Вестерплатте продовжує оборонятися!

редакція

«Цілковито знищити Польщу…

Закрити серця до співчуття. Діяти брутально…

Сильніший є правим…»

А. Гітлер, 22 серпня 1939 року

«Оглядаючи наразі укріплення, маємо усі підстави бути здивованими, як поляки могли так довго триматися. Якщо не враховувати трьох бункерів, Вестерплатте не є добре фортифікованим»

В. Ауріх, Капельмістр з броненосця Schleswig-Holstein

«Вестерплатте – це приклад того як не слід командувати»

Коментар шефа штабу OKХ, ген.-полк. Ф. Гальдера щодо німецького керування в боях за Вестерплатте.

 

1 вересня 1939 року в усьому світі згадують як день початку Другої світової війни – найжахливішої війни в історії людства. Сім днів героїчної оборони польського військово-транзитного складу на Вестерплатте у Гданську проти переважаючих сил німецької піхоти авіації та флоту увійшли в історію. В радянські роки Вестерплатте подавалося як зразок виняткової мужності простого польського солдата в умовах повної бездарності його верховного командування, яке платило життями простих оборонців за свої політичні прорахунки. Зрозуміло, що це дуже спрощене уявлення. Як насправді виглядала оборона Вестерплатте ми намагалися розібратися, подорожуючи до цього пам’ятного місця.

Пам’ятник героям Вестерплатте. Фото автора

В цій подорожі велику допомогу нам надав багаторічний дослідник Вестерплатте, голова товариства історичної реконструкції військового складу на Вестерплатте Маріуш Вуйтович-Подгорський (В-П) та його книга «Вестерплатте 1939. Правдива історія». Праця цього історика оживила давню дискусію польських істориків відносно конфлікту коменданта складу на Вестерплатте майора Г. Сухарського та його заступника – капітана Ф. Домбровського. З критикою праці В-П та його поглядів на роль Г. Сухарського виступили інші польські дослідники. Для нас українців ця дискусія не є такою важливою, адже кожна сторона конфлікту могла мати свої аргументи. Натомість наведені в книзі деталі дозволяють дуже добре розібратися в перебігу цієї однієї з яскравих сторінок початку Другої світової війни.

«Вестерплатте 1939. Правдива історія» – результат багаторічної праці історика Маріуша Вуйтовича-Подгорського. Фото автора

Тож розглядаючи перебіг оборони, намагатимемося прив’язатися до того що і сьогодні можна побачити відвідавши територію колишнього складу на Вестерплатте до чого вас активно заохочуємо.

Море, наше море!

Пам’ятаю скупу інформацію з радянського шкільного підручника про оборонну війну Польщі з Німеччиною у 1939 р. Поруч з описами стрімкого просування німців по Польщі, в уяву впало повідомлення про оборону польських морських баз-фортець над Балтикою. Однією з цих «фортець» було Вестерплатте – польський військово-транзитний склад. Багато років я прагнув тут побувати. Аж ось в квітні 2012 р. це нарешті вдалося. Коли ми вимовляємо слово фортеця – уява малює неприступні стіни та бастіони, але перше, що впадає в око на Вестерплатте – це суцільна зелень. Урочище було вкрито густим листяним лісом і в далекому 1939 р.

Вид на Вестерплатте, 1930-роки. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

Наразі ж на території Вестерплатте абсолютно переважають листяні дерева. Як вказує ВП, серед них зустрічаються 60-90 річні буки, наявний навіть 200 річний дуб.

То як же постала посеред цієї зелені фортеця? Історія створення цього складу дуже цікава. Після проголошення по результатам Першої світової війни так званого Вільного міста Гданська, незважаючи на його формальне підпорядкування Польщі, провіз будь-яких польських вантажів через нього був практично заблокований. А на дворі був 1920 р., війна з більшовиками, тож полякам конче необхідно було десь розвантажувати надіслані з Франції військові матеріали.

З цієї ситуації було зроблено висновки і Польща зажадала від Ліги Націй права мати своє місце розвантаження військових вантажів у Гданську. Після довгих суперечок з владою Вільного міста Гданська 14 березня 1924 р. Ліга Націй визнала за Польщею право на військово-транзитний склад. Початково для його розміщення пропонувався Острів (Holm) – місцевість в самому ядрі сучасного Гданська). Проте остаточно вибір пав на колишнє місце літнього відпочинку на косі, яка утворилася в місці, де колись головне річище Вісли впадало до Балтики. Ця коса називалася Західна плита, що німецькою звучить  ­ «Вестерплатте». Пізніше за Польщею було закріплено право також на військову охорону цього складу у кількості 88 осіб. Необхідно зазначити, що навіть в серйозних працях про Вестерплатте поширена популярна легенда про польського представника у Гданську М. Яловецького, який начебто в період кризи 1919 р. викупив Вестерплатте з німецьких рук. Насправді М. Яловецький викупив деяку нерухомість на Вестерплатте, що потім було використано в процесі передачі півострова Польщі.

Піщана «Західна плита» – Вестерплатте утворилася в місці, де колись Вісла впадала в Балтійське море. Фрагмент мапи з мережі

Тож, невдовзі на місці мальовничого курорту постали обнесений цегляним муром склад, а поруч з цивільними польськими установами в Гданську: Польською поштою, Митною службою та Дирекцією залізниці та ін., функціонував також військовий гарнізон. До 1926 р., коли було запущено польський порт у Гдині, Вестерплатте дійсно слугувало як місце перевантаження військових вантажів. Після цього ж його значення кардинально змінилося. Військово-транзитний склад на Вестерплатте став вагомою складовою польських прав у Гданську. Склад було перетворено на військову базу, яка мала відбити бажання у німців якогось дня опанувати Гданськ.

Досконало навчені солдати, а зовсім не складська охорона, у випадку німецького путчу, мали зайняти стратегічні об’єкти в місті та гданському порту. З ростом напруги у стосунках з Німеччиною, плани щодо Вестерплатте зазнавали модифікації, але все ще з розрахунку на те що Рейх почне лише локальні дії у Гданську. В такому разі гарнізон складу, як і деякі інші польські об’єкти в місті, мав наказ запекло боронитися, аж йому на допомогу прийде так званий Інтервенційний корпус з глибини Польщі. Проте, війна що надходила внесла корективи в ці плани.

1 вересня – початок

Над Балтикою стояла похмура ще літня ніч з 31 на 1 вересня. Саме в цю останню мирну ніч гарнізон Вестерплатте перебував у стані крайнього напруження. Перш за все, це стосувалося коменданта складу майора Г. Сухарського. Адже напередодні його відвідав представник польської розвідки підполковник В. Собоцінський, що повністю прояснив похмуру перспективу: 1 вересня очікувався напад Гітлера на цілу Польщу. А в такому разі, жоден Інтервенційний корпус на допомогу Вестерплатте чи Польській пошті вже не прийде. Комендант отримав наказ боронитися 12 годин. Усе почуте майор мав залишити лише для себе. Стало зрозуміло, що опір гарнізону складу не вирішить нічого в цьому конфлікті, але напевно призведе до загибелі значної частини його солдат. Замислитися було над чим…

Німці очікували швидкої перемоги над Вестерплатте. Адже напередодні, 25 серпня до Гданського порту начебто з меморіальним візитом увійшов сталевий колос – навчальний лінкор Schleswig-Holstein. У його нутрі ховалися німецькі морські піхотинці з Клайпеди під командуванням лейтенанта В. Хенінгсена, які після обстрілу броненосця мали вдарити на Вестерплатте. Мали вдарити, ще 26 серпня, але в останній момент Гітлер відмінив свій наказ. Тепер все мало початися 1 вересня. Вранці 1 вересня у Гданську навіть вийшли газети, що повідомляли про швидке опанування Вестерплатте.


Командувач військово-транзитного складу на Вестерплатте майор Генрик Сухарський. Фото з Вікіпедії

Тим, не менше зусиллями заступника Г. Сухарського – капітана Ф. Домбровського, що відповідав за оборону складу, гарнізон Вестерплатте перебував у постійній бойовій готовності. Зауважимо, що сам комендант майор Г. Сухарський більше займався господарськими справами і логістикою. З детального аналізу проведеного дослідниками випливає, що він сумнівався в необхідності відчайдушної оборони до кінця, розуміючи що у війні що почалася принесення в жертву його гарнізону мало що дасть. Натомість, Домбровський був готовий битися і весь час готував гарнізон до відсічі. Саме в цьому полягав їх конфлікт, якому польські дослідники приділяють надмірну увагу.


Заступник коменданта військово-транзитного складу на Вестерплатте капітан Франтишек Домбровський. Фото з Вікіпедії

Руїни цегляної стіни, що оточувала склад на Вестерплатте. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

31 серпня німці евакуюють мешканців щільно забудованого району Гданська, який знаходиться по іншу сторону Мертвої Вісли (Портового каналу) від Вестерплатте – Нового Порту.

31 серпня німці евакуювали Новий порт, на його вуличках запанувала зловісна тиша. Фото автора

Тут на верхівках високих будинків розміщуються спостережні пункти та вогневі точки німецьких кулеметів. А вже під покривом ночі морські піхотинці висуваються з розташованого неподалік Мевего Шанця до атаки.


Німці розгорнули командний пункт в поблизькому старому укріпленні – Мевій Шанець. Фото автора

На верхівках будинків Нового Порту: колишньому євангелічному костелі та зерносховищі Anker розміщувалися німецькі вогневі точки та спостережні пункти. Колаж автора

Вежа зерносховища фірми Anker, 2025 р. Фото автора

О 4.47 Schleswig-Holstein, який зайняв позицію на повороті Портового каналу (Мертвої Вісли) напроти укріплення Мевій Шанець, починає плювати вогнем в бік Вестерплатте. Ці постріли прийнято вважати першими пострілами Другої світової війни, хоча відомо, що першими польськими об’єктами, які зазнали німецького удару були мости у Тчеві неподалік від Гданська.

О 4.47 1 вересня броненосець Schleswig-Holstein відкрив вогонь по Вестерплатте


Снаряди головного калібру 280 мм німецького броненосця Schleswig-Holstein. Експозиція коло вартівні №1. Фото автора

Переконані в тому, що після обстрілу важкими снарядами (головний калібр броненосця дорівнював 280 мм), поляки повністю деморалізовані, німці починають штурм. Найбільш зручними для цього були підходи з півдня, де кущі та дерева дозволяли німецьким саперам підійти безпосередньо під мур складу, закласти вибухові заряди і висадити залізничну браму у повітря. Через цю браму і на південь від неї, крізь проломи в мурі, пішли в атаку німецькі морські піхотинці.


Залізнична в’їзна брама Вестерплатте та колія. Реконструкція на оригінальному місці. Фото автора

Але німцям не вдалося захопити поляків зненацька. На світанку 1 вересня за цегляною стіною, що оточувала склад та перешкоджала спостереженням німців, польські чергові почули постріл, про що вони негайно доповіли своєму командуванню. Цей постріл був сигналом готовності до атаки від німецького командира штурмової групи.

Польський гарнізон, працюючи на будівництві укріплень переважно вночі, окрім системи з кільця укріплених вогневих точок – так званих вартівень, пронумерованих від 1 до 6 розбудував систему польових укріплень – так звані позиції: «Пором», «Форт», «Пристань», «Лазенки», «Електростанція» та «Вал». Вестерплатте також мало унікальну сучасну сигналізаційну систему власного польського виробництва.

Схема укріплень Вестерплатте із зазначенням ліній унікальної сигналізаційної системи. Схема за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

Додатково укріплені були також Нові казарми, які мали посилені бетонні конструкції.


Бойовий простір вартівні №6 у Нових казармах на Вестерплатте. Фото автора

Поляки уважно спостерігали що діється в місті, а після візиту Собоцінського все стало абсолютно зрозуміло. Тому, вже за висадженою в повітря залізничною брамою німців одразу почав косити вогонь ручного кулемету групи капрала Е. Шамлевського з позиції «Вал». Зважаючи на поломку кулемета, Шамлевський зі своїми бійцями змушений був відійти вглиб складів, а німці узбережжям моря просунулися під позицію «Форт», яка теж була вчасно зайнята поляками, тож не допустила подальшого просування.

Позиція «Вал», яка відіграла ключову роль у відбитті атаки 1 вересня. Фото автора

На південь від «Валу» гітлерівців шквальним вогнем з кулеметів зупинила позиція «Пором».

Хорунжий Ян Гричман. Фото з мережі

Героєм дня безумовно був хорунжий Я. Гричман, під командою якого залога «Пором» не здригнулася перед переважаючими силами атакуючих німців, а холоднокровно їх нищила.

За пів години до цієї позиції добрався поручник Л. Пайонк з підкріпленням. Оборонці попросили про вогневу підтримку, після чого по німцям вдарили міномети встановлені біля казарм. Понісши втрати, гітлерівці змушені були відступити до Мевего Шанця.

Маяк зеленого світла на вході до Гданського порту, місце, де було влаштовано німецьку вогневу точку під час боїв за Вестерплатте. Фото автора

Треба відзначити, що окрім броненосця та штурмової групи вогонь по Вестерплатте відкрили вогневі точки з іншого боку Портового каналу. На противагу їм польська залога викотила з казарм на завчасно підготовану коло портової електростанції позицію путиловку – стару польову гармату російського виробництва (Путіловський завод в Петербурзі) калібру 76,2 мм, пострілами з якої вдалося ліквідувати кілька вогневих позицій кулеметників та спостережних пунктів німців в Новому Порті. Зокрема, на маяку що знаходиться на Лоцманській гірці навпроти Вестерплатте досі видно сліди влучного пострілу путіловки.

Сліди обстрілу путиловки на маяку на Лоцманській гірці. Цей маяк використовувався як вогнева точка німцями в вересні 1939 р. під час боїв за Вестерплатте. Фото автора

Постріли були точними, бо артилеристи заздалегідь розчистили сектори обстрілу пунктів, у яких сподівалися появи вогневих точок ворога. Вогонь через Портовий канал вела також польська позиція «Пристань», що запобігла можливості німецького десанту в західну частину складу.

76,2 мм польова гармата – так звана Путіловська, яку застосовували оборонці Вестерплатте. Фото з мережі

Поляки використовують перерву щоб зробити вилазку за головну браму складу в бік Мертвої Вісли та знищити розташовану перед нею вартівню гданської поліції, яка була перетворена на вогневу точку (наразі це місце зникло при розширенні Портового каналу).

Після першої невдалої атаки броненосець підійшов до повороту П’яти Свистків та о 7.38 повторив вогонь з відстані 400-600 м.

Броненосець Schleswig-Holstein на повороті П’яти Свистків. Колаж автора

Під обстрілом ліс на Вестерплатте поступово перетворювався на кладовище повалених дерев та окремих стовбурів. Було розбито колесо Путіловської гармати, що вивело її з ладу. Невдовзі був тяжко поранений поручник Л. Пайонк.


Вартівня №1, Фото з Вікіпедії

Німці перейшли у другу більш наполегливу атаку. Цього разу їх підтримували бойовики SS-Heimwehr Danzig з Гданська, що наступали вздовж моря на позицію «Форт». Оборонці південної частини складу перед натиском переважаючих сил ворога вимушені були залишити демасковану та сильно пошкоджену снарядами корабельної артилерії позицію «Пором» та відійти до вартівні №1. Німцям вдалося просунутися аж до вартівні №5, де перехресним вогнем вони були зупинені. Особливо ефективними знову стали польські міномети, що били з-під Нових казарм.

Польські мінометники влаштували німцям криваву баню. Фото з мережі

Після полудня німці зробили також спробу прорватися з боку Амуніційного басейну, яку відбили позиції «Електростанція» та «Лазенки». Позиція «Пристань» в цей час блокувала активність німців в порту по іншому боці Портового каналу.

Німці продовжують атаку зі сходу і втрачають багато вбитих і поранених, атака захлинається. Під вогнем вартівні №5 гине командир штурмової групи лейтенант В. Хенінгсен, що стає переломним моментом. Нападники знову відступають.

Чому ж звичайні вартівні так вдало оборонялися? Справа в тому, що в їх основі було зроблено бетоновані льохи з амбразурами у яких було встановлено на фортечних лафетах добре пристріляні кулемети. Потрапити до бойового льоху можна було через замаскований люк в підлозі вартівні.

Стрілець у амбразури вартівні № 1. Фото з мережі

Кулеметний вогонь з вартівень був дуже ефективним і породив серед німців легенди про наявність на Вестерплате бетонних фортифікацій, вритих у землю з підземними ходами сполучення. Ці міфи використали й німецькі командувачі, щоб хоч якось виправдати перед Гітлером провал штурмів 1 вересня.

Провал німецьких штурмів ще більш дивний з огляду на те, що про наявність укріплень на Вестерплатте було добре відомо німецькому Абверу. Але точні відомості про них не були передані командору броненосця та штурмовій групі, чи то з певності що поляки і так капітулюють, чи то через небажання Абвера ділитися інформацією з іншими частинами. Тому морпіхи, гданська поліція та СС наступали в сліпу і понесли значні втрати. В рапорті морських піхотинців про бої 1 вересня, зазначено, що вони в обох штурмах не побачили жодного супротивника!

Ще перед першим штурмом німці відключили струм електропостачання на складах. Оборонці мусили пустити в хід бойову електростанцію в приміщенні Нових казарм. Не плутати з будинком портової електростанції розміщеним поблизу Амуніційного басейну, де зараз розташована музейна експозиція

О 21 годині 1 вересня польські оборонці виконали наказ Ф. Домбровського розкрутити залізничні колії, щоб не допустити прориву німців на броньованому потягу. Окрема німецька група вночі була пробралася на терен складу, але була рішучо вибита звідси.

2 вересня – пекло бомбардування

Щоб уявити собі як виглядав другий день оборони складу пройдемо від залізничної брами, повз захисні вали, в яких знаходилися власне складські приміщення, до вартівні № 5. Донедавна на її місці знаходився військовий цвинтар. Нараз ми можемо оглянути її експоновані фундаменти. Тут 2 вересня відбулися дуже драматичні події. По боях 1 вересня гарнізон мав відносний спокій. Поляки отримали повідомлення про те, що Генеральний головнокомандувач вітає героїчний гарнізон Вестерплатте! А польське радіо передало інформацію про те, що «Вестерплатте ще обороняється!». Таким чином, оборона Вестерплатте набула окрім оперативного ще й пропагандово-психологічне значення.

В той час німці повним ходом готували полякам жахливий сюрприз. Він не забарився. Приблизно о 18.05 після прольоту літака-розвідника відбувся масований наліт німецької авіації: пікірувальників Ю-87 та двох дивізіонів Хе-111 з термітними бомбами. Загалом на Вестерплатте з 60 літаків протягом 40 хв. було скинуто 8,5 т. бомб.


2 вересня Вестерплатте атакували бомбардувальники. Фото з Вікіпедії

Капітан Ф. Домбровський згодом згадував:

«Будинок казарм починає «танцювати» якби його пересували на фундаменті. З стелі спадає тиньк створюючи хмари пилу, що подразнюють горло та ніс. Вибігаю на коридор. Бачу гарнізон казарм що тулиться до стін. То тут то там роздаються неспокійні голос – газ».


Руїни Нових казарм Вестерплатте (але їх знищення в значному ступені справа післявоєнних років). Проходиш ними і являєш, як польські солдати тулилися до їх стін намагаючись знайти захист. Фото з Вікіпедії

Тим не менш оглядаючи наразі руїни казарм, слід пам’ятати, що незважаючи на ураганний обстріл та бомбардування навіть на кінець боїв за Вестерплатте вони виконали своє завдання і уберегли гарнізон. Їх жахливе руйнування наслідки якого ми можемо оглядати зараз відбулося в післявоєнні роки цілком свідомо. Адже ці казарми використовували польські сапери для детонації знайдених повоєнних боєприпасів.

Нові казарми Вестерплатте – вигляд одразу по капітуляції. На даху добре помітні аттики в стилі польського ренесансу. Проектантом казарм був Я. Захватович – автор концепції повоєнної відбудови Варшави. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

Предметом спеціальної уваги німецьких пілотів була вартівня №5. Тож, одна з бомб під час нальоту точно попала в неї, поховавши під її руїнами більшу частину оборонців та кількох солдатів що завітали сюди з інших позицій. Як загадував сержант В. Дейк:

«Вартівня 5, в яку потрапила бомба стояла в руїнах та палала. Тяжкий бетонний дах привалив своєю масою, солдатів, що там знаходилися, вибухнули запаси боєприпасів. То була могила цілого підрозділу разом з його командиром Адольфом Петцелтем, які до останнього стояли на посту… Досягаємо місця. Яка пригнічуючи картина! По цілій вартівні лежать розірвані, спечені шматки людського тіла. Стогін, який нас сюди привів – обірвався. Тому солдатові допомога вже не потрібна. Лежить під стелею на нахиленій стіні, яка ще стоїть, придавлений заваленим перекриттям. Детонація обрушила його з несамовитою силою, тож солдат придавлений багатотонною конструкцією помер».

Лише кілька солдат, що тут знаходилися, вижили. Серед них був вже згадуваний у зв’язку з подіями 1 вересня капрал Е. Шамлевський.

Внаслідок бомбардування було знищено також польські міномети залишені на відкритих позиціях біля Нових казарм.

Необхідно зазначити, що бомбардуванню підлягали, головним чином, об’єкти, що були попередньо виявлені аерофотозйомкою, зокрема вартівня №5, Підофіцерська вілла, в підвалі якої знаходилася вартівня №3, Нові казарми, Підофіцерське казино та ін. Один з солдат гарнізону вартівні №3 згадував:

«Під час бомбардування ми мали таке враження, що знаходимося в замкнутій бочці, яка коливається (…) Солдати, що знаходилися в вартівні (..) заламані, не розраховували взагалі, що з того страшного бомбардування (…) вийдуть живими. Кожен сам по собі в час нальоту думав про близький кінець».

Підофіцерська вілла, в підвалі якої знаходилася вартівня №3. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)


Бойові відсіки вартівні №3. Фото автора

Натомість позиції «Форт», «Електростанція», «Пристань» та «Лазенки» німцями виявлені не були тож спеціальними цілями для бомбометання не слугували. З кількох з цих пунктів польські солдати навіть застосували проти німецької авіації важкі кулемети на зенітних станках. Як встановив В-П, один з Ю-87 був навіть пошкоджений і змушений приземлитися на аеродромі в Гданську-Заспі.

З борта Schleswig-Holstein бомбардування спостерігали німецькі кадети:

«То було незабутнє видовище, коли окремі бомбардувальники в піке знижувались на Вестерплатте, скидали бомби, а потім по кривій виходили з зони вогню. Повітря дрижало від ударів, розривів бомб. Таку картину я бачив перший раз в житті та був також здивований тим, що незважаючи на таку потужну атаку, життя на Вестерплатте не припинилося».

Після нальоту серед гарнізону відбулася коротка паніка. Як вважає В-П, Г. Сухарський, який зламався психічно і втратив здатність керувати гарнізоном наказав вивісити білий прапор над Новими казармами. Втім, його заступник Ф. Домбровський зірвав цей прапор. На даху казарм, імовірно, він застрелив солдата, який вивісив цей прапор. Домбровський також змушений був в таємниці від солдат ізолювати Сухарського від командування та в подальшому видавати накази від його імені. Також дійшло до страти кількох панікуючих польських солдатів гарнізону, що відмовилися далі битися. Докази цієї трагічної справи знайшли 8 вересня німці біля вартівні №4. Це була імпровізована могила в якій знаходилися тіла чотирьох польських вояків.

Інші дослідники Вестерплатте повністю спростовують або заламання майора, або білий прапор, або і те і інше. Дуже важко зрозуміти, чому вони стверджують, що на підтвердження цього немає жодних доказів, таке враження що вони за будь-яку силу намагаються захистити образ залізного майора, а не реальної людини в реальних важких обставинах. Зауважимо, що щодо білого прапору В-П окрім спогадів учасників оборони наводить інформацію з радіодепеши спостерігача з броненосця, яка опонентами повністю ігнорується?

Вартівня №4. Фото з мережі

Зрозуміло, якби німці одразу після нальоту вдарили би на Вестерплатте, то напевне здобули би позицію. Чому вони не атакували? Ні, це не білий прапор, що на короткий час був вивішений на даху казарм дезорієнтував німців. Після того як штурмова група понесла значні втрати при першій спробі штурму Вестерплатте і німців просто не було військового підрозділу готового до штурму. Через нескоординованість нальоту з планами наземних військ, ніхто не скористався його наслідками.

Очікуючи по нальоту на штурм, майор Г. Сухарський наказує знищити шифри для радіозв’язку та таємні папери. В подальшому не дозволило Вестерплатте спілкуватися з командуванням Польського військово-морського флоту на Хелі.

Ситуацію після нальоту було опановано. Замість знищеної вартівні № 5 за ініціативою Ф. Домбровського в оборону включилася створена дещо північніше позиція «Залізнична колія». Окрім того її сектор частково прострілювала неушкоджена аж до капітуляції вартівня №4. А польське радіо знову передало коротке, але таке потрібне всім полякам, що билися, «Вестерплатте далі б’ється!».

Серйозною проблемою, над якою мали замислитися загалом успішні оборонці Вестерплатте, було збільшення числа поранених. Лікар складу, капітан М. Слабий мав все менше засобів для того щоб надавати допомогу пораненим солдатам. Нажаль, військове керівництво не подбало про налагодження на Вестерплатте повноцінної медичної частини, а німецькі кулемети знищили багато медикаментів та перев’язочних засобів, що значно зменшувало можливості оборони. Тим не менше лікар складу виявив не аби яку посвяту та винахідливість, передавши в руки німецьких медиків усіх поранених живими!

Лікар М. Слабий (зліва) та Ф. Домбровський. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

Продовження оборони

3 вересня німці зранку почали обстріл Вестерпалатте, втім вже не намагалися його здобути. Вони лише проводили розвідку боєм, намагаючись знайти слабкі місця польської оборони. Польський гарнізон отримав інформацію про те, що у війну вступили Великобританія та Франція, що викликало загальне піднесення. Солдати почали чекати на швидку появу в Балтійському морі британських кораблів. Втім реальних дій союзників поляки так і не дочекалися.

Ніч з 3-го на 4-те вересня минула порівнянню спокійно, незважаючи на німецьку спробу висадити десант. Оборонці Вестерплатте, що слухали радіо усвідомлювали те, що їх позиція, як і вся польська оборона над Балтійським морем відрізана від решти Польщі. Одна за одною замовкали польські радіостанції в глибині краю.

Зранку 4-го вересня Вестерплатте обстріляли німецькі кораблі, що знаходилися в Гданській затоці. Проте їх обстріл спричинив ураження цивільних об’єктів в Новому Порті, тому був припинений. Поза тим день пройшов в напруженні, оборонці чекали на німецькі атаки. Впродовж своїх штурмів німці намагалися пробитися на територію складу з боку пляжу, де їх удари успішно відбивала позиція «Форт». В своїй основі вона мала рештки укріпленої артилерійської позиції 1911 р. На позиції постійно знаходився спостерігач, який вчасно давав знати про наближення ворога.


Позиція «Форт» захищала Вестерплатте з боку Балтійського узбережжя. Фото автора

5 вересня склади обстріляла німецька батарея важких гаубиць з Бжезна. Цього ж дня відбулася чергова військова рада. Було вирішено продовжувати оборону. Сам Г. Сухарський притримувався позиції про необхідність капітуляції Вестерплатте, яка не знайшла підтримки у більшості оборонців складу.

6 вересня німці здійснили кілька спроб підпалити ліс за допомогою цистерн з пальним. Внаслідок протидії оборонців Вестерплатте ці спроби зійшли на марне.

Німецькі цистерни були розстріляні з 37 мм польської протитанкової гармати. Фото реконструкції з мережі

 Німці знищили також залізничну станцію, що знаходилася на території Вестерплатте одразу за залізничною брамою, щоб поляки не мали додаткового об’єкту з якого могли б відстрілюватися. Наразі на вході до Вестерплатте можна оглядати її фундаменти.


Фундаменти залізничної станції на Вестерплатте. Фото автора

В пізніх вечірніх годинах цього ж дня в Нових казармах відбулася чергова нарада командування Вестерплатте, де Г. Сухарський вже звично наполягав на негайній капітуляції. Нарада закінчилася тим, що капітуляція відбудеться, якщо німці проламають систему оборони.

Капітуляція

7 вересня німці силами саперів роблять розвідку-боєм (третій повноцінний штурм).

Підтримуючи його броненосець впритул розстрілює вартівню №2.

Руїни вартівні №2. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

Зважаючи на рішення попередньої наради, багатоденне виснаження гарнізону постійним обстрілом, штурмами та вилазками ворога, а також критичний стан поранених майор Г. Сухарський остаточно вирішує капітулювати.

Деякі дослідники, засуджують це рішення майора. Зокрема, ВП вважає, що вичерпання можливостей оборони не наступило. Насправді гарнізон складу панував над ситуацією, а самі німці розраховували здобути Вестерплатте лише по кількох тижнях облоги. Оборонці хотіли битися, боєприпасів було достатньо, а ситуація з пораненими не була такою критичною.

Втім, цього разу майору вдалося домагатися свого. Очевидно він вважав свій обов’язок виконаним та не хотів наступних даремних жертв. Ф. Домбровський запам`ятав енергійні дії Г. Сухарського щодо капітуляції:

«На шістку впадає майор. Інформує, що у зв’язку з виломом в нашій оборонній системі – по звалу вартівні № 2, а також з-за браку можливості евакуації поранених i загальної ситуації на фронтах та у краю, вирішив капітулювати. Призначає по телефону та за допомогою гінців зібрати залогу перед казармами».

Оборонці складу сприйняли звістку про капітуляцію більш ніж прохолодно. Але біля казарм зібралися. Тут, як згадує сержант В. Дейк:

«Майор Сухарський звернувся до вшикованих солдат. Слова ті були болісні та трагічні. Наша боротьба є безнадійною. Не отримаємо допомоги. Значна частина Польщі вже зайнята гітлерівцями. Єдиний вихід здатися і уникнути тим самим і так вже великих страт в людях. Майор залишає то на вибір солдат, але є переконаний, що перемога все одно буде за нами. Незважаючи на ці слова підофіцери та солдати впадають в розпач. Пройшло дві години, але ми не в змозі прийняти рішення, хапалися за кожну можливість, думки повні розпачі гарячково клубилися в головах. Багато з нас хотіло скінчити ті страждання радше одним пострілом ніж полоном. З важким серцем вирішили ми капітулювати».

Інформацію про майже двогодинне вагання гарнізону, чи треба капітулювати, чи битися далі, підтверджує і Р. Дузик, наймолодший член гарнізону складу:

«По майже двогодинним роздумах, гарнізон наважився на підписання капітуляції Вестерплатте. Був то найбільш прикрий момент в житті всього гарнізону».

Деякі оборонці пробували протестувати. Ф. Домбровський, який зрозумів, що в такому випадку вже мусить відкрито виступити проти свого командира, більше не заперечував. Деякі солдати пробували бунтувати, але енергійні дії офіцерів це припинили.

Майор Г. Сухарський, що очікував на швидку атаку німців, поспішив в якості парламентера до німців в тому чому був. В результаті німці зробили багато знімків на яких було видно жалісний вигляд оборонців складу. Він також повідомив німцям, що до капітуляції його змусив потужний вогонь броненосця, який начебто зламав моральний дух залоги.

Майор Сухарський одразу по затриманню німцями. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

Згідно деякій інформації 8 вересня мав бути проведений штурм за участю саперів з використанням інформації отриманої від розвідок боєм від 7 вересня. Дехто на підставі тої інформації робить висновок про те, що то мав бути генеральний штурм. Однак документи це не підтверджують. Німці готувалися до тривалої блокади Вестерплатте. Зважаючи на це, несподівана капітуляція складу була для них справжнім подарунком. Їх керівництво відкрито визнає, що поляки билися геройські. Польських солдат полічили та повз спалену портову інфраструктуру відвели до Мевего Шанця.

Полонені оборонці Вестерплатте на марші та в укріпленні Мевій Шанець. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

Командувач німецькими силами у Гданську генерал Ф. Ф. Ебергардт влаштував невеликий театр для німецьких та іноземних журналістів, дозволяючи Г. Сухарському на знак пошани до гарнізону залишити при собі шаблю. Ця мить зафіксована на постановочному знімку.


Постановочний знімок капітуляції Вестерплатте. Фото за Вікіпедія

Пошаною до полонених поляків пройнялися і прості німецькі солдати та матроси. Оборонці згадують, що конвоїри дивилися на них з великим подивом, а потім намагалися заговорити та пригостити.

Німці влаштували допит капітана Ф. Домбровського. Той вже нічого не приховував. Подиву німців не було краю. Як це не було бункерів та броньованих веж, а де ж тоді боронилася залога?

З Мевего Шанця оборонців автобусами вивезуть до Гданська. По дорозі зібрався гданський люд, щоб подивитися на «бандитів з Вестерплатте». Були і погрози і плювки в шибки автобусів. По початковому допиту ввечері польських офіцерів перевезено до готелю «Континенталь» (навпроти головного вокзалу на тодішній вул. Stadtgraben 7), а решту гарнізону до Біскупської гірки. Тут після семи недоспаних ночей солдати заснули кам’яним сном. У казематах Біскупської гірки, до-речі були вже ув’язнені поштарі з Польської пошти, що добре билися в перший день війни.

Більшість оборонців Вестерплатте переживе полон. Втім, всіх їх вже забрав немилостивий час. Останній оборонець Вестерплатте Ігнатій Сковрон помер 2012 р.

Я запитав у ВП, чи були серед оборонців Вестерплатте люди, що походили з України? В.-П.:

«Напевне так. Треба було б перевірити».

Йозеф Лопатнюк (Józef Łopatniuk)– командир протитанкових гармат крокує зі своєю валізкою до полону. Наразі цю валізку можна побачити в невеликій експозиції вартівні №1. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

 Якщо проаналізувати список оборонців Вестерплатте, знаходимо чимало імен, що можуть свідчити про українське (чи білоруське) походження солдат: взводний Йозеф Лопатнюк (Józef Łopatniuk) – дата народження: 03.07.1907, командир протитанкових гармат (його валізка експонується у вартівні №1): хорунжий Едуард Шевчук (Edward Szewczuk), 18.02.1892, казарми; стрілець Віктор Черешко (Wiktor Ciereszko), 02.02.1916, вартівня №1, стрілець Олександр Чайко (Aleksander Czajko), 16.03.1916, вартівня №1; легіонер Олександр Круцько (Aleksander Krućko) 1916, вартівня №2; стрілець Віктор Білоус (Wiktor Białous), 30.01.1916, позиція «Пором»/вартівня №1/ казарми; капрал Міхал Плевако (Michał Plewako (Plewak), позиція точно не відома, 15.01.1910; старший стрілець Олексій Ковалик (Aleksy Kowalik), 23.07.1915, позиція №1 протитанкової гармати; стрілець Антон Федорчук (Antoni Fiedorczuk), 13.07.1916, позиція «Лазенки»; стрілець Владислав Хринович (Григорович, Władysław Hrynowicz (Hryhorowicz?), позиція «Колії»; 31.05.1917; стрілець Михайло Сечко (Michał Sieczko), 03.05.1916, місце служби не встановлено; стрілець Олександр Лавринович (Aleksander Ławrynowicz), 1915?, доля не відома. Хоча вважається, що для оборони складу обирали солдат виключно польського походження, вищенаведені імена цю інформацію радше не підтверджують. Окрім при пошуку генетичного матеріалу для ідентифікації кількох ще не розпізнаних полеглих захисників Вестерплатте виявилося, що поховань їх батьків слід шукати на теренах Білорусі та України.

21 вересня під час свого візиту до Гданська на терен Вестерплатте завітав А. Гітлер. Він особисто ознайомився з цією «фортецею», що так довго і прикро для німців боронилася.

За підрахунками М. Вуйтовича-Подгорського під час оборони Вестерплатте з 235-240 солдат польського гарнізону полягло не менше 27 солдат, а не менше 42 – було поранено. Німці ж втратили – від 30 до 50 солдат вбитими та ще мінімум 120 пораненими.

Свастика на щоглі на старому фортифікаційному блокгаузі над Портовим каналом на Вестерплатте, 8 вересня 1939 р. Фото за (Wójtowicz-Podhorski, 2009)

Значення оборони Вестерплатте

Оборона Вестерплатте впродовж років розглядалася багатьма істориками та публіцистами, як оборона порожнього складу, заради честі польської зброї. Тож 7 днів вважається цілком достатнім до виконання цього завдання.

ВП натомість стверджує, що вона була важливим пунктом опору в системі Польського узбережжя. Наказ Генерального головнокомандувача виразно твердив, що гарнізон Вестерплатте має твердо стояти на своєму посту, що означало битися до вичерпання останньої можливості. На його думку ті можливості вичерпано не було. Вестерплатте здалося, Гданський порт був розблокований, а задіяний проти Вестерплатте значні німецькі сили (біля 2000 чол.) могли без зволікання приступити до акції проти іншим пунктам опору на польському узбережжі.

Ф. Домбровський згадував:

«Оборона Вестерплатте виконала важливе оперативне завдання – зв’язувала впродовж семи днів значні німецькі сухопутні та морські сили, які не могли бути використані на іншому відрізку фронту».

Підтверджували це і німецькі командуючі як під час війни, так і через багато років після її закінчення. Так, командор Ф. Руге підкреслював, що:

«Падіння Вестерплатте мало важливе значення для подальших операцій на польському морському фронті, адже звільнило значні сили та засоби, а також запаси та технічні засоби боротьби, які були заангажовані в Гданську-Новому Порті».

Вестерплатте сучасне

У 2012 р. на території складу було важко відчути подих часу. Тоді ще не можна було вийти на берег Балтики – берег, який запекло боронила позиція «Форт». Не була доступна для огляду портова електростанція. Розставлені тут і там громіздкі бетонні стенди повністю руйнували історичне середовище. Загалом територія Вестерплатте виглядала запущеною, були наявні численні сліди вандалізму та низької культури відвідувачів. В цьому всьому релікти часів боїв 1939 р. губилися.

Фундаменти офіцерської вілли відкриті на Вестерплатте для огляду. Фото автора

А їх насправді не бракує. Найкраще збереженими на Вестерплатте є перенесена з свого оригінального місця вартівня №1, вартівня №4, руїни південної частини Нових казарм з бойовим відділенням вартівні №6, бойові відсіки Підофіцерської вілли (вартівня №3), будинок портової електростанції, два оригінальні будинки складів, фундаменти та земляні насипи решти складських приміщень, бетонний каземат позиції «Форт». Зберіглося багато менш помітних пам’яток минулого. На даху збереженої руїни Нових казарм наявні сліди потрапляння двох авіаційних бомб. Саме тут відбувалася трагічна сцена першої спроби капітуляції. З південного боку вартівні №3 наявні броньована заслінка часів Першої світової війни на одній амбразурі та слід потрапляння на іншій амбразурі, що вбило першого оборонця Вестерплатте Костянтина Язерського. Зберігся вал, на якому розташовувалася позиція «Вал», місце позицій «Лазенки», «Електростанція» та «Залізнична колія».

Колишній євангелічний костел в Новому порті, що використовувався в вересні 1939 р. як вогнева точка проти Вестерплатте. Його вежу після війни було перебудовано. Фото автора

 Окрім бетонного каземату старої батареї, що творив основу позиції «Форт», зберіглося також передпілля цієї позиції з узбережжям моря та хвилерізом. Наразі це єдине збережене на Вестерплатте аутентичне поле бою 1939 р. З компонентів історичного середовища, часів битви збереглися також об’єкти розташованого навпроти Вестерплатте Нового порту: зерносховище фірми євангельський костел з численними воєнними пошкодженнями, зерносховище Anker, маяк на Лоцманській гірці з слідами потрапляння в нього снарядів гармати-путиловки. Поблизу вціліла також частина укріплення Мевій Шанець. На вул. Oliwska 34 зберігся також будинок, в якому після війни деякий час мешкав командор Ф. Домбровський.

Дещо перебудований маяк червоного світла на східному молі  Гданського порту, свідок боїв за Вестерплатте 1939 р. Фото автора

Будинок по вул. Oliwska 34 у Новому порті, де після війни мешкав командор Ф. Домбровський. Фото автора

Зусиллями любителів-реконструкторів Вестерплатте, під керівництвом ВП багато чого було знайдено і відновлено. Реконструйована залізнична брама та колія, а також рампа коло складського приміщення №1. Знайдено низку реліктів по зруйнованим об’єктам складів. Відкрито оригінальні фундаменти вартівні №1 (перенесеної на сучасне місце). За результатами цієї роботи 01.12. 2008 р. до Реєстру пам’яток було додатково вписано релікти цегляного муру складів, релікти зіничної брами, фундаменти будинку залізничної станції, інспекційний канал будки електрогенератора, вартівню №4, два середні складські приміщення, релікти 5-ти малих складських приміщень з валами, що їх оточують, релікти Старих казарм, релікти Підофіцерського казино, релікти Офіцерської вілли, релікти Підофіцерської вілли, склад палива та металевий хвилеріз. Заплановане включення до переліку пам’яток також маяка червоного світла на східному молі Вестерплатте.

З 2016 р. на території колишніх складів ведуться археологічно-пошукові роботи, внаслідок яких уточнено конкретні місця тих чи інших подій в обороні Вестерплатте. Експоновано фундаменти офіцерської вілли та вартівні №5, знайдено позицію Путиловської гармати. Але саме важливе, знайдено частину похованих на місці боїв захисників Вестерплатте, яких перепоховано на новооблаштованому місцевому цвинтарі.


Фундаменти знищеної нальотом вартівні №5 на Вестерплатте. Фото автора


Новий військовий цвинтар на Вестерплатте в районі вартівні № 5. Фото автора

2025 р. завершено адаптацію релікта часів оборони – приміщення портової електростанції на місце розміщення колекції унікальних історичних артефактів, що мають пряме відношення до історії Вестерплатте.

Портова електростанція поблизу Амуніційного басейну на Вестерплатте – оригінальна будівля, що зберігалася до нашого часу і слугує наразі головним музейним приміщенням на території історичного складу. Фото автора

Цього ж року на вході до Вестерплатте відкрито сучасний візит-центр для туристів. Тож наразі Вестерплатте вже значно краще презентує відвідувачам свої таємниці.

Зауважимо, що Г. Сухарський помер в Італії  і був перепохований на Вестерплатте. Натомість Ф. Домбровський репресований радянською Польщею доживав свого віку у Кракові, де мав кіоск для продажу газет. Тут зберігся будинок по вул. Chopina 20, де він мешкав. Похований Ф. Домбровський на Раковицькому цвинтарі.

Будинок в Кракові по вул. Chopina 20 в якому мешкав Ф. Домбровський. Фото автора

Могила командора Ф. Домбровського на Раковицькому цвинтарі в Кракові (50.075189°, 19.956652°). Фото автора

Цікаво, що і в Києві існує подібний до Вестерплатте історичний об’єкт, що відіграв значну роль в обороні Києва в 1941 р. і довгий час використовувався як військові склади. Здогадалися що це за об’єкт?

Це Лисогірський форт. Досвід пошукових робіт та музеєфікації Вестерплатте на мою думку має бути використаний для збереження історичного середовища Лисої гори (Див. Лиса гора – урочище в плині часу).

 

Джерела:

 

Завідувач відділу біології і екології НАНЦ, науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»,  д.б.н. Іван Парнікоза

Матеріали статті дозволяється використовувати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike

Читайте також:

Гданськ та Тримісто. У вирі Другої світової війни

Related posts