Сьогодні існує безліч стереотипів і міфів про раси, а також численні спроби поділити людей на нижчі й вищі категорії.
Часто расистські вислови лунають від людей, які самі себе расистами не вважають, йдеться в матеріалі ВВС. Навіть ті, з нас, що мають добрі наміри, нерідко спираються на культурні й історичні факти, які не мають жодного генетичного підтвердження. Наприклад, є припущення, що східноазійські учні показують найкращі результати з математики, темношкірих природа наділила відчуттям ритму, а євреї вміють заробляти гроші “з нічого”.
Д-р Адам Резерфорд, генетик і ведучий BBC, каже: “Сьогодні, як ніколи на моїй пам’яті, ми спостерігаємо відкриті прояви расизму, і наш обов’язок – озброївшись фактами, дати цьому відсіч”.
Ось п’ять расистських міфів, які можна розвіяти за допомогою науки.
МІФ 1: Різні раси – різні ДНК
Колір шкіри людини визначає певний пігмент – меланін. Це також дуже ефективний УФ-фільтр, що захищає нас від сонця. Меланін поглинає ультрафіолетові промені, перш ніж вони зруйнують фолієву кислоту, – один із ключових вітамінів, необхідних для нормальної роботи організму. Меланін виробляють багато генів, а їхня природна мінливість забезпечує різні відтінки шкіри.
Отже, популяції й раси все-таки відрізняються за кодом ДНК, правильно? Неправильно.
По-перше, ДНК всіх людей на планеті майже повністю збігається. Це – факт, який підтверджує теорію про те, що колискою людської цивілізації є Африка.
По-друге, на африканському континенті ви знайдете більше генетичного різноманіття, ніж будь-де у світі.
Представники різних племен у Південній Африці більше генетично відрізняються одне від одного, ніж шріланкійці, росіяни й маорі.
Ми можемо класифікувати людей як білих, чорних або мулатів, але ці візуальні відмінності не є свідченням генетичної різниці – чи радше подібності – між нами.
МІФ 2: Чистота крові
Вважають, що на планеті є землі, де люди живуть без контакту з сучасною цивілізацією. Вони нібито ізольовані(фізично або культурно), і ці кордони – нездоланні.
Але історія й генетика свідчать про зовсім інше. Насправді, жодна нація не є статичною.
“Люди ходили світом впродовж всієї історії і займалися сексом завжди і всюди”, – говорить Адам Резерфорд.
Іноді це були значні переміщення за відносно короткі проміжки часу. Найчастіше люди залишалися на одному місці протягом кількох поколінь – і це іноді вважають географічним і культурним якорем.
“Расова чистота – це фантазія у чистому вигляді. Чистокровної людини не існує в природі – лише напівкровки, збагачені кров’ю інших людей”, – пояснює д-р Резерфорд.
Кожен нацист має родичів-євреїв. Кожен расист – африканське, індійське, східноазійське або інше коріння. Кожен прибічник ідеології про “перевагу білої раси” – пращурів на Близькому Сході”.
МІФ 3: “Німеччина для німців”, “Франція для французів”, “Італія для італійців”
Потік біженців і мігрантів зазвичай дуже не подобається місцевому населенню. Це явище останнім часом спостерігається у багатьох країнах світу. Серед останніх прикладів – кривава стрілянина у відразу двох кальян-барах німецького міста Ганау. Нападником виявився ультраправий радикал. Незадовго до злочину він записав відеозвернення, у якому заявив про необхідність винищити представників деяких народів, що живуть в Німеччині.
Своє невдоволення і злість радикали давно висловлюють у відповідних лозунгах – “Німеччина для німців”, “Франція для французів”, “Туреччина для турків”, “Італія для італійців”.
“Йди додому, повертайся туди, звідки прийшов”, – ця образлива фраза резонує у всьому світі.
Насправді ж міграція існує всюди. А такі країни, як Німеччина, Франція, Туреччина та Італія, завжди особливо приваблювали мігрантів.
Британські острови, приміром, стали домом для мігрантів відтоді, як відокремились від континенту близько 7,5 тис. років тому. У 1066 році Англію завоювали нормани. А до цього країну населяли англи, сакси й гуни. Скандинавські вікінги також здійснювали регулярні набіги на ті землі. А ще раніше Британія перебувала під владою Риму – однієї з найбільших імперій на планеті, що контролювала пів Європи, частину Північної Африки і Близького Сходу. А до цього, 4,5 тис. років тому, стародавню Британію населяли землероби, що прибули туди з Європи. Дані ДНК свідчать, що вони, ймовірно, мали оливкову шкіру, темне волосся й карі очі. А до них були мисливці-збирачі, шкіра яких була ще темнішою.
Тож, коли політичні партії чи расисти кажуть: “Франція для французів” або “Італія для італійців”, посилаючись на “корінні” народи, – кого вони насправді мають на увазі?
МІФ 4: Генетичний тест на національність
Генеалогія та родовід – нині улюблена тема не лише істориків, але й расистів. Вони зазвичай відвідують онлайн-платформи на зразок Stormfront, де пропагують перевагу білих, антисемітизм і заперечують Голокост.
Расисти одержимі популяційною генетикою і часто використовують модні нині ДНК-тести на етнічне походження, щоб “довести”, що вони на 100% білі або точно не євреї.
Проте їхня логіка – помилкова.
ДНК розповість вам дещо цікаве про сімейну історію. Допоможе ідентифікувати близьких родичів, таких як втрачені брати і сестри або біологічні батьки, – але її можливості дуже обмежені біологічно.
Поступово нащадки втрачають ДНК своїх пращурів. Ви маєте гени лише половини ваших предків – до одинадцятого покоління. Тому з вашими прямими родичами, що жили, скажімо, у XVIII столітті, ви найімовірніше генетично не пов’язані.
“Ви походите від безлічі людей в усьому світу. Від тих, кого, як вам здається, ви знаєте, і від багатьох інших, про яких вам нічого не відомо, – каже д-р Резерфорд, – але із більшістю з них ви генетично не пов’язані”.
МІФ 5. Темношкірі бігають швидше за білих
Востаннє білий спортсмен виходив у фінал з бігу на 100 метрів на Олімпійських іграх 1980 року. Відтоді беззаперечними фаворитами сучасного спринту залишаються темношкірі атлети. Так виникла теорія про те, як расові особливості впливають на спортивні результати. Вона пояснює, чому темношкірі спортсмени бігають і стрибають краще за білих.
Насправді ж генетика спортивного успіху дуже складна.
“Можливо, є певні генетичні особливості організму, які приводять спортсменів до нових рекордів, – каже Адам Резерфорд, – але вони – вкрай слабкі”.
За словами генетика, на спортивний результат впливає безліч інших фізіологічних факторів, зокрема, розмір серця атлета, наскільки ефективно він поглинає кисень і відновлює м’язи. Ці особливості мають генетичну основу. Але є й інші фізичні якості (гнучкість і координація), природа яких менш зрозуміла.
Не варто забувати й про психологічні риси: наприклад, про рішучість, концентрацію і схильність до ризику.
Одним з генів, що визначають фізичні можливості спортсменів, є ген ACTN3. Він забезпечує максимальне надходження в м’язи білка альфа-актініна-3 і тим самим робить їх максимально чутливими і потужними. Дослідження виявили, що у елітних спортсменів швидкісно-силових видів спорту частіше зустрічаються копії R-типу ACTN3. Крім того, вчені з’ясували, що цей ген зустрічається у 96% афроамериканців проти 80% білих американців.
Це надає невелику перевагу темношкірим, але жодним чином не наближає до пояснення різниці між кількістю афроамериканських спринтерів і їхніх білих конкурентів.
Це спрощений аналіз, але гарний приклад того, як генетика не узгоджується з расовими стереотипами в спорті, підсумовує Адам Резерфорд.
Джерело: BBC Україна
