Післявоєнний час приніс важливі зміни в життя української діаспори в Аргентині та Буенос-Айресі. В 1955 р. кількість українців, які мешкали у великому Буенос-Айресі досягла близько 30 тисяч. Наплив нової активної еміграції призвів до створення низки нових організацій та органів преси в Буенос-Айресі.
В цей час до Аргентини емігрували і ОУН-івці. Про це – у матеріалі Івана Парнікози.
Осінній Буенос-Айрес з його квітучими парками та широкими вулицями здавався просто неозорим.
Українські об’єкти розкидані по ньому немов окремі шматочки смальти масштабної різнобарвної мозаїки. Церкви, домівки, емігрантські місця. Проте пошуки українських слідів не втомлюють, адже по дорозі багато всього цікавого, розповідає Іван Парнікоза.
В далекому латиноамериканському мегаполісі залишили сліди наші співвітчизники: Соломія Крушельницька, Федора Аберастурі, Валентин Трутенко, Роберто Козак та багато інших.
Про них, про українську громаду в Сантьяго-де-Чилі і роботу українських дипломатів у цій країні розповідає Іван Парнікоза.
В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Краків мав важливе значення для формування цілої плеяди українських митців. Вони були учнями Краківської академії мистецтв.
Має тогочасний Краків і свої театральні українські сторінки. Про них – у цій частині циклу.