Українські сліди у Кракові. Слідами Андрія та Климентія Шептицьких

Зображення гімназії св. Анни (напроти костелу св. Анни) на літографії ХІХ ст., за (Матковський, 2019)

Краківська гімназія св. Анни до 1890 р. містилася в сучасному будинку  Collegium Medicum Ягеллонського університету, ул. Świętej Anny 12. Саме тут навчалися Роман та Казимир Шептицькі. Фото з мережі


Краків кінця ХІХ – початку ХХ ст. – це усі варіанти реакції українця на умови тогочасного життя у великому місті тієї частини Польщі, яка була підвладна Австрійській монархії. Її прояви включали спектр від асиміляції (яскраво продемонстрованої в одній з попередніх частин на прикладі Миколи Зиблікевича) до служіння своєму народу, як у випадку українських письменників чи митців. Проте, Краків відіграв значну роль у становленні людини, яка здійснила поворот української греко-католицької церкви на служіння інтересам українського народу, великого патріота митрополита кира Андрія Шептицького. Значну допомогу надав киру Андрію його брат Климентій Шептицький. Разом вони пройшли курсом, визначеним В’ячеславом Липинським – повернення ополяченої української шляхти до свого народу, і головне – вони повернули українському народу свою церкву.

***

Краків був місцем де здобував освіту майбутній митрополит Андрій (тоді Роман) Шептицький. Перш ніж познайомитися з їх слідами в Кракові відвідаємо пам’ятник Олександра Фредри в Кракові перед театром ім. Словацького. Фредра був дідусем Андрія Шептицького. Усіх дітей Софії з Фредрів називали Фредрусі. Сам Олександр Фредро, як і Шептицькі мав руське походження.

Андрій Шептицький вперше з’явився у Кракові восени 1879 р., коли разом зі своїми двома братами Юрієм та Олександром розпочав навчання у 5 класі краківської гімназії Св. Анни по вул. Świętej Anny, 12.

Уніформа студента гімназії св. Анни, 1828 р. (Фото зі сторінки Національного архіву у Кракові)

Мати – Софія з Фредрів влаштувала їм помешкання в палаці Водзіцьких по вул. Святого Яна (ul. sw. Jana), 11 , де мешкав друг родини Шептицьких – Павел Попель. Щоправда, в інших джерелах вказується що Андрій Шептицький мешкав у професора Гуго Затея (Hugo Zatheya). В своїх листах французькою мовою Софія детально описала помешкання, яке влаштувала для дітей. У цьому помешканні Шептицькі влаштовували дискусійний клуб та влаштовували різні зустрічі та святкування.

Наразі на цьому будинку можна побачити меморіальну дошку митрополиту Андрію Шептицькому. Ця дошка була відкрита 30 липня 2004 р., щоб увічнити постать Кира Андрія беатифікаційний процес якого тоді тільки но закінчився. Дошка, виконана краківським скульптором проф. Вікентієм Куцьмою, була відкрита перемишльська-варшавським архієпископом Яном Іваном Мартиняком в присутності кардинала Франтишка Махарського. Попередньо дошку посвятив папа Іоанн Павло ІІ. В урочистості брали участь українці греко-католики з Кракова, Велички, Тарнова та Перемишля, які молилися в інтенції митрополита в церкві св. Норберта. Тут теж було показано театральну виставу: “Андрій” в виконанні акторів театру ім. M. Заньковецької зі Львова.

Палац Водзіцьких у Кракові. Архівне фото за (Матковський, 2019)

Палац Водзіцьких у Кракові. Сучасний стан. Фото автора

Меморіальна дошка на стіні палацу Водзіцьких по вул. Святого Яна, 11 (Фото автора)

В 1883 р. Роман закінчив гімназію. В цей час він оголошує про свій намір вступити до василіянського монастиря і присвятити своє життя Церкві, яка в польському середовищі асоціювалася з русинами-українцями. 1 жовтня того ж року на вимогу батька він розпочав військову службу в уланському полку у Кракові. 8 січня 1884 р. його приводять із казарми додому та діагностують скарлатину, яка супроводжується зараженням крові й гострим запаленням суглобів. У часі хвороби Роман був близький до смерті. Наприкінці лютого він одужує, однак лікарі наполягають на звільненні його з військової служби. Врешті батькові вдається звільнити Романа з війська, й у травні родина повертається з Кракова до Прилбич.

Молодий Роман Шептицький (За нарисом “Біографія митрополита А. Шептицького“)

27 квітня 1888 р. Роман Шептицький вдруге приїхав до Кракова і через три тижні здобув тут науковий ступінь доктора права на юридичному факультеті Ягеллонського університету.

29 червня 1888 р. граф Ян та графиня Софія супроводили сина до Добромильського монастиря отців Василіян. 13 вересня 1888 р. Роман склав перші чернечі обітниці і прийняв ім’я Андрій. Від жовтня 1888 до червня 1891 р. брат Андрій, мешкав у Краківському Єзуїтському колегіумі на Малому ринку (кляштор при костелі св. Варвари), де відвідував курси з богослов’я та філософії.

Костел святої Варвари на Малому ринку, при якому знаходився колегіум єзуїтів, де вчився Андрій Шептицький

Упродовж Великого посту 1891 р., як пише у своїх спогадах Софія Шептицька, брат Андрій харчується лише раз на день: «В половині великого посту отець Карло Кочоровський Ч. І. перестеріг мене, що брат Андрей їсть лише один раз на день, а ранком і у вечорі випиває тільки склянку чаю, що уважає нечуваним умертвленням в його віці, рості й при теперішній виснажливій праці. Причому ректор колегії, який знав оцю гарячу аскетичну душу, дозволяв йому на всі можливі пости».

Так починалося подвижницьке життя кира Андрія, молодість якого пов’язана з містом Крака.

Нащадок сполонізованого руського роду Роман-Андрій Шептицький, уся родина якого вже давно була католиками римського обряду і підписувалася поляками, несподівано почув себе українцем. Він також зміг зробити неймовірне – перетворив греко-католиків, які все більше полонізувалися, на відданих українським ідеям патріотів. Таким чином греко-католики з колишніх відступників інтересів свого народу перетворилися на найбільш свідому з українських церков, з твердою поставою, яка протидіяла спробам асиміляції українських національних громад не тільки в Польщі, але й по всьому світі. Також Андрій Шептицький – створив новий греко-католицький орден студитів (який виділився з василіян), перший скансен у Львові, ввів моду на українські дерев’яні церкви, розпочав природоохорону на Галичині, створивши перший тут заповідний об’єкт – пам’ятку Пеняцьку.

1891 р. під час перебування в Закопаному, де він жив на віллі Сужицьких в Кузницях (Kuźnice) навпроти вілли свого доктора Халубінського, Андрій Шептицький познайомився з Станіславом Віткевичем – творцем закопянського стилю. Не відомо чи збереглися в Закопаному дача, на якій жив майбутній митрополит. Вітекевич був професором в Краківській академії мистецтв та приглядався до студентів з України, яких висилав до академії Шептицький. Віткевич рекомендував Шептицькому кого треба підтримати стипендіями для подальшого навчання в Європі. Так Андрій Шептицький підтримав, зокрема, О. Новаківського та М. Бойчука.

Андрій Шептицький дуже поважав брата Альберта Хмельовського – монаха, помічника убогих та талановитого художника. Шептицький дав велику суму на прихисток для бездомних брата Альберта, але замовив за це образ. Намальований братом Альбертом Христос в терновому вінці – Ecce Homo був любимим образом митрополита. Він висів разом з образом намальованим його матір’ю над ліжком хворого митрополита. На разі цей образ можна побачити в санктуарії брата Альберта на вул. Jana Woronicza, 10.

Казимир Шептицький, 1887 р. Фото за (Матковський, 2019)

Брат кира Андрія – Климентій (Казимир) Шептицький, який слідом за братом обрав шлях українства, своє їм’я обрав на спогад про папу Климента, реліквія якого зберігається в Києво-Печерській лаврі. Казимир також закінчив гімназію святої Анни у Кракові. У навчальному році 1883/1884 рр. Казимир залишається сам у гімназії св. Яна: старші брати Олександр та Станіслав продовжили навчання у гімназії № 3 ім. Яна ІІІ Собеського , яку відкрили у Кракові на честь 300-річчя битви під Віднем 1683 року. В гімназії св. Анни Казимир склав на відмінно іспит зрілості.

Після завершення навчання 1884 року, на Зелені свята, Казимир і Станіслав отримали з рук єпископа Янішевського тайну Миропомазання. Урочистість відбулась у костелі Навернення св. Павла, який і нині стоїть у Кракові на вул. Страдомській, 6.

Після цього Казимир навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, в 1892 р. отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті у Кракові.

Під час навчання у Кракові Казимир вів активне товариське житття. Зокрема, 19-го січня 1888 р. він був присутній на товариському вечорі організованому у кам’яниці «Під Ягням», яка збереглась і донині за адресою Rynek Główny, 28. Окрім відвідин знатних краківських сімей, Казимир Шептицький кілька разів запрошував своїх подружок та друзів до дому Водзіцьких, де мешкав. Софія Шептицька в дальших листах до знайомих згадує про юрмища гостей — знайомих Казика, яких він скликав на прийняття.

Після повернення з закордонних студій Казимир продовжив навчання на правничому відділі Ягеллонського університету. Мама Софія Шептицька, брат Леон, який вчився у гімназії імені Яна Собеського ІІІ, та Казимир знову мешкали у палаці Водзіцькийх на вул. Святого Івана. Сюди часто приходив і брат Андрій (Роман), який як вже зазначалося вище, з 1890 року вчився у Кракові в колегії єзуїтів на філософських студіях. У неділю всі сходилися часто до помешкання на обід. Після обіду сідали біля старої машинки до чорної кави й, як давніше, — дискутували. До товариства приходили старі краківські друзі, які активно долучалися до дискусії. В одному з листів до Яна Кантія Шептицького Софія писала, що «часами більше дискутують з Казиком, ніж з Ромцьом».

1892 року Казимир, не чекаючи закінчення зимових канікул, повертається до Кракова, щоб із представниками краківської аристократії та професурою організувати благодійний вечір з метою збору грошей для дітей, які голодують через важке матеріяльне становище. Акція відбулася 10-го лютого у готелі «Саському» за участі багатьох знаних галицьких політиків, меценатів та краківської професури. За кілька днів після цього помирає Павло Попель — польський політик консерватор, публіцист та письменник. Шептицькі були надзвичайно тісно пов’язані з цією сім’єю. У його домі в Кракові (палаці Водзіцьких) довгі роки мешкали, а Казимир часто провадив із ним політичні дискусії. Ян Кантій Шептицький з Казимиром 9-го березня, через три дні після смерті, приїхали до Рущі під Краковом, щоби провести в останню путь свого сердечного приятеля.

Павел Попель – друг родини Щептицьких в будинку якого мешкали брати Роман та Казмир Шептицькі, за (Матковський, 2019)

У Кракові існує ще один будинок в апартаментах якого після смерті Павла Попеля під час перебування в Кракові зупинялися Шептицькі. Це кам’яниця по вул. Кармелітська, 48.

В 2007 р. у краківському санктуарії в Лагевніках було відкрито греко-католицьку каплицю св. Андрія. Тут в розписах каплиці ми також можемо побачити зображення благословенних Андрія та Климентія Шептицьких.

Греко-католицька каплиця св. Андрія в санктуарії у Лагевніках. Фото з мережі

Використані джерела:

Використано також матеріали Національного архіву у Кракові

Іван Парнікоза,

старший науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця».

Читайте також:

Українські сліди у Кракові. Початки міста віслян і зв’язки з Руссю

Українські сліди у Кракові. Давні пам’ятки з території України

Українські сліди у Кракові. Нова столиця П’ястів

Українські сліди у Кракові. Вавельські та університетські скарби

Українські сліди у Кракові XVII-ХІХ ст.

Українські сліди у Кракові. Народна меншина та українець-мер

Українські сліди у Кракові. Хрестовоздвиженська греко-католицька парафія і церква св. Норберта

Українські сліди у Кракові. «Просвіта» і українська інтелігенція часів «матінки Австрії»

Українські сліди у Кракові. Українські митці та театр

Related posts

Leave a Comment