Малі острови на Дніпрі. Частина 3

Мов глибокі, повні чаші,

Розпрозорились озера,..

Грає лящ, аж води сині

Срібляним киплять окропом…

Максим Рильський


Продовжуємо знайомитися з історією формування малих островів на Дніпрі в межах Києва. Попередню частину можна знайти тут. У цій же частині дізнаємося про те, що острів Малий на Дніпрі – це насправді три острови, скільки століть спочиває на водах Дніпра острів Великий Південний, як сформувався і де знаходиться півострів Гострий, а також багато іншого про малі острови на Дніпрі.


Вперше назви острів Малий по відношенню до сучасних трьох островів Малих вище Дарницького залізничного мосту та острів Великий по відношенню до острова Великого Південного фігурують на мапі блакитної зони Києва 1990 р. Проте в цій статті ми будемо саме так їх називати. Ці острови мають своє походження від мілини що тягнулася від сучасного острова Венеційський до гирла річки Либідь. Ця мілина утворилися внаслідок відкладання наносів нижче сучасного острова Венеційський в зоні розгалуження правобережного дніпровського річища та заострівного рукава Дніпра. Починаючи з XVІІІ ст., коли у нас є в міру детальні картографічні матеріали ми можемо побачити цю мілину, верхівки якої виринали у високу воду як окремі острови. Як свідчить план 1799 р. найбільш північну частину цього масиву становить мілина – «хвіст», яка тягнулася від західного узбережжя сучасного острова Венеціанського на південь. Подальша частина масиву далі на південь утворювала довгий острів, який тягнувся до гирла Либіді. Частина цього острова позначена на плані 1799 р. Цей острів найімовірніше відповідає знайденому С. І. Климовським при розборі письмових джерел XVІ ст. острову Микільському (Осокорянському).

Протока, що відділяла острів Микільський (далі будемо називати його так) від лівого берега, згідно плану 1799 р. називалася Річище. Вона являла собою діюче русло Дніпра, середня частина, якого, імовірно, влітку пересихала та перекривалася мілиною. На плані 1799 р. на Микільському острові зазначено деревну рослинність.

Микільський острів (А) на плані 1799 р. позначено також острів в гирлі річки Либіді (B) та мілину-хвіст на південь від сучасного острова Венеційський (С)

На плані 1799 р. ми можемо побачити північне відгалуження ще одного острова, розташованого поблизу гирла річки Либіді. Поряд з Микільським це попередник одного з Галерних островів. Тут необхідно спинитися на тому, що собою являли Галерні острови. Назва Галерні острови, наскільки нам відомо, вперше вживається у зв’язку з будівництвом Лисогірського форту (що зводиться 1872-1874 рр. для прикриття Дарницького залізничного мосту). О. Голованов відзначив, що 1872 р. у Лаври були відібрані землі на Лисій горі, а в якості компенсації вона отримала між іншим і острови Галерні (№1 та №2). Пізніше Лаврі віддали також острів Галерний №3, який взято від селян села Мишоловка як надлишок. Про які острови йшлося? На мапі Київської губернії 1849-50 рр., у районі гирла річки Либіді також позначено три великих острови.

Галерні острови (жовтий колір) на мапі Київської губернії 1849-50 рр.

Найбільш північний з них має видовжений виступ на північ. Це і є показаний на мапі 1799 р. Микільський острів. Інші Галерні острови, розташовані ближче до гирла Либіді, найімовірніше також відповідають зображеним на мапі 1799 р. Виходячи з розташування Лисогірського форту та села Мишоловка, згадуваними в документах 1870-х рр. Галерними островами могли бути саме ці три острови.

Цікаво, що план 1799 р. показує, що в цей час головне русло Дніпра було між розташованими поблизу правого берега (гирла Либіді) островами та Микільським островом. В той час як матеріали 1840-1860-х рр. показують що головне русло проходило безпосередньо під правим берегом трасою Лисогірського рукава.

Після будівництва першої струмінь-спрямовуючої дамби, а потім і дамби Дарницького мосту, як свідчить мапа 1871-1873 рр., архіпелаг показаний на мапах 1842, 1849-50, 1865 та 1869 рр. зазнав певних змін. Головне русло Дніпра пройшло через старицю розташовану посередині острова Микільський, приблизно в місці з координатами 50.393683°, 30.585745°, відділивши від нього на півночі видовжений острів. Цей острів, як і в 1799 р. контактував з алювіальним «хвостом», що тягнувся від сучасного Венеційського острова, що добре помітний на мапах 1886 рр. 1903, 1905 та 1914 р.

Південний «хвіст» Венеційського острова (а) на мапі 1886 р.

На основі мапи 1903 р., на якій берегова лінія Венеційського острова показана без «хвоста», можна припустити, що на початку ХХ ст. він був відмитий від острова Венеційський і розташовувався у вигляді мілини-острова посередині русла вище Дарницького залізничного мосту. Фактично він об’єднався з відмитою після змін напрямку русла Дніпра північною частиною колишнього великого Микільського острова.

Острів Малий (1) на мапі 1903 р.

На мапі 1914 р. показано колишню північну частину острова Микільський – довгий піщаний масив між сучасними Венеційським островом та гирлом Либіді. Надзвичайно важливо, що цей острів на мапі 1914 р. підписаний як острів Верби. При чому ця назва вказана на місці контакту в подальшому двох масивів -попередника островів Малий та сучасного острова Великого Південного, а отже відносилася до всього північного (відмитого зміною річища Дніпра) фрагменту колишнього острова Микільський. Острів Верби (так ми і будемо називати його далі) був піщаним масивом, який заливався повеневими водами. По прирусловому валу він, імовірно був вкритий заростями білої верби звідки і походить назва.

Острів Верби навпроти колишнього острова навпроти Видубицького монастиря на мапі долини Дніпра в Києві 1914 р.

На німецькій мапі 1918 р. Венеційський острів також вже не має свого «хвоста». Натомість острів Верби починається розлогою мілиною.

Піщана мілина (1) в головній частині острова Верби на мапі 1918 р.

На фрагменті топозйомки Києва 1925 р. ми також бачимо, що нижче тодішнього Наводницького дерев’яного мосту мілину біля верхівки острова Верби.

Мілина у верхівці острова Верби нижче тодішнього Наводницького мосту (1) на фрагменті топозйомки 1925 р.

Острівці на мілині-попередниці островів Малий (1) на матеріалах генерального плану Києва 1936 р.

Острівці на мілині-попередниці островів Малий (1) на матеріалах генерального плану Києва 1936 р.

На аерофотозйомці 1936 р. мілина у верхівці острова Верби також добре помітна

Як свідчать картографічні матеріали 1931-32, 1935-36, 1943 рр. острів Верби значною мірою затоплювався водами Дніпра. Лишень у південно-західного узбережжя Венеційського острова показаний невеличкий витягнутий з півночі на південь острівець – імовірно верхівка мілини, яка вивищувалася над водою. Його можна відшукати і на аерофотознімках 1936 та 1943 рр. Втім, те що ці мілини існували і навіть враховувались при розробці генерального плану 1936 р. доводить їх зазначення на проробках рельєфу та опорних схемах.

Острів Верби, що розділяється на мілину-попередник сучасного острова Малий (1) та сучасний острів Великий Південний (2) на німецькій аерофотозйомці 1943 р.

В січні 1942 р. через південну частину острова Верби, що відповідає сучасному острову Великому Південному пройшла німецька залізнична гілка прокладена безпосередньо по кризі (Крижаний німецький міст в Києві, січень 1942 р.).

Крижаний німецький міст в Києві, січень 1942 р.

Переправа організована німцями по кризі Дніпра через острів Верби в січні 1942 р. На другому плані промислова зона Нижньої Телички – деревопереробний завод

Після повернення радянської влади до Києва через острів було прокладено переправу, яку добре видно на німецьких аерофотознімках січня 1944 р.

Радянська переправа (А) через сучасний острів Великий Південний на німецькому аерофотознімку січня 1944 р.

На мапі 1945 р. ми не бачимо цілісного острова-мілини – Верби, що фігурував на мапі 1914 р. Натомість, на місці сучасних островів Малих показано два острівці: один більший, другий менший. Вони відділені від розташованого південніше острова Великого Південного. Хоча в меженний період обидва піщаних масиви могли об’єднуватися.

Острови Малий (1) та Великий (2) на мапі Києва 1945 р. зазначено, що острів Великий знаходиться на південній межі Києва

Верхівки-острівці острова Малий присутні і на схемі рельєфу матеріалів Генерального плану міста 1947 р.

Присутні мілини і на схемі рельєфу матеріалів генерального плану міста 1947 р.

Станом на 1953 р. острів Малий не показаний. Зазначено лише нижче розташований острів, який відповідає сучасному Великому Південному. Проте і слабко-заросла мілина між мостами ім. Є. Патона та Дарницьким залізничним мостом продовжувала існувати. І вона була значно більшою за площею ніж сучасні острови Малі. В цей час вона оформилася в досить значний острів Малий. Це підтверджується фотографіями 1959, 1960 та 1970 рр. В цей час піщаний масив острова Малий через наявність природного повеневого режиму залишався вкритий рослинністю лише в своїй вищій південній, ближчій до Дарницького залізничного мосту частині. На північ та захід тягнулася натомість піщана мілина, яка відкривалася лише у низьку воду.

Фрагмент мапи Києва 1953 р., де показаний тільки острів-попередник сучасного острова Великий Південний

Південна вища частина острова Малий. Фото 1959 р.

Північна нижча частина острова Малий. Фото 1960-х рр.

Окремо розташовані тодішні острови Малий та Великий ми можемо також побачити на двох доступних нам мапах 1960 р.

Острів Малий (1) та острів Великий (2) на мапі 1960 р.

Острів Малий (1) та острів Великий (2) на мапі 1960 р.

На знімку 1970 р. ми бачимо рідку рослинність на загалом голому піщаному острові Малий.

Острів Малий на знімку 1970 р.

Зауважимо, що посередині головного річища Дніпра між колишньою Печерською косою та сучасним островом Венеціанський з 1918 р. знаходилася ще одна мілина – назвемо її Неводницька. Не пізніше 1964 р. з правого берега в цьому місці в сторону Венеційського острова було побудовано три перпендикулярні до берега шпори з каменю. Імовірно, вони мали охороняти нещодавно побудовану кам’яну набережну в районі нового мосту імені Є. Патона від розмивання. На знімку 1964 р. ми бачимо Неводницьку мілину до від сучасного мосту Метро до мосту Є. Патона на північ від острова Малий.

Неводницька мілина поблизу узбережжя Венеційського острова на фото 1964 р.

Неводницька мілина та острів Малий (під опорами мосту ім. Є. Патона) на фото 1964 р.

Після будівництва Канівського водосховища у 1974-76 рр. рівень води піднявся і Неводницька мілина і більша частина острова Малий зникла під водою.

Затоплена Неводницька мілина і більша частина острова Малий, що була під опорами на мосту ім. Є. Патона, фото 2010 р.

Затоплена шпора (а) та Неводницька мілина на супутниковому знімку Києва, 2016 р.

При цьому відбулося розмивання матеріалу острова Малий з розділенням його на три сучасних острівця, що помітно на мапі 1978 р. Між мостами Є. Патона та Дарницьким залізничним мостом постали – Малий Північний та Малий Південний (назви наші). Припинення регулярних повеней після зарегулювання Дніпра у Києві призвело до заростання піщаних арен цих островів тополево-вербовим лісом. Ще один острівець – острів Малий Західний оформився в районі Дарницького залізничного мосту. Як ми бачимо на мапі 1978 р. та фото 1990-х рр. північну частину Малого північного за цей час було розмито, внаслідок чого на мапах 2000-них рр. він розташовувався вже нижче мосту імені Є. Патона. Отже наразі ми маємо острови Малі.

Комплексна ситуація з розвитком мілин добре помітна на мапі 1978 р.: aНеводницька мілина та берегозахисні шпори, bострови Малий, с – острів Великий

Залишки колишнього острова Малий (1-2) після затоплення його внаслідок підняття вод Канівського водосховища, 1990-ті рр.

Зображення островів Малий Північний та Малий Південний (1) підписаних як острів Малий та сучасний острів Великий Північний на мапі блакитної зони Києва 1990 р.

Зображення островів Малий Північний та Малий Південний на мапі Києва 2004 р. острови підписано як острів Малий

Острів Малий Північний наразі знаходиться нижче мосту імені Є. Патона. Його північна частина зазнає подальшого розмивання і являє собою піщаний кліф з поваленими у воду деревами. Фото автора 2010 р.

Під час будівництва нового Дарницького залізничного мосту в 2004-2011 рр. під його опорами намито ще один штучний острів, який фактично з’єднався з островом Малим Західним.

Острови Малі на супутниковому фото Києва, 2012 р. Острів Малий Західний трансформований під час будівництва нового залізничного мосту

Після підйому води у Канівському водосховищі сучасних абрисів набув і острів Великий Південний. Внаслідок зміни руслових процесів поблизу від нього виник також крихітний острівець Сателіт (назва наша).

Острів Великий Південний (1) на лоції 1982 р.

Острів Великий Південний на фрагменті топозйомки Києва 1980-1990-х рр., зліва від його південного кінця – острів Сателіт

Острів Великий Південний на супутниковому знімку, 2012 р.

Таким чином, сучасні острови Малий та Великий Південний є реліктами колишнього острова Микільський, тобто гідрологічної ситуації XVI ст.

Наразі надводні та підводні частини колишнього острова Малий та вище-розташованої Неводницької мілини становлять собою цінний природний комплекс посеред головного річища Дніпра у центрі української столиці. Адже мілководні добре прогріті мілини – улюблене місце нагулу риб. Тут також розвивається цінна прибережно-водна та занурена водна рослинність. Велика мілина розташовується, зокрема, на захід від острова Малий Північний. В районі островів Малі існують великі зарості реліктового водяного горіха та глечиків жовтих. Під час осіннього спаду води мілини активно використовують для відпочинку пролітні птахи.

На Неводницькій мілині восени відпочивають птахи. Фото автора, 2010 р.

На самих же островах Малих розвинені мало порушені (острови відвідуються тільки власниками плавзасобів та рибалками) заплавні деревостани з осокора та верби білої за участі аморфи чагарникової та верби гостролистої.

Що стосується острова Великий Південний то на його піщаній поверхні наявні як ділянки тополево-вербового лісу так і рослинність піщаних грив. Остання представлена заростями шелюги та піщаними луками. Гіркий запах шелюги – не в одного киянина він породжує спогади про безтурботне дитинство проведене на берегах Дніпра. Нажаль, внаслідок варварської політики міської влади всіх каденцій, все менше можливостей відчути його залишається у наших дітей.

Зарості прибережно-водної рослинності у західного берега острова Великий Південний, з лівого боку помітний острів Сателіт. Фото автора, 2011 р.

Зарості прибережно-водної рослинності у західного берега острова Великий Південний. Фото автора, 2011 р.

Біля берегів острова Великий Південний можна відшукати зарості реліктових глечиків жовтих. Фото автора, 2011 р.

На самих же островах Малих розвинені мало порушені (острови відвідуються тільки власниками плавзасобів та рибалками) заплавні деревостани з осокора та верби білої за участі аморфи чагарникової та верби гостролистої.

Що стосується острова Великий Південний то на його піщаній поверхні наявні як ділянки тополево-вербового лісу так і рослинність піщаних грив. Остання представлена заростями шелюги та піщаними луками. Гіркий запах шелюги – не в одного киянина він породжує спогади про безтурботне дитинство проведене на берегах Дніпра. Нажаль, внаслідок варварської політики міської влади всіх каденцій, все менше можливостей відчути його залишається у наших дітей.

Наступний герой нашої розповіді – півострів Гострий (назва наша, № 12, розміщення див. тут). Він виник як фрагмент третього, найбільш південного з Галерних островів.

Його приблизне розташування ми можемо побачити на Київської губернії 1849-50 рр. з зображенням островів, згаданих в 1870-х рр. як Галерні. Він являв собою південно-східний гострий куток третього – самого південного острова.

На мапі 1871-73 рр. ми можемо побачити цей же гострий мис у входу до тодішньої Чернечої затоки. Зі сходу від нього у вигляді острова показана пізніша Осокорківська мілина (вона існувала до 1960-х рр., коли була, імовірно, штучно ліквідована для спрямлення суднохідного фарватеру). На південь у вигляді острова з гострим закінченням показаний острів Чернечий.

Ситуація в районі гирла річки Либіді, Покалу та Галерних островів (підписані «острів Галерний») на мапі 1871-73 рр. з уточненнями 1909 р.): 1 – Печерська коса – територія сучасного Наводницького парку, зазначено колишню пральню військового госпіталю, 2 – Видубицька струмінь-спрямовуюча дамба, яка перекрила вхід до рукава Старик, 3 – Видубицьке озеро (колишнє русло Старик), 4 – озеро Теличка та полустанок, 5 – територія сучасного урочища Нижня Теличка, 6 – Лаврська промислова зона в колишньому гирлі Либіді – лаврська парова мукомельня, 7 – Лиса гора та гирло річки Либіді, 8 – Лисогірський рукав і хутір Корчувате, 9 – протока, яка розділяла Галерні острови, 10 – Багринова гора та корчуватська промислова зона під нею, 11 – Осокорківська коса – неіснуючий наразі піщаний острів, потім коса лівого берега, 12 – гострий мис у входу в Чернечу (сучасну Галерну) затоку – сучасний півострів Гострий, 13 – с. Мишоловка та табір понтонного батальйону, 14 – Дачі Коник та хутір Виноградний, 15 – острів Чернечий

Подальше формування півострова Гострий пов’язано з наступною трансформацією Галерних островів. Зумовлена будівництвом Дарницького залізничного мосту зміна напрямку головного русла з близького до правого берега на заострівне ближче до лівого берега річище призвела не тільки до відділення острова-попередника раніш описаних островів Малий і Великий. Вона ж призвела до трансформації вигляду розташованих нижче Галерних островів. Відбулося поступове замулення та відмирання попереднього річища. Наразі від поступово відмерлого Лисогірського рукава залишилися лише Дніпровська затока на півночі та болотисті низини урочища Покал та Чернеча (сучасна Галерна) затока. Великий острів (один з позначених на мапі 1871-73 рр. як «Остров Галерный» розташований поблизу гирла Либіді ближче до правого берега) в міру відмирання Лисогірського рукава з’єднався з правим берегом. Протока між ним та більшою частиною колишнього острова Микільський (другий з островів позначених на мапі 1871-73 рр. як «Остров Галерный») – також поступово відмирала (покалилася). Згодом це призвело до об’єднання обох масивів в сучасне урочище Покал-Галерний острів.

Цікаве зображення сучасного півострова Гострий знаходимо на мапі 1923 р. Він показаний тут як півострів з неправильними абрисами. Імовірно, такі абриси зумовлені поєднанням зображення острова в дельті гирла Либіді та прибережної мілини на Дніпрі. Ці деталі зазначені на пізніших зображеннях.

Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на мапі 1923 р.: 1 – острів-попередник островів Малий та Великий Південний, 2 – Галерний острів, гирло річки Либідь, 3 – заплавний об’єкт на місці сучасного півострова Гострий (показаний у формі півострова з неправильними абрисами), 4 – сучасна Галерна затока, 5 – масив сучасного острова Водників та острова Тополевий, показаний одним цілим з узбережжям Жукового острова

На мапах 1932 р., 1934 та 1941 р. сучасний півострів Гострий показаний як острів між двома рукавами гирла річки Либідь. Його площа на той момент складала майже 52 га. Це може наводити на думку про можливість його поступового збільшення за рахунок відкладання алювію річки Либіді. На радянських мапах 1932 та 1943 рр. західний рукав гирла річки Либідь підписаний як затока Миколайчик.

Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на мапі 1932 р.: 1 – попередник острова Великий Південний, 2 – острів поміж рукавами гирла річки Либіді – попередник сучасного півострова Гострий (значно більший за сучасний півострів), 3 – Галерний острів, 4 – Чернеча (Галерна) затока, 5 – Осокорківська коса – неіснуючий наразі великий піщаний виступ лівого берега

Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на німецькому аерофотознімку серпня-вересня 1941 р.: 1 – сучасний півострів Гострий (показаний як острів між двома рукавами гирла річки Либідь), 2 – сучасний Галерний острів, 3 – сучасна Галерна затока, 4 – Жуків острів, 5 – два невеликих острови в нижче сучасного острова Тополевий (імовірно, рештки розмитої північної частини колишнього острова Чернечий), 6 – південна частина острова Чернечий – підвищена над рівнем заплави під час будівництва тут титулу №4 Будівництва НКШС №1 – сучасний острів Водників, 7 – тогочасна дамба – дорога на острів Водників. Наразі від неї лишилися залишки оформлені в прямокутну гавань на узбережжі Жукового острова

На німецькому аерофотознімку Києва серпня-вересня 1941 р. ми можемо побачити, що сучасний півострів Гострий і далі був островом розташованим між двома рукавами гирла Либіді. Рукав гирла Либіді, що вливався безпосередньо в Дніпро (східний), імовірно, був в той час маловодним. На знімку по зовнішньому краю сучасного урочища Покал помітна також велика піщана відмілина. Цікаво також, що Осокорківська лівобережна коса на цьому знімку значно зменшилася. Імовірно, це пов’язано з забором піску для робіт на острові Водників.

На детальній мапі 1960 р. помітні суттєві зміни, які відбулися в районі гирла Либіді-острова Водників. Гирло Либіді було відведено на північ від сучасного півострова Гострий, де воно знаходиться і зараз. Після цього Гострий остаточно злився з материковою частиною урочища Покал. Натомість паралельно йому протягнувся великий піщаний острів-мілина, лише на верхівці вкритий рослинністю. На даній мапі також вже немає Осокорківської мілини, частина матеріалу якої відклалася у вигляді тонкої лівобережної коси нижче за течією.

Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на мапі 1960 р.: 1 – сучасний півострів Гострий сполучений з урочищем Покал та нове гирло річки Либідь, 2 – острів-мілина поблизу сучасного півострова Гострий, 3 – острів в сучасній Галерній затоці, 4 – острів приблизно в районі сучасного острова Куличиного Північного, 5 – острів Тополевий, 6 – попередник острова Рачий, 7 – попередник сучасного острова Довгий, 8 – острів Водників з новою дамбою

На лоції 1982 р. Гострий показаний вже у своїх сучасних формах, які імовірно, викликані наступною значною трансформацією району сучасної Галерної затоки у зв’язку з будівництвом ТЕЦ-5, яке розпочалося в кінці 1960-х рр. В 1970-х рр. споруджується також скидний канал гарячих вод ТЕЦ-5 та відстійники перед впаданням в Дніпро, що невідворотно трансформує верхню третину колишнього острова Гострий. Цей канал також показаний на лоції 1982 р. Імовірно, у зв’язку з розбудовою промислової зони та ТЕЦ-5 на Теличці та Покалі було здійснено створення придатної для суден гавані в колишній Чернечій затоці. На лоції 1982 р. ми бачимо результати днопоглиблювальних робіт (імовірно, 1970 –х рр.) у цій затоці з метою створення тут стоянки вантажних суден типу «ріка – море» (Волго-Балт). Нагадаємо, що на мапі 1960-го р. ця затока практично не існувала. Свідченням днопоглиблювальних робіт на Галерній затоці є досі великі глибини її фарватеру. Біля східного узбережжя урочища П’ятихатки (частина Покалу) згідно лоції 1982 р. знаходився т.з. «рейд Б» для барж та сухогрузів. Неподалік від входу в затоку розташована масивна девіаційна вежа для усування похибки корабельних компасів – так званої магнітної девіації.

Забір ґрунту змінив абриси об’єктів в районі сучасної Галерної затоки. Виникли затоки на захід – затока Рибників та північ – Куляста від півострова Гострого. При цьому вихідний острів Гострий скоротився на свою південну третину. Наразі зберіглася лише його центральна третина з’єднана перешийком з урочищем Галерний острів.

Невеликий зарослий заплавним лісом сучасний острів Супутник (сучасна площа 0,33 га, координати: 50.366247°, 30.570170°) на лоції 1982 р. показаний як бічний мис півострова Гострий. Ще далі на захід показаний ще один, зовсім маленький сучасний острівець Плесо (площа 0,6 га, 50.367118°, 30.566009°). Цей острів вкритий заплавним лісом. На ньому наразі влаштовано зону відпочинку.

Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на лоції 1982 р.: 1 – Куляста затока, 2 – півострів Гострий, 3 – сучасний острів Сателіт, 4 – острів Галерний, 5- острів Плесо, 6 – попередник сучасних островів Куличиних Північного і Південного, 7 – острів Тополевий, 8 – попередник острова Рачий, 9 – острів Довгий

На мапі 1992 р. острів Супутник поблизу східного узбережжя півострова Гострий вже оформився у своїх сучасних абрисах.

Ситуація в районі сучасної Галерної затоки на лоції 1992 р.: 1 – Куляста затока, 2 – півострів Гострий, 3 – Галерний острів, 4 – острів Супутник, 5 – острів Плесо, 6 – ланцюжок розмитої мілини – сучасні острови Куличиний Північний і Південний, 7 – острів Тополевий, 8 – попередник острова Рачий, 9 – острів Довгий, 10 – острів Водників

Ізольоване положення сучасного півострова Гострий та збереження в його складі центральної непорушеної частини колишнього дніпровського острова зумовлює його надзвичайну біологічну цінність. Це в прямому розумінні реліктовий куточок дніпровської заплави.

Півострів Гострий на фрагменті топозйомки Києва 1980-1990-х рр.: 1 – півострів Гострий, 2 – острів Супутник (не показаний)

Острів Супутник. Фото автора, 2011 р.

Півострів Гострий на супутниковому знімку, 2012 р.

З нього фактично починається найбільш дика нижня частина київського острівного архіпелагу, що славиться своїм біорізноманіттям. Буяє життям і малолюдне узбережжя півострова Гострий. На мілководді збираються водоплавні птахи, годуються чаплі та найбільший орел Європи – орлан білохвіст.

Узбережжя півострова Гострий буяє життям. Фото автора, 2009 р.

В районі Галерної затоки та півострова Гострий вздовж узбережжя Дніпра тягнуться суцільні зарості глечиків жовтих, водяного горіха плаваючого, з вкрапленнями білого латаття та сальвінії. Просто «заповідник» реліктових видів, які у водних угрупованнях збереглися в долині Дніпра з перед-льодовикових часів.

Білохвостий орлан – найбільший птах заплави Дніпра, зустрічається на півострові Гострий. Фото автора

Зважаючи на добрий ступінь збереження, свою біологічну цінність та сучасну ізольованість, півострів Гострий разом з островом Супутник, а також островом Плесо мають спочатку увійти до складу проектованого ландшафтного заказника місцевого значення «Галерний острів». Пізніше півострів Галерний та острів Супутник мають бути включені до заповідної зони, а острів Плесо до зони регульованої рекреації національного парку «Дніпровські острови».

Висловлюємо щиру подяку Ярині Макожур за надані картографічні матеріали та зауваження до тексту нашого матеріалу.

В статті використано також матеріали наступних джерел:

  • Голованов О. Лисогірський форт – невивчена сторінка військового минулого Києва // Київська старовина. – 2002. – № 5 (347). – С. 21-27.
  • Климовський С. І. Соціальна топографія Києва XV- середини XVII сторіччя. К.: Ситлос. – 2002. – 230 с.
  • Крижаний німецький міст в Києві 1942 р.

Іван Парнікоза,

науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», завідувач відділу біології і екології НАНЦ, д.б.н. 


Матеріали статті дозволяється використовувати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike.


Читайте також:

Малі острови на Дніпрі 

Малі острови на Дніпрі. Частина 2

Микола Шарлемань та заповідник «Конча-Заспа» 

Урочище Горбачиха: незнана київська місцина крізь століття 

Related posts

Leave a Comment