Бонневіль і глобальне потепління

Минулого року приблизно в цю ж пору ми сиділи у Солом’янському парку в Києві разом із відомим українським спортсменом, рекордсменом, Президентом Київського мотоклубу Сергієм Маликом, який повернувся зі всесвітньовідомого автомобільного шоу в Бонневілі – 2018 (США), де встановив рекорд швидкості на мотоциклі з електроприводом українського виробництва. Тоді він із захопленням розповідав про це свято моторів, швидкостей і відчайдушних людей, які приїздять сюди з усього світу для змагання між собою. Інтерв’ю з Сергієм Маликом було опубліковане на сайті інтернет-видання «Експедиція XXI». Відтоді ми з Сергієм Маликом затоваришували, обмінялися телефонами і підтримували контакт через соціальні мережі. З великою цікавістю я спостерігав за всіма етапами підготовки його до цьогорічного Бонневіля – 2019, звідки він щойно повернувся і знайшов час поділитися враженнями від цікавої поїздки. Ми зустрілися майже на тому ж місці і розмовляємо про Бонневіль, про плани на майбутнє, про пригоди, а також про екологію.

В цьому році Сергій зі своїми друзями створив принципово новий більш потужний мотоцикл для участі у мотогонках. Над реалізацією задуму зі створення цього мотоциклу команда друзів і колег Сергія напружено працювала цілий рік. Десь місяць тому він був зібраний. Його фотографії потрапили на сторінки Інтернету, на телебачення та в інші медіа. Цей мотоцикл пройшов надійну обкатку дорогами Київщини і після цього був доправлений до США для участі в змаганнях, куди згодом вирушив і сам Сергій з невеликою командою підтримки.

– Сергію, дуже радий тебе вітати! Ну що там на цьогорічному Бонневілі? Як настрій?      

 – Ну, Бонневіль завжди чудовий. Я побачив старих друзів, бачив багато нових моделей мотоциклів. Це світове свято спорту. Але є одна прикра деталь: цього року мій виступ був не надто успішним, незважаючи на те, що ми зробили найкращу модель мотоцикла. На жаль, під час набору швидкості відбулося моє падіння і я не зміг достойно виступити. Що ж,  фортуна дуже вередлива, і це буде мені хорошим уроком на майбутнє. Слава Богу, я живий, здоровий і не травмований. Це речі, зовсім не лишні в житті, – посміхається Сергій. Тобто настрій хороший і бадьорий але невеличкий наліт суму залишився.  

Мене дещо засмучує розповідь Сергія. Небагато людей знають чого варті йому ці поїздки, коли цілий рік доводиться не тільки працювати над створенням мотоциклу, а ще й збирати гроші, продумувати тисячі кроків і вирішувати тисячі організаційних питань і проблем. І це все при повній відсутності державного фінансування і підтримки. Ці поїздки – важка праця.

– А що ж сталося, чому так вийшло? Може є якісь причини невдалого виступу?

Не повіриш, але виною всьому стало глобальне потепління. Саме так, і тут не обійшлось без плати за нашу людську ненажерливість і надмірне споживання. Справа в тому, що змагання гонщиків на дні колишнього солоноводного озера Бонневіль проходять в цей період року не просто так. Це найсухіший період року. Вже багато десятиліть підряд у графстві Туле в північно-західній частині штату Юта в цей час повністю відсутні дощі. З цієї причини місцевість, що є величезною рівниною із залишком солоноводного озера отримала славу найбільшого природного мотодрому світу, де завдяки суцільному покриттю кристалами солі утворюються унікальні можливості для найбільш потужного зчеплення колесам мотоциклів і машин, що дає можливість розвивати найбільшу швидкість. Так от, цього року вперше в історії  проведення змагань тут пройшли великі дощі. Траса була просто непридатною для гонки, багато хто з учасників покинули місце змагань, навіть не виїжджаючи. Моя спроба проїхати дистанцію закінчилась так, як закінчилась, і це добре.

– Тобто закони природи беруть своє? Виходить, зміна клімату – то не вигадки популістів, які хочуть витягти гроші з бюджетів своїх урядів, а реальна проблема світу?

Виходить що так. Я далека від екології людина, але в цьому році відчув усе на собі. Цілий рік роботи цілої групи людей, і моєї безпосередньо, було змито дощем. Надмірне споживання людства, надмірне виробництво – не вигадки, а сумні реалії, що призводять до катаклізмів. І це відбувається скрізь, на всій планеті. Хоча, я б дуже хотів помилятися у своїх висновках. Мені теж дуже хочеться нормального літа, без тропічної спеки, а потім нормальної осені і хорошої зими зі снігом і морозцем. А останнім часом всі явища природи носять якийсь залповий характер. Неймовірна спека раптово змінюється проливними зливами, та такими, що в наших містах плавають машини від потоків. Десь посеред літа раптово випадає сніг і т.д. Час покаже, що було правдою і що вигадкою. Для цього, врешті, є вчені, які й повинні робити висновки і приймати рішення.

– Добре, залишимо вирішувати глобальні проблеми вченим, а ти розкажи нам про свої плани на майбутнє, бо я сподіваюсь, що зміна клімату і природні катаклізми не зможуть спинити Сергія Малика на його шляху вперед на екологічно чистому мотоциклі?

Сергій загадково посміхається.

Звичайно ні. Як завжди, залишаються мої поїздки до дітей на схід. Я це буду роботи, незважаючи ні на яку погоду. Це мій внесок у майбутнє нашої країни. Звичайно, залишається мій мотоклуб, змагання, що я проводжу вже більше десятка років. Ну, і залишається Бонневіль 2020. Але й багато інших планів теж.

Нагадаю, що в планах Сергія – об’їхати Північну і Південну Америку на своєму електромотоциклі вздовж усіх кордонів і зібрати інформацію про українців, про те як живуть люди на цих континентах, можливо, зібрати цікавий науковий матеріал і донести ту інформацію до людей, що мешкають в Україні.

– Ну і останнє запитання про твої найбільш амбітні плани з підкорення Америки.

Та Америка нікуди не дівається, вона чекає на нашу зустріч. Тому ми активно працюємо у цьому напрямку. Найбільш актуальне зараз питання – це пошук фінансів, але і всі інші питання підготовки залишаються відкритими. Цілком очевидно, що така робота буде вестися на краудфандинговій платформі. Бо приватним спонсорам просто не цікаво фінансувати такі великі трансатлантичні проекти. Це і спорядження, це й логістичні операції і т.д. Мрії треба втілювати в життя, але це втілення повинне мати надійне технічно-матеріальне підґрунтя. Тільки тоді воно не буде маячнею, а буде реальним проектом, який матиме свій початок і успішний кінець.

На закінчення нашої розмови Сергій Малик традиційно привітав учасників Української Антарктичної Експедиції. Ми фотографуємось і я беру його автограф. Він бажає нашим полярникам успіхів, хорошої роботи і щасливого повернення додому.

Олександр Савицький,
співробітник Національного антарктичного наукового центру

Related posts

Leave a Comment