Діти завжди у мене асоціювалися зі складнощами та маломобільністю. Тому перед тим як вийти у декрет, я намагалася наподорожуватися. Шкода, що так не працює. І надміру намандруватися не виходить.
Я не буду переконувати, що діти – це просто. Та ці складнощі компенсуються безумовною любовʼю. Але я знаю, як можна зробити свою декретну відпустку простішою та цікавішою. І в цій статті поділюсь своїми ідеями та досвідом.
Гори
Їх вперше мій син побачив у віці девʼяти місяців. Можна було б і раніше їхати, але війна не дозволяла думати про відпочинок. Похід в гори став можливим завдяки переносці для дітей. Круто, що їх можна взяти напрокат, чим я і скористалася, щоб протестити і зрозуміти чи заходить така опція малюку та мені. Адже сам рюкзак 2,3 кг, трохи речей із собою + вага малюка. Виходить такий важкенький похідний рюкзак.
При собі також був слінг, до якого малюк звик. Тож за потреби я мала змогу його перекласти. Також слінг може бути помічним для зовсім крихітних дітей, які ще не вміють самостійно сидіти. Адже переноску виробник радить використовувати для дітей вагою від 7 кг.
Як слінг, так і рюкзак, неодноразово брала, щоб просто пройтися лісами навколо Львова. На щастя, що Винниківський, що Брюховицький ліси досить горбисті.
Велосипед
Майже два роки, а це час вагітності та перший рік життя малюка я майже не їздила велосипедом. Так було кілька виїздів по місту у справах, поки малюк спав, бо це ж найшвидший вид транспорту у Львові. Але коли настала цьогорічна весна, я зрозуміла, що хочу більшої кількості велопоїздок. І насправді, моя мрія здійснилася, адже цьогоріч прийняла участь у велозаїздах на 50, 100 та 150 кілометрів. Але без малюка. Для того, щоб їздити велосипедом із сином я придбала велокрісло та дитячий велошолом. Велошолом у мене вже був. Треба бути готовим, що відразу малюк може бути не в захваті від цієї ідеї. Мій наприклад, перші кілька разів плакав, коли я пробувала його туди посадити. Але з часом, збільшуючи тривалість поїздки та швидкість, малюк зрозумів, що це прикольно. Тож тепер я маю змогу кататися для розваги або ж по справах і не перейматися, як бути із малюком. І ще одне, ще до декрету в мене був велосипед з електропідсиленням. Так от, дитяче велокрісло знаходиться саме на цьому велосипеді. Дуже зручно!
Цікаво було б спробувати покатати малюка у велопричепі. Адже там він ще й від дощу був би захищений. Тому поки залишається така мрія. Але в умовах міста велокрісло більш маневрене.
Біг із возиком
Ще будучи вагітною довго шукала ідеальний возик для себе. Бажано із великими широкими колесами, щоб по бруківці було зручно їздити і розбитими тротуарами. Модель від бренду Thule ідеально впоралася із цим завданням. (Ви можете знати їх по автомобільним багажникам чи велокріпленням (у мене якраз від цього бренду)). А приємним бонусом стало те, що модель Glide 2 ще й позиціонується, як біговий. З люлькою я не бігала. Але коли змінили люльку на прогулянковий блок, то спробувала затестити цю опцію і вона мені дуже сподобалася. Адже, по-перше, це можлиість побігати. А по-друге, не треба думати, хто буде із малюком. Звісно, бігати з возиком важче, аніж без нього. Адже треба штовхати поперед себе сам возик і малюка в ньому. Але це такі дрібниці порівняно із можливістю займатися тим, чим хочеш. І ще, хоч возик і всюдихідний та для комфортної пробіжки намагаюся обирати найрівніші ділянки, щоб малюка там менше хитало.
Групові тренування у спортивній залі
Мені здається, що коли дуже фокусуєшся на чомусь, то відразу починаєш це притягувати. Свою декретні відпустку я часом називаю спортивною. Бо насправді, ніколи скільки регулярного спорту не було в моєму житті. Тож коли у спортивному залі, який я відвідую вже кілька років, відкрили секцію тренування разом із малюками я була першою, хто туди записався. Пощастило, що тренерка і сама має дитину, тож шукала шляхи організації таких нестандартних тренувань. Як це виглядає? Це групові тренування, де малюка знаходяться разом із нами. Тобто, мами виконують вправи, які показує тренерка, а діти бавляться іграшами, які там є. Ну добре, часом вони плачуть, сваряться або просяться на руки. Але присідання із малюком на руках навіть ефективніші, ніж без нього. Тож немає на що нарікати.
Інші активності на вулиці
Віднедавна почала брати скакалку із собою на дитячий майданчик. І коли малюк спокійно бавиться в піску (нехай і 3 хвилини), можна пострибати на скакалці. Виходить високоінтенсивне тренування, хоч і коротке.
Насправді, до декретної відпустки я подумати не могла, що зможу так організувати свої тренування. Наразі без малюка я тільки плаваю. Поки не вигадала, як пливти кролем чи брасом разом із ним. Але знайти час один раз на тиждень на годину, щоб хтось побув із малюком поки я в басейні значно простіше, аніж я б це робила для кожної активності. Тим більше, що і просити дуже немає кого, адже обидві бабусі живуть за 700 кілометрів.
Підсумовуючи все вищенаписане – якщо чогось дуже хочеться, то це можна організувати. Зізнатися, хочу спробувати пройти триатлонну дистанцію. Спринт було б ідеально. Декретна відпустка надихає!
Авторка: Олена Чумаченко
Джерело: Gorgany PRO
Читайте також:
