“У мандрівці людина досягає певної стерильності. У поході в гори ти не думаєш про сервіс подачі їжі і не надто переймаєшся стравою.
Тебе радує те, що є…
Коли час до часу звільнити обмежене місце у нашій оперативній пам’яті від думок про побут, то більше залишається на буття”, – пише Маркіян Прохасько.