Відомий український історик, професор, академік НАН України Петро Толочко нещодавно виступив у Москві на так званому ХХІІ «Всесвітньому руському народному соборі», де він, зокрема, заявив, що вважає себе частинкою Російського світу (Русского мира). Цим виступом він викликав хвилю обурення, зокрема, в науковій спільноті України.
Академія наук вищої школи України ухвалила заяву з приводу виступу в Москві академіка НАН П.П.Толочка. У ній наголошується, що викладена у виступі П.П.Толочка ідеологія «малоросійства» в умовах неоголошеної гібридної війни, розв’язаної Росією проти нашої держави, стає насамперед ідеологією національної зради, скерованої на поразку європейської демократичної України, закріплення політичного і духовного контролю Москви над Києвом. Відтак цей виступ повинен, на думку членів Президії АН ВШУ, стати предметом ретельного аналізу тих українських структур, які відповідають за національну безпеку держави.
Також в заяві АН ВШУ відзначається, що П.П.Толочко виступав у Москві не як приватна особа, а як академік НАН України, член її Президії, почесний директор академічного Інституту археології. Відтак Академія наук вищої школи України очікує публічної реакції на цей виступ з боку Президії Національної академії наук України з чіткою науковою, політичною та моральною оцінкою позиції свого колеги.
Нижче наводимо повний текст заяви Академії наук вищої школи України з приводу виступу в Москві академіка НАН П.П.Толочка, ухваленої 8 листопада 2018 року.
ЗАЯВА
Академії наук вищої школи України
з приводу виступу в Москві академіка НАН П.П.Толочка
На початку листопада цього року в Москві відбувся так званий ХХІІ «Всесвітній руський народний собор». На пленарному засіданні цього «собору» виступив український учений-історик П.П.Толочко. Він, зокрема, заявив (цитуємо мовою оригіналу з офіційного джерела – сайту Московського патріархату): «я считаю себя частицей Русского мира… Когда первые летописцы и первые богословы пытались осознать, что такое Русь, они идентифицировали это огромное пространство от Новгорода до Киева, от Карпатских гор до Волго-Донского междуречья как единое православное русское пространство… Думаю, мы не можем себе представить и советскую историю без наших малороссов, наших украинцев. Сидели тут, даже в Кремле, управляли огромной страной, и я считаю, что безнравственно сегодня нам, украинцам, отказываться от этой нашей общей истории… Не знаю, что нам делать в Брюсселе или Вашингтоне, я там чужой, но я свой в Москве и Петербурге, и таких в Украине миллионы… Историческая правда не позволит разорвать наш кровный союз восточнославянских братских народов!» Ці слова П.П.Толочка захоплено коментував патріарх РПЦ Кірілл: «Вы не только замечательный историк, но и очень сильный человек, преданный науке, преданный исторической правде. Дай Вам Бог здоровья, и благодарю Вас за это выступление».
Академія наук вищої школи України констатує: викладена у виступі П.П.Толочка ідеологія «малоросійства» не є новою, в минулі часи вона мала численних послідовників серед тих, хто цілком добре почувався в рамках різних імперських структур та інституцій. Має вона послідовників і зараз – у середовищі тих, хто ще нещодавно виправдовував політичною риторикою про «слов’янську єдність» утвердження в Україні клептократичного, олігархічного і деспотичного режиму, що зневажав західні демократичні цінності. Але в умовах неоголошеної гібридної війни, розв’язаної Росією проти нашої держави, вона стає насамперед ідеологією національної зради, скерованої на поразку європейської демократичної України, закріплення політичного і духовного контролю Москви над Києвом. Відтак цей виступ повинен, на нашу думку, стати предметом ретельного аналізу тих українських структур, які відповідають за національну безпеку держави, – адже П.П.Толочко виступав у столиці держави-агресора як речник «мільйонів українців», які начебто бажають своїй державі поразки й поневолення.
АН вищої школи України також наголошує: викладена у виступі П.П.Толочка апеляція до «спільного історичного минулого» як передумови майбутньої політичної та духовної «єдності» є неспроможною з наукової точки зору. Колонізатори й колонізовані завжди мали «спільне минуле» (що, зокрема, часто включало й приклади успішного колаборантства, до яких постійно апелює П.П.Толочко), але таке «спільне минуле» ніде в світі не стало підставою для відмови колонізованих від визвольної боротьби. На жаль, мусимо констатувати: цим та подібними виступами П.П.Толочко фактично позиціонував себе не вченим-істориком, а штатним політичним пропагандистом Кремля, якому добре ведеться тільки в Москві чи в Петербурзі. Натомість провідні українські вчені почуваються сьогодні «своїми» і в Брюсселі, і у Вашингтоні, і в інших західних столицях та академічних центрах, де П.П.Толочко «не знає, що робити».
Нарешті, відзначаємо: П.П.Толочко виступав у Москві не як приватна особа, а як академік НАН України, член її Президії, почесний директор академічного Інституту археології. Відтак ми очікуємо публічної реакції на цей виступ з боку Президії НАН з чіткою науковою, політичною та моральною оцінкою позиції свого колеги.
Насамкінець, Академія наук вищої школи України ще раз закликає всю наукову спільноту нашої держави у цей нелегкий час випробувань виявляти велику відповідальність за всі свої слова та вчинки.
Ухвалено Президією АН вищої школи України 8 листопада 2018 року