Фото: Алекс Заклецький
Сьогодні, 9 червня минає 30 років від дня створення Національного антарктичного наукового центру (початково – Центру антарктичних досліджень). У ЗМІ та соціальних мережах частіше повідомляють про антарктичну станцію “Академік Вернадський” та українські антарктичні експедиції, адже саме полярне життя і наукові дослідження, які там провадяться, викликають найбільшу цікавість.
Але Центр виник майже за 3 роки до того, як Україна отримала від Британії антарктичну станцію, читаємо у ювілейному дописі на фб-сторінці НАНЦ. Саме він займався лобіюванням передачі станції, організацією першої експедиції та всім тим, що дозволило Україні повернутися до Антарктики у далеких 1990-х. До того ж, наявність Центру антарктичних досліджень була не останнім аргументом для британців, коли вони вирішували, в чиї “хороші руки” віддати свою легендарну базу “Фарадей”.
Головна місія Національного антарктичного наукового центру – забезпечувати дослідження України в Антарктиці, зокрема, безперебійну роботу станції “Академік Вернадський”, а віднедавна – ще й криголама “Ноосфера”. Що для цього потрібно?
«Почнімо з команди зимівників, яка щороку повинна змінюватися. Для цього ми оголошуємо відкритий конкурс та проводимо відбір кандидатів, який має кілька етапів – від прийому документів, фахових та психологічних співбесід до медогляду та тренувальних зборів. Увесь цей процес лежить на плечах фахівців НАНЦ.
Далі зимівників на весь рік треба забезпечити їжею, одягом, екіпіруванням, засобами гігієни та іншими речами, науковим та технічним приладдям, а ще – пальним. Підбір та організація закупівлі всього цього – теж за нами.
Крім зимівників, треба зібрати та укомплектувати сезонний загін науковців і технічних спеціалістів, що працює на станції під час короткого антарктичного літа.
А ще, полярники отримують зарплату. Хоч забезпечують її платники податків, але нараховує бухгалтерія НАНЦ. Втім, порівняно зі здійсненням тендерів на закупівлі усього необхідного та фінансуванням науково-дослідної діяльності, нарахування зарплат виглядає маленькою верхівкою потужного айсберга фінансових робіт.
Відтак – логістика. Полярників та тони вантажів треба доправити до Антарктики. В останні роки це нагадувало жорстокий квест: то знайти аеропорти, які пропускають попри ковідну пандемію, то зібрати і вивезти експедицію під обстрілами росіян. Але завдяки підтримці українських дипломатів та іноземних колег ми впоралися. А з минулого року нам ще неабияк допомагає власний науково-дослідний криголам “Ноосфера”. До речі, питання його придбання, доставки, підготовки до першого рейсу, а тепер експлуатації – це також зона відповідальності працівників Центру.
Антарктичну станцію Україна отримала 1996-го в дуже доброму стані. Але з часом навіть британська якість не витримує антарктичних умов. Тож 2018-го ми вперше почали її масштабну модернізацію. До великої війни встигли дуже багато: від повного оновлення енергетичної та опалювальної систем до переобладнання лабораторій, медкабінетів, кухні. Саме працівники НАНЦ займалися плануванням цих робіт, пошуком технічних виконавців, ретельним підбором та закупівлею необхідних приладів і матеріалів тощо.
Крижаний континент не належить нікому і управляється разом країнами-учасницями Договору про Антарктику, зокрема Україною. Це окрема, досить специфічна галузь дипломатії: участь у роботі міжнародних антарктичних організацій, формування та просування власної політики, обмін інформацією, співпраця з іншими антарктичними програмами, виконання взятих Україною у межах Договору зобов’язань. І це – діяльність НАНЦ. А останнім часом ми ще й завзято боремося з представництвом РФ на всіх міжнародних антарктичних майданчиках.
Наукові дослідження проводяться не лише та навіть не стільки на станції “Академік Вернадський”. На станції науковці переважно роблять базові вимірювання та спостереження, накопичення та передачу даних, відбір зразків тощо, а потім усе це аналізується та вивчається ними ж та іншими ученими на великій землі. Саме тому науковий блок НАНЦ має ті ж напрями, що й основні дослідження на станції: біології та екології, геології та геофізики, фізики атмосфери та геокосмосу. І, певна річ, більшість учених Центру – це колишні чи майбутні учасники зимових або сезонних експедицій.
Наукові відділи Центру займаються виключно полярними дослідженнями, і ця спеціалізація певною мірою є їхньою силою. Однак, по-перше, вони не чисельні, а, по-друге, часто виникає потреба залучати фахівців, для яких не Антарктида є головним напрямом досліджень, але їхні знання та вміння можуть значно посилити ту чи іншу роботу. Тому науково-організаційний відділ та вчений секретар Центру співпрацюють з десятками інститутів академії наук та університетів, щоб долучати їхніх фахівців до взаємодії із невеликим штатом науковців НАНЦ. Так, спільними зусиллями виконується те, що називається антарктичною програмою. А координує все це різноманіття Науково-технічна рада НАНЦ.
В Україні існує єдиний Антарктичний науковий журнал, і його видає наш Центр. Там публікують статті про провідні наукові дослідження полярних регіонів. Нині видання проходить перевірку для включення в міжнародну базу Scopus. А ще кожні 2 роки ми проводимо Міжнародну антарктичну конференцію, де дослідники з різних країн представляють свої передові полярні дослідження.
Комунікація та популяризація. Ми активно розказуємо Україні та світу про антарктичну станцію, роботу полярників та захоплюючі наукові дослідження. Наповнюємо актуальною інформацією двомовний сайт, сторінки в Фейсбуці, Інстаграмі, Ютубі, Твітері та Тік-тоці, організовуємо конкурси, зустрічі з полярниками, прямі включення зі станції, інтерв’ю, показуємо антарктичні фотовиставки та інше.
Уся наша робота в Антарктиці відбувається не просто так, а має чітку ціль, завдання, способи їхньої реалізації, очікувані результати. Все це відображено в Державній цільовій науково-технічній програмі проведення досліджень в Антарктиці. Стежити за її виконанням, формувати технічні завдання для робіт в Антарктиді, звітувати, формувати бази даних досліджень та багато іншої організаційної роботи, яка завжди йде поруч з більш “пригодницькою” роботою дослідників, – теж повсякденна діяльність Центру.
Ми могли б ще багато розказати про команду Центру, яка щодня працює для того, щоб Україна була антарктичною державою і займала чільне місце в глобальній науці. Нас ні на мить не зупинив навіть приліт російської ракети поруч з офісом НАНЦ, внаслідок якого наші приміщення добряче потрощило, але, на щастя, ніхто не постраждав. А ще ми активно допомагаємо нашим полярникам, які змінили червоні куртки на піксель і нині захищають Україну. Бо в Перемогу, як і в науку, треба не просто вірити, а вкладати багато зусиль».
З цієї нагоди редакція «Експедиції ХХІ» вітає усіх полярників, дослідників і працівників Національного антарктичного наукового центру й бажає сил, здобутків і перемог на всіх напрямах діяльності.
