Гравітація здається надійною силою — досить стабільною і постійною, щоб на неї можна було б покластися. Однак реальність набагато цікавіша: насправді сила гравітації змінюється по поверхні Землі. При цьому вона найбільш слабка під замерзлим континентом Антарктида, пише видання Фокус із посиланням на PHYS.org.
Нове дослідження, опубліковане в Scientific Reports показує, як неймовірно повільні рухи гірських порід глибоко в надрах планети протягом десятків мільйонів років призвели до утворення сьогоднішньої гравітаційної діри під Антарктидою. Результати нової роботи підкреслюють, що час змін в антарктичній гравітаційній дірі збігається з основними змінами клімату крижаного континенту. Автори також вважають, що майбутні дослідження також можуть показати, як зміна гравітації в минулому могла сприяти зростанню крижаних щитів Антарктиди, що визначають клімат.
За словами співавтора дослідження, професора геофізики в Університеті Флориди Алессандро Форте (Alessandro Forte), розуміння того, як внутрішня будова планети формує гравітацію і рівень моря, дасть змогу отримати уявлення про фактори, які можуть мати значення для зростання і стабільності великих крижаних щитів.
Ці варіації гравітації, викликані різною щільністю гірських порід глибоко під поверхнею Землі, невеликі в абсолютному вираженні. Однак вони здатні чинити особливо сильний вплив на океани. Наприклад, там, де гравітація слабша, поверхня океану може розташовуватися трохи нижче відносно центру планети. Це зумовлено тим, що вода тече в бік областей із сильнішою гравітацією. Через свою гравітаційну діру висота поверхні моря навколо Антарктиди помітно нижча, ніж була б в іншому випадку.
У новому дослідженні вченим вдалося скласти карту антарктичної гравітаційної діри. Крім того, авторам вдалося показати, як вона розвивалася протягом мільйонів років. У своїй роботі вони спиралися на масштабний науковий проєкт, що охоплює всю Землю, який об’єднав глобальні записи землетрусів із фізичним моделюванням для реконструкції тривимірної структури всередині Землі. Реконструйована карта точно відповідала еталонним гравітаційним даним, отриманим із супутників, що підтверджує реалістичність базових моделей.
Далі вчені використовували складні комп’ютерні моделі та засновані на фізичних принципах реконструкції, дослідники змогли відстежити рух гірських порід усередині Антарктиди і зміни за останні 70 мільйонів років, аж до епохи динозаврів. Дані вказують на те, що гравітаційна діра спочатку була слабкою, проте між 50 і 30 мільйонами років тому, вона почала набирати силу. Ці часові рамки збігаються з великими змінами в кліматичній системі Антарктиди, включно з початком широкомасштабного заледеніння.
Читайте також:
Районування, клімат, топографія та геологія району Аргентинських островів
Антарктида сучасна та її минуле. Частина 3. Геологічна будова Льодового континенту
Тектонічна стабільність Антарктиди
