Українські сліди у Кракові: Духовний центр, 1950-ті

Костел паулінів на Скалці

У цій частині нашої подорожі ми торкнемося складного шляху до відновлення українського духовного життя у Кракові після встановлення прорадянської влади Польської народної республіки.

Останнім адміністратором Краківської греко-католицької парафії був отець Степан Граб, який в 1947 р. був арештований та депортований до СРСР. Після цього польська влада ліквідувала греко-католицьку парафію в Кракові. Українці – жертви акції «Вісла» часто згадують, що в ситуації переслідування греко-католиків та їх пастви, польські римо-католики нерідко замість допомоги з готовністю прибирали до рук, як майно ліквідованих парафій, так і самих парафіян, яких кинулися полонізувати. Тож і тепер то тут – то там можна зустріти поляків з українськими прізвищами – жертв акції «Вісла» та полонізації.

Хрестовоздвиженська Церква (більш звична назва – св. Норберта) після усунення греко-католицьких сестер юзефіток була передана у власність отцям салетинам (ks. Sałetynom). Вони демонтували цінний мармуровий іконостас, який був знищений. Лише ікони намальовані за ескізами Я. Матейка було передано до музею художника по вул. Floriańska 41. Пізніше ці ікони були передані українській громаді і їми опікувалася краківська ланка УСКТ-ОУП а потім фундація св. Володимира.

Ікони з іконостасу церкви св. Норберта довгий час зберігалися в будинку-музеї Яна Матейка по вул. Floriańska 41. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Орнаменти було замальовано, стіни було помальовано на жовтий та білий колір. У церкві було 3 дерев’яні олтарі. Олтар з Богородицею пензля Осипа Куриласа був на лівій стіні, як дивитися на іконостас. Усі ці бічні олтарі та майже все з вистрою було знищено. Рештки церковних хоругв було знайдено в ущільнені віконних отворів. Вціліло лише розп’яття XVI ст., яке було ще в норбертіанок. Знищено також меморіальні дошки Богдана Лепкого та Лаврисевичам Степану і Леву. Ці дошки, імовірно, були з лівого боку церкви якщо дивитися на іконостас, під хорами.

Церкву також було дещо перебудовано. Хори початково були вужчі, та знаходилися на брамках великій по центру, та меншій – наліво. Вхід тоді був влаштований безпосередньо з Плант. Там де зараз передсінок і вхід перед Другою світовою війною були відділені стіною крамниці.

Місцева греко-католицька громада довгі роки була позбавлена своєї святині. Втім бажання полонізуватися вона не виявляла. Далі наша дорога провадить на славнозвісний монастир на Скалці. Цього разу не з метою відвідин місця загибелі св. Станіслава. Тут на Великдень 1958 р. було відправлено після великої перерви перше у Кракові урочисте греко-католицьке богослужіння.

В костелі паулінів на Скалці в 1958 р. було відправлено перше урочисте греко-католицьке богослужіння з часу закриття церкви св. Норберта. Фото І. Парнікози, 2013 р. та за https://www.google.com/maps

Навесні 1957 р. У Кракові група вірних греко-католиків під керівництвом Йосипа Голинського розпочала клопотати перед воєводською владою щодо відновлення парафії св. Норберта. В 1957 р. Зокрема, до відділу до справ визнань президії народної ради міста Кракова було передано спеціальний меморіал. Нажаль, 28.10.1957 р. на це звернення прийшла негативна відповідь.

Восени 1957 р. до Кракова приїхав отець Микола Денько – канцлер Перемишльської капітули – свідок розгрому греко-католиків у Перемишлі після його зайняття совітами в 1944 р. Життя та пастирська діяльність отця-доктора Миколая Денька (1905–1991), заслуговує окремого детального вивчення. Йому довелося працювати в часи безправної ліквідації краківської парафії св. Норберта, репресій проти греко-католицького духовенства і в час багатолітніх старань про організацію принаймні напівлегальної вже не парафії, а лише “греко-католицької спільноти в Кракові”. Отець Денько, зважаючи на оскарження в шпигунстві на користь Ватикану, був засуджений на кару смерті. Вирок той було змінено на 12 років ув’язнення, з яких по 6 роках ув’язнення він мав щастя бути звільненим, щоб після річного одужання розпочати старання по відновленню греко-католицької спільноти.

Денько долучився до групи активних вірних. Він звернувся щодо відкриття закритої парафії до примаса С. Вишинського і митрополита краківського Е. Базяка, а також провів розмову з головою краківської народної ради – В. Бонецьким.

Отець Денько добився власної реабілітації, проте його не хотіли прописати в Кракові. Зважаючи на це, він мешкав в кляшторі августіанців (келія зберіглася), куди переїхав від отців боніфратрів. У боніфратрів він мешкав за адресою вул. Trynitarska, 11, а харчувався у сестер юзефіток. Ці сестри після 1947 р. мешкали в кляшторі кларисок на вул. Grodzka 54.

На початку 1958 р. отець Денько отримав можливість проведення греко-католицьких богослужінь у Кракові та Катовицях. Так він відновивив греко-католицькі богослужіння в Кракові. А митрополит краківський допоміг вирішити питання прописки отця Денька в Кракові.

Отець-мітрат M. Денько (1905–1991)

Отець Микола Денько 33 роки служив у каплиці св. Дороти в могутній будівлі готичного костелу св. Катерини Олександрійської на вул. Augustiańska 7. Тут, перед входом в каплицю у річницю парафії в 2008 р. встановлено меморіальну дошку в пам’ять про богослужіння, що тут відбувалися в 1958-1998 р.

Каплиця св. Дороти кляштору августіанців, де з 1985 по 1998 р. містилася краківська греко-католицька парафія. Фото І. Парнікози, 2021 р.

Отець Денько виголошував проповіді українською мовою, зважаючи на що до нього почали ходити і православні українці з парафії по вул. Szpitalna, 24. Це породило конфлікт з православним настоятелем отцем Олександром Чубук-Подольським (1887-1960). Чубук-Подольський народився в с. Андруші, закінчив духовну семінарію в Полтаві з 1918 р. був православним капеланом в армії УНР. В 1922-1939 рр. він був капеланом польського війська для православних. 1948-1960 рр. був деканом і настоятелем у Кракові. Окрім того щоб протидіяти відродженню української парафії неякий Тадеуш Дреглевич, який мешкав у Кракові по вул. Basztowa 6, розпочав провокацію з закладання спілки поляків греко-католиків (Związek Polaków Greko-Katolików – ZPGK) та підготував серію доносів на отця Денька.

Навколо Денька та вірних було сформовано агентурну мережу. Одним з найбільш грізних для влади тутешніх парафіян був Лев Гетц. Незважаючи на ворожі підступи, 1959 р. Миколу Денька було повністю реабілітовано.

Отець Денько організовує в каплиці сестер Найсвятішої Марії панни в Катовицях на вул. Krasińskiego 21 регулярне, що два тижні відправлення богослужіння, а також закладає хор. На місці йому допомагали активні парафіяни Степан Лемішко та Шимон Вербовський. Це були початки сучасної греко-католицької парафії Успіння Богородиці в Катовицях.

18 січня 1967 р. на богослужіння в каплиці св. Дороти прибуло близько 500 осіб з усієї околиці. Під час новорічної забави організованої УСКТ в Кракові дійшло до порозуміння між отцем Деньком та новим настоятелем православної парафії отцем Євгеном Ляхоцьким.

В 1970 р. у Кракові з’явився як помічник настоятеля – сотрудник – отець Юліан Гбур, з головним обов’язком обслуговування душпастерського осередка в Катовицях.

2 листопада 1980 р. за ініціативою Романа Андруховича, Володимира Мокрого та Романа Любинецького близько 30 членів кола УСКТ сформулювало головні тези вимог до влади. Йшлося, зокрема, про вимоги повернути церкву в Кракові та легалізувати греко-католицький обряд. В 1981 р. краківські українці також добивалися відновлення богослужіння в церкві в Криниці (Krynica-Wieś). В кінці 1970-х рр. саме краківська парафія стала місцем звідки відновлювалася структура греко-католицького церкви на півдні Польщі. Звідси отці виїжджали до Горлиць та Криниці де трималися українські громади. В жовтні 1983 р. в Горлицях з’явилися василіянки, які викупили великий будинок на монастир та каплицю, яку відкрили для вірних в 1984 р.

Костел св. Катерини по вул. Augustiańska 7, в каплиці св. Дороти якого служив отець Денько. Фото І. Парнікози, 2013 р. та за https://www.google.com/maps/

Серед августіанців українці знайшли підтримку не тільки місцем для проведення богослужінь. Зокрема, отець Шимон – августіанець навчився української мови і українсько-візантійського обряду, отримав дозвіл на бірітуалізм і допомагав греко-католицькій громаді зі сповіддю та проведенням служб. Наразі він є настоятелем вищезгаданої греко-католицької парафії в Катовицях з її осередками в Сосновцю (Generała Władysława Andersa 93).

Майбутній папа, а тоді краківський кардинал Кароль Войтила під час візиту до каплиці св. Дороти 15.11.1972 р. до нечисленних греко-католиків сказав слова, які нав’язували до слів Христа: “Не бійся – мала чередо”. – хоча ви є малою, тут в Кракові спільнотою […] проте маєте свою свідомість, свідомість своєї громади, свойого послаництва, великої традиції, великого значення…».

До свого досвіду зустрічей з краківськими греко-католиками папа звернувся і під час своєї проповіді в соборі св. Володимира та Ольги в Вінніпезі (Канада) кажучи:

“…як архієпископ Кракова пізнав і оцінив я багатющу спадщину українського народу, яку в особливий спосіб унаочнюють мученики Холмщини та Підляшшя, які пішли за прикладом святого Йосафата, великого апостола єдності, і як то унаочнюють в пастирській діяльності так багато ваших єпископів аж по наші дні».

В каплиці св. Дороти, де служба продовжувалася до 1998 р. знаходився іконостас Ю. Новосільського, який наразі зберігається в каплиці-бабинці церкви св. Норберта на Wiślna. Цей іконостас добре підходив до невеликої каплиці, проте не підходив для більшої церкви. Фото Івана Парнікози, 2013 р.

В 1970-1973 роках отцю Деньку допомагав отець Юліан Гбур, з 1977 року – отець Станіслав Муха, після цього отець Михайло Борис (1979-1981), отець Богдан Піпка (1981-1984), отець Андрій Чорний (1984-1986). В 1987 р. отець др. Микола Денько вийшов на пенсію, помер 14 квітня 1991 р. у Кракові. Похований в гробниці капітули на цвинтарі по вул. Słowackiego в Перемишлі в полі R2 (RII) 49.770933°, 22.783700°.

28 серпня 1986 р. адміністратором парафії став отець Мирослав Михалішин, який працював тут до 10 вересня 1996 р. Продовжилися спроби повернути церкву, якими з боку парафіян керував Олександр Курилло.

1987 р. сестри юзефітки заклали свій монастир з новіціатом на вул. Hoffmanowej 16 з настоятелькою сестрою Тадеєю Андрухів.

Службу Божу в каплиці св. Дороти служить отець Михайло Фецюх, Архівне фото імовірно 1990-х рр.

1990-ті роки принесли нове життя греко-католицькій парафії. З 1994 р. на місце Мирослава Міхалишина прийшов отець Михайло Фецюх (1.09.1994-1.09.2006). За його часу українські греко-католики Кракова отримали друге місце для проведення богослужінь, окрім каплиці св. Дороти. Українська каплиця св. Бориса і Гліба в приміщенні фундації Святого Володимира – хрестителя Русі на вул. Kanonicza 15 була освячена 12 травня 1995 р. єпископом перемишльської дієцезії греко-католицької церкви Іваном Мартиняком в присутності кардинала Франтишка Махарського та пробоща парафії св. Норберта та Хрестовоздвиження отця-митрата Михайла Фецуха. Інтер’єр каплиці та ікони виконав Юрій Новосільський.

Освячення каплиці св. Бориса і Гліба в приміщенні фундації Святого Володимира – хрестителя Русі на вул. Kanonicza 15. Cлужбу відправляє отець Михайло Фецюх. Архівне фото

За керування Михайла Фецюха 1998 р. після довгих старань греко-католики нарешті повернули собі церкву св. Норберта разом з плебанею. Краківський кардинал Махарський розумів що греко-католики мають право до своєї власності, але церкву віддавав дуже неохоче, бо при церкві на вул. Wisłna велика нерухомість. Була ідея, щоб греко-католикам дати взамін невеликий костьол на вул. Bożego Miłosierdzia 1. Але українці уперлись, що хочуть те, що було їхнім і по праву. Така стійка позиція нарешті принесла результат.

18 жовтня 1998 р. підписано умову з отцями салетинами про передачу церкви, проте ще довгий час вони були спів-господарями храму.

Після довгих старань греко-католики повернули собі церкву св. Норберта разом з плебанею. Фото з мережі

Службу Божу в старих стінах храму св. Норберта служить отець Михайло Фецюх. Архівне фото

Повна передача стала можливою тільки після підписання наступного договору 10 вересня 2001 р. В кінці 2004 р. здійснено відновлення даху храму. Відновлено також пам’ятку-іконостас, який був урочисто освячений архієпископом Іваном Мартиняком 24 липня 2004 р. Після переходу отця M. Фецюха на пенсію, 1 вересня 2006 р. адміністратором парафії став і до цього часу є отець Петро Павлище. Залагодження юридичних справ української парафії то справа рук Романа Любинецького – краківського юриста та активного учасника церковного хору. До речі, в українців у Кракові було прийнято здобувати саме фах юриста.

В хрестовоздвиженській церкві (церкві св. Норберта). Фото з сторінки парафії

Іконостас церкви св. Норберта. Фото Івана Парнікози, 2021 р.

Ікона Пантократора написана Юрієм Новосільським, краківська греко-католицька церкві Воздвиження св. Хреста (св. Норберта). Фото І. Парнікози, 2021 р.

Меморіальна дошка отця Миколи Денька у краківській греко-католицькій церкві Воздвиження св. Хреста. Фото І. Парнікози, 2021 р.

Далі оглянемо меморіальну дошку в пам’ять про жертви Голодомору 1932-33 рр. в Україні, що розміщена на стіні церкви св. Норберта.

Пам’ятна дошка в пам’ять про жертви Голодомору 1932-33 рр. в Україні, що розміщена на стіні церкви св. Норберта. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Біля пам’ятної дошки влаштовуються пам’ятні зібрання. Архівне фото

На пам’ятній дошці напис трьома мовами: українською, польською і англійською “Пам’яті жертв голодомору в Україні в 1932-1933 роках”. У церкві св. Норберта в пам’ять про жертви Голодомору відправляються траурні богослужіння.

В роботі використано: