“…Їхали ми вдвох у купе, і незабаром після відходу поїзда з Києва почалася тепла, задушевна розмова. Не хотілося спати, і ніч здалася малою, такою цікавою була ця розмова. Говорив більше Максим Тадейович, бо в нього було про що розповісти, а я все слухав і слухав. Розмова точилася навколо пісні, музики, поезії”.
Більше – у спогаді Дмитра Гнатюка.