Українські сліди у Кракові: 22 червня 1941 р. в «українському» Кракові та місця утримання радянських військовополонених

22 червня 1941 р. німецька агресія рушила на СРСР. Зіновій Книш описує, що діялось тоді в Кракові: «Аж тепер зачалися гарячкові дні. Атмосфера підогрілася і зразу ж підскочила аж до точки кипіння. В Українському Центральному Комітеті, в Допомоговому Комітеті, в нашій організаційній домівці, під українською церквою в місті, в ресторанах і на вулицях, де жили українці – неописаний рух. Люди стоять купками й жестикулюють, кожен хоче сказати, що він чув у радіо, що писала сьогодні газета, якого він дістав листа від “добре поінформованого” знайомого. Сплетні і правдиві вістки перемішані, годі в тому визнатися».

Дійсно, 22 червня українці у Кракові зустріли з ейфорією, вважаючи що німці принесуть волю Україні. В цей день у Кракові було зібрано конгрес, на якому мав бути обраний Український національний комітет – головна українська репрезентація до часу проголошення незалежної держави. Остаточно його обрали в Ряшеві. Проте, німці УНК не легалізували, а Г. Франк не прийняв його делегації. Збройною силою комітету мав стати український легіон, який формувався з пізньої осені 1940 р. до квітня 1941 р.

З початком німецько-радянської війни, через виїзд багатьох працівників на Україну, зокрема членів ОУН, праця УЦК послабилась. Українці хотіли перенести УЦК до Львова, проте німці не дозволили, і у Львові постала його філія.

У Кракові залишилося небагато українських політиків. Деякі перебували в постійних подорожах між обома містами. Свідченням зменшення кількості українців в місті є невелика кількість учнів в єдиній українській народній школі в Кракові – 126 у 6 класах. Окрім того, багато українців служило в поліції та охороні в’язниць. Багато було також українських в’язнів, головним чином, політичних з ОУН, які проголосили у Львові незалежну Україну, що не входило в плани німців. Через в’язницю в Монтелюпіх пройшли українські націоналісти, які після проголошення 30 червня 1942 р. у Львові Української держави, були неугодні керівництву фашистської Німеччини. Тільки в 1942 р. тут утримували 300 українців. Зокрема, тут після арешту під Белзом і до перевезення до Берліна в 1941 р. утримувався і Степан Бандера.

Втім, з 22 червня у Кракові у вигляді в’язнів з’явилися зовсім інші українці. В цьому нарисі прослідкуємо розміщення на території Кракова місць утримання радянських військовополонених, значну частину яких складали українці.

Катастрофа радянської армії, починаючи з 22 червня 1941 р. призвела до величезної кількості полонених німцями червоноармійців. Щодо вояків СРСР Німеччина не вважала за потрібне вживати норм, передбачених Женевською конвенцією (хоча вона зобов’язувала кожну країну, яка цю конвенцію підписала, застосовувати її засади навіть по відношенню до країн, що не приєдналися, зокрема СРСР).

Огорожа Сталагу № 369, за (Owoc, 2016)

Для радянських військовополонених на території окупаційного новотвору на місці Польщі – Генеральної Губернії було створено систему постійних таборів – сталагів. Сталаги існували в Острові-Мазовецькій (333), Седльцях (366), Дембліні (307), Холмі (319), Кобежині під Краковом (369), Ченстохові (367),  Перемишлі (327), Львові (325) та Івано-Франківську (374). Усі вони підлягали загальному командуванню в Любліні.

Детальну інформацію щодо місць утримання радянських військовополонених (серед яких було багато українців) знаходимо в каталозі вистави “Військовополонені в окупованому Кракові 1939-1945” (Owoc, 2011). Згідно до цієї розвідки в Кракові існували наступні місця утримання радянських військовополонених:

Сталаг 369, що існував в районі Борка Фалецького-Кобержині з 10.1941 по 08.1944 р. В приміщенні гімназії №24 вул. Монтвілла-Мірецького (Montwilla-Mireckiego) знаходилася його комендатура.

В приміщенні гімназії №24 вул. Монтвілла-Мірецькького (Montwilla-Mireckiego) знаходилася комендатура Сталагу № 369, за (Owoc, 2016)

Схема Сталагу № 369, за (Owoc, 2016)

На місці головної брами табору – суч. сквері ген. Де Голя (gen de Gaulle`a) в 1966 р. було встановлено пам’ятник.


Пам’ятник на місці головної брами Сталагу № 369

Спочатку тут утримували радянських військовополонених, які будували табір для полонених з західних армій. На площі 25 га між вул. Завилою (Zawiła), Скосною (Skośna), Обозовою (Obozowa) та Ернеста Солвая (Ernesta Solvaya) було збудовано табір.

Мапа розміщення місць утримання військовополонених на території Кракова: 1 – кавалерійські кошари 8-го полку уланів імені Понятовського, 2 – Сталаг № 369 в Кобежині, 3 – Форт № 33 Кракус, 4 – військово-господарчий склад ваффен-СС вул. Гжегожецька 81-84, 5 – Arbeitskommando 1806 – аеродром Раковиці-Чижини, 7- Форт 52 Борек, 8 – кошари піхоти по вул. Вроцлавській на Лобозові, 9 – артилерійські кошари на Домб’ю, 10 – шпиталь військовополонених при вул. Скарбовій 2-4, за межами фото: 11- форт 51 1/2 Скотники, 12- Форт 38 Скеля, 13- робітничий табір в Могилі, за (Owoc, 2016)

Кошари 8-го полку уланів імені Понятовського, вул. Завила (ul. Zawiła)Зважаючи на надзвичайно важкі умови перебування полонених в кошарах полку уланів, після вибуху епідемії полонених переведено в форт 51 1/2 Скотнікі-Сідзіна (Skotniki-Sidzina).

Кошари 8-го полку уланів імені Понятовського, вул. Завила (ul. Zawiła), 2016 за (Owoc, 2016)

У форті, в підвальних приміщеннях значно краще було з опаленням. Полонені працювали на розвантаженні вагонів з вугіллям на залізничній станції поблизу. Смертність була масовою, загиблих поховано поблизу цвинтаря в Борку Фалецькому.

Форт № 51 Скотнікі-Сідзіна, за (Owoc, 2016)

Форт Кракус (наразі розібраний), фото 1930-40-х рр., за (Owoc, 2016)

Форт №33 Krakus знаходився навколо кургану Крака. З червня 1942 р. тут утримували 300-500 радянських військовополонених. Полонені розвантажували вагони на станції Краків-Плашів, а також формували склади вугілля на складах в Заблотті.

Шалі, якими радянські військовополонені відміряли рівні порції хліба, за (Owoc, 2016)

Рештки бункеру охоронця табору у форті Кракус, 2016 р., за (Owoc, 2016)

Колишня гарбарня (фабрика вичинки шкір) по вул. Барській (Barska), 82/84 (нумерація на цій вулиці наразі не перебачає чисел 82-84, імовірно, раніше ця вулиця була довшою) – в середині 1943 р. німці влаштували тут найбільший табір радянських військовополонених на 1000 осіб. Територія колишньої гарбарні служила приміщенням табору. Територію було оточено огорожею з колючим дротом. В’язні працювали за межами табору.

План господарського військового складу Ваффен СС по вул. Гжегожецькій (Grzegorzecka), 81-84

Господарський військовий склад Ваффен СС по вул. Гжегожецькій (Grzegorzecka), 81-84. На його території в середині 1943 р. знаходився табір для радянських військовополонених. В цей час на території складів знаходилися бараки, кухня та військові склади зброї та обмундирування. Склади мали свою залізничну колію. Тут, в одному бараку в квітні 1943 р. утримували біля ста полонених сержантів радянської армії. Від колишнього табору наразі нічого не лишилося.

У форті №38 Скеля (Skala) з червня 1944 р. по січень 1945 р. було сконцентровано біля 100 радянських військовополонених, які працювали на аеродромі Балиці.

Форт Скеля, фото 2016 р., за (Owoc, 2016)

Робочий табір (Baulager) 15/XIV в Могилі. Навесні 1940 р. терен прилеглий до залізничної станції Могила – наразі Новогутський район «На Скарпі», був зайнятий авіаційними частинами німців. Тут знаходилися складські приміщення та бараки. Обслуговували це примусові робітники та радянські військовополонені. Табір займав 5-10 га та мав біля 15 бараків. Детальний опис табору можна знайти за посиланнями 1 та 2.

Місце, де розміщувався табір військовополонених в Могилі, за Polska niezwykła.pl

Схеми табору в Могилі за спогадами очевидців, за (Owoc, 2016)

Радянські військовополонені також працювали на завантаженні та розвантаженні вагонів, перебиранні картоплі, перевозці вугілля, земляних роботах, розробці каменоломні на скалах Твардовського, притягалися до будівництва мосту в Могилі, а також висилалися до роботи на автомобільних закладах на вул. Гжегожецькій (Grzegorzecka). Також полонених змушували працювати у закладах виробництва зброї фірми Werne Schmeil по вулиці Закопянській (Zakopianskej), яка носила назву Distriktswerk 7. Військовополонених використовували також на роботах на німецькій фірмі Unitas по вул. Татарській (Tatarska), 5. Їх також задіяли для перебудови залізничної лінії до Закопаного та розбирання будинків. Полонених пильнували власівці.

Радянські військовополонені на німецькій фірмі Unitas по вул. Татарській (Tatarska), 5, за (Owoc, 2016)

Полонені з табору під курганом Крака працювали на закладах ремонту вогнепальної зброї та гармат по вул. Раковецькій (Rakowiecka). Їх робота була виснажливою та небезпечною.

Після ліквідації таборів, радянські військовополонені і далі утримувалися в прифронтовій зоні.

Німці сповідували принцип винищення полонених фізичною працею. В німецьких таборах загинуло 3.3 млн. військовополонених, що після голокосту є найбільшим злочином нацизму (див. також Живі полеглі або табір для військовополонених у Холмі).

Невеликі цвинтарі радянських військовополонених утворено поблизу форту Скотники та біля цвинтаря в Борку Фалецьким. Тут наявні пам’ятники поставлені ще за часів ПНР.  На останньому поховано 153 радянських військовополонених. В могилах глибиною 1,2 м ховали по кілька людей. На терені прилеглим до цвинтаря поховано також радянських солдат, які полягли в боях за Краків в січні 1945 р.

Пам’ятник на місці поховання радянських військовополонених біля форту Скотніки

Пам’ятник на місці поховання радянських військовополонених біля комунального цвинтаря в Борку-Фалецькому, за (Owoc, 2016)

Просування радянської армії до Східної Галичини навесні 1944 р. спричинило часткову евакуацію Українського Центрального Комітету і його працівників на Західну її частину. Централя УЦК знову почала діяти у Кракові, а у Львові залишився осередок, очолюваний К. Паньківським.

Після того, як радянські війська підішли до Кракова, УЦК евакуювався до Любина (Нижня Сілезія). Захоплення Львова спричинило нову хвилю евакуації. Повторно втікаючи від совітів, українці знову наводнили Краків. Деякі навіть мали польські розпізнавальні картки та зверталися до польської Допомогової ради в Кракові. Найчастіше вони потрапляли до українського осередку для переселенців. Окрім цивільних осіб, з’явилися і солдати з Української дивізії. В січні 1945 р. українські емігранти виїхали далі на захід. У 1945 р. в Німеччині опинилося 300-400 тис. українців, якими продовжував опікуватися Український Центральний Комітет (Див. Мюнхен для українця. Частина 2).

Маловідомо, що у середині січня 1945 р. у Кракові, незадовго до його відбиття радянською армією в німців, ще раз був Степан Бандера. Тут він зустрівся з членами ОУН Юрієм Лопатинським (Калиною) (одним з учасників майбутніх перемовин з АК в Руді-Рожанецькій) та Дмитром Чижевським (Демидом), через яких передав Проводу ОУН своє рішення, що він підпорядковується вибраному бюро Проводу та підтримує рішення ІІІ Надзвичайного Великого збору ОУН. С. Бандера намагався пробратися в Україну. Але представники Р. Шухевича завернули його на еміграцію, бо обставини для роботи в Україні були дуже важкими.

Джерела:

  • Гурська О. А. Діяльність Українського Центрального комітету у Генеральній Губернії під час другої світової війни (1941–1944 рр.)
  • Кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939—41. Чикаго 1975.
  • Паньківський К. Роки німецької окупації. Ньюарк 1965; Кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939—41. Чикаго 1975.
  • Owoc Tomasz. Jency Wojenni w ocupowanym Krakowe 1939-1945. Katalog wystawy. Museum historyczne Miasta krakowa. Krakow, 2016. – 263 s.
  • Українські сліди в Кракові: доля військовополонених-українців 

Іван Парнікоза,

старший науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця».

Бжезіна під Ельблонгом, 2017


Читайте також:

Українські сліди у Кракові. Початки міста віслян і зв’язки з Руссю

Українські сліди у Кракові. Давні пам’ятки з території України

Українські сліди у Кракові. Нова столиця П’ястів

Українські сліди у Кракові. Вавельські та університетські скарби

Українські сліди у Кракові XVII-ХІХ ст.

Українські сліди у Кракові. Народна меншина та українець-мер

Українські сліди у Кракові. Хрестовоздвиженська греко-католицька парафія і церква св. Норберта

Українські сліди у Кракові. «Просвіта» і українська інтелігенція часів «матінки Австрії»

Українські сліди у Кракові. Українські митці та театр

Українські сліди у Кракові. Місцями Андрія Шептицького  

Українські сліди у Кракові. В часи українсько-польського протистояння на Галичині 

Українські сліди у Кракові. Як «Краків» обороняв Київ 

Українські сліди у Кракові. В кігтях чорного орла: 1939-1945 

Українські сліди у Кракові. Зондеракція «Краків» та українські професори в 1939-1945 рр.

Українські сліди у Кракові. Життя української спільноти в 1939-1945 рр. 

Українські сліди у Кракові: ОУН в 1939-1945 рр.

Related posts

Leave a Comment