Пасивний сенсор на даху станції «Академік Вернадський», локація 3.
Українські дослідники встановили п’ять «пасток» для повітря в районі антарктичної станції «Академік Вернадський», яка розташована на архіпелазі Аргентинських островів. Ці роботи ведуться в межах міжнародного проєкту з дослідження розповсюдження силіконів, у якому бере участь Україна, повідомляє сайт НАНЦ.
Наукова назва таких «пасток» – пасивні сенсори. Вони складаються зі спеціальних матеріалів, які накопичують леткі забруднювальні частки подібно до фільтрів, і не потребують джерела живлення. Тож після встановлення полярникам треба лише час від часу перевіряти, чи не здуло «пастки» вітром і чи не використовують їх птахи для гніздування.
Сенсори мають вловити циклічні леткі метилсилоксани, якщо вони містяться в повітрі. Це група силіконових рідин, що часто використовується в косметичних засобах та промислових продуктах (хімічні розчинники, рідини для чищення тощо).
Для встановлення «пасток» потрібно було виконати низку умов. Зокрема, певний час дослідник не мав використовувати силіконовмісні засоби гігієни: шампуні, зволожувальні та сонцезахисні креми. Також під час встановлення фільтр треба було акуратно зачепити гачками колби, не торкаючись його руками. Це було досить непростим завданням в антарктичних умовах з постійним вітром, але метеоролог Олександр Надточій з усім впорався.
Для визначення фонового забруднення та можливого забруднення станцією середовища фільтри були встановлені на п’яти локаціях:
- два острови північніше станції – напрямок, з якого переважно дме вітер, і теоретично станція не впливає на цей район безпосередньо;
- дві локації південніше станції «Академік Вернадський» – напрямок, куди дме вітер, і станція можливо має забруднювальний вплив на ці острови;
- безпосередньо на даху станції.
Сенсори встановлені щонайменше на три місяці. Після цього їх потрібно буде обережно зняти і передати для подальшого аналізу в лабораторію в Норвегії.
Подібні дослідження проведуть також учасники Польської антарктичної програми неподалік їхньої станції імені Г. Арцтовського.
Отримані результати покажуть, чи переносяться метилсилоксани на великі дистанції. Якщо сполуки будуть знайдені в пасивних сенсорах на перших двох островах північніше станції, це може бути доказом, що вони потрапили туди з «великої землі». Крім того, в межах проєкту досліджуватимуться зразки осадів, водоростей, крилю, ґрунтів та мохів з Антарктики.
Підготувати матеріал допомогла Анастасія Чигарева.
Читайте також:
Українські учені досліджуватимуть поширення силіконів в Антарктиці
Про причини температурного рекорду в Антарктиці
Наслідки зміни клімату в Антарктиці обговорили на COP28
