Українські сліди у Кракові. Освітні заклади та громадські організації 1945-2020 рр.

В цій частині циклу статей про українські сліди у Кракові ми познайомимося з українцями в освітніх закладах та сучасними українськими громадськими організаціями у місті.

Освітні заклади

Наступна зупинка нашої подорожі – будівля, де ще нещодавно містилася Кафедра україністики Ягеллонського університету по вул. св. Хреста (sw. Krzyza), 14. Краківська україністика має понад сто років історії, яка розпочинається 1886/87 рр. з батька краківської славістики Луціана Маліновського з лекціями із порівняльної граматики української та російської мови. До розвитку україністики перед Другою світовою війною призвела науково-дидактична праця таких визначних професорів, як Юзеф Третяк, Мар’ян Здзеховський, Тадеуш Станіслав Грабовський, Іван Жилінський, а також письменник Богдан Лепкий, про якого ми детально оповідали у попередніх частинах циклу.

Колишній будинок кафедри україністики Інституту східнослов’янської філології Ягеллонського університету по вул. св. Хреста (sw. Krzyza). Фото І. Парнікози, 2013 р.

Табличка на будинку кафедри україністики Інституту східнослов’янської філології Ягеллонського університету по вул. св. Хреста (sw. Krzyza). Фото І. Парнікози, 2013 р.

Після 1945 р. значну роль відіграли проф. Ян Янів та його учні, зокрема проф. др. Вєслав Вітковський, визначний польський славіст, в доробку якого наявні численні українознавчі праці з напрямків лексикографії, історичної лексикології та ін. Велике значення для розвитку майбутньої україністики мала діяльність професора Ришарда Лужного, – знавця східнослов’янської літератури та його учня д-ра Володимира Мокрого.

В 1990-1991 рр. завдяки зусиллям групи працівників Інституту східнослов’янської філології – як літературознавців так і мовознавців, були розпочаті курси навчання за предметом східнослов’янської філології. Перший набір на навчання відбувся в липні 1991 р., натомість 11 березня 1994 р. рішенням ректора Ягеллонського університету було створено кафедру україністики. Її першим керівником став проф. др. Вєслав Вітковський, спеціалізацією ж історично-літературознавчою керував проф. д-р. Ришард Лужний. Україністику в Ягеллонському університеті викладали мовознавець Сергій Різник, перекладач Анатолій Єрема та літературознавець Марія Зубрицька.

Наразі Краківська україністика разом з усім Інститутом східнослов’янської філології переїхала на вул. В. Реймонта (W. Reymonta), 4. і займає кімнати 083, 084, 085а на першому поверсі.

Україністика станом на 2017 р. розміщується по вул. В. Реймонта (W. Reymonta 4). Фото І. Парнікози, 2017 р.

До речі, навпроти приміщення східнослов’янської філології на вулиці Реймонта (Reymonta), 4 ми можемо побачити пам`ятник львівському математику – поляку Стефану Банаху, який народися у Кракові, проте працював у Львові. Під час окупації Львова совітами, а потім німцями, він залишався працювати у Львові, зокрема, в Академії наук УРСР. Помер в 1945 р. у Львові і похований на Личаківському цвинтарі.

Пам’ятник Стефану Банаху в Кракові перед колишнім будинком Інституту математики Яґеллонського університету. Фото І. Парнікози, 2017 р.

В Ягелонському університеті на факультеті міжнародних та політичних студій функціонує також кафедра українознавства. Вона змінила вже кілька адрес у місті. Раніше розташовувалася по вул. Пілсудського, 13, а тепер переведена до будинку по вул. Венеція, 2. В 2016 р. цей будинок вже мав відповідну вивіску.

Кафедра українознавства, раніше розташовувалася по вул. Пілсудського, 13. Фото І. Парнікози, 2017 р.

Будинок кафедри українознавства Ягелонського університету по вул. Венеція (Wenecja), 2. Фото І. Парнікози, 2017 р.

В 1990-х роках краківське українознавство викладали професор В. Вітковський, др. Зинкевич-Томанек, др. В. Мокрий, др. А. Фаловський, др. А. Папля, проф. Р. Лужний.С. та Л. Різники, А. Ярема, С. Зинчук, Ж. Остжинська, О. Горигор`єв. В. Мозгунов, Я. Прихода та ін.

Наразі кафедра українознавства, очолювана проф. В. Мокрим, розпочала орієнтацію і на українських студентів, яких у Кракові все більше. Для них, зокрема, пропонуються бакалаврський та магістерський курси «Польсько-українські студії. Європейська перспектива».

Студенти набору 2016 р. на польсько-українські студії в головній залі Collegium Novum. Фото з https://www.spu.ukrainoznawstwo.uj.edu.pl

Загалом, з 1962 року Ягеллонський університет підтримує дружні зв’язки з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. З 1999 року Факультет права та адміністрації Ягеллонського університету співпрацює з українськими вищими навчальними закладами — у Києві, Львові й Тернополі.

Громадські організації

Українське суспільно-культурне товариство (УСКТ) (з 1990 – Об’єднання українців у Польщі) – єдина українська установа в Польській народній республіці, заснована 16-18 червня 1956 р., яка під наглядом Міністерства внутрішніх справ мала право вести культурно-освітницьку діяльність серед української меншини. Колишній голова краківського відділення Роман Любинецький, який ще на початку 60-х років, будучи молодим, активно включився в діяльність при УСКТ, згадує про це так:

«У ці часи ми мали змогу зустрічатися раз на тиждень, у четвер на 2 години в Товаристві польсько-радянської дружби на Головному ринку, 20 – тобто в палаці Сапігів (йдеться про так званий Палац Потоцьких – авт.). Можливість організації сходин там була обмежена, але все-таки українська громада вміла гуртуватися. Нас багато що об’єднувало. Це було пов’язане з передплатою «Нашого слова», з улаштовуванням зустрічей при куті, передноворічних забав та всіх інших розважально-культурних заходів. Приблизно 1977 р. ми були змушені покинути це приміщення».

Палац Потоцьких, Головний Ринок, 20, де знаходилося Товариство польсько-радянської дружби. Фото І. Парнікози, 2017 р.

Тоді саме з’явилася головна проблема краківської громади українців, яка ходила безпритульною в постійних пошуках нового приміщення. УСКТ користалося тоді з гостинності чеських, словацьких та єврейських товариств. Така нестабільна ситуація тривала кілька років, значить аж до моменту отримання кімнати на вулиці Дітля. Однак довелося і її залишити. Громада інвестувала гроші й час, власноручно роблячи ремонти, а приміщення надалі мінялися.

Далі наш шлях веде на вул. Канонічну, 15, де до 2015 р. був розташований другий після парафії св. Норберта сучасний український центр Кракова – Фундація Святого Володимира Хрестителя Київської Русі.

Садиба по вул. Канонічній (Kanoniczna) 15, де розміщувалася Фундація Святого Володимира Хрестителя Київської Русі. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Емблема фундації св. Володимира залишилася на фасаді колишньої садиби по вул. Канонічній (Kanoniczna) 15 і по цей день. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Ця організація, створена у 1989 р. має широке коло цілей з підтримання українського духовного і культурного життя, краєзнавчих та лінгвістичних пошуків, праці над порятунком історико-культурної спадщини та ін. Фундацією при співпраці з Ягеллонським університетом організовано десятки міжнародних конференцій на українську тематику, видається альманах “Між сусідами”, знято фільм про українських політв’язнів з акції “Вісла” в комуністичному концтаборі в Явожні (1947–1949), відкрито раніш згадувану меморіальну дошку Богдану Лепкому 29 травня 1998 р., а скільки ще планів…

Подвір’я будинку по вул. Канонічній (Kanoniczna) 15,  Фото І. Парнікози, 2013 р.

З червня 1992 р. до 2015 р. тут на Канонічній існував Центр української науки і культури у Кракові, організований Фундацією св. Володимира Хрестителя Київської Русі. При ньому також діяла Галерея українського мистецтва. Тут експонувалися ікони та літургійні предмети з неіснуючої церкви у Цевкові біля Любачіва, ікона св. Покрови з Горайця та чудотворна ікона Матері Божої з Дитятком з Корчмина, які взяла під охорону Фундація св. Володимира.

Чудотворна ікона Богородиці з Корчмина, фото 1937 р. Фото з сайту Фундації св. Володимира

Про ікону зберігся такий переказ: «У моїй пам’яті залишилося ще таке: мабуть у 1940 році в Кочрмині вмирав чоловік (прізвища не пам’ятаю), що мав 105 літ. Він хлопчиною разом з іншими пастухами бачив появу Матері Божої під корчминським лісом за селом. Наша мама водила нас, дітей, до нього, щоб ми побачили його ще перед смертю. I старі за віком люди розказували, що пастухи бачили ясність під лісом та що на дубі стояла Пані в білих шатах. I що коли люди збіглися, то також бачили, але не всі. Казали, що і худоба не паслася, а гляділа в напрямі ясності. Після цього село рішило поставити на цьому місці каплицю, одначе майстри чомусь не могли заложити фундаменту. Зробили це лише тоді, коли священикові приснилося – щоб зрізати цього дуба, на котрім стояла Мати Божа, і на цім дубі поставити престол. Так і зробили. Каплицю побудували так, щоб до цього дуба був відкритий доступ ззовні і можна було до нього дістатися попід високо поставленими підвалинами, що стояли на дубових пнях. Кожного року 28 серпня на Пречисту там відбувався відпуст. З’їжджалося багато людей і священиків з околиць. Під час Першої світової війни, за старенького пароха отця Черевки, всі, покликані на війну, брали зі собою кусок кори з дуба на якому стояв престол, як охорону для себе. Опісля говорили, що всі вони щасливо повернулися додому і село не зазнало жодних втрат у людях».

Професор Володимир Мокрий – засновник фундації св. Володимира. Фото з мережі

Загалом, зібрані ікони ХVII–ХIХ ст. представляють різні з точки зору стилю і техніки школи іконографічного мистецтва. Виставку доповнює документація, створена в результаті наукових досліджень під час реставрації, яку ведуть магістри консервації пам’яток мистецтва Ядвіґа Стирна і Аґата Мамомь-Прокоп, працівники Секції охорони і консервації пам’яток української матеріальної культури при Фундації святого Володимира.

В галереї українського мистецтва також регулярно проводилися виставки, такі як виставка гобеленів української майстрині Лілеї Квасниці зі Львова, художника Анатолія Мартиняка, скульптура Сергія Фесюна, виставка «Коломия» Флоріана Коженьовського (після 1945 р. художник з Коломиї Флоріан Коженьовський, який малював побут гуцулів, був переселений до Кракова. В 1949 р. отримав диплом Краківської Академії мистецтв), виставка розпису по склу Романа та Галини Якубишиних, скульптура Григорія Пецуха, львівської кераміки Ганни Липи та Ганни Друль та багато іншого. Деякі з експонованих митців вже мали самостійні виставки в Кракові. Так, наприклад, виставка українського художника Анатолія Мариняка відбулася в жовтні 1994 р. у Кракові в галерії «ТАВ», наразі галерея Керстен у будинку Гранд-Готелювул. Славковська (Slawkowska), 5/7.

Будинок “Гранд Готелю”, де розташовується галерея, в якій виставлялися українські художники. Фото з мережі

Перша виставка розпису по склу Романа та Галини Якубишиних у Кракові відбулася в Клубі журналістів «Під Грушкою» вул. Щепянська (Szczepanska), 1 в 1994 р.

Будинок по вул. Щепянській, 1, де розташовувався Клуб журналістів “Під Грушкою”. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Фундація посідає багату бібліотеку, в яку передано книги з установ української діаспори у США, Канаді, Німеччині та інших країнах.

При фундації працювала також єдина у Кракові українська книгарня «Нестор», в якій можна було знайти книги українською мовою, самовчителі для поляків з навчання українській мові, а також оригінальні видання Фундації. Тут також розташовувався ресторан «Український смак».

Ресторан «Український смак» знаходився в приміщенні тієї ж садиби по вул. Канонічній (Kanoniczna), 15. Фото І. Парнікози, 2013 р.

Цінною пам`яткою була каплиця св. Бориса і Гліба, виконана за творчим задумом Є. Новосельського і прикрашена подарованими ним іконами. В цій каплиці, зокрема, молився св. Іоанн Павло ІІ.

Інтер’єр каплиці св. Бориса та Гліба. Фото за Agencja Gazeta

В 2015 р. український осередок у Кракові на вул. Канонічній перестав існувати. Це пов’язано з тим, що закінчився термін безкоштовної оренди садиби на Канонічній і римсько-католицька краківська архідицезія, якій належить будинок, поставила вибір – або звільнити садибу, або платити чинш. При цьому, найгостріше постало питання збереження каплиці св. Бориса і Гліба з іконами подарованими Є. Новосельським. На захист каплиці стали польські митці. Було прийняте рішення зберегти каплицю, проте вона мала перейти у відання краківської архідицезії. З цим не погодилася фундація св. Володимира, якій належали розміщені в каплиці ікони. У результаті ікони з каплиці було забрано. Вже не існує і книгарня «Нестор», а місцевий дворик закрито на замок. Ресторан «Український смак» перебрався на вул. Гродську, 21.

Ресторан «Український смак» переїхав на Гродську 21. Фото І. Парнікози, 2016 р.

Єдиним нагадуванням про минуле місце українсько-польського діалогу, яке перейшло колись у безкоштовну оренду українцям за допомоги св. Іоанна Павла ІІ, лишилася лише емблема фундації св. Володимира – хрестителя Русі на стіні будинку на Канонічній. За свідченням місцевих українців – усе майно звідси перевезли.

Сучасний вигляд садиби на вул. Канонічній, 15. Фото І. Парнікози. 2016 р.

Наявні у Кракові й інші організації українців, наприклад, тут діють краківське коло Об’єднання українців у Польщі та клуб юристів по вул. Желеховського (Zelechowskiego), 4/130.

Приміщення в якому містився клуб українських юристів по вул. Желековського (Zelechowskiego), 4/130 та його розміщення. Фото за google maps

Далі буде

В роботі використано наступні джерела:

Іван Парнікоза,

старший науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»


Читайте також:

Українські сліди у Кракові. Початки міста віслян і зв’язки з Руссю

Українські сліди у Кракові. Давні пам’ятки з території України

Українські сліди у Кракові. Нова столиця П’ястів

Українські сліди у Кракові. Вавельські та університетські скарби

Українські сліди у Кракові XVII-ХІХ ст.

Українські сліди у Кракові. Народна меншина та українець-мер

Українські сліди у Кракові. Хрестовоздвиженська греко-католицька парафія і церква св. Норберта

Українські сліди у Кракові. «Просвіта» і українська інтелігенція часів «матінки Австрії»

Українські сліди у Кракові. Українські митці та театр

Українські сліди у Кракові. Місцями Андрія Шептицького  

Українські сліди у Кракові. В часи українсько-польського протистояння на Галичині 

Українські сліди у Кракові. Як «Краків» обороняв Київ 

Українські сліди у Кракові. В кігтях чорного орла: 1939-1945 

Українські сліди у Кракові. Зондеракція «Краків» та українські професори в 1939-1945 рр.

Українські сліди у Кракові. Життя української спільноти в 1939-1945 рр. 

Українські сліди у Кракові: ОУН в 1939-1945 рр. 

Українські сліди у Кракові: 22 червня 1941 р. в «українському» Кракові та місця утримання радянських військовополонених 

Українські сліди у Кракові: Чи було врятовано Краків у 1945 р? 

Українські сліди у Кракові: 1945-1949 рр. – “Вісла” та Явожно 

Українські сліди у Кракові: Духовний центр, 1950-ті – 2000-ні рр.

Українські сліди у Кракові: Гроно митців, 1950-ті-2000-ні рр.

 

Related posts

Leave a Comment