Українські сліди у Кракові XVII-ХІХ ст.

Продовжимо нашу прогулянку українськими слідами у Кракові. В минулій подорожі, оглядаючи Вавель, ми вже трошки зачепили тему буремного XVII ст. – зокрема, пам’ять про повстання Костки Напірського. В цій подорожі ми оглянемо краківські пам’ятки, пов’язані з Україною XVII-ХІХ ст.

Зображення Вавеля з Civitates orbis terrarium, перед 1617 р.

Наявна інформація, що вимагає додаткових досліджень в архівах, яка вказує, що в другій половні XVII ст. i в перших десятиліттях XIX ст. у Кракові по вул. Скавінській (ul. Skawinska) 44,  навпроти отців Боніфратрів (Bonifratrоw) діяла православна церква, пробощем якої був о. Юхим Яхневич (Joachim Jachnewicz). В Кракові знаходиться і місце вічного спочинку ректора Києво-Могилянської академії Касіяна Саковича. Він відомий як автор твору «Вершьна жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного…». 1647 року він був похований у костелі августіанців, до ордену яких він вступив незадовго перед смертю. Монастир августіанців з костелом св. Катерини знаходиться недалеко від Вавелю по вул. Августіанців 7 (Awgustianska, 7).

Кляштор августіанців у Кракові по вул. Августіанській, 7

Костел св. Катерини пов’язаний із ще одним церковним ієрархом. Лист Іпатія Потія (до речі, випускника Краківської академії) до литовського канцлера Льва Сапєги від 12 грудня 1605 р., знайдений в архіві Краківської бібліотеки ПАН Ю. Мициком, розповідає про те, що Потій брав участь у церемонії з нагоди свята Божого Тіла, яке 1603 р. припадало на 29 травня. У церемонії брав участь і король Сигізмунд ІІІ. Того ж дня Потій відправив дві служби Божі (одну у Фарному – тобто Маріацькому костелі, другу – на Казимирі, в костелі св. Катерини). Ці богослужіння пройшли з великим успіхом. Потій зазначає, що він мав при собі кількох священиків та гарну музику (хор?). Потім він поспішив до Ченстохови, де також відправляв Службу. На свято св. Хреста він повернувся додому до Берестя.

Для впливу на схід – як доводить Ян Самек – був заснований Єжи Радзівілом і від 1595 р. підтримуваний королем Сигізмундом III Вазою найбільший в часи бароко у Кракові костел св. Петра та Павла (kosciol sw. sw. Piotra i Pawla) (по вул. Гродскій (ul. Grodzka), архітектура та убранство якого тісно пов’язані з діяльністю єзуїтів та Петра Скарги, Берестейською унією та Замойським синодом. В костелі знаходяться каплиці апостолів сходу св. Франциска Ксаверія та Франциска Боргіаша а також Архангела Михаїла – покровителя Русі-України, в той же час святі східної церкви Кирило Олександрійський та Кирило Єрусалимський рухають символічний трон св. Павла.

Активним критиком східної ортодоксії – православ’я виступав ксьондз Петро Скарга, похований в цьому костелі. Навпроти костелу встановлено йому пам’ятник.

Пам’ятник Петру Скарзі в Кракові

Втім, унія не об’єднала, а розколола суспільство Речі Посполитої. Проти утисків православ’я виступив братський рух і козацтво.

Залишилися у Кракові і сліди визвольного повстання Богдана Хмельницького. Загалом, зауважимо, що Краківські музеї, зокрема Національний музей по вул. 3 Травня (3 Maja), 1, володіють багатими фондами, в яких, поміж іншим, зберігається багато цінних артефактів української історії. Але наразі йдеться про події 8 листопада (за старим стилем) 1648 року, коли в день святого Михаїла, Богдану Хмельницькому під Замостям було піднесено бердиш – бойову холодну зброю. З одного боку на бердиші наявне зображення архистратига Михаїла, а з другого – напис: “Подъ Замосцемъ Я Богданъ Хмельницькій съ 80 тисячъ козаковъ а ляхамъ жедамъ й попамъ супостатамъ симъ Бердышемъ заграю на ихъ толстыхъ шияхъ…” Нарізі цей бердиш зберігається в фондах Краківського національного музею і має інвентарний номер MNK V-3309. Довжина держака 80,5 см, довжина леза- 34,5 см. Метал пофарбовано у червоний колір.

Нажаль наразі, він не доступний для огляду, але, можливо, під впливом інтересу до нього, зокрема, з боку наших земляків ситуація зміниться? (докладніше тут).

Бердиш Хмельницького з національного музею у Кракові. На жаль, поки що не доступний для огляду (за http://www.museum-ukraine.org.ua)

Наприкінці нашої подорожі відвідаємо пам’ятку ХVІІІ ст., яка також нерозривно пов’язана з Україною, але являє собою приклад діаметрально протилежного погляду українців та поляків на одні й ті ж самі події. На вул. Лоретанській (ul. Loretanska) перед спорудами монастиря капуцинів майже на проїжджій частині стоїть скоромний хрест Барських конфедератів.

Хрест Барських конфедератів (Фото автора)

Спогад про них переносить нас у невеличке українське містечко Бар, що на Вінниччині, де 29 лютого 1786 р. за ініціативою магнатів братів Красинських, Ю. Пуласького та інших було створено військово-політичне об’єднання польської шляхти, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського і  Російської імперії. Визнаючи справедливість польських прагнень до незалежності слід однак визнати, що разючу ненависть у барських конфедератів викликало питання вирівняння в правах католиків та не католиків. У ході воєнних дій з російськими військами конфедерати чинили масові розправи над невинним українським населенням, що викликало піднесення гайдамацького руху і стало причиною національно-визвольного повстання на Правобережній Україні — Коліївщини. Події ці добре описав у своїй поемі «Гайдамаки» Тарас Шевченко. Натомість, швидко згуба прийшла і на самих конфедератів, а також пов’язаних з ними польських цивільних патріотів. В могилі під хрестом, який дбайливо зберігався впродовж усіх цих років монахами-капуцинами, лежать конфедерати та цивільні, що загинули під час обстрілу Кракова російськими військами та завзятих боїв за місто у 1768 р. Необхідно відзначити, що згодом проросійські польські сили та російські війська разом розправилися з гайдамаками. Особисто в мене цей хрест породжує єдине питання: коли наші народи стануть розумнішими?

На вулиці Шпитальній, 7 оглянемо на стіні будинку меморіальну дошку січневого повстання 1863 р.  Тут знаходився вербувальний пункт повстання. На дошці під гербами Литви та Польщі ми вперше можемо побачити і символ русинів – архангела Михайла. Розуміння, що без українців та білорусів в визвольному повстанні не обійтися прийшло таки до поляків, але занадто пізно…

Вербувальний пункт січневого повстання в Кракові по вул. Шпитальній (Szpitalna), 7

Меморіальна дошка січневого повстання в Кракові (вул. Шпитальна, 7)

Ще одне місце пам’яті Січневого повстання пов’язане з Україною – краківська вулиця Андрія Потебні на Подгуржу неподалік від монументального костелу св. Йосифа. А. Потебня – українець, був офіцером російської армії, який перейшов на бік повстанців та загинув у бою під Пясковою скелею (див. Польські сліди Києва Частина 3).

Вул. А. Потебні (A.Potebni) в районі краківського Подгужа

Далі буде. 

Використані джерела:

Титульне фото – Монастир августіанців з костелом св. Катерини у Кракові.

Іван Парнікоза,

старший науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», к.б.н.


Читайте також:

Українські сліди у Кракові. Початки міста віслян і зв’язки з Руссю

Українські сліди у Кракові. Давні пам’ятки з території України

Українські сліди у Кракові. Нова столиця П’ястів

Українські сліди у Кракові. Вавельські та університетські скарби

Цикл Гданськ для українця

Замойські прикордонні зустрічі: українські акценти Замостя

Related posts

Leave a Comment