Українські сліди у Кракові: Духовний центр, 1950-ті

Костел паулінів на Скалці

У цій частині нашої подорожі ми торкнемося складного шляху до відновлення українського духовного життя у Кракові після встановлення прорадянської влади Польської народної республіки.

Останнім адміністратором Краківської парафії був отець Степан Граб, який в 1947 р. був арештований та депортований до СРСР. Після цього польська влада ліквідувала греко-католицьку парафію в Кракові. Українці – жертви акції «Вісла» часто згадують, що в ситуації переслідування греко-католиків та їх пастви, польські римо-католики нерідко замість допомоги з готовністю прибирали до рук, як майно ліквідованих парафій, так і самих парафіян, яких кинулися полонізувати. Тож і тепер то тут – то там можна зустріти поляків з українськими прізвищами – жертв акції «Вісла» та полонізації.

Хрестовоздвиженська Церква (більш звична назва – св. Норберта) після усунення греко-католицьких сестер Юзефіток була передана у власність отцям салетинам (ks. Sałetynom). Вони ж демонтували цінний іконостас, який при цьому був частково знищений. Завдяки тому, що його проектантом був відомий Ян Матейко, іконостас частково вцілів та довгий час експонувався в музеї художника по вул. Флоріанській (Floriańska), 41.

Іконостас церкви св. Норберта довгий час зберігався в будинку-музеї Яна Матейка по вул. Флоріанській (Floriańska), 41. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Місцева греко-католицька громада довгі роки була позбавлена своєї святині. Втім бажання полонізуватися вона не виявляла. Далі наша дорога провадить на славнозвісний монастир на Скалці. Цього разу не з метою відвідин місця загибелі св. Станіслава. Тут на Великдень 1958 р. було відправлено після великої перерви перше у Кракові греко-католицьке богослужіння.

В костелі паулінів на Скалці в 1958 р. було відправлено перше греко-католицьке богослужіння з часу закриття церкви св. Норберта. Фото І. Парнікози, 2013 р. та за https://www.google.com/maps

Першим пастирем української громади став отець др. Микола Денько, канцлер Перемишльської капітули – свідок розгрому греко-католиків у Перемишлі після його зайняття совітами в 1944 р. Життя та пастирська діяльність отця-доктора Миколая Денька (1905–1991), заслуговує окремого детального вивчення. Йому довелося працювати в часи безправної ліквідації краківської парафії св. Норберта, репресій проти греко-католицького духовенства і в час багатолітніх старань про організацію принаймні напівлегальної вже не парафії, а лише “греко-католицької спільноти в Кракові” після 1956 року. Отець Денько, зважаючи на оскарження в шпигунстві на користь Ватикану, був засуджений на кару смерті. Вирок той було змінено на 12 років ув’язнення, з яких по 6 роках ув’язнення він мав щастя бути звільненим, щоб після річного одужання розпочати старання по відновленню греко-католицької спільноти. 17 жовтня 1958 р. він отримав від о. примаса Стефана Вишинського декрет, який дозволяв йому відправляння богослужінь в греко-католицькому обряді у Кракові та Катовицях.

Отець-мітрат M. Денько (1905–1991)

Після цього Микола Денько 33 роки служив у каплиці св. Дороти – в могутній будівлі костелу св. Катерини отців августіан по вул. Августіанській (Augustiańska), 7.

Костел св. Катерини по вул. Августіанській (Augustiańska), 7, в каплиці св. Дороти якого служив отець Денько. Фото І. Парнікози, 2013 р. та за https://www.google.com/maps/

Майбутній папа, а тоді краківський кардинал Кароль Войтила під час візиту до каплиці св. Дороти 15.11.1972 р. до нечисленних греко-католиків сказав слова, які нав’язували до слів Христа: “Не бійся – мала чередо”. – хоча ви є малою, тут в Кракові спільнотою […] проте маєте свою свідомість, свідомість своєї громади, свойого послаництва, великої традиції, великого значення…».

До свого досвіду зустрічей з краківськими греко-католиками папа звернувся і під час своєї проповіді в соборі св. Володимира та Ольги в Вінніпезі (Канада) кажучи:

“…як архієпископ Кракова пізнав і оцінив я багатющу спадщину українського народу, яку в особливий спосіб унаочнюють мученики Холмщини та Підляшшя, які пішли за прикладом святого Йосафата, великого апостола єдності, і як то унаочнюють в пастирській діяльності так багато ваших єпископів аж по наші дні».

В каплиці св. Дороти, де служба продовжувалася до 1998 р. знаходився іконостас Є. Новосельського, який наразі зберігається в каплиці-бабинці церкви св. Норберта на Вісляній. Фото Івана Парнікози, 2013 р.

В 1970-1973 роках отцю Деньку допомагав отець Юліан Гбур, з 1977 року – отець Станіслав Муха, після цього отець Михайло Борис (1979-1981), отець Богдан Піпка (1981-1984), отець Андрій Чорний (1984-1986). В 1987 р. отець др. Микола Денько вийшов на пенсію, помер 14 квітня 1991 р. у Кракові. Похований в гробниці капітули на цвинтарі по вул. Словацького (Sowackiego) в Перемишлі в полі R2 (RII) 49.770933°, 22.783700°.

28 серпня 1986 р. адміністратором парафії став отець Мирослав Михалішин, який працював тут до 10 вересня 1996 р.

Службу Божу в каплиці св. Дороти служить отець Михайло Фецюх, Архівне фото імовірно 1990-х рр.

1990-ті роки принесли нове життя греко-католицькій парафії. З 1994 р. на місце Мирослава Міхалишина прийшов отець Михайло Фецюх (1.09.1994-1.09.2006). За його часу українські греко-католики Кракова отримали друге місце для проведення богослужінь, окрім каплиці св. Дороти. Українська каплиця св. Бориса і Гліба в приміщенні Фундації Святого Володимира – хрестителя Русі на вул. Канонічній, 15 була освячена 12 травня 1995 р. єпископом перемишльської дієцезії греко-католицької церкви Іваном Мартиняком в присутності кардинала Франтишка Махарського та пробоща парафії св. Норберта та Хрестовоздвиження отця-митрата Михайла Фецюха. Інтер’єр каплиці та ікони виконав Є. Новосельський.

Освячення каплиці св. Бориса і Гліба в приміщенні Фундації Святого Володимира – хрестителя Русі на вул. Канонічній, 15. Cлужбу відправляє отець Михайло Фецюх. Архівне фото

За керування Михайла Фецюха після довгих старань греко-католики нарешті повернули собі церкву св. Норберта разом з плебанею. 18 жовтня 1998 р. підписано умову з отцями салетинами про передачу церкви, проте ще довгий час вони були співгосподарями храму.

Після довгих старань греко-католики повернули собі церкву св. Норберта разом з плебанею. Фото з мережі

Службу Божу в старих стінах храму св. Норберта служить Михайло Фецюх. Архівне фото

Повна передача стала можливою тільки після підписання наступного договору 10 вересня 2001 р. В кінці 2004 р. здійснено відновлення даху храму. Відновлено пам’ятку-іконостас, який був урочисто освячений архієпископом Іваном Мартиняком 24 липня 2004 р. Після переходу отця M. Фецюха на пенсію, 1 вересня 2006 р. адміністратором парафії став і до цього часу є отець Петро Павлище.

В хрестовоздвиженській церкві (церкві св. Норберта)

Далі оглянемо меморіальну дошку в пам’ять про жертви голодомору 1932-33 рр. в Україні, що розміщена на стіні церкви св. Норберта.

Пам’ятна дошка в пам’ять про жертви голодомору 1932-33 рр. в Україні, що розміщена на стіні церкви св. Норберта. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Біля пам’ятної дошки влаштовуються пам’ятні зібрання. Архівне фото

На пам’ятній дошці напис трьома мовами: українською, польською і англійською “Пам’яті жертв голодомору в Україні в 1932-1933 роках”. У церкві св. Норберта в пам’ять про жертви Голодомору відправляються траурні богослужіння.

В роботі використано:

Іван Парнікоза,

старший науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»

Читайте також:

Українські сліди у Кракові. Початки міста віслян і зв’язки з Руссю

Українські сліди у Кракові. Давні пам’ятки з території України

Українські сліди у Кракові. Нова столиця П’ястів

Українські сліди у Кракові. Вавельські та університетські скарби

Українські сліди у Кракові XVII-ХІХ ст.

Українські сліди у Кракові. Народна меншина та українець-мер

Українські сліди у Кракові. Хрестовоздвиженська греко-католицька парафія і церква св. Норберта

Українські сліди у Кракові. «Просвіта» і українська інтелігенція часів «матінки Австрії»