Запорізький археолог Дмитро Кобалія, завідувач відділу охорони пам’яток історії, археології та природи національного заповідника “Хортиця”, провів із командою експедиції в Чорному морі у 2017 році два тижні. Разом з ним у проекті брав участь ще один український колега – Тарас Певний, інформує BBC Україна.
Переважно експедицію проводили біля берегів Болгарії. За три роки команда знайшла в морі понад 60 кораблів, що затонули. На різних етапах до проекту долучали спеціалістів з різних країн.
“Після того, як було знайдено кілька незрозумілих човнів, які, можливо, мають стосунок до запорожців, вони вирішили запросити спеціалістів з України”, – розповідає Дмитро Кобалія.
Він пояснює, що пошук кораблів не був основною метою експедиції. “Головне питання було про дно Чорного моря, про зміну його рівня: коли це відбувалося, за яких умов і як це вплинуло на людську цивілізацію”, – каже археолог.
Коли знайшли найстаріший корабель, українця на борту дослідницького судна не було, але він погоджується, що знахідка унікальна. “Лише варто відзначити, що мається на увазі саме найстаріший корабель, який затонув”, – наголошує Дмитро Кобалія.
Старішими є, зокрема, так звані “сонячні човни”, знайдені в Єгипті, вік яких оцінюється в більш ніж 4,5 тисячі років.
Експедиція ж у Чорному морі знайшла справжній грецький корабель, що затонув, при чому він дуже добре зберігся, розповідає Дмитро.
“У Чорному морі – унікальне середовище, і старовинні кораблі можуть зберігатися сотнями років. Це як такий холодильник”, – каже археолог. На глибині нижче 100 метрів в Чорному морі є шар сірководню, де немає кисню, що виключає наявність живих організмів. Тож кораблі зберігаються в такому стані, неначе потонули вчора.
“Складність полягає в тому, що в Чорному морі досить масивний шар мулу”, – каже Дмитро Кобалія. З одного боку, це добре, тому що мул пом’якшує удар об’єктів, які падають з висоти. Та з іншого – кораблі занурюються в мул і їх важко побачити: “Це фактично розкопки”.
“Хоча досліджуючи той чи інший корабель, можна побачити фантастичну картину, коли корабель стояв у мулі, неначе він стоїть на поверхні”, – згадує пан Кобалія. Він розповідає, що завдяки унікальним умовам кораблі впродовж сотень років збереглися з усіма деталями – щоглами, такелажем та різьбою.
Найстаріший корабель знайшли на глибині більш ніж 2 км. “На такій глибині люди, звісно, не можуть працювати”, – каже Дмитро Кобалія.
Знайдене 23-метрове судно використовували давньогрецькі торговці. Його щогла, штурвал та інші частини унікальним чином збереглися.
Знахідка змінить уявлення про кораблебудування та мореплавство, вважає професор Джон Адамс – головний дослідник команди Black Sea Maritime Archaeology Project, яка знайшла судно. Вуглецевий аналіз встановив, що корабель побудували близько 400 р. до н.е.
Кораблі такого типу можна побачити лише на древніх зображеннях. Наприклад, на “Вазі сирен”, що зберігається у Британському музеї і зображує напад напівжінок-напівптахів на корабель грецького мандрівника Одіссея. Ваза належить приблизно до того ж періоду, що й знайдене судно.
Дослідникам допомагають роботи. Спеціалісти проекту працювали з обладнанням, яке зазвичай використовується для видобування нафти та газу. “Результати експедиції стали можливими здебільшого завдяки техніці”, – розповідає Дмитро Кобалія.
По-перше, це великий робот-“сурвейор”, який буксують за судном фахівців. Він сканує дно і бачить об’єкти на великій глибині, пояснює запорізький археолог. Інші роботи працюють безпосередньо на об’єкті. Їх опускають на глибину на товстому кабелі. Такі роботи виконують фотографічну зйомку за допомогою спеціальної фототехнології. На основі знімків фахівці створюють тривимірну модель об’єкта, яку можна розглядати в деталях, пояснює Дмитро.
“Кожен з таких роботів коштує приблизно 6-8 мільйонів доларів, – каже археолог. – Це дуже дороге обладнання, і працює ціла команда пілотів, які ним керують”. Спуск і підйом такого робота забирає близько години, розповідає фахівець.
На глибинах до 150 метрів до проекту долучали і водолазів. У проекті працювала команда професійних фахівців з глибоководних занурень світового рівня, розповідає пан Кобалія. “Такі роботи можуть собі дозволити лише висококласні спеціалісти, тому що глибина у 90 метрів – це вже дуже серйозний рівень”, – каже український археолог.
Дмитро Кобалія розповідає, що фахівці не планують діставати старовинні кораблі з глибини. Дерево після такого тривалого часу втрачає свої фізичні якості і стає дуже крихким, пояснює підводний археолог. “Тому гарантії того, що воно в такому вигляді збережеться на поверхні, – з іншим тиском, з іншою температурою, в іншому середовищі, – дуже незначні”, – каже фахівець.
Щоб не пошкодити цінні об’єкти, підводні археологи намагаються працювати без контактного втручання, використовуючи роботів для сканування та фотозйомки. “До того ж, підйом корабля з такої глибини – це просто космічні гроші. Це навіть не тисячі, а мільйони доларів”, – додає археолог.
Під час експедиції дослідники знайшли ймовірну козацьку флотилію. Дмитро Кобалія, досвідчений спеціаліст з козацьких “чайок”, з’ясовує, чи справді ці кораблі належали запорізьким козакам.
“Дійсно, було знайдено групу з 12-13 однотипних човнів, які попри незначні розбіжності, були майже однаковими. Тож спеціалісти вирішили, що вони можуть мати стосунок до історії запорізького козацтва”, – каже археолог. “Поки я не можу сказати, наскільки ці човни мають стосунок до запорожців”, – зауважує пан Кобалія.
За його словами, щодо цих човнів існує кілька версій. Це могла бути риболовна флотилія, яка затонула в другій половині XVII століття. За іншою версією, кораблі були бойовими.
“У цьому районі справді було кілька великих зіткнень запорожців з турецьким флотом. Про це є згадки. І є згадки, що така флотилія, повертаючись назад, потрапила у шторм і була повністю знищена”, – розповідає археолог.
Дмитро Кобалія продовжує вивчати це питання разом із колегами в Україні. Фахівці готують тривимірні моделі човнів, вивчають їхні пропорції і порівнюють з козацькими кораблями.
Експедиція складалася переважно з болгарських та британських фахівців і зосереджувала свою увагу біля берегів Болгарії. Пан Кобалія розповідає, що існує велика кількість кораблів, що затонули, і поблизу українського узбережжя, біля Румунії, особливо в районі острова Зміїний.
“Завдяки тому, що в районі острова Зміїний була військова база, в радянські часи там було заборонено проводити рибну ловлю і там справді збереглося багато об’єктів”, – каже археолог. Кілька років тому в цьому районі одеський підводний клуб “Наварекс” знайшов величезний грецький корабель, що отримав назву “Зміїний Патрокл”, на борту якого було три тисячі амфор.
“В інших місцях, на жаль, дуже багато було знищено, тому що рибну ловлю проводили тралами. Це фактично величезний черпак, який вичищає поверхню дна разом зі стародавніми суднами”, – розповідає Дмитро Кобалія.
За матеріалами:
