З тих птахів, які живуть біля української антарктичної станції «Академік Вернадський поширеним видом є домініканські мартини. Вони дуже схожі і є близькими родичами звичайних жовтоногих мартинів з берегів Дніпра та українських морських узбереж. Ці види мають однаковий розмір (довжина тіла – плюс-мінус 60 сантиметрів), білу голову, шию і тулуб, жовтий з червоною плямою дзьоб та жовті лапи. Хіба що в дорослих домініканських мартинів хвіст – білий, а крила та спина здебільшого чорні, а в жовтоногих на цих ділянках тіла переважає сірий колір.
Домініканські мартини – це єдиний вид мартинів, що гніздує навіть в Антарктиці (район Антарктичного півострова). Водночас він поширений на узбережжях Південної Америки, Австралії та Південної Африки.
Ці птахи досить мобільні: перельоти на 200 км і більше для них не проблема. Та попри це, деякі популяції не залишають острів Галіндез наприкінці осені, як інші птахи, а живуть тут усю зиму.
Мартини вважаються головними “садівниками” Антарктики. Для своїх гнізд вони використовують різну тутешню рослинність, зокрема щучник антарктичний та кілька видів моху. Все це мартини цілеспрямовано збирають та переносять на значні відстані, у такий спосіб поширюючи ареали цих рослин.
За їжею вони пірнають в океан: люблять ласувати молюсками та морськими їжаками. Біля місць полювання серед прибережних скель влаштовують їдальні, де століттями накопичуються розсипи черепашок молюсків та розкльовані панцири їжаків.
Фото домініканських мартинів Сергія Глотова
Джерело: фб-сторінка НАНЦ