Виверження гейзерів Енцелада. Джерело: NASA/JPL/Space Science Institute
Учені, які аналізують архівні дані місії Cassini, виявили нові складні органічні молекули, що викидаються з супутника Сатурна, Енцелада. Це явна ознака того, що в його покритому кригою океані відбуваються складні хімічні реакції. Деякі з них можуть бути частиною ланцюжків, що призводять до утворення ще складніших молекул, які потенційно мають біологічне значення. Про це пише видання Universe Space Tech з посиланням на матеріали ESA.
У 2005 році Cassini виявив перші докази того, що під крижаною поверхнею Енцелада ховається океан. З тріщин поблизу південного полюса супутника вириваються струмені води, викидаючи в космос крижані частинки. Деякі з цих крихітних шматочків льоду, менших за розміром, ніж піщинки, падають назад на поверхню супутника, а інші відлітають і утворюють кільце E навколо Сатурна.
Під час своєї місії Cassini кілька разів пролітав це кільце та аналізував його за допомогою своїх інструментів. Апарат, зокрема, виявив у його крижаних зернах багато органічних молекул, у тому числі попередників амінокислот.
Проблема полягала в тому, що крижаним зернам у кільці може бути сотні років. У міру старіння вони могли зазнати «вивітрювання» і змінитися під впливом інтенсивного космічного випромінювання. Вчені хотіли дослідити свіжі зерна, викинуті набагато пізніше, щоб краще зрозуміти, що саме відбувається в океані Енцелада.
На щастя, у дослідників вже були ці дані. Ще у 2008 році Cassini пролетів прямо через свіжий викид Енцелада. Незабруднені крижані зерна влучили в аналізатор пилу CDA зі швидкістю близько 18 км/с. Це були не тільки найсвіжіші крижані зерна, які коли-небудь виявляв Cassini, але й найшвидші.
Швидкість мала важливе значення. При більш низьких швидкостях удару лід розбивається, і сигнал від скупчень молекул води може приховувати сигнал від певних органічних молекул. Але коли крижані зерна швидко вдаряються об CDA, молекули води не скупчуються, що дало можливість побачити раніше приховані сигнали.
Проаналізувавши всі наявні дані, вчені зуміли з’ясувати, які молекули були присутні всередині свіжих крижаних зерен. Деякі з них раніше вже були виявлені в кільці E, підтвердивши, що вони походять з океану Енцелада.
Також були знайдені абсолютно нові молекули, які ніколи раніше не зустрічалися в крижаних зернах Енцелада. Серед них були аліфатичні, (гетеро)циклічні ефіри/алкени, ефіри/етилі і, ймовірно, сполуки, що містять азот і кисень. На Землі ці молекули беруть участь у ланцюжках хімічних реакцій, які в кінцевому підсумку призводять до утворення складніших молекул, необхідних для життя.
Це відкриття має важливе значення для майбутніх місій, метою яких стане вивчення Енцелада і пошук життя в його океані, зазначає видання Universe Space Tech, і нагадує, що нещодавно ESA розпочала попереднє проєктування такої місії, яка може бути запущена на початку 2040-х років.
Енцелад має довгострокову стабільність, необхідну для розвитку життя
Також учені отримали перші докази існування сильної втрати тепла на північному полюсі Енцелада. Це відкриття спростовує колишні припущення про те, що втрата тепла відбувається тільки на південному полюсі супутника Сатурна. Це відкриття підтверджує, що Енцелад виділяє набагато більше тепла, ніж можна було б очікувати, якби супутник Сатурна був неактивним тілом. Таким чином дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, підтверджує можливість існування позаземного життя в підземному океані Енцелада, пише видання Фокус із посиланням на Phys.
Енцелад є активним крижаним супутником Сатурна, під поверхнею якого знаходиться глобальний океан із солоної води. Цей океан, як вважається, є джерелом тепла Енцелада. Наявність рідкої води, тепла і необхідних хімічних речовин, таких як фосфор і складні вуглеводні, означає, що в підземному океані можуть існувати всі умови для розвитку та існування життя за межами Землі.
За словами вчених, цей підземний океан може підтримувати життя тільки за наявності стабільного середовища, де втрати і приріст енергії перебувають у рівновазі. Цей баланс підтримується тим, що гравітація Сатурна розтягує і стискає Енцелад, що призводить до створення внутрішнього тепла.
Якщо Енцелад не отримає достатньо енергії, активність на його крижаній поверхні сповільниться або припиниться, а підземний океан може замерзнути. З іншого боку, надлишок енергії може призвести до посилення активності океану, змінюючи його середовище.
За словами астрономів, досі прямі вимірювання втрат тепла в Енцелада проводили тільки на його південному полюсі. Там із тріщин у льоду на поверхню вириваються величезні струмені водяного льоду і водяної пари. Вважалося, що така активність не існує на північному полюсі супутника Сатурна.
Читайте також:
Світи Сонячної системи, які можуть бути домівкою для позаземного життя
