Норвегія – це королівство синіх вод і величних гір. Її берегова лінія, якщо розкласти її на мапі, простягнеться довше, ніж екватор, а вихід до моря є головною географічною перевагою. Проте знайти тут звичний піщаний пляж, як, скажімо, у Туреччині чи Італії, – це справжній квест. Чому у Норвегії є море, але немає пляжів, розповідає РБК-Україна.
Норвезький парадокс простий – країна має одне з найдовших і найдраматичніших узбереж у світі, але майже немає широких піщаних чи пологих берегів. І причина цього криється у грандіозній геологічній історії та постійній роботі льодовиків.
Робота льодовиків: наслідки Льодовикового періоду
Головний “винуватець” відсутності пляжів – це льодовиковий період. Протягом мільйонів років потужні льодовики багаторазово покривали територію Норвегії.
Льодовикова ерозія. Лід працював як гігантський бульдозер, що не створював, а руйнував. Він не відкладав пісок і гальку (як це роблять річки), а зрізав скельні масиви та виносив матеріал глибоко в море.
Створення фіордів. Льодовики вирізали глибокі, V-подібні долини, які після танення заповнилися морською водою, утворивши знамениті фіорди. Стіни фіордів – це вертикальні скелі, що різко обриваються у воду, не залишаючи місця для формування пологих берегів.
Узбережжя Норвегії – це переважно голий, відшліфований граніт, який просто не дозволяє накопичуватися піску.
Географія: скелі замість берегів
Норвезька берегова лінія – це не рівнина, а продовження гірської системи Скандинавських гір (Челлен).
Вертикальне занурення. Береги тут не пологі, а скелясті та високі. Це означає, що, коли море зустрічається із сушею, воно стикається не з піщаним схилом, а з вертикальною скелею.
Скелястий матеріал. Навіть той матеріал, який руйнується, – це твердий граніт і гнейс. Коли хвилі розбивають цей камінь, він перетворюється не на м’який пісок, а на великі валуни або гостру гальку, які непридатні для пляжного відпочинку.
Закритий фьорд у Норвегії (фото: Вікіпедія)
Вплив хвиль і течій
На відміну від мілководних морів, де хвилі можуть переміщувати та відкладати пісок, береги Норвегії зазнають впливу кількох факторів, які перешкоджають утворенню пляжів:
Глибина фіордів. Фіорди надзвичайно глибокі (досягають 1300 метрів). У глибокій воді хвилі не можуть ефективно “переносити” та накопичувати матеріал біля берега.
Сильні припливи та відпливи. Динамічні зміни рівня води швидко змивають будь-яке невелике накопичення піску чи гальки.
Північні течії. Вода в Північному морі та Норвезькому морі часто холодна та бурхлива, що також не сприяє стабільному формуванню відкладів.
Де ж шукати пляжі?
Попри все, Норвегія має кілька винятків, де все ж таки можна знайти пісок. Ці місця часто розташовані в регіонах, де льодовики не були настільки руйнівними, або де річки змогли відкласти достатньо м’якого матеріалу:
Лофотенські острови (Ландшафтні пляжі). Наприклад, пляж Рамберг чи Унстад (Unstad). Це невеликі, але неймовірно мальовничі пляжі з білим піском, оточені драматичними скелями. Вони популярні серед серферів.
Регіон Ярен (Jæren). Цей регіон на південному заході країни (недалеко від Ставангера) є найбільш рівнинним у Норвегії. Тут є довгі смуги піщаних дюн, де можна знайти класичні піщані пляжі.
Внутрішні фіорди. У захищених, мілководних бухтах, де рух води мінімальний, можуть утворюватися невеликі піщані або трав’янисті ділянки, які місцеві жителі використовують для купання.
Лофотенський пляж (фото: Trevel Norway)
Отже, норвезьке узбережжя – це історія про боротьбу між водою та скелею, де скеля перемагає, залишаючи після себе величні фіорди замість пологих пляжів. Це робить подорож до Норвегії унікальним досвідом, що не має аналогів у світі.
Читайте також:
Мешканці Арктики розповіли, як це – жити там, де місяцями не сходить сонце
