Однією з головних властивостей Антарктики, окрім суворості та холоду, є її неповторність. Ніщо тут не буває двічі, немає двох однакових днів, важко інколи побачити деяких мешканців Антарктики, які були зовсім звичайними в попередньому сезоні. Зважаючи на це, тут важко помітити ритмічність якихось явищ, встановити якусь тенденцію. Саме для цього проводяться багаторічні моніторингові дослідження. Одні й ті ж самі спостереження, виконані рік за роком, дозволяють помітити, куди рухається досліджуваний об’єкт, відтворити його динаміку, подібно до того, як з окремих кадрів можна створити фільм – рухому картинку.
Моніторинг природних явищ на теренах сучасної України започаткував відомий еколог Володимир Володимирович Станчинський у заповіднику «Асканія-Нова». Його справу продовжують в різних куточках України багато дослідників. Започаткований моніторинг і в умовах української антарктичної станції «Академік Вернадський». Для цього тут впродовж цілого року працюють зимівники-біологи, а в найбільш важливий – південний літній сезон на допомогу їм прибуває команда сезонних дослідників.
На українській станції команда біологів-сезонників традиційно поділяється на дві групи – наземну та морську. Наземну групу вже кілька останніх років очолює завідувач відділу екології та біології Національного антарктичного наукового центру, д.б.н. Іван Парнікоза. Морські біологи цього сезону працювали під орудою досвідченого морського біолога, к.б.н. Андрія Зотова – співробітника НАНЦ та Інституту морської біології в Одесі.
Цього року сезонники з причини карантинних ускладнень прибули на станцію дуже пізно і мусили буквально втискуватися в будь-яке вікно відносно гарної погоди, використовуючи кожен погідний день. Особливо актуально це було для наземних біологів, адже будь-який найменший сніг ховає від нас деталі зеленого мікрожиття Антарктики.
Керівник морської групи наукового сезону 26-ї УАЕ Андрій Зотов
На станції сезонників чекав зимівник-біолог Олександр Салганський, який кваліфіковано підтримував весь цикл річних біологічних робіт, а після прибуття сезону став, до того ж, одним з драйверів (водіїв зодіаку) біологічного загону. Також ним було здійснено профілактику камер, а також відібрано зразки паразитів риб та ластоногих хребетних тварин, обліковано місця гніздування морських птахів, відібрано проби для генетичної ідентифікації китів. Останні дуже важливі, адже дозволяють багато довідатися про родинні зв’язки та міграції морських велетнів.
Біолог 25-ї УАЕ Олександр Салганський
У рамках програми наземного моніторингу проводилося регулярне вивчення стану популяцій судинних рослин Антарктики, які виявили тенденцію певної редукції в силу кліматичних умов останніх років. На деяких популяціях щучника антарктичного зафіксований навіть драматичний спад чисельності особин. Не збільшилися зелені локалітети і на окремих, так званих, індикаторних пунктах, де вони знаходяться на межі і дуже залежні від поточних кліматичних умов.
Водночас українським біологам дуже пощастило. Відомо, що одним з бездискусійних наслідків потепління вважається експансія субантарктичного чи віслюкового пінгвіна (Pygoscelis papua). В умовах острова Галіндез цей пінгвін з’явився та почав створення колонії в 2006 році. З того часу добре вивченими є умови, які панували до експансії. Тож, коли пінгвіни в 2019 році розпочали нове просування із захоплених раніше позицій, вчені були готові фіксувати не тільки площі їх поширення, а і спостерігати вплив на наявну тут рослинність. А вплив цей є досить драматичним – поступово зникають всі вихідні типи рослинних угруповань, зникають популяції щучника (Deschampsia antarctica) та перлинниці антарктичної (Colobanthus quitensis).
В 2021 році пінгвіни зробили великий ривок із захоплених раніше позицій і фактично утворили на острові нову – центральну субколонію. До цього призвели як зростання їх чисельності, так і екстремально-сніжний сезон цього року. Драматична експансія пінгвінів спостерігається також в одній з найзеленіших оаз антарктичного континенту в районі нашої станції – поінті Расмуссен. Просунулися пінгвіни і в своїй колонії на мисі Туксен.
Як ми можемо побачити їх нові реалії у випадку важкодоступних місць? Звичайно ж, завдяки застосуванню дронів. Адже в місцях експансії пінгвінів багаторічні мохові подушки виразно червоніють. В цьому році на станції працювало аж два фахівці – спеціаліст НАНЦ Юрій Шепета та ГІС-спеціаліст фірми dron.ua Тарас Казанцев.
Спеціаліст НАНЦ Юрій Шепета за роботою
В сезоні 26-ї експедиції брав активну участь спеціаліст фірми dron.ua Тарас Казанцев
Дрони також активно використовувалися для отримання даних про поточний стан важливих індикаторів цього антарктичного сезону – багато-тисячолітніх мохових банків, а також для продовження зйомки малодосліджених та недосліджених фрагментів району Аргентинських островів. Уся ця інформація обробляється співробітницею центру Ганною Євчун і перетворюється в мапи поширення різних складових цінності та використовується для планування методів обмеження людського впливу та охорони району Аргентинських островів.
Зображення островів Бертелю, отримане з використанням дронів, допоможе картувати екосистеми цієї групи островів
Найбільша популяція перлинниці, виявлена на найбільшому з островів Бертелю
Важливим здобутком даного сезону також виявилося обстеження нових, досі не вивчених з точки зору рослинності районів Аргентинських островів, результатом чого стала ідентифікація 4-х нових точок поширення другої судинної рослини Антарктики – перлинниці антарктичної. При цьому, одна з популяцій з чисельністю близько 500 особин – найбільша в регіоні!
Знайдено нові локалітети поширення рідкісних видів мохоподібних в регіоні Аргентинських островів.
Рідкісний в досліджуваному регіоні мох рунянка волосиста (Polytrichum piliferum), популяція якого знайдена на мисі Туксен
Продовжено тему вивчення поширення ендемічного антарктичного комара бельгіка (Belgica antarctica), яку курує заступник директора з наукової роботи НАНЦ д.б.н. Ірина Козерецька. В цьому сезоні здійснено також розширену програму збору наземних бехребетних, на зразки яких чекають спеціалісти в Україні та за кордоном.
Окремо слід описати роботу в цьому сезоні морської групи дослідників. Внаслідок регулярного відбору рік за роком великої кількості біологічних зразків на кількох сталих моніторингових ділянках, дослідники значно розширили свої уявлення про терміни цвітіння антарктичного моря, про таксономічне, генетичне та функціональне різноманіття фітопланктону.
А відібрані зразки хлорофілу – головної енергетичної машини фотосинтезу, дозволяють відкалібрувати отримані з космосу фотознімки вмісту хлорофілу у водах, як показника розвитку фітопланктону.
Гідрохімік О. Яровий за роботою
Паралельно з вивченням піків фіто- та зоопланктону, їх біологічного різноманіття співробітником НАНЦ Олександром Яровим велися і супутні гідрохімічні дослідження складу вод на прилеглій до станції акваторії. І вони вже дали дуже цікавий результат: морська вода набагато чистіша ніж навколишні снігові товщі чи прісні водойми. Активно працюють мешканці моря, очищуючи воду та перетворюючий винесену органіку на складові свого тіла. Саме цим пояснюється також жорстка заборона викидання будь-чого в наземні екосистеми Антарктики – адже будь-які речовини тут, на відміну від моря, залишаються інертними на дуже довгий проміжок часу.
Біолог НАНЦ Артем Джулай в біологічній лабораторії станції
Інтенсивно працювала цього року і біологічна лабораторія, повноправним завідувачем якої був у цьому році м.н.с. НАНЦ Артем Джулай. Тут одержано проби судинних рослин Антарктики, які поїдуть в лабораторію Університету в Оулу, де працює науковий співробітник біологічного відділу НАНЦ, к.б.н. Євгенія Прекрасна (вона виграла грант SCAR на дослідження ендофітів – бактерій симбіонтів унікальних судинних рослин Антарктики). А кожний відбір морських проб перетворювався на майже цілодобову фільтрацію.
Чому і коли антарктичний сніг стає червоним? І на це питання намагаються дати відповідь сезонники цього року. Відібрано 27 зразків водоростей снігу, що мають привідкрити таємницю цих таких ефемерних організмів.
У цьому сезоні співробітником УкрНЦЕМ Михайлом Набокіним розпочато вивчення зоопланктону, згідно до програми щорічного моніторингу морських екосистем острова. Окрім того, проведено відбір проб прісноводних ракоподібних з невеликих прісних водойм району Аргентинських островів. Пізні терміни відбору дозволили розкрити таємниці сезонного циклу розвитку цих загадкових істот. Наприклад, у великому прісному озері острова Ургувай наприкінці сезону, в квітні були виявлені личинкові стадії рачків брахінект та копепод. Це свідчить про те, що їх життя в цих водоймах протікає значно довше, ніж вважалося досі.
Окремою цікавою темою була спроба розгадати таємницю, так званих, «білих вод» Антарктичного узбережжя. Адже зимівники розповіли, що подекуди поблизу льодовиків морські води стають дуже світлими, імовірно через надходження прісних вод з континенту. І дійсно, спостереження на місці підтвердили тут дренаж підльодних річок, які збагачують воду залізом. Такі виноси заліза відомі для Антарктики, проте вперше точно встановлені в нашому регіоні, що дозволяє включити їх в моніторинг розвитку фіто- та зоопланктону.
Керівник наукового сезонного загону Іван Парнікоза
А ще було відібрано низку проб для Львівського національного університету, Інституту молекулярної біології і генетики, Інституту харчової геноміки, Інституту зоології НАН України, які досліджуватимуть мікробіом наземних екосистем Антарктики, шукатимуть штами актиноміцетів – продуцентів антибіотиків, вивчатимуть паразитів риб та ссавців, аналізуватимуть генетичну картину поширення оаз зеленої Антарктиди та багато іншого.
Швидко пролетів сезон, аж ось знову за островом Гротто з’явився корабель, щоб забрати з собою зимівників, які пробули тут вже рік, та сезонників і залишити на наступний рік чергову команду зимівників. Успіхів їм – новому екіпажу української антарктичної станції «Академік Вернадський»!
Підготовано за даними керівника наукового сезонного загону 26-ї УАЕ, завідувача відділу біології і екології НАНЦ, д.б.н. Івана Парнікози
