1945 р. продовжив навчання у Краківській Академії Мистецтв, куди був прийнятий одразу на третій курс

Далі буде.

У роботі використано фотографії автора, а також фотографії та матеріали з наступних джерел: