Президія Академії наук Вищої школи України від імені близько 500 її дійсних членів – провідних учених, професорів і докторів наук, що представляють усі університетські центри держави, – оприлюднила звернення до Президента України. У ньому вчені з тривогою констатують, що темпи поширення пандемії Covid-19 стають дедалі загрозливішими, закликають владу вжити суворих карантинних заходів і зробити протидію пандемії в Україні одним з пріоритетів державної політики.
Цитуємо текст звернення:
Звернення Президії АН Вищої школи України до
Президента України
Шановний пане Президенте,
Провідні учені України, зокрема, і медичного профілю, професори і доктори наук, об’єднані в Академію наук вищої школи України (близько 500 вчених, що представляють усі університетські центри держави), з тривогою констатують, що темпи поширення пандемії Covid-19 стають дедалі загрозливішими. Якщо в травні 2020 року кількість тих, хто захворів, переважала кількість тих, хто одужав на 4996 осіб (у 1,6 рази), а в липні відповідно на 5913 осіб (у 1,3 рази), то лише за перші десять днів жовтня тих, хто захворів, було вже 27097 осіб (у 2,34 рази) більше від тих, хто одужав за цей період.
Якщо в травні-червні кожного дня від ускладнень, спричинених Covid-19 помирали в середньому 15 чоловік, в липні – 17, а серпні – 28, то лише за десять днів жовтня не здолали хворобу 758 осіб, що становить в середньому 76 померлих на день. Захворіли майже 18000 медичних працівників, що значно перевищує загальну кількість українських інфекціоністів, які можуть фахово боротися з хворобою. Цифра в 16000 хворих дітей красномовно свідчить про реальну загрозу молодому поколінню.
При збереженні теперішньої тенденції стрімкого збільшення кількості хворих уже в другій половині листопада (а в деяких найбільш уражених регіонах, зокрема, в столиці – ще раніше) слід неминуче очікувати колапсу системи охорони здоров’я, коли тисячі громадян України, які реально потребуватимуть госпіталізації, помиратимуть удома без необхідної медичної допомоги просто через те, що для них не вистачить у лікарнях місць, лікарів, медичного обладнання.
На жаль, відповідальні за цю ділянку роботи в МОЗ України та в Уряді України де-факто звузили свої обов’язки до інформування населення про кількість хворих і померлих (МОЗ) чи до формального висловлення стурбованості на екстрених, позачергових та термінових засіданнях.
Роз’яснювальна робота МОЗ України та діяльність правоохоронних органів виявилися вкрай неефективними, що призвело до тотального ігнорування населенням елементарних засобів санітарного і гігієнічного самозахисту. Сьогодні масовою практикою стало недотримання навіть тих обмежень, які встановлює механізм адаптивного карантину, і насамперед маскового режиму в закритих приміщеннях та в громадському транспорті.
Щодня мільйони громадян виявляють злочинну недбалість до власного здоров’я та здоров’я своїх співвітчизників, наслідуючи при цьому приклад багатьох вищих урядовців та народних депутатів, які так само з’являються перед телекамерами без масок, наче хизуючись власною вседозволеністю і всевладністю (хоч статистика інфікованих депутатів переконливо показує, що за таку самовпевненість доводиться тяжко розплачуватися, – нардепи в нас інфікуються вдесятеро частіше, ніж пересічні українці).
Великим фактором ризику стало і проведення місцевих виборів. Пов’язані з передвиборчою кампанією масові заходи й концерти, робота десятків тисяч громадян у виборчих комісіях, черги на дільницях у день самого голосування можуть призвести до безпрецедентно високого сплеску захворюваності вже на початку листопада.
Якщо сьогоднішньої загрозливої тенденції не зупинити, то завтра пошук лікарняного ліжка для тисяч і тисяч громадян замінить пошук кладовища, де можна поховати близьку людину (невже ми так швидко забули ситуацію, яка була навесні в Італії чи в Іспанії?).
Враховуючи складність ситуації, пропонуємо серед численних проблем, які стоять сьогодні перед органами державної влади, виділити три основоположні:
1)Продовження активної відсічі російській агресії аж до повного звільнення окупованих територій Донбасі і Криму;
2)Вироблення реальної програми оздоровлення економіки країни і виведення її на тенденцію зростання;
3)Системна протидія пандемії Covid-19 в Україні.
При цьому увага до вирішення саме третьої проблеми має на найближчі місяці стати першочерговою. За найоптимістичнішими очікуваннями вакцинація громадян України зможе розпочатися не раніше середини 2021 року, а до того єдиним засобом стримування епідемії залишаться заходи соціального дистанціювання та суворе дотримання громадянами карантинних обмежень і правил особистої гігієни. Схожі проблеми постають сьогодні перед урядами більшості провідних держав світу, і багато з них, після послаблень улітку, повертаються до практики значно суворіших обмежень як єдиного способу врятувати десятки тисяч людських життів.
Тому ми вимагаємо від державної влади України насамперед невідкладно забезпечити неухильне дотримання тих обмежень, які вже встановлені чинними постановами Уряду. Насамперед ідеться про дотримання маскового режиму в закритих приміщеннях (у тому числі й працівниками на робочих місцях упродвж усього робочого дня, якщо в приміщенні перебуває більше, ніж одна людина) та на громадському транспорті. Порушників цього режиму (зокрема й тих, які лише імітують носіння масок, не закриваючи ними рота та носа) слід нещадно притягати до відповідальності, і на це повинні бути спрямовані першочергові зусилля МВС (яке сьогодні де-факто ніяк не захищає конституційного права громадян на життя).
Годі казати, що й вищі посадові особи держави власною поведінкою повинні щодня показувати громадянам приклад серйозного ставлення до рекомендацій науковців-медиків.
Водночас єдиним способом не повертатися до того тотального карантину, який діяв упродовж березня-квітня, є запровадження низки нових обмежень, зокрема розповсюдження вимоги перебування лише в масках на всі громадські місця в населених пуктах, починаючи з «жовтої» зони, у тому числі й на відкритому повітрі на людних вулицях тощо. Таку вимогу вже запровадили (чи запроваджує зараз) багато держав Європи – адже ефективне дистанціювання на вулицях великих міст не можливе в принципі. Чим скоріше це буде зроблено в Україні – тим більше людських життів ми збережемо.
Безумовно має бути припинено роботу розважальних закладів та встановлено чіткі обмеження щодо числа присутніх на масових заходах (у тому числі й на богослужіннях, спортивних подіях тощо). Роботу всіх барів, нестаціонарних точок харчування та всіх специфічних точок обслуговуваня (напр., необладнаних перукарень), які не дотримуються жодних санітарних вимог, на час карантину має бути так само припинено, а роботу всіх ресторанів та кав’ярень обмежено тільки денними годинами і власне харчуванням (до завершення епідемії всі свята й банкети мають бути рішуче заборонені). Всі установи й заклади, які можуть перевести своїх працівників на дистанційний режим роботи, повинні зробити це аж до покращення епідемічної ситуації. Це, зокрема, має стосуватися і закладів освіти та більшості наукових установ .
У зв’язку з цим нас дивує позиція МОН України, яке, замість того, щоб рішуче вимагати переходу до дистанційного навчання на час до покращення епідемічної ситуації (для чого міністерство має всі повноваження), вирішило перекласти відповідальність на місцеву владу, яка з популістських міркувань навіть у найбільш уражених регіонах не спішить закривати школи й виші на карантин, ставлячи під загрозу здоров’я і життя сотень тисяч людей.
Окремі заходи мають бути здійснені для того, щоб максимально захистити громадян, які прийдуть голосувати на місцевих виборах, та які ці вибори забезпечуватимуть. Водночас слід з усією рішучістю карати тих, хто, кандидуючи на посади в органах місцевого самоврядування, влаштовує сьогодні в ході кампанії неприпустимі з погляду карантинних норм масові заходи без додержання вимоги дистанціювання.
Нарешті, влада має докласти значних просвітницьких зусиль, щоб переконати громадян: їхні поведінкові стереотипи мають, принаймні на ближчі кілька місяців, суттєво змінитися. Дотримання правил гігієни, добровільне дистанціювання, тимчасова відмова від традиційних застіль і спілкувань у широкому колі, обмеження поїздок та уникання великих сукупчень людей має стати ознакою відповідальності та інтелігентності кожної людини. Учені АН вищої школи України готові надати всіляку допомогу в такому просвітництві.
Окремо держава має підтримати не лише лікарів, які перебувають на передньому краї боротьби з хворобою, але й науковців, які працюють над питаннями протидії особливо небезпечним інфекціям. Адже, хоча саме на території України наприкінці ХІХ століття зароджувалася сучасна вірусологія, сьогоднішній рівень фінансування наукових досліджень не дозволяє нам сьогодні очікувати проривних результатів світового рівня. А за своїм інтелектуальним потенціалом наші вчені здатні отримувати такі результати, пропонувати технології лікування й діагностики, не гірші від закордонних. Зокрема, ще на ранніх етапах розвитку пандемії АН вищої школи України встановила важливі контакти з профільними установами Китаю, але розгорнути відповідні дослідження не вдалося через елемантарний брак фінансування.
Шановний Володимире Олександровичу, одним із Ваших головних передвиборчих гасел було припинення війни на сході України, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. Людські втрати України впродовж перших півроку пандемії вже перевищили її прямі бойові втрати на східному фронті починаючи з 2014 року. Відтак про Ваше президентство судитимуть і за тим, наскільки успішно держава боротиметься з глобальними викликом Covid-19, скількох потенційних втрат вона зуміє уникнути, скільки людський життів – урятувати.
З повагою,
Президент Академії наук вищої школи України, проф. О.Г.Наконечний
