Мандруючи загумінками Галичини, постійно зустрічаєш закинуті римо-католицькі храми. Серед них як шедеври архітектури світового рівня, так і типові проєкти-близнюки часів міжвоєнної Польщі.
Дмитро Полюхович пропонує огляд таких храмів-пусток.
Січень – це той місяць, коли завісу таємничості відкривають археологи і починають активно хвалитися зробленими за попередній рік відкриттями та здобутками.
Про те, що унікального і цікавого «накопали» минулоріч в Україні розповідає Дмитро Полюхович.
В містечку Городок, що на Поділлі, українські археологи зробили справжнє відкриття. Спеціалістам із архітектурно-археологічної експедиції ДП «НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН під керівництвом кандидата історичних наук Павла Нечитайла поталанило відкопати раніше невідомі мури давнього замку.
Read More
Цими днями на горі Гострій, що біля села Вікно, можна побачити найяскравіше диво Товтр-Медоборів – масове цвітіння ясенцю білого, більш відомого як «неопалима купина».
Крім ясенцю, на Гострій росте 14 видів червонокнижних та пів сотні видів ендемічних, рідкісних та регіонально рідкісних рослин.
У роки Першої світової, здається, жодне інше велике місто в Україні не зазнало таких тотальних руйнувань, як Бучач. Місто стало жертвою чисельних нальотів російських важких бомбардувальників “Ілля Муромець” (найбільший на той час літак у світі, створений за проектом Ігоря Сікорського). Жертвами стали переважно мирні мешканці.
Більше – у статті Дмитра Полюховича.
За кількістю унікальних пам’яток Бучач гідний чільного місця у неписаному рейтингу Тернопілля і присутності у першій п’ятірці такого ж рейтингу Галичини.
Для кожного шанувальника Йогана Пінзеля Бучач є своєрідною “Меккою”. Тут при дворі Миколи Василя Потоцького скульптор пропрацював майже півтора десятиліття і саме тут створив більшу частину своїх шедеврів.
Про це – в матеріалі Дмитра Полюховича.
Ще наприкінці вісімдесятих років у більшості закинутих храмів частково зберігалося оздоблення та вівтарі.
На сьогодні костел в селі Турильче – чи не єдиний, де майже повністю зберігся головний вівтар. Причина проста – всі фігури та оздоблення тут виготовлені з каменю й просто так їх винести вкрай складно.
Про це – у розповіді Дмитра Полюховича.
Збручанський культовий центр існував у Х-ХІІІ століттях на берегах Збруча. Припускають, що по тому, як князь Володимир прогнав волхвів з Києва, сюди перемістився головний центр давньоруського язичництва. До нього належать три городища-святилища, що розкинулися на вершинах гір Звенигород, Ґовда та Богит, розташованих між Сатановим та Гусятином.
Read More