«Антарктична» бібліотека, яка вона? Насамперед вона діюча, розповідає сторінка НАНЦ у фейсбук.
Книгозбірня, розташована на станції «Академік Вернадський», може навіть похвалитися раритетними виданнями, які дісталися у спадок з тих часів, коли станція належала Великій Британії.
Найдавніше – історичний п’ятитомник «The Great War», 1915 року. Є також цікаве, музейного ґатунку видання – «The Ashley Book of Knots» , в якій описано 3854 типи вузлів різного призначення, зокрема корабельних. Праця моряка і художника Кліфорда Ешлі свого часу мала шалену популярність: від 1944 до 1993 р. лише в об’єднаному Королівстві та США її перевидали 12 разів.
Левова частка «бібліотечних фондів» – це стара англомовна література переважно наукового, історичного або науково-пізнавального спрямування.
Фото учасниці 26-ї УАЕ Оксани Савенко
Окрасою збірки з британського періоду є колекція з понад двохсот випусків журналу «National Geographic», починаючи з 1939 року. Керівник 26-ї УАЕ Богдан Гаврилюк під час своєї попередньої зимівлі поповнив добірку «National Geographic», придбавши у колекціонерів десятки сучасних випусків.
В український період станції бібліотека поповнювалася, треба визнати, хаотично: якісь книжки привозили закордонні туристи, якісь лишали тут самі полярники. Отож маємо всього потроху – і кілька ще радянських видань творів Шевченка, і дюжину детективів та видань про подорожі, з десяток художніх творів, кілька збірок есеїв про Майдан тощо.
Найновіше надходження – резонансна «Справа Василя Стуса» авторства журналіста Вахтанга Кіпіані. Книгу привезли цієї весни учасники сезонного загону науковців.
Найбільше, звісно, на станції наукової літератури – з біології, метеорології, океанографії тощо.
Ясна річ, наші полярники мають чималу добірку «електронних» книжок. Але як же приємно потримати в руках достойну паперову книгу! А ще приємніше – пірнути в неї.
Відтак, працівники НАНЦ спільно з українськими письменниками та видавцями почали формувати сучасне наповнення книгозбірні української антарктичної станції. Книги визнаних вітчизняних авторів, переклади знакових творів світової літератури, а також книжки різних жанрів поїдуть в Антарктиду.
Одним із перших передав свої книжки для антарктичної станції Сергій Жадан. Це останній твір – п’єса «Хлібне перемир’я», а також збірки поезій «Антена», «Тамплієри», «Псалом авіації».
«Пікнік на льоду» Андрія Куркова обов’язково має бути в книгозбірні антарктичної станції, адже головний персонаж цього роману – пінгвін Міша, якого зоопарк через економічну депресію 90-х років був змушений віддати в добрі руки.
«Пікнік на льоду» перекладено більш як 30-ма мовами і в першому, французькому, перекладі твір має назву «Пінгвін» (Le Pingouin).
Цю книгу та один зі своїх останніх романів, «Сірі бджоли» Андрій Курков передасть бібліотеці станції «Академік Вернадський».
«Амадока» – останній роман письменниці Софії Андрухович – невдовзі поповнить бібліотеку станції «Академік Вернадський».
Тож довгими антарктичними зимами, коли сонце майже не встає з-за горизонту, учасникам експедиції буде що почитати: 800 сторінок вишуканого тексту, який заворожує, огром «викопних» архівних даних, добраних і відшліфованих з ретельністю золотошукача, болісна історія про кохання та амнезію, що дають щастя забути себе, але згадати про головне…
Знаменита А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА передала в дарунок станції «Академік Вернадський» добірку своїх новинок та бестселерів.
Легенда видавничої справи, поет Іван Малкович зупинив свій вибір на дюжині книжок. Це, зокрема, «Триста поезій» Ліни Костенко, політичний детектив Юрія Щербака «Час смертохристів», том жартів від невмирущого бравого вояка Швейка, український переклад «дорослих» творів Роальда Дала, що здобули популярність не менш шалену, ніж їхні екранізації.
На любителів класики і гурманів художнього слова на станції чекатиме збірка «Українських повістей» Гоголя у блискучих перекладах Максима Рильського та Миколи Зерова. А також – дві книги Юрія Косача: пригодницький роман «Володарка Понтиди» та збірка історичних повістей «Сеньйор Ніколо».
Станіслав Асєєв, донецький журналіст і блогер, який у 2017-му потрапив до лабет бойовиків так званої ДНР. Понад два роки він провів у камері в’язниці, яку терористи розташували в будівлі колишнього заводу, а до війни – арт-центру «Ізоляція». Звільнений у грудні 2019 р. за програмою обміну полоненими, він описав пережитий досвід у книзі «В ізоляції», яку тепер дарує українським полярникам.
Книга Стаса Асєєва – не лише про ту «Ізоляцію»-в’язницю, а ширший погляд на окуповані території, що опинилися в самоізоляції. Вона була відзначена Шевченківською премією 2020 року.
Книжку, яка невдовзі потрапить у бібліотеку станції «Академік Вернадський», орнітолог Наталя Атамась підписала просто в човні на Десні, з якого досліджувала життя берегових ластівок, колонії болотяних крячків і вела підрахунок «червонокнижних» чорних лелек, кулика-сороки та інших пернатих.
«Пташині історії» побачили світ у видавництві «Віхола», що обрало шляхетну місію – ознайомлення українців з науково-популярною літературою.
«Ми живемо посеред дикої природи, – каже біологиня 26-ї УАЕ Оксана Савенко, яка зараз працює на антарктичній станції. – Птахи та інші тварини завжди поруч, тому тут усі стають натуралістами, а отже, на знання про природу є попит. Ми регулярно проводимо науково-популярні семінари, розповідаємо один одному про свої та інші актуальні дослідження. Книжки “Віхоли” також виконуватимуть на станції свою просвітницьку місію. Врешті-решт, це і цікаві теми для обговорення довгими зимовими вечорами, і спосіб саморефлексії, можливість якої надає тривала експедиція, здатність отримати та засвоїти нові знання у світі зі зменшеним інформаційним потоком, яким усе-таки є антарктична станція, навіть попри наявність безлімітного Інтернету».
Видавництво «Віхола» та його співзасновниця Наталка Шнир відгукнулися на ініціативу НАНЦ і подарували українській антарктичній станції плеяду цікавезних і пізнавальних книжок:
- Олексій Коваленко «Фрукти проти овочів»,
- Андрій Сем’янків «Медицина доказова і не дуже»,
- В’ячеслав Агеєв «Релігія має померти»,
- Леонід Горобець «Слідуй за розбитим черепом: історія еволюції скелета»,
- Тарас Лютий «Двійник» (про природу дублювання і множинності),
- Ольга Дубчак «Чути українською»,
- Володимир Станчишин «Стіни в моїй голові»,
- Маріанна Бойко «104 дні без поліетилену».
Тарас Прохасько – один зі знакових сучасних українських письменників – за освітою біолог. Так склалося, що він обрав не мікроскоп, а слово, але – теоретично – міг би споглядати океан життя крізь промерзлу шибку станції «Академік Вернадський» так само, як зараз біологи 26-ї Української антарктичної експедиції. Так, але…. І саме ці слова є назвою нової книжки оповідань Прохаська, написаних для тих, «хто шукає себе і відчуває зв’язок усіх з усім».
«Так, але…» з автографом автора невдовзі відправиться в Антарктиду, поповнивши оновлену колекцію станційної бібліотеки. А разом з нею – ще одна книга, «Сотворіння світу». У цьому марафонському інтерв’ю літературознавиці Тетяни Терен з Тарасом Прохаськом, тривалістю сім днів, проступає ландшафт людини, країни і світу – внутрішнього і зовнішнього, який нас формує.
НАНЦ висловлює щиру подяку авторам, видавцям і PEN Ukraine за допомогу і подаровані українським полярникам книжки.
Більше про цю акцію можна дізнатися за хештегом #Книги_в_Антарктиду
