Ноосфера Володимира Вернадського: ідеї, покладені в основу сучасних проєктів

На початку XX століття люди вірили, що людина підкорить космос, створить роботів, почне отримувати енергію з поновлюваних джерел, а хмарочоси й автомобілі, що літають, стануть звичними явищами. Частина цих передбачень і справді збулася — повністю або частково. Вчення Володимира Вернадського, про яке ми розповідали в першій частині матеріалу, не видавалося таким уже й фантастичним. Однак воно багато в чому передбачило майбутнє, запропонувавши новий погляд на роль людини в природі. Відлуння концепції ноосфери, яку Вернадський сформулював майже 100 років тому, сьогодні простежуються в науці про довкілля, розвитку штучного інтелекту і відображають прагнення людей жити в гармонії з природою. Про це – у статті сайту MaxPolyakov.space.

Наукова спадщина Вернадського

Ідеї Володимира Вернадського досі надихають покоління, для яких інновації — частина буття. Сам учений втілював у життя найсміливіші для свого часу ідеї ще в 1920-х. Він реформував і популяризував науку, створив і очолив кілька інститутів і науково-освітніх установ. Однією з них була Лабораторія геохімічних проблем (пізніше Інститут геохімії та аналітичної хімії імені В. І. Вернадського), що відіграла велику роль у розв’язанні низки проблем при створенні ракетно-ядерного щита і проведенні космічних досліджень.

До і після Першої світової війни вченого запрошували читати лекції в європейських університетах — так у Франції, Англії, Норвегії, Австрії та Італії з’явилися його учні й послідовники. Після завершення Другої світової війни, вже після смерті Вернадського, його роботи справили значний вплив на розвиток геохімії та біогеохімії в НДР. У ФРН він був більш відомий завдяки діяльності Товариства Макса Планка — великої науково-дослідної організації, яка сьогодні об’єднує в Німеччині понад кілька десятків інститутів і дослідницьких центрів.

У США про Володимира Вернадського дізналися ще пізніше. Спочатку — з подачі зоолога Джорджа Е. Гатчінсона, якого називали “батьком сучасної екології”. Той цитував Вернадського і посилався на його роботи у своїх книжках “Екологічний театр і еволюційна п’єса” (The environmental theatre and the evolutionary play) та “Американський учений” (Scientific American). Про ноосферу Гатчінсон дізнався від сина Вернадського Георгія, з яким викладав у Єльському університеті. Також уявлення Вернадського про ноосферу знайшли відображення в програмі “Людина і біосфера” (MAB), яку ЮНЕСКО запустила 1971 року. Метою програми було і залишається створення наукової бази для поліпшення взаємовідносин між людиною і навколишнім середовищем.

Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років зацікавлення екологією у світі зростало з новою силою, а у США та Європі ухвалювали перші закони, спрямовані на захист довкілля. У 1972 році Римський клуб опублікував знакову доповідь “Межі зростання”, попереджаючи про загрозу вичерпання ресурсів Землі. На цьому тлі ідеї Вернадського про біосферу набули ще більшої значущості.

Теорії Володимира Вернадського були покладені в основу Міжнародної програми геосфери та біосфери, що діяла з 1987 до 2015 року. Протягом 28 років вона слугувала сполучною ланкою для багатьох міжнародних досліджень глобальних і регіональних взаємодій між природними процесами Землі (біологічними, хімічними й фізичними) і людиною.

Ідеї ноосфери в сучасній екологічній свідомості

Екологічна свідомість тісно пов’язана з ноосферою в тому сенсі, який Володимир Вернадський вкладав у цей термін. Учений виокремлював два аспекти ноосфери. Перший визначається тим, що людина перестала пристосовуватися до середовища і почала активно змінювати його за допомогою розуму. До середини XX століття вплив на природу був відносно збалансованим, але з індустріалізацією та масовим споживанням ситуація різко змінилася. Другий аспект полягав у тому, що людині слід усвідомлено керувати своїм розвитком і прагнути відновити гармонійні стосунки з природою, які були частково втрачені. Вернадський бачив ноосферу новим етапом, на якому людський розум керує еволюцією, а люди беруть на себе відповідальність за майбутнє планети. Це означає, що в розвитку суспільства важливий не тільки технологічний прогрес, а й дбайливе ставлення до навколишнього середовища, коли діяльність людини спрямована на творення, а не на руйнування.

У ноосферному підході екологічна свідомість якраз допомагає людині налагодити гармонійні відносини з природою. Сьогодні ми спостерігаємо, як в усьому світі запроваджуються біосферні критерії в промисловість, економіку та соціальні інститути. Наприклад, формуються нові підходи до виробництва, що враховують регенеративні процеси природи, а екологічні стандарти стають обов’язковими для бізнесу.

Одним із інструментів цього підходу стала сертифікація за стандартом Biosphere. Заснована на ключових принципах ноосфери та біосфери, вона допомагає організаціям в усьому світі показувати, що вони справді дбають про екологію та дотримуються 17 цілей сталого розвитку, які були ухвалені на саміті ООН 2015 року. Сертифікація є добровільною й охоплює різні сфери — від туризму та готельного бізнесу до промислового виробництва й міського планування. А компанії, які успішно її пройшли, отримують конкурентну перевагу, доступ до нових ринків і зміцнюють довіру клієнтів, демонструючи відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

Новий виток розвитку теорії про ноосферу в епоху ШІ

Стрімкий розвиток технологій став основою нової епохи, де домінуючою силою виступає людський інтелект. Це він чинить величезний вплив на природу і тим самим трансформує всю людську цивілізацію. Штучний інтелект (ШІ) як похідна людського розуму — теж частина процесу трансформації. ШІ допоміг людям розширювати свої можливості, виконуючи завдання, що виходять за межі їхніх природних здібностей. Наприклад, в екології побудовані на базі ШІ системи аналізують великі обсяги даних, моделюють сценарії зміни клімату і пропонують способи збереження біологічного різноманіття на Землі. У медицині ШІ-системи допомагають зберігати життя, на ранніх стадіях діагностуючи захворювання з високою ймовірністю летального наслідку. А обробка засобами ШІ результатів супутникової зйомки дає змогу відстежувати екологічні зміни у важкодоступних регіонах, вчасно реагувати на наближення лісових пожеж або повеней, виявляти місця незаконних вирубок.

Штучний інтелект робить людину “архітектором природи”, що відповідає концепції ноосфери, сформульованій Володимиром Вернадським. Зокрема, завдяки ШІ ми переходимо від пасивного співіснування з біосферою до активного й усвідомленого управління процесами, які в ній відбуваються. ШІ в цій історії — неймовірно потужний інструмент, за допомогою якого можна аналізувати, прогнозувати і бачити закономірності там, де це недоступно людині.

Ноосферні ідеї у сучасних проєктах

Базові принципи ноосфери знайшли втілення в різноманітних проєктах, спрямованих на сталий розвиток, збереження довкілля та встановлення гармонійних стосунків між людиною і природою. Одним із таких прикладів є глобальна ініціатива “Хартія Землі”. Вона закликає поважати природу, брати відповідальність за її зміну, а також декларує необхідність розбудови культури взаємодії між різними народами, культурами та поколіннями, що ґрунтується на принципах справедливості, миру і сталого розвитку. Мета “Хартії Землі” — надихати людей на створення глобального партнерства, яке сприятиме сталому розвитку, а також на побудову справедливого, мирного й екологічно чистого світу.

Інший приклад втілення колективного інтелекту, що узгоджується з ноосферними ідеями, — проєкт “Вікіпедія”. Ця онлайн-енциклопедія, заповнена зусиллями мільйонів добровольців з усього світу, показує, як спільна праця та обмін знаннями призводять до створення безцінного ресурсу для людства. Вікіпедія стала символом глобального співробітництва і прагнення до поширення знань, а це один з найважливіших принципів ноосферного розвитку.

Організація Human Energy бачить свою місію в тому, щоб зробити концепцію ноосфери близькою і зрозумілою кожному. Тут хочуть показати, що ідеї Вернадського — це не просто теорія, а керівництво до дії у нашому швидко мінливому світі. Організація проводить зустрічі, лекції та обговорення, де люди можуть разом подумати про поліпшення природи. У Human Energy ноосфера — це не тільки про науку і технології, а й про наші цінності, про те, як ми ставимося до природи та один до одного. В організації наголошують, що розвиток ноосфери неможливий без етичного і духовного зростання кожного з нас.

Програма ООН з довкілля (ЮНЕП) закликає до глобальної співпраці та відповідальності людини за майбутнє планети. ЮНЕП координує міжнародні зусилля, спрямовані на розв’язання найважливіших екологічних проблем — таких як зміна клімату, втрата біорізноманіття та забруднення довкілля. Діяльність програми стала яскравим прикладом практичного застосування ноосферних принципів на глобальному рівні.

Подібних прикладів безліч: ноосферні ідеї, явно чи опосередковано, покладені в основу інших сучасних проєктів — як міжнародних, так і локальних. В Україні працює некомерційна громадська організація “Асоціація Ноосфера”, яка з часом розвинулася у велику екосистему. Вона була створена за ініціативи вченого, підприємця й філантропа Макса Полякова, фаундера аерокосмічної компанії Firefly Aerospace. Основою філософії “Ноосфери” є саме теорія Володимира Вернадського, а ноомислителі, серед яких підприємці та громадські діячі, вірять, що люди здатні змінювати світ навколо себе, послуговуючись своїм інтелектом і технологіями. Реалізуючи ці принципи на практиці, у “Ноосфері” розвивають низку ініціатив спільно з технічними навчальними закладами та технологічними компаніями. Серед них конкурс інженерних стартапів Vernadsky Challenge, фестиваль робототехніки та інновацій BestRoboFest, змагання й воркшопи в межах Noosphere VEX Events, а також велика кількість космічних і спортивних заходів.

У своїх роботах Володимир Вернадський заклав основи сталого розвитку, а його ноосферні ідеї стали потужним джерелом натхнення для сучасних концепцій і проєктів, спрямованих на побудову гармонійного майбутнього. Вони нагадують нам про відповідальність за нашу планету, і про те, як важливо розвивати глобальну співпрацю для розв’язання спільних проблем усіх, хто живе на Землі.

Джерело: MaxPolyakov.space

Читайте також:

Ноосфера Володимира Вернадського: концепція, яка змінила розуміння місця людини у Всесвіті 

Вернадський: невідомий світ академіка 

Внесок філантропів у розвиток науки та суспільства