Вони зникають. Пам’ятки ЮНЕСКО, яким загрожує зміна клімату

Піраміди Мерое в аль-Багравії, Судан. GETTY IMAGES

Від наскельного мистецтва до пірамід уздовж річки Ніл – люди тисячоліттями залишають свій слід в Африці. Але екстремальні погодні події, підвищення рівня моря та інші проблеми, пов’язані зі зміною клімату, загрожують знищенням безцінних культурних пам’яток, попереджує недавнє дослідження.

У своїй статті для журналу Azania науковці з Великої Британії, Кенії та США заявляють, що для порятунку цих об’єктів спадщини необхідне “значне втручання”, передає BBC Україна.

Повені на Нілі стаються щороку, але ніколи досі місцеві мешканці не бачили, щоб вода заходила так далеко.

Науковці визначили низку пам’яток, які, на їхню думку, опинилися під загрозою.

Місто Суакін, Судан

Суакін, що на північному сході Судану, колись був дуже важливим портом у Червоному морі. Його історія почалась ще три тисячі років тому, коли єгипетські фараони перетворили стратегічно розташований порт на ворота для торгівлі.

Пізніше Суакін став центром мусульманських паломників на шляху до Мекки і був центром торгівлі рабами у Червоному морі.

Він також став частиною Османської імперії, хоча втратив свою популярність як порт, коли на початку ХХ століття на півночі виник Порт Судан.

Значна частина Суакіна занепадає, але там розташовані чудові будинки та мечеті, зазначає організація ООН з питань культури ЮНЕСКО.

Професорка Джоан Кларк з британського університету Східної Англії працює над дослідженнями, аби кількісно визначити швидкість підвищення рівня моря та ерозії узбережжя.

“Ми знаємо, що узбережжя Червоного моря зазнає впливу у найближчі десятиліття, а це означає, що те, що збереглося до сьогодні, буде втрачено [без втручання]”, – каже вона.

Старе місто Ламу, Кенія

Старе місто в Ламу — це найстаріше та найкраще збережене поселення народу суахілі у Східній Африці, за даними ЮНЕСКО.

На відміну від інших міст та сіл уздовж східноафриканського узбережжя, багато з яких мешканці залишили, Ламу постійно заселене вже понад 700 років. Воно також стало важливим центром для вивчення ісламської культури та культури суахілі.

Однак Ламу “сильно постраждало від відступу берегової лінії”, тобто втратило природний захист, який колись створювали пісок і рослинність.

Це частково стосується зміни рівня моря, але професорка Кларк також звинувачує будівництво величезного порту Ламу на північ від Старого міста, “що знищує мангрові ліси, які захищають острів від повені”.

“Знищуючи природну спадщину, ми також залишаємо без захисту об’єкти культурної спадщини”, – зазначає дослідниця.

Пам’ятки узбережжя Коморських островів

Коморські острови, вулканічний архіпелаг між Африкою (Мозамбіком) і Мадагаскаром, мають кілька добре збережених пам’яток, зокрема старе місто і палац, який звели сотні років тому. Але це одне з місць, якому найбільше загрожує підвищення рівня моря в Африці, каже професорка Кларк.

Згідно з дослідженнями, за правдоподібного сценарію помірних та високих глобальних викидів вуглецю “значні частини африканського узбережжя затопить до 2100 року”.

“До 2050 року Гвінея, Гамбія, Нігерія, Того, Бенін, Конго, Туніс, Танзанія та Коморські острови перебуватимуть під значною загрозою ерозії на узбережжі та підвищення рівня моря”, – пояснює дослідниця.

Прибережні форти та замки, Гана

Узбережжя Гани всіяне укріпленими торговельними фортами, заснованими між 1482 і 1786 роками, які тягнуться вздовж узбережжя на 500 км.

Замки та форти будували й захоплювали у різний час торговці з Португалії, Іспанії, Данії, Швеції, Голландії, Німеччини та Британії.

Ця інфраструктура зіграла свою роль у торгівлі золотом, а пізніше – у торгівлі рабами між Африкою та Америкою. Але форти розташовані в районах, вразливих до штормів і підвищення рівня моря.

Професорка Кларк каже, що деякі приклади такої архітектури як форт Принценштайн у місті Кета, східна Гана, “змиваються в море”.

Порівнюючи сучасні зображення форту зі знімками, зробленими 50 років тому, можна побачити, як структура зруйнувалася.

Наскельні малюнки в долині Твіфелфонтейн, Намібія

Зміна клімату може збільшити вологість повітря у посушливих районах та створити умови для поширення грибів та мікробів на скелях.

Це відбувається у Твіфелфонтейні в Намібії, в одному з найбільших місць концентрації наскельного мистецтва в Африці.

ЮНЕСКО описує цю пам’ятку як “масштабний та високоякісний запис ритуальних практик спільнот мисливців та збирачів у цій частині півдня Африки впродовж двох тисяч років”.

Але ця пам’ятка може бути втрачена.

Глиняні будівлі міста Дженне, Малі

Приблизно 2000 будинків з глини, соломи та піску у Дженне утворюють один із символів Малі.

Заселене з 250 року до нашої ери, Дженне було торговим центром і важливою ланкою у транссахарській торгівлі золотом. У XV-XVI століттях це був один із центрів поширення ісламу в Західній Африці.

Але зміна клімату вплинула на наявність високоякісної глини, яку використовували мешканці для своїх будівель.

Доходи місцеві мешканців падали через неврожай, тому вони змушені були використовувати дешевші матеріали, які “докорінно змінюють зовнішній вигляд міста”, йдеться у дослідженні.

Професорка Кларк переконана, що “зміна клімату може стати мультиплікатором загроз. Це має непрямі наслідки, які, можливо, є серйознішими, ніж прямий вплив”.

“Неймовірно гарні місця”

Деякі країни мають краще розташування для протидії впливу зміни клімату на свою культурну спадщину.

Наприклад, Єгипет розташований у регіоні з “серйозним ризиком затоплення в найближчі десятиліття”, але добре підготовлений принаймні до частини загроз.

Є такі місця, як самопроголошена республіка Сомаліленд, яка має кілька старовинних наскельних малюнків у печерах, але потребує додаткової допомоги, щоб їх зберегти.

З точки зору археології, в Африці існують “неймовірно красиві місця”, зазначає професорка Кларк.

Її дослідження покликане розповісти про маловідомі місця в усьому світі. Вона побоюється, що “вони зникнуть, і ніхто про них не дізнається”.