Організатором цього дослідження є Український науково-технологічний центр. Спікерами на презентації були керівник проєкту Максим Стріха та аналітик Богдан Олексюк.
У рамках цього проєкту було здійснено огляд реакції експертного середовища України на питання російської дезінформації про ядерну енергетику та ядерну сферу України в цілому.
Публікуємо текст презентованої брошури українською та англійською мовами.
Академія наук вищої школи України
Higher School Academy of Sciences of Ukraine
М.В. Стріха, Б.М. Олексюк, І.М. Іванишин
M.V. Strikha, B.M. Oleksiuk, I.M. Ivanyshyn
УКРАЇНСЬКЕ ЕКСПЕРТНЕ РОЗВІНЧУВАННЯ
РОСІЙСЬКИХ ЯДЕРНИХ ФЕЙКIВ
UKRAINIAN EXPERT DEBUNKING ON RUSSIAN NUCLEAR FAKES
Київ – 2024
(English text below)
Заключний звіт за проєктом УНТЦ 7108B
Резюме: У рамках проєкту було здійснено огляд реакції експертного середовища України на питання російської дезінформації про ядерну енергетику та, ширше, ядерну сферу України в цілому (включаючи питання залучення українських атомних електростанцій (АЕС) та наукових установ до начебто створення Україною чи то «звичайної», чи то «брудної» атомної бомби).
Продемонстровано, як російські дезінформаційні операції мали на меті посіяти недовіру до України на Заході – традиційно відданому принципам нерозповсюдження зброї масового знищення. Водночас фейки у сфері ядерної енергії, поширювані рф, були часто пов’язані із прямими погрозами окремих російських державних діячів та «експертів» застосувати ядерну зброю чи то проти України, чи то проти Заходу в цілому. Метою таких погроз є залякування західних політичних еліт з метою згортання політичної та військової підтримки України.
Інформаційні стрічки третього року великої війни регулярно повідомляють про нові ядерні загрози та нові хвилі російських навколоядерних фейків. В останні місяці продовжувала бути актуальною тема загрози ядерного інциденту на окупованій росіянами Запорізькій АЕС.
Однією з тенденцій останніх місяців в українських ЗМІ стало збільшення статей і коментарів про доцільність повернення Україні ядерного статусу. У громадській думці українців проглядається подібна тенденція. Переважно, йдеться про можливе розміщення на території України ядерної зброї однієї з країн НАТО. Звичайно, такі вступи українських політиків та експертів викликають роздратування у російських коментаторів.
Українська експертна спільнота неодноразово реагувала на російську дезінформацію. Однак проведений аналіз показав, що необхідне дальше постійне відстежуванням російських ядерних фейків та своєчасне реагування на них.
Аналітичні матеріали, створені в ході виконання проєкту, було розміщено на веб-сторінці Академії наук вищої школи України. Також на підставі цих матеріалів було підготовлено статті, розміщені у провідних національних ЗМІ (інтернет-видання «Новинарня», газета «Україна молода»).
Ядерне роззброєння України
Після розпаду СРСР Україна стала країною з третім ядерним потенціалом у світі. На її території була розташована 43-а армія ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) колишнього СРСР. До її складу входили 130 рідинних ракет РС-18, кожна з яких здатна нести шість бойових блоків із тринітротолуоловим еквівалентом 0,5-0,7 мегатонн (розробник – Центральне конструкторське бюро машинобудування, Москва) і 46 твердопаливних ракет РС-22, кожна з яких здатна нести десять бойових блоків з еквівалентом 0,3-0,5 мегатонн (розробник – Конструкторське бюро «Південне», Дніпро).
В Україні було розміщено дивізію воєнних літаків – носіїв стратегічного озброєння. До її складу входили 25 стратегічних бомбардувальників Ту-95М і 19 бомбардувальників Ту-160. На Ту-160 було 12 крилатих ракет, на Ту-95М – 6 крилатих ракет. Їхній еквівалент – 0,2 мегатонни. Отже, на носіях ядерної зброї в Україні було встановлено 1944 стратегічні ядерні боєприпаси. Ракетні позиції були зосереджені в Хмельницькій та Миколаївській областях; центр ракетної армії був розташований у Вінниці.
Без’ядерний статус вперше було закріплено в «Декларації про державний суверенітет України» (16 липня 1990 р., тоді це було не більше, аніж декларативною заявою, що мала на меті зафіксувати відмежування від радянської воєнщини). Пізніше цей статус було підтверджено в заяві Верховної Ради України «Про без’ядерний статус України» (1991 р.), Лісабонському протоколі (1992 р.), тристоронній Угоді між Україною, США та Російською Федерацією (1994 р.). 5 грудня 1994 року в Будапешті лідерами США, РФ, Великої Британії та України було підписано Меморандум про гарантії безпеки в зв’язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
У відповідності до укладених домовленостей, 31 травня 1996 року з України до РФ було вивезено останню ядерну боєголовку, а останню шахтну пускову установку було ліквідовано 20 грудня 2001 року. Відтоді Україна не утримує, не виробляє і не набуває ядерної зброї. Увесь ядерний матеріал (високозбагачений уран), що перебував на майданчиках наукових установ НАН України, було передано Україною до РФ у березні 2012 року під контролем МАГАТЕ.
Одностороннє ядерне роззброєння дало змогу Україні стати членом МАГАТЕ, взяти участь у міжнародному співробітництві в космічній сфері тощо. Водночас, за оцінкою Володимира Горбуліна – першого віцепрезидента НАН України і чільного радника президента Леоніда Кучми в роки здійснення ядерного роззброєння України, це призвело до недостатньої уваги керівництва держави до розбудови власних Збройних Сил і особливо до збереження та розвитку оборонної промисловості.
Як відомо, механізми Будапештського меморандуму не захистили Україну ні від незаконної російської анексії Криму та вторгнення на Донбас у 2014 році, ні від повномасштабного російського вторгнення в 2022 році.
Водночас російська федерація – держава, яка володіє найбільшим у світі потенціалом ядерної зброї, – від початку широкомасштабної агресії звинувачує Україну в тому, що це вона становить потенційну загрозу, чи то розробляючи ядерну зброю, чи готуючи теракти з використанням «брудної бомби», або ж просто обстрілюючи/маючи намір обстріляти атомні електростанції на окупованій території (ЗАЕС) чи на самій території рф (Смоленська та Курська АЕС).
В той час, як у цілому світі експерти й політики замислюються, наскільки реальною є загроза застосування росіянами ядерної зброї у війні з Україною та у протистоянні з НАТО, російські ЗМІ не перестають фабрикувати нові й нові фейки про «підступних українців», які мріють про відновлення ядерного потенціалу і в такий спосіб знищення росії на догоду Заходу.
Держава з авторитарною владою, яка використовує терористичні методи для досягнення власних цілей, свій наступ на українську територію у лютому 2022 року прагнула виправдати «загрозою створення українцями атомної бомби». Тепер же російські пропагандисти не перестають переконувати, що загрозу для атомних електростанцій становлять саме Збройні Сили України, що українці вже не просто намагаються створити свою ядерну зброю («звичайну» чи «брудну»), але й невдовзі можуть одержати таку зброю від країн Заходу в готовому вигляді – і використати для підступної провокації проти росії.
Які ж стадії пройшла ця інформаційна кампанія, яка хвиля за хвилею поширюється в інформаційному просторі не лише росії, а й багатьох інших країн? Яка її мета? І, нарешті, як їй протидіяти?
Поява фейків про «українську ядерну програму»
Протягом останніх років у різних політичних та громадських середовищах України не раз лунали нотки жалю за одностороннім ядерним роззброєнням, яке залишало країну беззахисною перед можливою російською агресією. Але це завжди були або заяви політиків-маргіналів, або мрії людей, далеких від центрів ухвалення рішень. Талановитий роман Юрія Щербака «Зброя судного дня», написаний у 2015-му, багато передбачень якого сьогодні вражають своєю обґрунтованістю, насправді був тільки літературним текстом письменника, наділеного великим досвідом політика і дипломата (на той час уже відставного).
Реально, за висновками авторитетних експертів, нічого схожого на програму створення ядерної зброї в незалежній Україні ніколи не здійснювалися, а обсяги фінансування, що їх держава виділяла на підтримку науково-технічної сфери (менше 0,2% ВВП в роки, що передували повномасштабному вторгненню), насправді цілком виключали можливість проведення таких робіт, які вимагають залучення величезних фінансових, матеріальних та людських ресурсів. До того ж, діяльність наукових установ НАН України відповідного профілю та п’яти українських АЕС здійснювалася під постійним прискіпливим контролем з боку МАГАТЕ, яка наче намагалася реабілітуватися тут за неможливість зупинити реальні ядерні програми Ірану та Північної Кореї.
Однак 19 лютого 2022 року Президент Володимир Зеленський зробив заяву про можливість відмови від без’ядерного статусу у випадку продовження агресивних приготувань росії до нападу.
Насправді ця заява була, очевидно, не більше ніж відчайдушною спробою відвернути чи відтермінувати неминуче вже на той час російське вторгнення. Однак в москві її було зразу ж перетворено на один із приводів для вторгнення. Вже 21 лютого володимир путін заявив, що росія не може не реагувати на можливість створення Україною ядерної зброї. Того ж дня міністр оборони росії шойгу назвав заяву Зеленського «небезпечною».
Згодом російське видання «Репортер» розмістило статтю, в якій, зокрема, ішлося: «Про відновлення свого ядерного арсеналу в Києві говорять уже давно, підготовчі роботи в цьому напрямку розпочалися ще в 1994 році, а з 2014-го вони перейшли в практичну стадію. Було залучено Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ ХФТІ), Інститут ядерних досліджень (ІЯД) та Інститут органічної хімії, Інститут проблем безпеки АЕС у Чорнобилі, Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки в Києві та Інститут фізики конденсованих систем у Львові. За даними Служби зовнішньої розвідки РФ, розробки зі створення ядерного вибухового пристрою (ЯВП) велися в Україні як за урановим, так і за плутонієвим напрямом».
Цитоване повідомлення визначало основну тональність російських дезінформаційних наративів протягом перших місяців широкомасштабного вторгнення. Причому сама наявність в України технологій створення ядерної зброї ніким у росії під сумнів не ставилася.
У відповідь на дезінформацію провідних інформагенцій росії ще 6 березня 2022 року, в перші дні повномасштабного російського вторгнення, було оприлюднено заяву генерального директора Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» академіка Миколи Шульги та директора Інституту проблем безпеки атомних електростанцій академіка Анатолія Носовського.
У ній аргументовано стверджувалося: ніяких програм щодо створення ядерної зброї в наукових установах Національної академії наук України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС) і взагалі в Україні не проводилось і не ведеться; увесь ядерний матеріал (високозбагачений уран), що перебував на майданчиках наукових установ ХФТІ та Інституту ядерних досліджень (ІЯД) НАН України, передано Україною до рф ще у березні 2012 року під контролем МАГАТЕ; діяльність наукових установ НАН України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС та ІЯД), які працюють на ядерну енергетичну галузь, знаходяться під постійним контролем з боку Департаменту ядерних гарантій МАГАТЕ. Все, що повідомляють ЗМІ рф про нібито наявну ядерну програму України, не відповідає дійсності та є одним з численних фейків.
Повну неспроможність російських фейків щодо української «ядерної програми» із залученням наукових установ НАН розкрив у своєму інтерв’ю японській загальнонаціональній газеті «Йоміурі Сімбун» уже згадуваний перший віце-президент НАН Володимир Горбулін (фахівець із великим досвідом участі ще в ракетних програмах колишнього СРСР). Він наголосив: хоча українські фахівці справді мали й мають великий досвід створення різних ракет-носіїв, однак ядерні заряди для них в Україні ніколи не проєктували, не виготовляли і не денуклеаризовували. А без цієї компоненти говорити про успішне створення ядерної зброї не випадає.
Тим часом у серпні 2022 року загострення ситуації навколо окупованої Запорізької АЕС посилило розмови росіян про роль ЗАЕС у міфічній «українській ядерній програмі». Більш того, ресурс Pravda.Ru з посиланням на «сходознавця Каріне Геворгян» безапеляційно стверджував: на ЗАЕС зберігаються й компоненти для майбутньої турецької ядерної бомби. Адже «в України є не лише компоненти, а й технології для створення ядерної бомби. Поділитися ними з Туреччиною – питання стратегічного партнерства». А звідси й висновок: «Ердоган казав, що до 2023 року Туреччина стане ядерною державою; а оскільки сховищ для зберігання ядерної бомби в нього немає, то він тримав їх в Україні».
Однак в оприлюдненому 6 вересня 2022 р. звіті про наслідки місії МАГАТЕ на окуповану ЗАЕС ні словом не згадано про вигадане росіянами використання ЗАЕС для створення української (чи навіть турецької) ядерної зброї.
Наприкінці літа 2022-го фейк про «українську атомну бомбу» почав відчутно видихатися. Відсутність у звіті МАГАТЕ матеріалів, що компрометували б Україну в плані накопичення на ЗАЕС збагаченого урану та інших матеріалів для створення ядерної зброї визнав у «Московському комсомольці» від 10 вересня й російський фізик-ядерник Андрій Ожаровський, який є одним із чільних коментаторів теми для ЗМІ ерефії.
Аналогічної думки притримувався директор департаменту комунікацій Росатома Андрій Черемісінов. За його словами для виготовлення ядерної зброї потрібні потужності збагачення матеріалів чи напрацювання збройового плутонію, це потребує величезного виробництва.
«В Україні немає реактора для напрацювання збройового плутонію, тож вважаю, що вони не можуть цього зробити. Щоб зробити каскад центрифуги для перетворення урану, знадобляться десятки років. І єдиною реальною ядерною загрозою, яка походить від України, залишається «брудна бомба». Але це вже зовсім інша історія», – заявив Черемісінов.
Відтак, вже на початку вересня 2022 року на російські фейки про «українську ядерну бомбу» у світі просто перестали звертати увагу. І росіяни змушені були переключитися на іншу, правдоподібнішу на їхню думку вигадку: про «українську брудну бомбу», тобто бомбу, де звичайний неядерний вибух призводить до розпорошення радіоактивної речовини.
Фейк про «брудну бомбу»
23 жовтня 2022 року російський міністр оборони сергій шойгу поговорив телефоном з колегами з Франції, Туреччини та Великої Британії. Головною темою розмов стала начебто готовність Києва створити «брудну бомбу», щоб підірвати її над українською територією і звинуватити в тому Росію. Прямо стверджувалося, що, за вказівкою президента Зеленського, до роботи залучено фахівців Східного ГЗК у Жовтих Водах та київського Інституту ядерних досліджень НАН, а окремі компоненти має бути одержано з Великої Британії. В наступні дні тему «брудної бомби» шойгу розвивав у розмовах з міністрами оборони США, Індії та Китаю.
Цю тему підхопили й інші російські високопосадовці: міністр закордонних справ сергій лавров, спікер держдуми вячеслав володін, голова СЗР сергій наришкін. Щоправда, у їхніх заявах звучала відчутна неузгодженість: хтось стверджував, начебто Київ «брудну бомбу» вже має і готовий влаштувати провокацію з нею буквально найближчими днями, хтось лише закликав не допустити створення такої бомби в майбутньому. Росія ініціювала навіть проведення спеціального закритого засідання Ради Безпеки ООН – де, за свідченням заступника посла Великої Британії Джеймса Каріукі, ніяких доказів своїх звинувачень прогнозовано не надала.
Однак, хоча російські заяви нікого на світі не переконали, і в них побачили насамперед прикриття можливої власної російської провокації, сама тема української «брудної бомби» стала на певний час домінуючою в російському медіа-просторі. Також про роботи над такою бомбою як про доконаний факт говорив 26 жовтня на зустрічі з керівниками спецслужб країн снд володимир путін.
Про істерію з приводу «брудної бомби» в російському інформпросторі осінню 2022 року можна судити з самих назв повідомлень: «Точка неповернення: де Київ збирається підірвати «брудну бомбу»?»; «Брудна бомба для укрорейху»; «Навіщо Зеленському «брудна бомба»»; «Брудна бомба в Києва вже є». В цьому останньому повідомленні з посиланням на «політв’язня» Дудкіна, який втік з України до Фінляндії, на повному серйозі стверджувалося: Київ уже готовий був здійснити свої зловісні плани, і тільки радник з держбезпеки США Салліван утримав «українських нацистів» від такої авантюри…
При цьому росіяни часом самі визнавали: прямих доказів створення «брудної бомби» в Україні в них немає, попри те, що під її контролем перебувала ЧАЕС і далі перебуває ЗАЕС із відповідними сховищами ядерних відходів. Але головним «доказом» для росіян залишається начебто заявлена президентом Володимиром Зеленським готовність відмовитися від статусу без’ядерної держави. А сама гіпотетична можливість перетворення України на ядерну державу є для росіян одним з головних виправдань початку «спецоперації».
Українські експерти та науковці аргументовано розвінчували фейки, пов’язані з «брудною бомбою». Колишній керівник Держінспекції ядерного регулювання Григорій Плачков цілком слушно нагадав: на ЗАЕС не можна було створити «брудної бомби» з тієї простої причини, що на станції відсутнє обладнання, з допомогою якого можна було б розібрати «збірку», яку використовують у центральній зоні реактора.
Директори трьох академічних інститутів – ІЯД, ІПБ АЕС та ННЦ ХФТІ –наголошували: «Установи НАН України, що займаються ядерною тематикою, знаходяться під гарантіями нерозповсюдження ядерного матеріалу і ядерних технологій з боку МАГАТЕ. Тільки за останні два роки, включаючи період воєнного стану, у зазначених установах МАГАТЕ провело низку технічних інспекцій, у тому числі неоголошених і з додатковим доступом, з перевірки інвентарних кількостей ядерного матеріалу і діяльності з його використання, а також з виконання інших положень і вимог Угоди про гарантії між Україною і МАГАТЕ та Додаткового протоколу до цієї Угоди. За результатами цих інспекцій жодних ознак проведення незадекларованої ядерної діяльності не було виявлено, так саме як і розробок, які могли б давати підстави для припущень щодо проведення робіт зі створення «брудної бомби». Для українських вчених, як і для всіх українців, людське життя є найбільшою цінністю, і тому, незалежно від обставин, варварські дії, якими є використання «брудної бомби», несумісні з їх ментальністю та світоглядом».
Інспекція МАГАТЕ з її результатами не переконала, звісно, російських «яструбів». МЗС російської федерації далі наголошувала: можливості створення «брудної бомби» в Україні є, і не лише на перевірених МАГАТЕ об’єктах. Як державні інституції, так і «експертне середовище» росії продовжували стверджувати, що інспекції МАГАТЕ були «поверховими» і що Україна все ще зберігає можливості та прагнення до створення ядерної зброї.
Як тепер свідчать деякі повідомлення, російська пропагандистська машина поширювала фальшиву історію про “українську брудну бомбу”, яка, на думку офіційних осіб США, могла бути прикриттям для російської ядерної атаки. За словами анонімних американських високопосадовців, після російських заяв про те, що Україна начебто створює «брудну бомбу», адміністрація Байдена була реально стурбована тим, що Росія може застосувати тактичну ядерну зброю.
ЗАЕС: ілюзія російського контролю
5 січня 2024 року в журналі «Science» з’явилася стаття авторитетного міжнародного наукового журналіста Річарда Стоуна (до речі – лауреата премії НАН України «За популяризацію науки») «В очікуванні ядерної біди». У ній стисло, але достатньо повно оглянуто ядерні ризики, які спричинило вторгнення росії в Україну, починаючи від 24 лютого 2022 року, коли було окуповано територію Чорнобильської АЕС.
Найдокладніше в ній розглянуто ситуацію навколо захопленої росіянами у перші дні війни Запорізької АЕС, яка в 2022-у відіграла чільну роль у конструкціях авторів фейків про «створення української брудної бомби» – як місце, де для такої бомби начебто напрацьовувалися радіоактивні матеріали. Річард Стоун наголошує: інспектори МАГАТЕ, які працюють на окупованій станції з вересня 2022 року, ніяких слідів роботи над «брудною бомбою» не виявили, але за умови здійснення провокації, зіставної за масштабами до висадження в повітря греблі Каховської ГЕС (цій катастрофі «Science» присвячує іншу статтю в тому ж номері) станція сама може перетворитися на «велику брудну бомбу».
Звернув Річард Стоун увагу на ще одну радіоактивну небезпеку, про яку рідко пишуть ЗМІ: на 40 млн тон відходів уранового виробництва, які накопичилися на майданчику Придніпровського хімічного заводу на Дніпропетровщині ще до закриття цього виробництва в 1992 році. До 2022 року з допомогою Євросоюзу місце зберігання відходів було надійно огороджено. Але ракетний удар по цій території може за певних погодних умов підняти хмару радіоактивного пороху, потенційно небезпечну для сусіднього міста Кам’янське.
І однак найбільшою небезпекою для України, на думку журналіста, залишається удар російською тактичною ядерною зброєю, чим путін та його оточення раз у раз погрожують. Статтю завершує заклик зупинити «ядерне божевілля».
З огляду на вагу журналу «Science» у міжнародній системі «табелів про ранги», очікуваною була негайна реакція з російського боку. Гендиректор «росатома» олексій лихачов уже 6 січня запевняв в інтерв’ю телеканалу «Россия 24» у цілковитій безпеці експлуатації ЗАЕС. Він ще раз повторив зроблену раніше заяву, що наявного персоналу цілком досить для надійної роботи станції, єдина загроза для якої начебто виходить від «бойовиків ЗСУ».
Реакція з українського боку теж не забарилася. В інтерв’ю «Укрінформу» 11 січня під час поїздки до Запоріжжя міністр енергетики України Герман Галущенко заявив: росіяни живуть ілюзією контролю ситуації на ЗАЕС. «Зараз ситуація розвивається погано. Це констатуємо не лише ми, а й експерти МАГАТЕ, які перебувають на станції. Нещодавно була заява МАГАТЕ про недопущення інспекторів до реакторних залів, а це означає, що росіяни ховають реальний стан справ. Він нам відомий. Реальний стан справ називається деградація устаткування», – підкреслив міністр
Адже устаткування кожної АЕС передбачає проведення постійних робіт для його підтримки. Зараз такі роботи не проводяться, і це призводить до деградації. А тому фахівці «росатому» є злочинцями з точки зору міжнародного права – наголосив Глущенко.
«Росатом» – один зі стовпів путінського режиму
Втім, ця заява не містить нічого несподіваного. Адже «росатом» є інтегральною частиною російської машини масового вбивства. Того ж 11 січня в російських ЗМІ промайнуло повідомлення: «росатом» не лише виконав усе оборонне замовлення, але й представив путіну ініціативні військові розробки. Керівник «росатому» ліхачов навіть заявив, що «дуже пишається колективом ядерного збройного комплексу, який буквально живе військовим порядком денним».
Такі повідомлення слід, напевно якнайширше тиражувати для тих на Заході, хто досі вважає: війна війною, а співробітництво з російськими науковими установами, «роскосмосом», «росатомом» тощо має продовжуватися в «інтересах світової науки та розвитку технологій». Адже з них зрозуміло, що прихильники співробітництва з росіянами фактично стають співучасниками вбивства мирних українців.
Це особливо важливо враховувати тим, хто зараз планує співробітництво з «росатомом». Цей контрольований особисто путіним концерн є грізною силою, на нього йде близько третини світового виробництва збагаченого урану. Сьогодні «росатом» працює над спорудженням 34 енергоблоків в 11 країнах (зокрема, в Китаї, Єгипті та Угорщині).
У ЄС діють 20 ядерних блоків російського проєкту ВВЕР (по 2 – в Болгарії та Фінляндії, по 6 – у Чехії та Словаччині, 4 – в Угорщині). Для забезпечення їх паливом «росатом» планує виробляти твели на спільному підприємстві з французькою державною компанією «Framatom SA» у німецькому місті Лінген. Для цього на початку 2023 року було створено спеціальну спільну компанію.
Такі новини не несуть нам нічого доброго. Обсяг іноземних замовлень «росатома» складає зараз близько 140 мільярдів доларів. При цьому концерн, стараннями Угорщини, перебуває поза санкціями ЄС. Очевидно, зробивши рішучий крок до незалежності в газовій сфері, Євросоюз мав би зробити наступний крок саме в сфері атомній – це стало б дошкульним ударом по одній з найважливіших опор російського режиму.
Росія і МАГАТЕ: ситуація в «глухому куті»
Станом на початок березня, як розповів журналістам голова НАЕК «Енергоатом» Петро Котін, в Україні рівень загрози аварії на окупованій АЕС оцінюють у 7-8 балів по десятибальній шкалі. Адже обладнання на ЗАЕС повністю деградоване, ремонти не проводяться, паливо перевищує допустимі терміни перебування у реакторі, немає зовнішнього енергопостачання. Усі шість реакторів ЗАЕС завантажені паливом. Є відпрацьоване ядерне паливо, яке знаходиться в приреакторних басейнах витримки. І також є сухе сховище відпрацьованого ядерного палива – там знаходиться більше 150 контейнерів з цим паливом. Існує також гостра проблема води для охолодження реакторів. Зараз її немає. Потрібно або заповнювати Каховське водосховище, або будувати якісь насосні станції на руслі Дніпра і тягнути воду на станцію. За оптимістичними оцінками, побудова такої станції займе півроку – якщо буде вирішено проблеми з безпекою проведення робіт (чого сьогодні теж ніхто не гарантує).
На початку березня рада керуючих МАГАТЕ більшістю голосів підтримала розроблений Україною проєкт резолюції, що зокрема, закликає Росію до термінового виведення всього несанкціонованого персоналу, включно з військовими, із ЗАЕС та до негайного повернення станції під повний контроль компетентних органів України відповідно до чинної ліцензії, виданої Державною інспекцією ядерного регулювання України. Це необхідно для забезпечення її безпечної та надійної експлуатації.
Очільник МАГАТЕ Рафаель Гроссі 6 березня мав розмову з президентом Росії путіним у сочі щодо ситуації на ЗАЕС. Там-таки Гроссі поспілкувався з головою «росатому» ліхачовим і зустрівся з представниками Міноборони та МЗС Росії. Після зустрічі голова МАГАТЕ заявив, що переговори були «напруженими». Своєю чергою Кремль у короткій заяві написав, що Путін «готовий зробити все для забезпечення безпеки, де ми задіяні в атомній енергетиці».
Було видно, що очільник МАГАТЕ виявляє чудеса дипломатії, аби хоч якось продовжити діалог із несхильною до будь-яких діалогів росією. Гроссі не лише тиснув руку кривавому диктатору, а навіть заявив був, що усунення українського персоналу начебто не є критичним для безпеки на ЗАЕС (що, вочевидь, не є правдою). Після зустрічей у Сочі чільна міжнародна природоохоронна спільнота «Грінпіс» звинуватила Гроссі в самозаспокоєності і заявила, що перезапуск будь-якого з реакторів ЗАЕС повинен бути повністю виключений. Згідно з заявою «Грінпісу» (який намагається оминати зазвичай суто політичні питання) «МАГАТЕ не повинно грати роль удаваного регулятора в нагляді за російською ядерною бомбою сповільненої дії», а має чітко заявити, що безпечна експлуатація окупованої станції неможлива за означенням.
Водночас російське мзс виступило з грізною заявою: «будь-які резолюції, а також заяви офіційних осіб та міжнародних організацій, які закликають до “повернення” ЗАЕС Україні чи встановлення над нею міжнародного контролю, розглядаються нами як спроба зазіхання на суверенітет та територіальну цілісність Росії».
Наразі можна констатувати: ситуація навколо ЗАЕС зайшла в глухий кут. Шестирічний термін експлуатації завантаженого в реактори ядерного палива (воно тут двох типів – російської компанії ТВЕЛ та американської «Вестінгауз») завершується. Шанси на те, що заводи-виробники дадуть згоду на його експлуатацію понад норму – невеликі. Без такої згоди відпрацьоване ядерне паливо за правилами потрібно забрати з активних зон усіх шести реакторів. Оскільки кваліфікованого українського персоналу на станції вже не залишилося, як це буде зроблено, і де це паливо зберігатиметься надалі – цілком незрозуміло.
Тим часом будь-який серйозний інцидент на окупованій росіянами Запорізькій АЕС може призвести до зупинки розвитку атомної енергетики в усьому світі. Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив міністр енергетики Герман Галущенко.
“Дехто думає, що ця ситуація із ЗАЕС, інцидент на ній їх не зачепить. І при цьому вони будують атомну енергетику чи мають відповідні плани. Але це – велика помилка. Адже ренесанс атомної енергетики може закінчитись на Запорізькій атомній електростанції”, зазначив він.
“Якщо на ЗАЕС станеться інцидент, навіть не в масштабах всіх шести блоків, то це може зупинити взагалі розвиток індустрії. Атомна енергетика вимагає досить великих інвестицій у свій розвиток. Чи буде хтось інвестувати гроші в атомну енергетику, якщо немає відповіді, як надалі цей актив буде захищатися? Як буде забезпечено захист малих модульних реакторів, над технологією яких зараз працює весь світ?”.
На переконання міністра енергетики, важливість впливу цього питання на глобальний розвиток атомної енергетики недооцінюється.
“До того ж, якщо поглянути на декларацію кліматичного саміту COP-28 в Дубаї минулого року, то там дуже чітко прописано, що без збільшення в три рази атомної енергетики в світі до 2050 року ми не досягнемо мети зеленого переходу”, – додав Герман Галущенко.
Чергове загострення ситуації на ЗАЕС
7 квітня на території Запорізької атомної електростанції невідомими БпЛА було здійснено атаку по одному із захисних куполів АЕС. Місія МАГАТЕ з моніторингу ситуації в Україні зафіксувала щонайменше три прямі влучання в основну конструкцію захисної оболонки реактора енергоблоку №6 ЗАЕС, наслідком яких стало незначне поверхневе обгорання верхньої частини даху купола та пошкодження обладнання для спостереження і зв’язку. Згодом голова МАГАТЕ Р. Гроссі у своїй заяві повідомив, що «жодних структурних пошкоджень систем, конструкцій і компонентів, важливих для ядерної безпеки» не виявлено, проте визначив подію як «серйозний інцидент, який може призвести до порушення цілісності системи захисної оболонки реактора». Водночас експертам агентства не надали повний доступ до всіх зон станції, важливих для ядерної безпеки.
Щодо приналежності дронів, представник ГУР МОУ А. Юсов заявив, що Україна не причетна до жодних збройних провокацій на території незаконно окупованої росією ЗАЕС і звинуватив в атаці російських військових. «Держава-агресорка вкотре наражає на небезпеку ядерний об’єкт, цивільне населення та навколишнє середовище всієї Європи», – додав Юсов, та зазначив, що росія має вивести війська з усіх об’єктів станції, оскільки лише це дозволить відновити там дотримання всіх необхідних міжнародних норм та радіаційного контролю.
Натомість «Росатом», який «керує» окупованим об’єктом, традиційно звинуватив в обстрілі ЗАЕС українських військових і закликав керівництво МАГАТЕ та країн ЄС «відреагувати на спробу ескалації ситуації навколо ЗАЕС».
МАГАТЕ не уточнило, яку саме країну експерти вважають винною в обстрілах ЗАЕС, втім засудило будь-які атаки на атомну електростанцію та закликало військових утриматися від будь-яких дій, що порушують основні принципи захисту ядерних об’єктів.
Слід зазначити, після окупації ЗАЕС це далеко не перше ураження атомної станції, що створило передумови до ядерного інциденту. З початку березня 2022 року Запорізька АЕС вже пережила 8 повних блекаутів та 1 частковий.
У разі аварії на атомній електростанції може статися викид радіоактивного цезію-137 на площі до 30 тисяч квадратних кілометрів, що підвищить для мешканців ймовірність онкологічних захворювань. Найбільша загроза забруднення існує для жителів Запорізької та Херсонської областей, будуть забруднені річка Дніпро нижче за течією, акваторії Чорного та Середземного морів. При цьому, в залежності від напрямку вітру, можлива катастрофа торкнеться й інших країн, зокрема росії та Білорусі, а також країн Європи – Туреччини, Греції, Румунії, Болгарії та Молдови. Наразі рівень загрози аварії на Запорізькій АЕС залишається високим і оцінюється експертами у 7-8 балів з 10.
Розглядаючи питання, для чого росія захопила Запорізьку АЕС, Центр протидії дезінформації робить наступні висновки.
По-перше, погрожуючи ядерною катастрофою, кремль тримає ЗАЕС у «заручниках» як важель впливу на Захід, а також задля примушення української влади до перемовин на умовах втрати тимчасово окупованих територій. Президент України В. Зеленський із посиланням на дані спецслужб 22 червня 2023 року заявляв, що росія розглядає сценарій теракту на АЕС в Енергодарі з викидом радіації. Відповідно, західні експерти та політологи оцінюють загрозу ініціювання росією ядерної аварії на ЗАЕС як досить реальну.
По-друге, окупанти використовують станцію як ядерний щит для запобігання ударам України по російській силі й техніці, що безпосередньо розташовані на території ЗАЕС. Усвідомлюючи, що ЗСУ не можуть і не будуть стріляти у відповідь, росіяни після захоплення станції створили там плацдарм для обстрілів українських військ, і розмістили на її території свої війська (за останніми даними Енергоатому – 3,5 тисячі осіб) та військову техніку – ракетні комплекси, протиповітряні установки, на дахах реакторних відділень розміщені кулеметні гнізда. За даними МАГАТЕ, росія веде систематичні обстріли території України з Запорізької АЕС. Зокрема, щодня протягом останнього тижня експерти агентства фіксували артилерійські обстріли, що виходили з території станції.
По-третє, отримавши адміністративний контроль над ЗАЕС, росія намагається виступити гарантом недопущення ядерної катастрофи і таким чином змусити міжнародну спільноту визнати анексію українських територій. Крім того, розгорнута в росмедіа інформаційна кампанія намагається використати маніпулятивне звинувачення ЗСУ в обстрілах об’єктів АЕС для дискредитації України на міжнародних майданчиках.
По-четверте, на тлі цілеспрямованих обстрілів енергетичної інфраструктури контроль над ЗАЕС дає можливість рф поглибити дефіцит генеруючих потужностей та знеструмити великі промислові регіони й міста півдня України. У перспективі кремль планує від’єднати АЕС від об’єднаної енергетичної системи України (ОЕС) і підключити до єдиної енергетичної системи рф, включаючи окупований Крим.
Отже, через перетворення ЗАЕС на військову базу для зберігання техніки і дислокації своїх військовослужбовців, ядерна безпека в Україні та Європі вже понад два роки знаходиться під постійною загрозою. Остаточно знизити загрозу виникнення ядерної катастрофи можна виключно шляхом припинення обстрілів станції, звільнення її від окупантів і відведення військ та військової техніки на безпечну відстань, наголошують у Центрі протидії дезінформації.
Очевидним також є намагання зобразити Україну в очах міжнародної громадськості як державу терориста. Так, спочатку російська влада продовжує наполягати, що до нападу на «Крокус-Сіті Голл» у Підмосков’ї причетна Україна, попри те, що відповідальність за цей теракт взяло на себе угруповання «Ісламська держава». А невдовзі росяни вчергове звинувачують Україну в обстрілі ЗАЕС. Розрахунок кремля полягає в тому, щоб посіяти серед союзників України сумніви в доцільності подальшої її підтримки і наданні допомоги.
Нові ядерні фейки
Росіяни не були б росіянами, якби не ширили б щоразу нові фейки. Після фейків про українську ядерну зброю, українську брудну бомбу, та навіть пряме постачання Україні ядерної зброї Заходом (їх докладно оглянуто в нашій аналітичній статті «Зброя судного дня», див. «Україну молоду» від 23 і 30 серпня минулого року), запущено ще один: Штати самі ударять по Україні ядерною бомбою, щоб приховати її поразку у війні!
Такий фейк запущено від імені колишнього аналітика ЦРУ Рея Макговерна («корисних ідіотів» та просто ідіотів завжди охоче використовували різні розвідки) через YouTube-канал «Judging Freedom»: для Байдена начебто програти в Україні означає програти на виборах, ЗСУ зазнають однієї поразки за другою, тому в американських генералів є спокуса запропонувати Байдену вдарити ядерною бомбою по Україні, виграти вибори, а потім якось розрулити цю ситуацію. Попри те, що безглуздість такої заяви очевидна відразу й навіть не потребує якогось глибшого аналізу, її широко підхопили не лише російські ЗМІ, а й медіа низки східних країн ЄС, зокрема, Болгарії.
А болгарські «Факти» 5 січня вже навіть підрахували: ракетні удари по Україні під час новорічних свят за руйнівною силою були еквівалентні використанню кількох тактичних ядерних зарядів. І це, на жаль, жодним фейком не є.
Ще один фейк було запущено 24 січня через маргінальний австралійський ресурс «Айлендер». У статті під назвою «Чи збирається Зеленський розпочати ядерну війну?» стверджується, наче ще в листопаді 2023 року новопризначений міністр оборони України Рустем Умеров здійснив таємний візит до багатого на уранові поклади африканського Нігера – звісно ж, для того, щоб домовитися про матеріал для майбутньої української ядерної бомби.
Навіщо взагалі потрібна була така поїздка українського високопосадовця – адже наша держава сама має багаті уранові родовища, – видання промовчало. Ще абсурдніше виглядав би такий візит через те, що в Нігері прийшов до влади відверто проросійський військовий режим. Очевидно, через цю обставину, фейк, широко підхоплений російськими ЗМІ, поширення на Заході не здобув.
Погрози старі та нові
Від фейків росія органічно переходить до погроз. 11 січня колишній номінальний президент рф у 2008-12 рр, а нині заступник секретаря тамтешнього радбезу дмитро медвєдєв заявив, що будь-які спроби українців уразити ракетні майданчики в росії наданою Заходом зброєю далекого радіусу можуть трактуватися як підстава для застосування росією ядерної зброї. Підставою для такої погрози стала, очевидно, заява речника українських ПС Юрія Ігната про те, що боротися з балістичними ракетами типу С-300 можна, лише знищуючи їх наземні пускові установки (про плани атаки пускових комплексів російських стратегічних ракет при цьому зовсім не йшлося).
Попри те, що дмитро медвєдєв уже встиг наскучити своїми численними кровожерними заявами, і до них на заході почали ставитися з певною іронією, в стрічку новин багатьох ЗМІ ця погроза потрапила. Але агентство «Рейтерс» слушно кваліфікувало її насамперед як чергову спробу кремля змусити Захід зменшити військову підтримку України. Аналогічні повідомлення розповсюдили й інші інформагенції, зокрема турецька «Анадолу».
Утім, схоже, медвєдєвське розмахування ядерною дубинкою починає набридати не лише на Заході. У російській «Бізнес газеті» 7 січня несподівану заяву виголосив інший російський «яструб» сергій караганов, який не так давно сам закликав до «превентивного ядерного удару» проти Європи. Але тепер він стверджує: ядерний удар по Україні не вирішить жодних проблем, він навпаки викличе серйозні негативні наслідки: «Наші західні супротивники підштовхували нас до того, щоб ми завдали ядерного удару по Україні 10−12 місяців тому. Це викликало б серйозні негативні наслідки і не призвело б до рішучих змін для досягнення перемоги. Наскільки я знаю, це була кампанія чорної інформації. Я не уявляю собі, щоб такий варіант розглядався нашим керівництвом», — заявив караганов.
Нарешті, про постійну «технічну готовність» росії до ядерної війни заявив і сам володимир путін. У цьому ж інтерв’ю він провів і чергову російську «червону лінію»: направлення в Україну військ США, що начебто буде розцінено як «інтервенцію на російську територію з усіма наслідками» (з чого дехто зробив висновок, що з потенційною присутністю в Україні французьких військ путін уже психологічно змирився). Водночас російйський диктатор заявив, що необхідності застосовувати ядерну зброю у війні проти України ніколи не було, і він над цим ніколи начебто й не замислювався.
Європейська реакція
Проте російські ядерні погрози таки спричинилися до певних зрушень у головах на Заході. 3 січня у впливовому виданні Національного інституту публічної політики США з’явилася стаття Міхаеля Рюхле (колишній голова секції кліматичної та енергетичної безпеки НАТО) «Німецькі міркування про європейське ядерне стримування».
Ця стаття має промовистий початок: «Повірте, сер, коли людина знає, що її мають повісити за два тижні, це неймовірно концентрує її розум». Добре відомому спостереженню Семюела Джонсона, можливо, більше двох століть, але воно добре підсумовує поточні настрої в деяких частинах європейської, зокрема німецької, стратегічної спільноти. Зіткнувшись із агресивною росією на сході та Сполученими Штатами, які, ймовірно, йдуть до другого президентства Трампа, деякі європейці бояться найгіршого: старий континент, позбавлений «ядерної парасольки» США, залишиться беззахисним перед ядерним шантажем з боку росії. Тому вони намагаються зосередитися на тому, що, на їхню думку, є єдиним виходом із цієї дилеми: незалежному європейському ядерному стримуванні».
Це вже має практичні прояви: в інтерв’ю німецькому тижневику «Ді Цайт» у грудні 2023 року колишній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер виступив на користь європейського ядерного стримування. Це стало несподіванкою, оскільки саме Фішер, прийшовши на посаду в 1998 році, розпочав кампанію за «політику невикористання ядерної зброї першими» країнами – членами НАТО, а у 2020 році підписав лист із проханням до неядерних союзників НАТО приєднатися до Договору про заборону ядерної зброї.
Однак висновок автора статті є скоріше песимістичним: незважаючи на те, що заклики до незалежного європейського ядерного стримування здаються декому своєчасними, вони швидко втрачають свою привабливість, коли стають очевидними проблеми реалізації такого амбітного проекту. Тому, ймовірно, не випадково, що майже всі пропозиції щодо європейського ядерного арсеналу не передбачають детального обговорення того, як його досягти.
Ще одна причина скепсису полягає в тому, що Німеччина, де періодично спливають деякі з цих ідей, не є реальним лідером на шляху до незалежного європейського стримування. Адже ця країна через партійну політику протягом багатьох років залишалася неспроможною навіть прийняти приземлене рішення оснастити Бундесвер озброєними безпілотниками і її оборонний бюджет все ще залишається нижчим за норматив НАТО у два відсотки від ВВП.
Автор статті вважає, що для нової адміністрації США уроки поточної дискусії щодо європейського ядерного стримування повинні бути досить простими: з одного боку, Сполучені Штати повинні продовжувати нагадувати союзникам про їхню відповідальність за перебалансування тягаря трансатлантичної оборони шляхом збільшення власних військових витрат. З іншого боку, Вашингтон повинен також словом і ділом підкреслити свою незмінну відданість розширеному ядерному стримуванню. Якщо наступний президент США не зробить цього, бо таке зобов’язання знову може зробити союзників надто самовдоволеними, іншим чиновникам адміністрації варто порадити розумнішу тактику: запевнити європейців, і особливо німців, що прославлена «ядерна парасолька» США залишиться на місці.
Втім, лідерство тут несподівано перебрала на себе Франція. У резонансному інтерв’ю чільним французьким телеканалам увечері 14 березня Еммануель Макрон нагадав володимиру путіну: його держава теж має свою ядерну зброю і ядерну доктрину, й тому погрожувати їй – недоречно.
У цьому контексті дещо по-інакшому прочитується сьогодні й заява секретаря РНБО Олексія Данілова. У Мосейчук Podcast 21 лютого він насамперед застеріг: «Коли хтось каже, що “потрібна ядерна зброя”, – треба усвідомлювати, що в сучасному світі це дуже-дуже делікатне питання… Звісно, ми можемо говорити про те, що нам би не завадило мати ядерну зброю. Але варто розуміти, що це дуже складний, важкий, і в демократичній країні практично неможливий процес». І однак, на думку Олексія Данілова можна розглядати сценарії партнерства зі союзниками, у рамках яких нуклеарний арсенал буде на території нашої держави. У такому разі він слугуватиме інструментом стримування російської агресії.
Звісно, сьогодні такі припущення виглядають ще фантастично. Але хто ще два місяці тому міг передбачити пропозицію президента Франції відправити європейські війська до України? А прецедент грубого порушення принципів нерозповзюження створила вже сама росія, розмістивши тактичну ядерну зброю на території васальної білорусі.
Про доцільність повернення Україні ядерного статусу
В умовах тривалої війни Росії з Україною на виснаження, недостатнього постачання союзниками Україні зброї та боєприпасів однією з тенденцій останніх місяців в українських ЗМІ стало збільшення статей і коментарів про доцільність повернення Україні ядерного статусу. Переважно, йдеться про можливе розміщення на території України ядерної зброї однієї з країн НАТО. Про це мовиться, зокрема, в контексті розміщення Росією тактичної ядерної зброї в Білорусі.
Так, екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко в інтерв’ю для OBOZ.UA говорить: «Якщо вже грати по-серйозному. Ви все ж не хочете, щоб Росія програла за вашої активної участі, то давайте українцям назад ядерну зброю, ми будемо самі оборонятися від цієї Росії. А ви будете сидіти за океаном і дивитися, як це все відбуватиметься.
До речі, Росія розмістила тактичну ядерну зброю в Білорусі, підсунувши її до кордонів країн Альянсу. Так давайте ми підсунемо вашу зброю до кордонів Росії. І буде паритет. І тоді, повірте, дуже швидко в Путіна настане прозріння. Тому що він зрозуміє, про що йдеться. А так це просто розмови. І доти, доки наші західні партнери будуть розмовляти, а не діяти, Путін буде продовжувати нищити Україну».
Аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак заявив, що Україна відновить статус ядерної держави, якщо країна-агресор Росія наважиться на її використання. Він нагадав, що в Європі ведуть дискусії з цього приводу. Обговорюється можливість використання ядерної зброї неядерними державами за умов війни.
“Я думаю, що як тільки Росія наважиться використовувати ядерну зброю, то, звісно, Україна змушена буде відновити ядерний статус. Адже вже ніхто з партнерів нам не вказуватиме, як захистити себе, якщо всі запевнення у гарантіях не працюватимуть… Німецькі, нідерландські, бельгійські та інші пілоти готуються до завдань із застосуванням американської ядерної зброї“, – зазначив експерт.
На думку Олексія Їжака, розміщення ядерної зброї на території України стає реальним сценарієм розвитку подій.
Звичайно, такі вступи українських політиків та експертів викликають роздратування у російських коментаторів.
«Ідея української влади запропонувати Заходу розмістити ядерну зброю на території України — мрії в галузі хворої уяви. Про це «Известиям» 18 березня заявив військовий експерт Михайло Ходаренок.
Раніше цього дня генерал Збройних сил України (ЗСУ) у відставці, колишній заступник секретаря Ради національної безпеки (РНБО) України Сергій Кривоніс в інтерв’ю телеканалу «Прямий» заявив, що влада країни могла б запропонувати Заходу розмістити в Україні носії ядерної зброї та ядерні боєприпаси».
«У середині лютого депутат Верховної ради Олексій Гончаренко (внесений до переліку терористів та екстремістів Росфінмоніторингу) заявив, що підтримує повернення країні ядерної зброї. Він назвав це єдиним варіантом виживання країни.
Як наголосив український депутат, Україні потрібно щонайменше 20 ракет із ядерними боєголовками, через це київський режим може зіткнутися з можливими санкціями.
Після цього офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова зазначила, що міжнародне співтовариство має серйозно поставитися до заяв, що звучать з Києва, на тему відновлення ядерного статусу України. Вона нагадала, що у Києва зберігся радянський потенціал для виробництва ядерних озброєнь», нагадує газета «Известия».
Насправді, як зазначив старший науковий співробітник інституту ООН з вивчення проблем роззброєння та проєкту ядерного озброєння Павло Подвіг, якби Україна наважилася створити свою ядерну програму, то все треба було б створювати з нуля, починаючи від технологій збагачення урану чи хімічного перероблення палива, яких в Україні зараз немає. Адже навіть наявність на території нашої країни ядерних реакторів ніяк не сприяє відновленню ядерного арсеналу.
«В Україні є науковий потенціал та досвід роботи з дослідженням реакторів, але матеріальної зачіпки немає. До того ж це викличе бурхливу реакцію світової спільноти й вона не поставиться до цього з розумінням», – каже Павло Подвіг.
Реакція та позиція світу – це ще одна причина, яка унеможливлює повернення ядерного статусу Україні. Крім того, існує договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
У громадській думці українців проглядається подібна тенденція. Уперше за роки спостережень кількість респондентів, які вважають, що для забезпечення власного суверенітету і територіальної цілісності Україна повинна відновити свій ядерний потенціал, перевищила 50%. Про це свідчать дані представленого в агентстві “Інтерфакс-Україна” опитування, проведеного Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України 1-15 березня 2024 року.
У прес-релізі за підсумками дослідження повідомляється, що не згодні з ідеєю відновлення ядерного статусу України “менше ніж 15%, і ще 31,1% не мають чіткої відповіді. Найбільш рішуче в цьому питанні налаштовані жителі півдня (майже 75% підтримують відновлення ядерного потенціалу і 19% – ні) та заходу (62% і 6,8% відповідно).
Висновки
Ядерні ризики впродовж минулих місяців неодноразово змінювалися. Як стало нещодавно відомо з інформації CNN (з посиланням на високопоставлених представників адміністрації президента США), наприкінці 2022 року США таки почали «ретельно готуватися» до того, що росія може завдати ядерного удару по Україні. За словами анонімних американських високопосадовців, після російських заяв про те, що Україна начебто створює «брудну бомбу», адміністрація Байдена була реально стурбована тим, що Росія може застосувати тактичну ядерну зброю (хоч тональність її публічних коментарів була радше заспокійливою).
На щастя, у 2022-му оргія на Щекавиці не знадобилася – росіяни використати ядерну зброю не наважилася. Чому так сталося? Скоріше, тому, що заяви росіян від початку були елементом шантажу. А, можливо, й тому, що самі росіяни, попри грізні заяви, не були впевнені щодо боєздатності власних зарядів – адже їх випробовування не здійснювалося вже кілька десятиліть. Принаймні, так вважає український експерт з військової розвідки, полковник запасу СБУ Михайло Притула.
Загострення дискусій про незалежне європейське ядерне стримування зараз, коли до дня голосування в США ще понад 8 місяців, засвідчує реальний рівень занепокоєності європейців станом справ. Звісно, ядерними державами залишаються Велика Британія та Франція, але сумарне число їхніх боєголовок на порядок менше від російського.
І за цих умов одним з найочевидніших рецептів для європейців є підвищувати обсяги підтримки України, забезпечуючи наразі власну безпеку конвенційними засобами – і чужими руками. (Що вони, в принципі, й роблять, – на тлі ганебного зволікання з голосуванням про підтримку України в американській палаті представників). А, можливо, європейцям таки варто ризикнути (як порадив їм Макрон) – і розмістити в Україні принаймні обмежені контингенти своїх військ (звісно, у глибокому тилу); існує шанс, що це подіє на росію як важливий фактор стримування.
Бо путінська росія, попри всю свою огидність і готовність до повсякчасного ядерного шантажу, навряд чи вдасться до першого ядерного удару – добре усвідомлюючи, що навіть Британія з Францією неминуче завдадуть їй у відповідь надзвичайно тяжких утрат та руйнувань. А обмін ядерних ударів між росією та США означатиме кінець людської цивілізації як такої.
Наразі ми можемо констатувати: ядерна російська загроза не є для нас зараз найгострішою: є багато інших значно актуальніших загроз та викликів (і чимало з них мають, на жаль, внутрішнє походження). Тож готуватися до останньої оргії на Щекавиці (як восени 2022-го) явно не варто. Але російські фейки та реальні кроки в ядерній сфері відстежувати однак і далі слід дуже ретельно – ядерний монстр спроможний на різні локальні підлості.
А ось ситуація на ЗАЕС справді загрозлива і розв’язання в ближчій перспективі не має. Причому міжнародний резонанс проблеми починає виявлятися і в неочікуватих місцях. Так, опоненти будівництва АЕС у Казахстані почали говорити не тільки про екологічні ризики й загрозу для здоров’я людей у випадку виникнення нештатної ситуації, а й про те, що за випадку можливої російської агресії станція перетвориться на об’єкт мастштабного геополітичного шантажу, як це вже сталося із ЗАЕС.
І тут Україна повинна привести свою статегію у відповідність до поточного моменту. Коли рік тому перспектива повернення ЗАЕС під український контроль здавалася близькою, логічним було намагатися зберегти на станції свій персонал, який забезпечив би її безперебійну роботу після приходу визволителів. Сьогодні ця перспектива віддалилася, але в Енергодарі (щоправда, вже не на самій ЗАЕС) ще залишаються люди, віддані Україні. Очевидно, сьогодні варто намагатися задіяти всі міжнародні механізми, щоб дати змогу цим людям повернутися на підконтрольну територію. Їх досвід точно знадобиться на трьох інших українських АЕС із їх 9-ма енергоблоками.
І водночас слід максимально використовувати ті ж інструменти МАГАТЕ для хоча б мінімального контролю за безпекою того, що діється на майданчику ЗАЕС зараз. Схоже, верхівка «росатому» теж не зацікавлена зараз у масштабному ядерному інциденті, наслідки якого довелося б ліквідовувати саме їм (експерти стверджують, що «росатом» виказав був різке невдоволення армійському керівництву непогодженим з ним підривом греблі Каховської ГЕС, що поставило під питання й майбутнє ставка-охолоджувача ЗАЕС, а отже, й можливості дальшої експлуатації станції під російським контролем). І це треба намагатися використати, бо Україна в ядерній катастрофі на ЗАЕС (нехай навіть тимчасово окупованій) зацікавлена ще менше.
Публікації, підготовані в рамках виконання проєкту 7108:
1. Що стоїть за російськими “ядерними фейками”?
Максим Стріха
Українська правда, 14.09.2022
https://www.pravda.com.ua/columns/2022/09/14/7367295/
2. Російські фейки: куди Київ сховав свою ядерну бомбу?
Максим Стріха
Газета «Світ», 16.09.2022
3. Розвінчання фейку про “українську брудну бомбу”, підірваного Росією
Максим Стріха
Новинарня, 28.10.2022
https://novynarnia.com/2022/10/28/fejk-pro-ukrayinsku-brudnu-bombu/
4. Міфи агресора: Як Росія «українською брудною бомбою» лякає.
Максим Стріха
Україна молода. 02.11.2022
https://umoloda.kyiv.ua/number/3827/180/170657/
5. Російські ядерні фейки: що буде після “брудної бомби”?
Максим Стріха
Українська правда, 13.01.2023
https://www.pravda.com.ua/columns/2023/01/13/7383740/
Публікації, підготовані у рамках виконання проєкту 7108a:
- Відлуння вибухів у Хмельницькому і “ядерні” фейки РФ: що не так з українською реакцією.
Ірина Іванишин, Максим Стріха
Новинарня, 21.05.2023
https://novynarnia.com/2023/05/21/informaczijne-vidlunnya-hmelnyczkogo/
- Ворог піймав облизня: як Росія вкинула ядерний фейк про Хмельницький, але програла
Ірина Іванишин, Максим Стріха
Україна молода, 24.05.2023
https://www.umoloda.kiev.ua/number/3856/188/175564/
- Чи загрожує радіаційна небезпека Харкову?
Богдан Олексюк
Новинарня, 27.05.2023
https://novynarnia.com/2023/05/27/chy-zagrozhuye-radiaczijna-nebezpeka-harkovu/
- Китайський резонанс від вибуху в Хмельницькому: як зупинити ядерні РФ-фейки
Ірина Іванишин, Максим Стріха
Новинарня, 06.06.2023
https://novynarnia.com/2023/06/06/rosijski-yaderni-fejky-v-knr/
- Китайська локшина на вуха: ядерні фейки РФ у медійному дзеркалі комуністичної КНР
Ірина Іванишин, Максим Стріха
Україна молода, 07.06.2023
https://umoloda.kyiv.ua/number/3858/180/175890/
- Загроза із ЗАЕС: про що попередив і промовчав олігарх Дерипаска
Максим Стріха
Новинарня, 23.06.2023
https://novynarnia.com/2023/06/23/pro-shho-promovchav-oligarh-derypaska/
- Як я був куратором американської біопрограми в УНТЦ. З анатомії одного російського фейку
Максим Стріха
Новинарня, 28.07.2023
https://novynarnia.com/2023/07/28/yak-ya-buv-kuratorom-strikha/
8. «У бій ідуть комарі і кліщі». Анатомія російського фейку про «американські біолабораторії»
Максим Стріха
Україна молода, 09.08.2023
https://umoloda.kyiv.ua/number/3867/188/177316/
9. Ядерна зброя та Україна: еволюція російських фейків та їхня мета
Ірина Іванишин, Богдан Олексюк, Максим Стріха
Новинарня, 13.08.2023
10. Зброя судного дня? Навіщо Росія збільшує кількість фейків про ядерні загрози від України
Ірина Іванишин, Богдан Олексюк, Максим Стріха
Україна молода, 23.08.2023
https://www.umoloda.kiev.ua/number/3869/2006/177668/
11. Зброя судного дня? Навіщо Росія збільшує кількість фейків про ядерні загрози від України. Частина 2
Ірина Іванишин, Богдан Олексюк, Максим Стріха
Україна молода, 30.08.2023
https://www.umoloda.kiev.ua/number/3870/180/177812/
12. Ядерна загроза – реальна та фейкова
Богдан Олексюк
Український журнал (Прага), №2, 2023
https://ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/full/151/
Публікації, підготовані у рамках виконання проєкту 7108b:
- Nuclear disasters–in–waiting
Science, 4 Jan 2024
https://www.science.org/doi/10.1126/science.adn7987
(посилання автора на результати роботи цього проекту)
- Ядерні загрози та ядерні фейки: чи варто готуватися до останньої оргії на Щекавиці у 2024-му
Максим Стріха
Новинарня, 16.01.2024
- Загрози та фейки: чи гарантована європейцям ядерна парасолька США
Максим Стріха, Богдан Олексюк
Україна молода, 27.03.2024
https://umoloda.kyiv.ua/number/3902/180/182263/
Higher School Academy of Sciences of Ukraine
UKRAINIAN EXPERT DEBUNKING ON RUSSIAN NUCLEAR FAKES
Final report on the project STCU 7108B
Prepared by: M.V. Strikha, B.M. Oleksiuk, I.M. Ivanyshyn
Summary: The project reviewed the response of the Ukrainian expert community to russian disinformation regarding nuclear energy and, more broadly, the nuclear landscape in Ukraine, including allegations of Ukrainian nuclear power plants (NPPs) and scientific institutions being involved in the development of either a “conventional” or “dirty” nuclear bomb.
It has been demonstrated how russian disinformation campaigns aimed to sow distrust towards Ukraine among Western nations, which traditionally adhere to principles of non-proliferation of weapons of mass destruction. Furthermore, fake narratives in the nuclear energy domain propagated by russia often coincided with direct threats from individual russian statesmen and “experts” regarding the use of nuclear weapons against Ukraine or the West at large. Such threats are intended to intimidate Western political elites into scaling back political and military support for Ukraine.
In the third year of the great war, news feeds regularly report on new nuclear threats and new bouts of russian nuclear fake news. In recent months, the threat of a nuclear incident at the russian-occupied Zaporizhzhia NPP has continued to be a burning issue.
In recent months, there has been a noticeable uptick in articles and discussions within the Ukrainian media regarding the possibility of reinstating Ukraine’s nuclear status. This sentiment is echoed in Ukrainian public opinion, particularly concerning the potential deployment of nuclear weapons from a NATO member country on Ukrainian soil. Predictably, such assertions by Ukrainian politicians and experts irk russian commentators.
The Ukrainian expert community has repeatedly responded to russian disinformation. However, the analysis has shown that further constant monitoring of russian nuclear fakes and timely response to them is imperative.
Analytical materials developed in the course of the project were posted on the website of the Higher School Academy of Sciences of Ukraine. These materials were also used to prepare articles published in leading national media (the online media outlet Novynarnya and the newspaper Ukraina Moloda).
Nuclear disarmament of Ukraine
After the collapse of the USSR, Ukraine became the country with the third nuclear potential in the world. The former USSR’s 43rd Army of the Strategic Missile Forces (SMF) was stationed on its territory. It consisted of 130 liquid-propellant RS-18 missiles, each capable of carrying six warheads with a trinitrotoluene equivalent of 0.5–0.7 megatons (developed by the Central Design Bureau of Mechanical Engineering in Moscow) and 46 solid-propellant RS-22 missiles, each capable of carrying ten warheads with a 0.3–0.5 megaton equivalent (developed by the Pivdenne Design Bureau in Dnipro).
A division of military aircraft carrying strategic weapons was deployed in Ukraine. It consisted of 25 TU-95M strategic bombers and 19 TU-160 bombers. The TU-160 was equipped with 12 cruise missiles, and the TU-95M with 6 cruise missiles. Their equivalent is 0.2 megatons. Consequently, in Ukraine, a total of 1944 strategic nuclear warheads were mounted on nuclear weapons carriers. Missile sites were concentrated in the Khmelnytskyi and Mykolaiv regions, with the missile army command centre situated in Vinnytsia.
The non-nuclear status was first enshrined in the Declaration of State Sovereignty of Ukraine (16 July 1990, which was nothing more than a declarative statement aimed at recording the separation from the Soviet military). Later, this status was confirmed in the statement of the Verkhovna Rada of Ukraine “On the Non-Nuclear Status of Ukraine” (1991), the Lisbon Protocol (1992), and the trilateral Agreement between Ukraine, the United States, and the russian Federation (1994). On 5 December 1994, the leaders of the United States, the russian federation, the United Kingdom, and Ukraine signed a Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine’s accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons in Budapest.
According to the agreements, Ukraine transported its last nuclear warhead to russia on 31 May 1996 and dismantled the last silo launcher on 20 December 2001. Since then, Ukraine has refrained from possessing, producing, or acquiring any nuclear weapons. In March 2012, under IAEA supervision, Ukraine transferred all highly enriched uranium from the sites of scientific institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine to russia.
Ukraine’s unilateral nuclear disarmament enabled it to join the IAEA and engage in international cooperation in various sectors, such as space. However, Volodymyr Horbulin points out that this decision resulted in insufficient attention being given to the development of Ukraine’s Armed Forces, particularly the defence industry.
Despite assurances from the Budapest Memorandum, Ukraine remained vulnerable to russia’s illegal annexation of Crimea in 2014, the invasion of Donbas, and a full-scale Russian invasion in 2022.
Despite russia possessing the world’s largest nuclear weapons capability, it has consistently accused Ukraine of posing potential threats. These accusations range from developing nuclear weapons to planning terrorist attacks using “dirty bombs” or targeting nuclear power plants, such as ZNPP in the occupied territory, or those in russia, like the Smolensk and Kursk NPPs.
While experts and politicians around the world are wondering how real the threat of russians using nuclear weapons in a war with Ukraine and in a confrontation with NATO is, the russian media keep fabricating new fake news about “treacherous Ukrainians” who dream of restoring nuclear capabilities and thus destroying russia to please the West.
The authoritarian regime, employing terrorist tactics to further its agenda, attempted to justify its incursion into Ukrainian territory in February 2022 by citing the supposed “threat” of Ukraine developing a nuclear bomb. Presently, russian propagandists continue to assert that it’s the Ukrainian Armed Forces posing a risk to nuclear power plants. They claim that Ukrainians aren’t just attempting to construct their own nuclear weapons, whether conventional or “dirty,” but might soon acquire such arms from Western nations and employ them in a covert provocation against russia.
What are the stages of this information campaign, spreading wave after wave in the information space not only in russia but also in many other countries? What is its goal? And, finally, how can we counter it?
The emergence of fake narratives about the “Ukrainian nuclear program”
Various political and public circles in Ukraine have repeatedly expressed regret for the unilateral nuclear disarmament that left the country vulnerable to possible russian aggression. These sentiments intensified after the start of the undeclared russian-Ukrainian war in 2014. But these were always either statements declared by fringe politicians or dreams of people far from decision-making centres (for example, in the 2015 novel Weapons of Doom, written in the genre of “alternative history” by the talented novelist Yuriy Shcherbak, a group of patriotic military men and scientists re-create a Ukrainian bomb to counter russian aggression; in doing so, they challenge the presidents of the United States and Ukraine, in whom it was easy to recognise B. Obama and P. Poroshenko).
However, in reality, nothing resembling a “nuclear program” has ever been carried out in Ukraine, and the amount of funding allocated by the state to support the scientific and technical sphere (less than 0.2% of GDP in 2017) a priori excluded the possibility of conducting such work, requiring the involvement of large financial, material and human resources. The activities of research institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine and 5 Ukrainian NPPs (the last unit of the Chornobyl NPP was shut down on December 15, 2000) were constantly monitored by the IAEA.
On 19 February 2022, President Volodymyr Zelenskyy made a statement about the possibility of abandoning the non-nuclear status in the event of russia’s continued aggressive preparations.
Apparently, this statement was nothing but a desperate attempt to avert or delay the inevitable russian invasion that was already underway. However, Moscow immediately turned it into one of the pretexts for the invasion. It was on 21 February when vladimir putin said that russia is bound to react to the possibility of Ukraine developing nuclear weapons. The same day, russian Defense Minister Shoigu called Zelensky’s statement “dangerous”.
Subsequently, the russian media outlet Reporter published an article that reads, in part: “Kyiv has been talking about restoring its nuclear arsenal for a long time, preparatory work in this direction began in 1994, and in 2014 they moved to the practical stage. The National Science Center “Kharkiv Institute of Physics and Technology” (NSC KIPT), the Institute for Nuclear Research (INR) and the Institute of Organic Chemistry, the Institute for Nuclear Safety Problems in Chornobyl, the State Scientific and Technical Center for Nuclear and Radiation Safety in Kyiv, and the Institute of Condensed Matter Physics in Lviv were involved. According to russia’s Foreign Intelligence Service, Ukraine has been developing the nuclear explosive device (NED) in both uranium and plutonium areas.”
The quoted message determined the main tone of russian disinformation narratives during the first months of the full-scale invasion. Moreover, no one in russia questioned the very existence of nuclear weapons technology in Ukraine.
On 6 March 2022, in the first days of the full-scale russian invasion, Director General of the National Scientific Center “Kharkiv Institute of Physics and Technology” Academician Mykola Shulha and Director of the Institute for Nuclear Power Plant Safety Problems Academician Anatoliy Nosovsky issued a statement in response to the disinformation of russia’s leading news agencies.
They maintained that nuclear weapons programmes have never been and are not being conducted neither in any research institution of the National Academy of Sciences of Ukraine (including the KIPT and IPB NPP), nor elsewhere in Ukraine; all nuclear material (highly enriched uranium) previously stored at the sites of the KIPT and the Institute for Nuclear Research (INR) of the NAS of Ukraine was transferred by Ukraine to the russian Federation in March 2012 under the control of the IAEA; the activities of research institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine (including the KIPT, IPB NPP and INR) working for the nuclear energy sector are under constant control of the IAEA Nuclear Safeguards Department. Everything the russian media reported about Ukraine’s alleged nuclear programme is entirely untrue, being one of the numerous fake news.
The complete failure of russian fake news effort about Ukraine’s “nuclear programme” involving research institutions of the National Academy of Sciences was exposed in an interview with the Japanese national newspaper Yomiuri Shimbun by the aforementioned First Vice President of the National Academy of Sciences Volodymyr Horbulin (a specialist with extensive experience in missile programmes of the former USSR). He emphasised: while Ukrainian specialists have had, and still have, extensive experience in developing various missile launch vehicles, nuclear warheads for them have never been designed, manufactured, or denuclearised in Ukraine. In the absence of these prerequisites, we cannot even begin to discuss the successful development of nuclear weapons.
Meanwhile, in August 2022, the escalating crisis around the occupied Zaporizhzhia NPP intensified russian speculation about the role of the ZNPP in the mythical “Ukrainian nuclear programme”. Moreover, Pravda.Ru, citing “orientalist Karine Gevorgyan”, unequivocally claimed that the components for a future Turkish nuclear bomb were also stored at the ZNPP. After all, “Ukraine has not only the components but also the technology to build a nuclear bomb. It is a matter of strategic partnership to share them with Turkey”. Hence the conclusion: “Erdogan said that by 2023 Turkey would become a nuclear power; since it has no storage facilities for keeping a nuclear bomb, it kept them in Ukraine.”
However, the IAEA’s report on the results of their mission to the occupied ZNPP, published on 6 September 2022, does not mention a word about russia’s far-fetched allegations about the use of the plant to build Ukrainian (or even Turkish) nuclear weapons.
In the late summer of 2022, fake narratives about the “Ukrainian nuclear bomb” began to run out of steam. The absence of materials in the IAEA report that would compromise Ukraine in terms of accumulating enriched uranium and other materials for nuclear weapons at the ZNPP was also acknowledged in Moskovsky Komsomolets on 10 September by russian nuclear physicist Andrei Ozharovsky, one of the leading commentators on the topic for russian media.
The director of rosatom’s communications department, Andrei Cheremisinov, shared a similar opinion. As per him, building nuclear weapons requires enrichment facilities or the production of weapons-grade plutonium, entailing colossal production sites.
“Ukraine lacks a reactor to produce weapons-grade plutonium, so I believe it is beyond their capabilities. It would take decades to make a centrifuge cascade to convert uranium. Therefore, the only viable nuclear threat coming from Ukraine is a dirty bomb. But this is a whole different story,” Cheremisinov said.
Thus, in early September 2022, the world ceased to pay attention to russian fakes about the “Ukrainian nuclear bomb”. Hence, the russians resorted to adopting a different, more plausible concoction: the “Ukrainian dirty bomb”, i.e. a bomb using conventional non-nuclear explosives to spread radioactive substances.
The fake about the “dirty bomb”
On 23 October 2022, russian Defence Minister sergei shoigu spoke on the phone with his counterparts from France, Turkey and the United Kingdom. The main topic of conversation was Kyiv’s alleged readiness to build a “dirty bomb” and detonate it over Ukrainian territory to subsequently blame russia. It was explicitly stated that, on the instructions of President Zelenskyy, specialists from the Skhidnyi (Eastern) Mining and Processing Plant in Zhovti Vody and the Kyiv Institute for Nuclear Research of the National Academy of Sciences were involved in the work, and that some components were to be obtained from the UK. In the following days, shoigu elaborated on the dirty bomb issue in a series of conversations with the defence ministers of the United States, India and China.
This topic was also picked up by other russian officials: Foreign Minister Sergei Lavrov, State Duma Speaker Vyacheslav Volodin, and Foreign Intelligence Service Chief Sergei Naryshkin. However, there was a noticeable inconsistency in their statements: some claimed that Kyiv already had a “dirty bomb” and was ready to stage a provocation with it in the coming days, while others only called for the prevention of such a bomb threat in the future. russia even initiated a special closed-door meeting of the UN Security Council, where, according to the testimony of British Deputy Ambassador James Cariuki, it predictably failed to provide any evidence of its accusations.
Although russia’s claims failed to convince anyone in the world and were seen primarily as a cover for a possible russian provocation of its own, the very topic of the Ukrainian “dirty bomb” became dominant in the russian media space for a while. On 26 October, at his meeting with the heads of the CIS intelligence services, vladimir putin also presented the development of such a bomb as a fait accompli.
The hysteria over the “dirty bomb” in the russian information space in autumn 2022 can also be spotted in the newspaper titles: “Point of no return: where is Kyiv going to detonate a ‘dirty bomb’?”; “A dirty bomb for the UkrReich”; “Why does Zelenskyy need a dirty bomb”; “Kyiv already has a dirty bomb”. Citing the “political prisoner” Dudkin, who had fled Ukraine for Finland, the last article asserts, with all due seriousness: “Kyiv was ready to implement its sinister plans, and it was US National Security Advisor Sullivan who deterred the ‘Ukrainian Nazis’ from such a venture…”
Political expert Oleksandr Artamonov said that the Ukrainian “dirty bomb” would be assembled… in Chernivtsi. Yet another political (!) expert, Iosif Diskin, went as far as to acknowledge the possibility of producing weapons-grade plutonium at the Rivne NPP.
The Director of the russian Foreign Intelligence Service, Sergei Naryshkin, claimed that recent information has emerged suggesting Kyiv may continue to work on developing a dirty nuclear bomb. Allegedly, two specialised containers were transported from the Rivne NPP to the site of the spent nuclear fuel storage facility in Chornobyl. The Ukrainian side did not inform the IAEA of its actions.
However, the russians themselves have sometimes admitted that they have no direct evidence of the development of a “dirty bomb” in Ukraine, even though they controlled the Chornobyl NPP and continue to control the Zaporizhzhia NPP with its nuclear waste storage facilities. For the russians, nevertheless, the main “proof” remains President Volodymyr Zelenskyy’s alleged willingness to give up the status of a non-nuclear weapon state. The very hypothetical possibility of Ukraine becoming a nuclear power is one of the main grounds for the russians to launch the “special operation”.
Ukrainian experts and scientists have consistently debunked false claims about the “dirty bomb”. The former head of the State Nuclear Regulatory Inspectorate, Hryhoriy Plachkov, rightly reminded us that it was impossible to build a dirty bomb at the ZNPP due to the sheer fact that the plant does not possess the necessary equipment to dismantle the “assembly” used in the central zone of the reactor.
The directors of three academic institutions – the INR, IPB NPP and KIPT – emphasised: “The institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine involved in nuclear research are under the IAEA non-proliferation safeguards. Over the past two years alone, including the period of martial law, the IAEA has conducted a number of technical inspections in these institutions, both unannounced and those granting additional access, to verify the inventory of nuclear material and activities related to its use, as well as the compliance with other provisions and requirements of the IAEA-Ukraine Safeguards Agreement and the Additional Protocol to this Agreement. These inspections revealed no signs of undeclared nuclear activities, nor were there any developments that could give rise to speculation about the development of a dirty bomb. For Ukrainian scientists, as for all Ukrainians, human life is the greatest value; therefore, regardless of the circumstances, barbaric actions such as the deployment of a dirty bomb are incompatible with their mindset and worldview.”
Apparently, the IAEA inspection and its results were not convincing enough for russian “war hawks”. The russian Foreign Ministry kept emphasising that Ukraine has many opportunities to build a “dirty bomb” without being limited to the use of the facilities inspected by the IAEA. Both state institutions and the russian “expert community” maintained that the IAEA inspections were “superficial” and Ukraine still retained the capabilities and aspirations to build nuclear weapons.
As some reports now suggest, the russian propaganda machine was spreading a false account of a “Ukrainian dirty bomb” that US officials believed could be a cover for a russian nuclear attack. According to anonymous US officials, following russian claims that Ukraine was allegedly building a “dirty bomb,” the Biden administration was genuinely concerned that russia might use tactical nuclear weapons.
ZNPP: the illusion of russian control
On 5 January 2024, the Science magazine published an article “Nuclear disasters-in-waiting” by Richard Stone, a reputable international science journalist (incidentally, a winner of the NAS of Ukraine Prize for Popularisation of Science). The article provides a brief but comprehensive overview of the nuclear risks caused by russia’s invasion of Ukraine since 24 February 2022, when the territory of the Chornobyl nuclear power plant was occupied.
The article offers an in-depth analysis of the situation surrounding the ZNPP, which was seized by the russians in the early days of the war. In 2022, it was prominently featured in the fabrication of fake news stories claiming the “development of a Ukrainian dirty bomb”, alleging that radioactive materials were being produced there for such a purpose. Richard Stone highlights that despite IAEA inspectors working at the occupied plant since September 2022, no evidence of dirty bomb development has been found. However, Stone warns that a provocation on the scale of the Kakhovka hydroelectric power station dam explosion (Science devotes another article to this disaster in the same issue) could potentially turn the plant itself into a “massive dirty bomb”.
Richard Stone also highlighted another radioactive hazard that is rarely reported in the media: the 40 million tonnes of uranium production waste that accumulated at the site of the Prydniprovsky Chemical Plant in the Dnipro region before the plant was closed in 1992. By 2022, with the help of the European Union, the waste storage site was securely fenced off. But a missile strike on this area could, under certain weather conditions, kick up a cloud of radioactive gunpowder that could potentially endanger the neighbouring town of Kamianske.
However, the greatest danger to Ukraine, according to the journalist, is a strike by russian tactical nuclear weapons, which putin and his entourage threaten from time to time. The article concludes with a call to stop the “nuclear madness”.
Considering Science journal’s significant standing in the pecking order of academic journals indexed in international databases, it was anticipated for a swift response from the russian side. On 6 January, rosatom Director General Alexei Likhachev reassured in an interview with Rossiya 24 TV channel that the ZNPP was entirely safe for operation. He reiterated his previous assertion that the current staff was adequate for the plant’s dependable functioning, attributing any perceived threat solely to “militants of the Ukrainian armed forces”.
The reaction from the Ukrainian side was not long in coming. In an interview with Ukrinform on 11 January, during a visit to Zaporizhzhia, Ukrainian Energy Minister Herman Halushchenko stated that the russians were living under the illusion of controlling the situation at ZNPP. “Current developments are precarious. This is stated not only by us but also by IAEA experts at the plant. Recently, the IAEA made a statement regarding the prevention of inspectors from accessing reactor halls, suggesting that the russians were concealing the true state of affairs. We are aware of the real situation, which essentially amounts to equipment degradation,” the Minister stated.
The equipment of each NPP requires constant maintenance. Currently, such work is not being carried out, and this leads to degradation. That is why rosatom’s specialists are criminals from the point of view of international law,” Halushchenko stressed.
Rosatom is one of the pillars of putin’s regime
Yet this statement comes as no surprise. After all, rosatom is an integral part of russia’s mass murder machine. Back on 11 January, the russian media reported: “rosatom not only fulfilled all defence orders but also presented putin with innovative military solutions. The head of rosatom, Likhachev, even stated that he was “very proud of the personnel of the nuclear weapons complex, who literally live by the military agenda”.
Such messages should probably be widely disseminated to those in the West who still believe that war is a mere conflict, so cooperation with russian scientific institutions, such as roscosmos, rosatom, etc., should proceed in the “interests of world science and technology development”. Ultimately, it exposes the fact that proponents of cooperation with russia are essentially aiding in the killing of innocent Ukrainian civilians.
This is especially important for those who are currently planning to cooperate with rosatom. This concern, controlled personally by putin, is a formidable force, accounting for about a third of the world’s enriched uranium production. Today, rosatom is developing 34 power units in 11 countries (including China, Egypt and Hungary).
In the EU, there are 20 nuclear units of the russian WWER project (2 in Bulgaria and Finland, 6 in the Czech Republic and Slovakia, and 4 in Hungary). rosatom plans to produce fuel rods in a joint venture with the French state-owned company Framatom SA in the German city of Lingen to provide them with fuel. A dedicated joint venture company was established in early 2023.
This news does not bode well for us. rosatom’s foreign contracts now total about $140 billion. Furthermore, thanks to Hungary’s efforts, the corporation isn’t targeted by EU sanctions. Obviously, having taken a decisive step towards independence in the gas sector, the EU should take the next step in the nuclear sector, which would be a devastating blow to one of the most important pillars of the russian regime.
Russia and the IAEA: the “deadlock” situation
As of early March, the head of Energoatom, Petro Kotin, told reporters that Ukraine assessed the threat of an accident at the occupied nuclear power plant at 7-8 points on a ten-point scale. The equipment at the ZNPP is in a state of complete degradation, with no maintenance being conducted, and the fuel surpassing the permitted period of time in the reactor. Additionally, there is no external power supply, and all six ZNPP reactors are loaded with fuel. All six ZNPP reactors are loaded with fuel. There is spent nuclear fuel in the near reactor spent fuel pools. There is also a dry spent fuel storage facility with more than 150 containers of spent fuel. Besides, there is an acute problem with the water used for reactor cooling. There is no water now. It is necessary to either fill the Kakhovka reservoir or build some pumping stations on the Dnipro riverbed and draw water to the plant. According to optimistic estimates, the construction of such a plant will take six months – if the safety issues are resolved (which is also not guaranteed today).
In early March, the IAEA Board of Governors voted overwhelmingly in favour of a draft resolution developed by Ukraine. The resolution, in particular, calls on russia to urgently withdraw all unauthorised personnel, including military personnel, from ZNPP and immediately return the plant to full control of the competent authorities of Ukraine in accordance with the current licence issued by the State Nuclear Regulatory Inspectorate of Ukraine. This is necessary to ensure its safe and reliable operation.
On 6 March, IAEA Director General Raphael Grossi spoke with russian President putin in Sochi about the situation at the ZNPP. There, Grossi also spoke with rosatom CEO Likhachev and met with representatives of the russian Ministry of Defence and the Ministry of Foreign Affairs. After the meeting, the IAEA head said that the talks were “tense”. For its part, the Kremlin wrote in a brief statement that putin was “ready to do everything to ensure security wherever we are involved in nuclear energy”.
It was clear that the IAEA chief accomplished the wonders of diplomacy to somehow maintain a dialogue with russia that was not inclined to engage in any kind of dialogues. Not only did Grossi shake hands with the bloody dictator, but he even claimed that the removal of Ukrainian personnel was not critical to the safety of the ZNPP (which is obviously not true). After the Sochi meetings, the leading international environmental group Greenpeace accused Grossi of complacency and said restarting any ZNPP reactors should be completely ruled out. According to Greenpeace (which tries to avoid the usually purely political issues), “the IAEA should not play the role of a pretend regulator in the supervision of russia’s nuclear time bomb” but should clearly state that the safe operation of the occupied plant is impossible by definition.
At the same time, the russian Foreign Ministry issued a formidable statement: “Any resolutions, as well as statements by officials and international organisations calling for the ‘return’ of the ZNPP to Ukraine or the establishment of international control over it, are regarded by us as an attempt to encroach on russia’s sovereignty and territorial integrity”.
At the moment, it can be stated that the situation regarding the ZNPP has reached a deadlock. The six-year lifetime of the nuclear fuel loaded into the reactors (of two types – russian TVEL and American Westinghouse) is about to expire. The chances that the producing plants will agree to its operation beyond the normal service life are slim. Without such consent, the spent nuclear fuel must be removed from the cores of all six reactors. Since no qualified Ukrainian personnel are left at the plant, it is unclear how this procedure will be handled and where the fuel will be stored in the future.
Meanwhile, Minister of Energy Herman Halushchenko stated in an interview with Ukrinform that any serious incident at the russian-occupied Zaporizhzhia NPP could halt the development of nuclear power worldwide.
“Some believe that this situation involving the ZNPP, the incident there, will not affect them. At the same time, they are developing nuclear power or have plans to do so. But this is a big mistake. After all, the renaissance of nuclear power may end at Zaporizhzhia NPP,” he said.
“If an incident occurs at the ZNPP, even if it is not on the scale of all six units, it could stop the development of the industry altogether. Nuclear power requires quite a lot of investment in its development. Will anyone invest in nuclear power if there is no answer to how this asset will be protected in the future? How will the protection of small modular reactors, which are currently being developed around the world, be ensured?”
According to the Minister of Energy, the importance of this issue for the global development of nuclear energy is underestimated.
“In addition, if you look at the declaration of the COP-28 climate summit in Dubai last year, it is very clearly stated that without a threefold increase in nuclear power in the world by 2050, we will not achieve the goal of a green transition,” added Herman Halushchenko.
Another escalation of the situation at the ZNPP
On 7 April, unidentified UAVs attacked one of the nuclear power plant’s containment domes on the territory of Zaporizhzhia NPP. The IAEA mission to monitor the situation in Ukraine recorded at least three direct hits on the main structure of the containment vessel of ZNPP Unit 6, resulting in minor surface burns to the top of the dome roof and damage to the monitoring and communication equipment. Subsequently, IAEA Director General R. Grossi informed in his statement that “no structural damage to systems, structures and components important for nuclear safety” was found, but defined the event as “a serious incident that could lead to a breach of the integrity of the reactor containment system”. At the same time, the agency’s experts were not granted full access to all areas of the plant that are important for nuclear safety.
Regarding the ownership of the drones, the Defence Intelligence of Ukraine’s representative, A. Yusov, said that Ukraine was not involved in any armed provocations on the territory of the ZNPP illegally occupied by russia and accused the russian military of the attack. “The aggressor state has once again endangered the nuclear facility, the civilian population and the environment of the whole of Europe,” Yusov added, noting that russia must withdraw its troops from all the plant’s facilities, as this is the only way to restore compliance with all the necessary international standards and radiation control.
Instead, rosatom, which oversees the occupied facility, has typically accused the Ukrainian military of shelling the ZNPP. They’ve urged the IAEA and EU leaders to address the attempt to escalate tensions around the ZNPP.
The IAEA did not specify which country the experts believe to be responsible for the shelling of the ZNPP but condemned any attacks on the nuclear power plant and called on the military to refrain from any actions that violate the basic principles of nuclear facility protection.
It is worth mentioning that this isn’t the first attack on the ZNPP since its occupation, increasing the risk of a nuclear incident. Since the beginning of March 2022, Zaporizhzhia NPP has already experienced eight full blackouts and one partial blackout.
In the event of an accident at a nuclear power plant, radioactive caesium-137 could be released over an area of up to 30,000 square kilometres, increasing the risk of cancer for residents. Those living in Zaporizhzhia and Kherson regions are most at risk of contamination, with the Dnipro River downstream and the Black and Mediterranean Seas being contaminated. Depending on the wind direction, the disaster could also affect other countries, including russia and belarus, as well as European countries, such as Turkey, Greece, Romania, Bulgaria and Moldova. Currently, the threat level of an accident at Zaporizhzhia NPP remains high and is estimated by experts to be 7-8 points out of 10.
Considering the question of why russia seized the Zaporizhzhia NPP, the Disinformation Action Centre draws the following conclusions.
First, by posing a nuclear disaster threat, the Kremlin is using the ZNPP as leverage against the West and to compel Ukrainian authorities to negotiate, potentially resulting in relinquishing temporarily occupied territories. On 22 June 2023, Ukrainian President V. Zelenskyy, referring to intelligence reports, mentioned that russia was contemplating a potential terrorist attack on the Enerhodar Nuclear Power Plant, which could result in a release of radiation. Consequently, experts and analysts in the West see the possibility of russia causing a nuclear incident at the plant as highly plausible.
Second, the occupying forces are using the nuclear plant as a shield to deter Ukrainian attacks on russian military assets positioned directly within the ZNPP’s vicinity. Recognising that Ukrainian forces cannot retaliate, the russians, upon seizing the plant, have established a bridgehead for launching attacks on Ukrainian troops. They’ve deployed troops (with a reported 3,500 personnel according to the latest Energoatom data) and military hardware, including missile systems, anti-aircraft defences, and machine gun emplacements on the roofs of reactor buildings. According to the International Atomic Energy Agency (IAEA), russia has been systematically bombarding Ukrainian territory from the Zaporizhzhia NPP. The agency’s experts have documented artillery fire originating from the plant’s grounds every day over the past week.
Third, having assumed administrative control over the ZNPP, russia is attempting to portray itself as a guarantor against a potential nuclear catastrophe, aiming to coerce the international community into recognising the annexation of Ukrainian territories. Moreover, through a media campaign in russian outlets, manipulative accusations are being levied against the Ukrainian Armed Forces, alleging they’re targeting nuclear facilities to discredit Ukraine on the global stage.
Fourth, amidst the deliberate targeting of energy infrastructure, gaining control over the ZNPP enables russia to exacerbate the shortage of power generation and disrupt electricity supply to significant industrial regions and cities in southern Ukraine. Looking ahead, the Kremlin intends to detach the nuclear power plant from Ukraine’s Unified Energy System (UES) and integrate it into russia’s Unified Energy System, which includes the occupied Crimea.
Consequently, with the ZNPP turned into a military base for storing equipment and deploying troops, the threat to nuclear safety in Ukraine and Europe has persisted for over two years. The Centre for Countering Disinformation underscores that the only effective approach to mitigating the risk of a nuclear disaster is to halt the shelling of the plant, reclaim it from the occupiers, and relocate troops and military hardware to a safe distance.
Additionally, there’s a clear effort to depict Ukraine as a terrorist state in the eyes of the international community. Initially, the russian authorities maintained that Ukraine was involved in the attack on the Crocus City Hall in the Moscow region, despite the fact that the Islamic State group claimed responsibility for the attack. Soon after, the russians once again accused Ukraine of shelling the ZNPP. The Kremlin’s intention is to sow doubts among Ukraine’s allies about the advisability of further support and assistance.
Emergent nuclear fakes
The russians would not be russians if they did not continue their trend of spreading new misinformation. After fabrications concerning Ukrainian nuclear weapons, a supposed Ukrainian dirty bomb, and even allegations of the West directly supplying nuclear weapons to Ukraine (as extensively covered in our analytical article “Doomsday Weapons” published in “Ukraina Moloda” on August 23 and 30 last year), a new falsehood has emerged: the United States allegedly planning to strike Ukraine with a nuclear bomb to conceal its defeat in the war!
This false narrative, purportedly originating from former CIA analyst Ray McGovern (intelligence agencies often exploit “useful idiots” and plain fools), was disseminated via the Judging Freedom YouTube channel, suggesting that: for Biden, losing in Ukraine means losing the election; as the Armed Forces suffer successive defeats, American generals are entertaining the idea of advising Biden to nuke Ukraine to secure victory in the election and then attempt to resolve the situation afterwards. Although the absurdity of such a statement is immediately obvious and does not require any deeper analysis, it gained traction not only in the russian media but also in several Eastern European countries’ media outlets, including Bulgaria.
On 5 January, the Bulgarian newspaper Fakty went as far as to estimate that the missile strikes on Ukraine over the New Year holidays were equivalent in destructive force to the deployment of multiple tactical nuclear charges. Unfortunately, this isn’t misinformation.
Another false narrative emerged on 24 January, originating from the obscure Australian outlet Islander. The article, titled “Is Zelenskyy Plotting a Nuclear War?” alleges that in November 2023, Ukraine’s newly appointed Defense Minister Rustem Umerov clandestinely visited uranium-rich Niger in Africa, purportedly to negotiate for material for a prospective Ukrainian nuclear bomb.
The newspaper failed to provide a convincing rationale for such a trip by a Ukrainian official, especially given our country’s own ample uranium resources. Moreover, the visit would have seemed even more absurd given the openly pro-russian military regime currently in power in Niger. Evidently, due to this factor, the false narrative, widely circulated by russian media, did not gain traction in the West.
Threats, old and new
russia is transitioning seamlessly from spreading misinformation to issuing direct threats. On 11 January, Dmitry Medvedev, formerly the nominal president of the russian Federation from 2008 to 2012 and currently serving as deputy secretary of the country’s security council, stated that any Ukrainian attempts to target missile sites in russia with long-range weapons provided by the West could be seen as justification for russia to deploy nuclear weapons. This threat seemed to stem from remarks made by Ukrainian Air Force spokesman Yuriy Ignat, who suggested that ballistic missiles such as the S-300 could only be effectively countered by destroying their ground-based launchers (with no mention of plans to target russian strategic missile launchers).
Although Dmitry Medvedev’s frequent belligerent bloodthirsty statements have become somewhat stale and are often met with irony in the West, this particular threat garnered attention from many media outlets. However, Reuters rightly characterised it primarily as another manoeuvre by the Kremlin to pressure the West into reducing its military support for Ukraine. Other news agencies, including Turkey’s Andalou Agency, also made similar reports.
However, it appears that Medvedev’s sabre-rattling on nuclear matters is not only wearing thin in the West. On January 7, another russian warmonger, Sergei Karaganov, who had recently advocated for a “preventive nuclear strike” against Europe, made an unexpected statement in the russian Business Newspaper. He now contends that a nuclear strike on Ukraine would not resolve any issues and, instead, would result in significant adverse consequences: “Our Western adversaries were pushing us to carry out a nuclear strike on Ukraine 10-12 months ago. This would have resulted in serious negative consequences and would not have led to decisive changes for achieving victory. As far as I know, it was part of a disinformation campaign. I cannot imagine that our leadership would have seriously considered such an option,” Karaganov stated.
Additionally, vladimir putin himself has asserted that russia is constantly “technically prepared” for nuclear war. In the same interview, he also drew another “red line” for russia: the deployment of US troops to Ukraine, which would purportedly be viewed as “an intervention on russian territory with all the ensuing consequences” (leading some to speculate that putin may have already psychologically accepted the potential presence of French troops in Ukraine). Nevertheless, the russian leader emphasised that there has never been a necessity to employ nuclear weapons in the conflict with Ukraine, and such a thought has never crossed his mind.
The European response
Nevertheless, russian nuclear threats have prompted some shifts in Western perspectives. On January 3, the influential National Institute for Public Policy published an article by Michael Rüchle (former head of NATO’s Climate and Energy Security Section) titled “ German Musings About a European Nuclear Deterrent”.
The article opens with a poignant quote: “Depend upon it, sir, when a man knows he is to be hanged in a fortnight, it concentrates his mind wonderfully.” Although Samuel Johnson’s observation is centuries old, it encapsulates the current sentiment in certain segments of the European, particularly German, strategic community. Confronted with an assertive russia to the east and the possibility of a second Trump presidency in the United States, some Europeans are apprehensive about the future: envisioning a continent without the US nuclear shield, vulnerable to russian nuclear coercion. Consequently, they are contemplating what they perceive as the only solution to this predicament: an autonomous European nuclear deterrent”.
This has already translated into tangible actions: in December 2023, during an interview with the German weekly Die Zeit, former German Foreign Minister Joschka Fischer voiced support for a European nuclear deterrent. This stance came as a surprise, considering that Fischer, upon assuming office in 1998, spearheaded a campaign for a “no first use policy” among NATO member states and, in 2020, signed a letter urging NATO’s non-nuclear allies to join the Treaty on the Prohibition of Nuclear Weapons.
However, the author’s conclusion is rather pessimistic: despite the perceived timeliness of calls for an independent European nuclear deterrent, they quickly lose their appeal when the challenges of implementing such an ambitious project become apparent. Hence, it’s perhaps not coincidental that nearly all proposals for a European nuclear arsenal lack detailed discussions on how to achieve them.
Another reason for scepticism is that Germany, where such ideas occasionally emerge, is not a true trailblazer on the path toward an independent European deterrence. Indeed, due to political dynamics, this country has long struggled to even make basic decisions, such as equipping the Bundeswehr with armed drones, and its defence budget still falls below the NATO standard of two percent of GDP.
The author contends that the lessons from the ongoing debate on European nuclear deterrence should be straightforward for the new US administration. Firstly, the United States should continue reminding its allies of their responsibility to share the burden of transatlantic defence by increasing their own military spending. Secondly, Washington must reaffirm, both in rhetoric and action, its unwavering commitment to an extended nuclear deterrent. If the next US president hesitates to do so, fearing it might foster complacency among allies, other administration officials should adopt the more prudent approach of reassuring Europeans, particularly Germans, that the US’s much vaunted nuclear umbrella will remain intact.
However, France has surprisingly taken the lead in this regard. During a highly publicised interview with major French TV channels on the evening of 14 March, Emmanuel Macron reminded vladimir putin that France also possesses its own nuclear weapons and nuclear doctrine, implying that threats against France are unwarranted.
In light of this, the statement made by the National Security and Defense Council Secretary Oleksiy Danilov takes on a different significance today. On 21 February, he cautioned during the Moseychuk Podcast, “When someone suggests the need for nuclear weapons, we must recognise that in today’s world, this is an extremely sensitive issue… While we might entertain the idea that having nuclear weapons could be beneficial, we must acknowledge that this is an exceedingly complex, challenging, and nearly impossible process in a democratic nation.” However, according to Oleksiy Danilov, exploring scenarios of partnership with allies, where the nuclear arsenal is located within our country’s borders, is feasible. Such a scenario would serve as a deterrent against russian aggression.
Certainly, such conjectures seem even more far-fetched today. Yet, who could have anticipated the French president’s proposition to deploy European troops to Ukraine just two months ago? Moreover, the precedent for a blatant violation of non-proliferation principles was set by russia itself when it deployed tactical nuclear weapons within the territory of its subordinate state, belarus.
Regarding the feasibility of restoring Ukraine’s nuclear status
Amid russia’s ongoing war of attrition against Ukraine and the inadequate supply of weapons and ammunition to Ukraine from its allies, there has been a noticeable uptick in discussions within Ukrainian media regarding the potential reinstatement of Ukraine’s nuclear status. Much of this discourse revolves around the idea of hosting nuclear weapons from a NATO member nation on Ukrainian soil, particularly in response to russia’s deployment of tactical nuclear weapons in belarus.
For instance, in an interview with OBOZ.UA, former Ukrainian Foreign Minister Volodymyr Ohryzko remarked: “If we’re serious about this – if you don’t want russia to win with your direct involvement – then give Ukrainians back their nuclear weapons. We’ll defend ourselves against russia, while you watch from across the ocean.
By the way, russia has positioned tactical nuclear weapons in belarus, bringing them close to NATO’s borders. Let’s reciprocate by placing your weapons near russia’s borders. That way, there’s parity. putin will swiftly have a change of heart once he grasps the implications. Right now, it’s all just talk. As long as our Western partners remain passive, putin will persist in his assault on Ukraine.”
Oleksiy Yizhak, an analyst at the National Institute for Strategic Studies, asserted that Ukraine would reinstate its nuclear status should the aggressor country, russia, dare to utilise nuclear weapons. He noted ongoing discussions in Europe regarding this matter, exploring the potential use of nuclear weapons by non-nuclear states in times of conflict.
“I believe that if russia ever decides to resort to nuclear weapons, Ukraine will have no choice but to reclaim its nuclear status. After all, if all assurances and guarantees fail to protect us, none of our allies will dictate how we defend ourselves… German, Dutch, Belgian, and other pilots are being trained for missions involving US nuclear weapons,” the expert remarked.
According to Oleksiy Yizhak, the prospect of deploying nuclear weapons on Ukrainian soil is becoming increasingly plausible.
Naturally, such declarations by Ukrainian politicians and experts provoke irritation among russian commentators.
“The idea of Ukrainian authorities proposing to the West the deployment of nuclear weapons on Ukrainian soil is nothing but a product of a fevered imagination,” stated military expert Mikhail Khodarenok to Izvestia on 18 March.
Earlier that day, retired General of the Armed Forces of Ukraine (AFU) and former Deputy Secretary of the National Security Council of Ukraine, Serhiy Kryvonis, suggested in an interview with Pryamyi TV channel that Ukrainian authorities might consider offering the West the option to station nuclear weapons and munitions within Ukraine.
In mid-February, Verkhovna Rada deputy Oleksiy Honcharenko, who has been listed as a terrorist and extremist by Rosfinmonitoring, expressed his support for the reintroduction of nuclear weapons in Ukraine.
He labelled it as the sole means for the country’s survival. According to the Ukrainian MP, Ukraine would require at least 20 missiles armed with nuclear warheads, a move that could potentially prompt sanctions against the Kyiv regime.
Following this, russian Foreign Ministry spokeswoman Maria Zakharova emphasised the importance of taking seriously the statements emanating from Kyiv regarding the revival of Ukraine’s nuclear capabilities”, as reported by Izvestia newspaper. She underscored that Kyiv has retained the Soviet-era infrastructure for nuclear weapons production.
However, according to Pavlo Podvig, a senior researcher at the United Nations Institute for Disarmament Research and the Nuclear Weapons Project, if Ukraine were to pursue its own nuclear program, it would need to start from scratch, including developing uranium enrichment or chemical fuel reprocessing technologies, which Ukraine currently lacks. Simply having nuclear reactors in the country does not facilitate the reconstruction of a nuclear arsenal.
“Ukraine possesses the scientific expertise and research experience in reactor technology but lacks the material resources. Moreover, such actions would provoke a significant backlash from the international community, which would not view them favourably,” Podvig explained.
Furthermore, the global reaction and stance present another obstacle to Ukraine reclaiming its nuclear status. Additionally, there exists the Nuclear Non-Proliferation Treaty, further complicating the feasibility of Ukraine returning to nuclear status.
A similar trend is noticeable within Ukrainian public sentiment. For the first time in recent years, the proportion of respondents advocating for the restoration of Ukraine’s nuclear capabilities to safeguard its sovereignty and territorial integrity has surpassed 50%. This insight is gleaned from data presented to the Interfax-Ukraine agency, sourced from a survey conducted by the Institute of Social and Political Psychology of the National Academy of Sciences of Ukraine in collaboration with the Association of Political Psychologists of Ukraine from 1st to 15th March 2024.
The press release regarding the survey results indicates that “less than 15% oppose the idea of reestablishing Ukraine’s nuclear status, while an additional 31.1% remain undecided.” Notably, residents of the South (with nearly 75% supporting the revival of nuclear capabilities and 19% opposing) and the West (with 62% in favour and 6.8% opposed) exhibit the strongest resolve on this issue.
Conclusions
Nuclear risks have fluctuated significantly in recent months. As CNN reported (citing senior officials from the US presidential administration), towards the end of 2022, the United States initiated cautious preparations in response to the potential of russia launching a nuclear strike against Ukraine. According to unnamed US officials, following russian allegations of Ukraine constructing a “dirty bomb,” the Biden administration harboured genuine concerns about the possibility of russia employing tactical nuclear weapons (albeit adopting a reassuring tone in its public statements).
Fortunately, in 2022, there was no need for an orgy on Shchekavytsia – the russians refrained from resorting to nuclear weapons. Why did this happen? It’s likely that the initial russian statements served as a form of coercion. Alternatively, the russians themselves, despite their intimidating rhetoric, may have harboured doubts about the operational readiness of their own nuclear arsenal, having not undergone testing for several decades. This perspective aligns with the assessment of Mykhailo Prytula, a retired Security Service of Ukraine colonel and expert in Ukrainian military intelligence.
The escalating discussions surrounding an independent European nuclear deterrent, with over 8 months remaining before the US election, underscore the genuine level of concern among Europeans regarding the current state of affairs. While the United Kingdom and France maintain their status as nuclear powers, the combined total of their warheads pales in comparison to russia’s arsenal.
Given this reality, one of the most obvious courses of action for Europeans is to bolster their support for Ukraine, thereby enhancing their own security through conventional means, possibly with external assistance. This approach is already underway, albeit amidst the disgraceful delay in the US House of Representatives vote to support Ukraine. Alternatively, Europeans might consider Macron’s suggestion to take a calculated risk by deploying limited contingents of their troops in Ukraine’s deep rear. Such a move could potentially serve as a significant deterrent to russia.
Despite putin’s russia displaying disdain and a penchant for nuclear blackmail, it’s improbable that they would initiate a first nuclear strike, recognising the devastating retaliation that even Britain and France could inflict. Moreover, any exchange of nuclear strikes between russia and the United States would spell the demise of human civilisation as we know it.
Currently, we can affirm that the russian nuclear threat isn’t our most pressing concern; there are numerous other more immediate threats and challenges, many of which unfortunately originate domestically. Hence, there’s no need to prepare for the final orgy at Shchekavytsia, as in autumn 2022. Nonetheless, it’s imperative to remain vigilant regarding both russian disinformation campaigns and genuine developments in the nuclear sphere, as the nuclear threat can manifest itself in various localised forms.
However, the situation at the ZNPP poses a genuine and unresolved threat in the short term. Moreover, this issue is gaining international attention in unexpected quarters. Opponents of a proposed nuclear power plant in Kazakhstan are not only highlighting environmental risks and potential hazards to human health in case of accidents but also expressing concerns that the plant could become a target for large-scale geopolitical blackmail in the event of russian aggression, akin to what has occurred with the ZNPP.
In light of this evolving situation, Ukraine must adapt its strategy accordingly. While a year ago, the prospect of reclaiming control over the ZNPP seemed within reach; it’s now apparent that this outcome is more distant. Nevertheless, there are still individuals in Enerhodar (albeit not at the plant itself) who maintain loyalty to Ukraine. Hence, it’s crucial to leverage all available international mechanisms to facilitate the return of these individuals to controlled territory. Their expertise will undoubtedly be indispensable at Ukraine’s other three nuclear power plants, which house a total of nine power units.
At the same time, the available tools of the IAEA should be maximally utilised to ensure at least minimal safety oversight of the activities at the ZNPP site. It appears that even the top management of rosatom lacks a vested interest in a large-scale nuclear incident, as they would bear the responsibility for managing its aftermath. Experts suggest that rosatom has expressed strong dissatisfaction with the military leadership over the uncoordinated demolition of the Kakhovka hydroelectric power station dam, as this action raised concerns about the future of the ZNPP cooling pond and consequently jeopardised the plant’s continued operation under russian control. This aspect should be leveraged, as Ukraine has an even stronger aversion to a nuclear disaster at the ZNPP, even if it is under temporary occupation.
Publications prepared within the framework of the project 7108:
- What is behind Russian “nuclear fakes”?
Maksym Strikha
Ukrayinska Pravda. 14.09.2022
https://www.pravda.com.ua/columns/2022/09/14/7367295/
- Russian fakes: where did Kyiv hide its nuclear bomb?
Maksym Strikha
Svit Newspaper. 16.09.2022
- Debunking the fake about the “Ukrainian dirty bomb” detonated by Russia
Maksym Strikha
Novynarnia. 28.10.2022
https://novynarnia.com/2022/10/28/fejk-pro-ukrayinsku-brudnu-bombu/
- Aggressor’s myths: How russia scares with the “Ukrainian dirty bomb”
Maksym Strikha
Ukrayina Moloda. 02.11.2022
https://umoloda.kyiv.ua/number/3827/180/170657/
- Russian nuclear fakes: what will happen after the “dirty bomb”?
Maksym Strikha
Ukrayinska Pravda, 13.01.2023
https://www.pravda.com.ua/columns/2023/01/13/7383740/
Publications prepared within the framework of the 7108a project:
- Echoes of the Khmelnytskyi explosions and Russian nuclear fakes: what’s wrong with Ukraine’s response
Iryna Ivanyshyn, Maksym Strikha
Novynarnya, 21.05.2023
https://novynarnia.com/2023/05/21/informaczijne-vidlunnya-hmelnyczkogo/
- The enemy caught a bug: how russia spread a nuclear fake about Khmelnytskyi but lost
Iryna Ivanyshyn, Maksym Strikha
Ukraina Moloda, 24.05.2023
https://www.umoloda.kiev.ua/number/3856/188/175564/
- Is Kharkiv in danger of radiation hazard?
Bohdan Oleksiuk
Novynarnya, 27.05.2023
https://novynarnia.com/2023/05/27/chy-zagrozhuye-radiaczijna-nebezpeka-harkovu/
- Chinese resonance from the explosion in Khmelnytskyi: how to stop Russian nuclear fakes
Iryna Ivanyshyn, Maksym Strikha
Novynarnya, 06.06.2023
https://novynarnia.com/2023/06/06/rosijski-yaderni-fejky-v-knr/
- Chinese tall tales: Russian nuclear fake news from communist China’s perspective
Iryna Ivanyshyn, Maksym Strikha
Ukraina Moloda, 07.06.2023
https://umoloda.kyiv.ua/number/3858/180/175890/
- The threat from the ZNPP: what oligarch Deripaska warned and kept silent about
Maksym Strikha
Novynarnya, 23.06.2023
https://novynarnia.com/2023/06/23/pro-shho-promovchav-oligarh-derypaska/
- How I was the curator of the American bioprogramme at the STCU. From the anatomy of a Russian fake
Maksym Strikha
Novynarnya, 28.07.2023
https://novynarnia.com/2023/07/28/yak-ya-buv-kuratorom-strikha/
- “Mosquitoes and ticks are going into battle”. Anatomy of a Russian fake about “American biolabs”
Maksym Strikha
Ukraina Moloda, 09.08.2023
https://umoloda.kyiv.ua/number/3867/188/177316/
- Nuclear weapons and Ukraine: the evolution of Russian fakes and their purpose
Iryna Ivanyshyn, Bohdan Oleksiuk, Maksym Strikha
Novynarnya, 13.08.2023
- Doomsday weapons? Why Russia is increasing the number of fakes about nuclear threats from Ukraine
Iryna Ivanyshyn, Bohdan Oleksiuk, Maksym Strikha
Ukraina Moloda, 23.08.2023
https://www.umoloda.kiev.ua/number/3869/2006/177668/
- Doomsday weapon? Why Russia is increasing the number of fakes about nuclear threats from Ukraine. Part 2
Iryna Ivanyshyn, Bohdan Oleksiuk, Maksym Strikha
Ukraina Moloda, 23.08.2023
https://www.umoloda.kiev.ua/number/3870/180/177812/
- Nuclear Threat – real and fake
Bohdan Oleksiuk
Ukrainian Journal (Ukrajinskyi Zhurnal) (Prague), №2, 2023
https://ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/full/151/
Publications prepared within the framework of the 7108b project:
- Nuclear disasters-in-waiting
By Richard Stone
Science, 4 Jan 2024
https://www.science.org/doi/10.1126/science.adn7987
(author’s reference to the results of our project)
- Nuclear Threats and Nuclear Fakes: Should We Prepare for the Last Orgy at Shchekavytsia in 2024?
Maksym Strikha
Novynarnia, 16.01.2024
- Threats and Fakes: Are Europeans Guaranteed the US Nuclear Umbrella?
Maksym Strikha, Bohdan Oleksiuk
Ukraina Moloda, 27.03.2024
https://umoloda.kyiv.ua/number/3902/180/182263/
